Постанова

від 23.06.2023 по справі 449/990/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 449/990/22 Головуючий у 1 інстанції: Гуняк О.Я.

Провадження № 22-ц/811/562/23 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н. П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: Х.Б. Колич

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Львовіцивільну справуза апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛБУДСТИЛЬ» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення виплати середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелбудстиль в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелбудстиль Про зупинення нарахування середнього заробітку від 01 серпня 2022 року №06/к/тр;

- визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелбудстиль Про внесення змін до наказів від 01 черпня 2022 року №11/к/тр в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Ріелбудстиль поновити виплату ОСОБА_1 середнього заробітку з 01 серпня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду машиніста крана у ТОВ Ріелбудстиль, що підтверджується наказом від 14.07.2020 №12-к з кадрових питань. Згідно наказу №20 від 25.02.2022 року командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Наказом ТОВ Ріелбудстиль від 25.02.2022 року №01/к/тр ОСОБА_1 машиніста крана було увільнено з 25.02.2022 року у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

Зазначає, що з моменту мобілізації позивача та його перебування у лавах Збройних Сил України ТОВ Ріелбудстиль до 01 серпня 2022 року здійснював нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку згідно ч. 3 ст. 119 КЗпП України, однак у серпні 2022 року позивач не одержав належної йому середньої заробітної плати.

Вважає накази ТОВ Ріелбудстиль №11/к/тр та №6/к/тр від 01 серпня 2022 року незаконними та такими, що підлягають скасуванню з поновленням виплати ОСОБА_1 середнього заробітку. Прийняття оскаржуваних наказів та застосування до трудових відносин із позивачем положення закону №2352-ХІ Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин, що набув чинності 19 липня 2022 року, наслідком чого стало позбавлення раніше мобілізованого працівника з 01 серпня 2022 року середнього заробітку не відповідають статті 58 Конституції України. Перехідні положення Закону не містять відомостей про те, що дія закону поширюється на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Товариством з обмеженою відповідальністю Ріелбудстиль порушено його право на одержання належного йому середнього заробітку.

Правовідносини з питань прав та гарантій мобілізованого працівника за ч. 3 ст. 119 КЗпП України між ТОВ Ріелбудстиль та ОСОБА_1 виникли 25 лютого 2022 року, тобто з дня увільнення позивача на період проходження військової служби та були врегульовані ч. 3 ст. 119 КЗпП України, яка закріплювала за мобілізованим працівником гарантії збереження заробітної плати. Вказує, що саме за таких умов між сторонами склалися трудові відносини на період перебування позивача в лавах ЗСУ та їх зміна є недопустимою з огляду на незворотність дії закону в часі. Зазначив, що оскаржувані накази прийняті 01 серпня 2022 року, вступають в дію 01 серпня 2022 року та не містять відомостей про повідомлення ОСОБА_1 про таку зміну істотних умов його працевлаштування у ТОВ Ріелбудстиль.

Просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛБУДСТИЛЬ» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення виплати середнього заробітку відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

Вважає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухвалене з неправильним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Судом під час ухвалення рішення було порушено вимоги ст.ст. 263, 264 ЦПК України та не надано оцінку доводам позивача в їх сукупності, невірно застосовано норми матеріального права та статтю 58 Конституції України.

У рішенні суду відсутня оцінка аргументу щодо порушення процедури інформування мобілізованого працівника про зміну істотних умов праці, яким в даному випадку є припинення виплати з 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час проходження військової служби. Крім того, оскаржувані накази були прийняті без додержання вимог ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Вважає, що оскаржувані накази від 01.08.2022 року не відповідають вимогам закону, оскільки вказані зміни були внесені на підставі Закону, який набув чинності 19.07.2022 року, тобто після того, як він був прийнятий на військову службу, а відтак на нього поширюється Закон, що діяв станом на 27.02.2022 року.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи в їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 14.07.2020 Наказом №12-К ТОВ Ріелбудстиль ОСОБА_1 прийнято на посаду машиніста крана ТОВ Ріелбудстиль з 15.07.2020, посадовий оклад 5300 грн.

Наказом №40 від 25.02.2022 командира військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта по мобілізації ОСОБА_1 , який прибув 25.02.2022 з Чортківського РТКЦ та СП Тернопільської області на посаду сержанта з матеріального забезпечення евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону, ВОС №787089, посадовий оклад по 10 т.р., ШПК старший сержант ШДК №5248 вважати таким, що призначений згідно мобілізаційного плану.

Наказом ТОВ Ріелбудстиль №01/к/тр від 25.02.2022 ОСОБА_1 увільнено від роботи з 25.02.2022 у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

Наказом ТОВ Ріелбудстиль №06/к/тр від 01.08.2022 у зв`язку з набранням чинності Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин з 01.08.2022 бухгалтерії зупинено нарахування середнього заробітку ОСОБА_1 на період проходження ним військової служби.

Наказом ТОВ Ріелбудстиль №11/к/тр від 01.08.2022 внесено зміни у Наказ від 25.02.2022 №01/к/тр Про увільнення ОСОБА_1 ; слова зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку замінено словами «зі збереженням місця роботи та посади».

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 24 лютого 2022 року. У подальшому, Указами Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 та від 12 серпня 2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в України» строк дії воєнного стану в Україні продовжено строком на 90 діб.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України "Про освіту", частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України "Про фахову передвищу освіту", частиною другою статті 46 Закону України "Про вищу освіту".

Частиною 3 статті 119 КЗпП (у редакції до 19.07.2022) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову служб; військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX внесено зміни та у частині третій статті 119: слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Таким чином, компенсація з бюджету середнього заробітку на підприємстві (в установі/організації), де особи працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності, здійснюється по 18 липня 2022 року включно, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року.

Відповідно до п. 1 постанови від 28 лютого 2022 року №168 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» постановлено установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Отже, законодавець компенсував скасування збереження середньомісячної заробітної плати одночасним збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем проходження служби.

Згідно з статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються з приписами ст. 5 ЦК України, згідно яких акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільнівідносини виниклираніше ірегулювалися актомцивільного законодавства,який втративчинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював свою позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

У рішенні Конституційного Суду України (Перший сенат) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 2, 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року №955-VІІІ зі змінами від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 зазначено, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Таким чином, Закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а трудові правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

В ухвалі від 9 липня 1998 року № 6-уп/98 Конституційний Суд України вказав на те, що з прийняттям нормативно-правового акта в новій редакції втрачають чинність норми акта в попередній редакції.

Конституційний Суд України у рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп роз`яснив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що Конституцією України встановлено загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що положення ч. 3 ст. 119 КЗпП у частині збереження за позивачем середнього заробітку на час перебування на військовій службі поширювалися на нього до 19 липня 2022 року, тобто до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Щодо доводів позивача, що вказані зміни у законодавстві стосуються осіб, які призвані на військову службу вже після набрання чинності таких змін, то суд першої інстанції вірно зазначив, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року не містить таких вимог, а відтак посилання позивача у цій частині є необґрунтованим.

Прийняття оспорюваних наказів ТОВ «РІЕЛБУДСТИЛЬ» була спрямована на приведення трудових правовідносин з ОСОБА_1 у відповідність до вимог діючого законодавства.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «РІЕЛБУДСТИЛЬ»,видаючи накази Про зупинення нарахування середнього заробітку від 01 серпня 2022 року №06/к/тр та Про внесення змін до наказів від 01 серпня 2022 року №11/к/тр в частині, що стосується ОСОБА_1 , діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Таким чином, з часу набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ від 01 липня 2022 року раніше існуючі трудові правовідносини осіб, які призвані на військову службу, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

У зв`язку з цим із 19 липня 2022 року за ОСОБА_1 не зберігається середній заробіток за місцем роботи на час проходження ним військової служби та йому виплачується грошове забезпечення військовослужбовця в установленому законом розмірі.

Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин справи, без додаткового дублювання.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 23 червня 2023 року.

Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23 червня 2023 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра