Постанова

від 28.06.2023 по справі 676/357/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 676/357/21

Провадження № 22-ц/4820/1109/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Грох Л.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю позивачів, представника апелянта,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Державного підприємства «Сетам» на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 березня 2023 року, суддя Семенюк В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме Груп», ОСОБА_2 , Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «Сетам», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Кам`янець-Подільська міська рада, про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним та скасування свідоцтва на нежитлову будівлю, та за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Шевчик Ніна Михайлівна, ОСОБА_1 , про визнання недійсними електронних торгів,

встановив:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Реноме Груп», ОСОБА_2 , Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ДП «Сетам», про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним акту про проведення електронних торгів від 05.11.2020 року заступника начальника відділу примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Хмельницький Кота А.М., звіту про оцінку майна від 28.07.2020 року, виконаного ТОВ «Реноме Груп», яке належить ОСОБА_1 , а саме, нежитлової будівлі автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, загальною площею 96,1 кв.м., з навісом, який розділений чотирма перегородками, діючої газової заправки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким ринкова вартість будівлі складає 272500 грн., визнання недійсним та скасування свідоцтва на вказану нежитлову будівлю, зареєстрованого в реєстрі за №480 приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського нотаріального округу Шевчик Н.М. 24.11.2020 року на ім`я переможця торгів ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову вказала, що в ході проведення виконавчих дій зі стягнення з неї боргу, державним виконавцем було порушено її право власника на отримання належного відшкодування вартості майна, яке підлягало продажу з прилюдних торгів.

Зокрема, під час оцінки належного їй об`єкту нерухомого майна, нежитлової будівлі автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, загальною площею 96,1 кв.м., з навісом, який розділений чотирма перегородками, діючої газової заправки, де знаходиться встановлене обладнання, (чотири автозаправних газових колонки), за адресою АДРЕСА_1 , оцінювачем не враховано що вказана будівля не потребує ремонту, перебуває в робочому стані, знаходиться в рентабельному місці, на центральному проспекті міста, має хорошу транспортну розв`язку, у зв`язку з чим висновки оцінювача ТОВ «Реноме Груп», які викладені у звіті про оцінку майна від 28.07.2020 року, є помилковими.

Оцінювачем безпосередньо огляд приміщення не проводився, її не було повідомлено про залучення суб`єкта оціночної діяльності та про відповідні результати визначення вартості майна.

Заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції м. Хмельницький Кіт А.М., подав заяву на реалізацію арештованого майна та направив документи щодо проведення реалізації описаного та арештованого майна в Хмельницьку філію ДП «Сетам» не повідомивши позивача про це.

В березні 2021 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ДП «Сетам», ОСОБА_2 , Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Шевчик Н.М., ОСОБА_1 , в якому також просив визнати електронні торги, проведені ДП «Сетам» 19.10.2020 року щодо реалізації арештованого майна за лотом №444744, а саме, нежитлової будівлі автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, загальною площею 96,1 кв.м., з навісом, який розділений чотирма перегородками, діючої газової заправки, де знаходиться встановлене обладнання, (чотири автозаправних газових колонки), за адресою: АДРЕСА_1 , недійсними, визнати недійсними акт про проведення електронних торгів від 05.11.2020 року з реалізації вказаної нежитлової будівлі та Свідоцтво про право власності на це майно.

В обґрунтування позову вказав, що він з 16.05.1976 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , під час якого вони набули у спільну сумісну власність спірний майновий комплекс, який було зареєстровано на ім`я дружини, ОСОБА_1 .

Вказане приміщення відчужене на електронних торгах 19.10.2020 року ДП «Сетам» у межах виконавчого провадження №58877987 на користь ОСОБА_2 .

Про проведення даних торгів він повідомлений не був та своєї згоди на відчуження не надавав.

Нерухомість була продана на публічних торгах за заниженою вартістю, з порушенням вимог норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», постанови Кабінету Міністрів України №1891 «Про затвердження Методики оцінки майна», Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», Міжнародних стандартів оцінки.

Відчуження на публічних торгах належної йому частки у спірному приміщенні без його згоди призвело до порушення його права, як співвласника цього майна.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08.03.2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним електронні торги, проведені ДП «Сетам» 19.10.2020 року із реалізації арештованого майна за лотом №444744, а саме, нежитлової будівлі автомобільно-газонаповнювальної компресорної станції, загальною площею 96,1 кв.м., (з навісом, який розділений чотирма перегородками), реєстраційний номер майна 6017762, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним протокол про проведення електронних торгів від 19.10.2020 року №507390 щодо реалізації арештованого майна за лотом №444744. Визнано недійсним акт про проведення електронних торгів від 05.11.2020 року з реалізації нежитлової будівлі автомобільно-газонаповнювальної компресорної станції, загальною площею 96,1 кв.м., (з навісом, який розділений чотирма перегородками), реєстраційний номер майна 6017762, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним свідоцтво на нежитлову будівлю автомобільно - газонаповнювальної компресорної станції, загальною площею 96,1 кв.м., (з навісом, який розділений чотирма перегородками), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського нотаріального округу Шевчик Н.М. 24.11.2020 року та зареєстрованого в реєстрі під №480. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позов суд прийняв до уваги, що в процесі підготовки до проведення аукціону з реалізації спірного майна, державним виконавцем не було дотримано вимог ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, щодо прав інших осіб на предмет реалізації, не з`ясував сімейного стану боржника, не встановив можливість придбання цього майна в період перебування у зареєстрованому шлюбі, внаслідок чого передав на примусову реалізацію майно, яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, які спільно побудували і здали в експлуатацію будівлю автомобільно-газонаповнювальної компресорної станції загальною площею 96,1 кв.м. (з навісом, який розділений чотирма перегородками), в період шлюбу.

В апеляційній скарзі ДП «Сетам» просило рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування скарги апелянт зауважив, що спірні електронні торги відбулися на підставі та в порядку, передбаченому чинним законодавством.

На ДП «Сетам» законом не покладено обов`язку перевіряти достовірність та законність поданих державним виконавцем документів.

Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності.

Позивач ОСОБА_3 діяв недобросовісно, оскільки стверджуючи про незаконність арешту та реалізації його частки у спірному майні, починаючи з 2017 року, тобто коли з ОСОБА_1 судом було стягнуто заборгованість, видано виконавчі листи, до моменту проведення ДП «Сетам» торгів, відповідних дій на захист свого речового права не вчиняв, тому його права цими торгами також порушено не було.

В апеляційній скарзі Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) просило рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що боржнику ОСОБА_1 копії постанов та інших документів виконавчого провадження було направлено згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

В той же час, ОСОБА_1 не повідомила орган ДВС про те, що спірне майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Судом не враховано, що за спільними зобов`язаннями подружжя відповідає усім своїм майном. Натомість, намагання ОСОБА_3 вивести майновий комплекс з процедури примусового продажу, є порушенням принципу добросовісності.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційних скарг.

Позивачі в суді проти апеляційних скарг заперечили, підтримали оскаржуване судове рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1)неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3)невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16.05.1976 року.

За час подружнього життя вони набули у спільну сумісну власність цілісний майновий комплекс, автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію, загальною площею 96,1 кв.м., з навісом, який знаходиться в АДРЕСА_1 , та було зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 6-14).

Згідно з актом про проведення електронних торгів від 05.11.2020 року, складеним заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Котом А.М., при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №58877987 про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь держави та Кам`янець-Подільської міської ради, (до складу якого входить наказ Господарського суду Хмельницької області №924/485/17 від 15.09.2017 року та виконавчий лист Хмельницького окружного адміністративного суду №822/2784/16 від 19.05.2017 року), арештовано та звернуто стягнення на нерухоме майно, будівлю автомобільно-газонаповнювальної компресорної станції (АГНКС), загальною площею, 96,1 кв.м., (з навісом, який розділений чотирма перегородками), реєстраційний номер майна 6017762, за адресою: АДРЕСА_1 , яке належать на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 28.05.2004 року, виданого Виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради, шляхом реалізації його на електронних торгах.

Приміщення розташоване на земельній ділянці, площею 1,0482 га, яка призначена для обслуговування газової заправної станції автомобілів в комплексі з магазином з продажу автозапчастин, автомийки. Кадастровий номер земельної ділянки 6810400000:18:002:0026. Земля Кам`янець-Подільської міської ради та перебуває в оренді боржника на підставі рішення Кам`янець-Подільської міської ради №150/44 від 28.08.2013 року.

Згідно зі звітом про оцінку майна ТОВ «Реноме Груп» від 28.07.2020 року, ринкова вартість будівлі автомобільно-газонаповнювальної компресорної станції (АГНКС), загальною площею 96,1 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , становить 272500 грн.

19.10.2020 року ДП «Сетам» проведено електронні торги з реалізації належного боржнику нерухомого майна, будівлі автомобільно-газонаповнювальної компресорної станції (АГНКС), загальною площею, 96,1 кв.м., (з навісом, який розділений чотирма перегородками), (місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 ), що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , зі стартовою ціною продажу арештованого майна 272500 грн.

У ході проведення торгів, відповідно до протоколу проведення електронних торгів №507390 від 19.10.2020 року, реєстраційний номер лоту 444744, приймало участь 2 учасника (учасник №3 та учасник №4). Від учасника торгів №3 ОСОБА_2 надійшла цінова пропозиція (особлива ставка) 401001,00 грн., яка була найвищою. В зв`язку з цим, ОСОБА_2 визнано переможцем торгів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 року у справі №465/650/16-ц (провадження №14-356цс18) та від 23.01.2019 року у справі №522/10127/14-ц (провадження №14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, тобто правочин.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав, установлених частиною першою статті 215 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 13.04.2016 року у справі №6-2988цс15).

Нерухоме майно передається на реалізацію з прилюдних торгів за ціною та в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Процедура підготовки та порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18.11.2015 року у справі №6-1884цс15, від 13.04.2016 року у справі №6-2988цс15 та від 22.02.2017 року у справі №6-2677цс16, головною умовою, яку повинні встановити суди при вирішенні питання про визнання прилюдних торгів недійсними, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто, не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними, необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

У разі, якщо сторони виконавчого провадження не згодні з результатами оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в окремий, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», спосіб. Дії державного виконавця при здійсненні своїх повноважень до призначення електронних торгів, зокрема, щодо оцінки майна, не стосуються правил проведення торгів, отже не можуть бути підставою для визнання цих торгів недійсними (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №607/13888/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Подібні положення містить і ст. 368 ЦК України.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Стаття 73 СК України регулює питання про накладення стягнення на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини 1 та 2 вказаної статті за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. За спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном.

Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №638/18231/15-ц.

Згідно з частиною третьою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з`ясувати питання, чи не володіє він даним нерухомим майном спільно з іншими особами, після чого вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, продаж спірного майна відбувся з метою погашення боргу ОСОБА_1 перед державою та Кам`янець-Подільською міською радою за виконавчими документами, виданими Господарським судом Хмельницької області за №924/485/17 від 15.09.2017 року та Хмельницьким окружним адміністративним судом за №822/2784/16 від 19.05.2017 року (т. 1, а.с. 17, 95-97).

Зокрема, згідно з постановою Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/2784/16 від 23.01.2017 року, з ОСОБА_1 на користь держави було стягнуто податковий борг в сумі 440950,97 грн., який виник у боржника у зв`язку із несплатою податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати та несплатою податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.07.2017 року у справі №924/485/17, яке було залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 року, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 437645,37 грн. збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

З вищевикладеного слідує, що правовими підставами стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів є не договір, а заподіяння шкоди та несплата податкових зобов`язань, у зв`язку з чим на ОСОБА_3 , як на іншого з подружжя, не може бути покладений тягар виконання відповідних боргових зобов`язань ОСОБА_1 , що виникли на підставі судових рішень.

При цьому, законодавцем чітко визначено, що цивільні права та обов`язки виникають в обох із подружжя виключно у разі укладення договору, за яким набуте майно було використане в інтересах сім`ї.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що спірне майно було придбано сторонами в період шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 , колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що продаж з прилюдних торгів спірної нежитлової будівлі, яка є спільним сумісним майном позивачів, в тому числі, частки у такому майні ОСОБА_3 , за відсутності доказів одержання подружжям такого майна за договором, укладеним в інтересах сім`ї, є порушенням прав ОСОБА_3 , як співвласника вказаного майна.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18.10.2021 року у справі №607/2394/20.

Судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано оцінку наявним у справі доказам, застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим спір по суті судом було вирішено правильно.

В той же час суд допустився помилки під час вирішення питання розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 6, 7 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд першої інстанції не врахував, що судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та безпідставно стягнув з ДП «Сетам» та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в солідарному порядку судові витрати у вигляді судового збору.

Суд не врахував, що солідарного стягнення судових витрат, а також повернення з Державного казначейства України судового збору чинні норми процесуального закону не передбачають, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення у відповідній частині підлягає скасуванню.

Переглядаючи рішення суду в цій частині, колегія суддів змінює розподіл судових витрат та зазначає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, натомість позов ОСОБА_3 до ДП «СЕТАМ», Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

ОСОБА_3 сплачено за подання позову до суду 3632 грн., доказів звільнення відповідачів від сплати судового збору матеріали справи не містять, відтак з ДП «СЕТАМ», Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягнення по 1210,66 грн. (3632/3) судових витрат з кожного.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційні скарги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Державного підприємства «Сетам» задовольнити частково.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 березня 2023 року в частині розподілу судових витрат скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 , Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «Сетам» на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи судом першої інстанції в розмірі по 1210,66 грн. з кожного.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 червня 2023 року.

Судді: Р.С. Гринчук

Л.М. Грох

Т.В. Спірідонова