Рішення

від 28.06.2023 по справі 140/5295/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року ЛуцькСправа № 140/5295/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пітстоп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пітстоп» (далі ТзОВ «Пітстоп») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 20 січня 2023 року №UA205050/2023/000018/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з метою митного оформлення товару (24 товарні позиції запчастин для легкових автомобілів) декларант позивача подав до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) ІМ 40ДЕ №23UA205050006296U4, в якій загальна митна вартість товару за основним методом становить 4495249,45 грн. При розрахунку митної вартості до фактурної вартості добавлено вартість транспортування товару в сумі 100000,00 грн. Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару №1, №2, №3, №6, №17 за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 20 січня 2023 року №UA205050/2023/000018/2, визначивши митну вартість за резервним методом. Заявлену митну вартість решти товарних позицій відповідач визнав і не коригував. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. На його думку, штучними є твердження у рішенні про наявність розбіжностей, що використано тільки з метою витребування у декларанта додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України і ненаданням цих документів мотивувати коригування митної вартості.

Так відповідач у спірному рішенні безпідставно вказав на наявність розбіжностей у поданих документах, покликаючись на те, що договір на транспортно-експедиторське обслуговування укладено з експедитором ТзОВ «ДСВ Логістика», а транспортні засоби, якими товар транспортувався в Україну, належать перевізнику LLC «Express Logistecs Ukraine», на якого постачальником були виписані міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) №606142 та №684859. При цьому відповідач мав би врахувати, що умовами договору на транспортно-експедиторське обслуговування було передбачено обов`язок експедитора організувати перевезення товару з міста Варшава (Польща) у село Струмівка (Україна) автомобільним транспортом, що не виключає можливість залучення третіх осіб (інших перевізників) для виконання замовлення клієнта про міжнародне перевезення товару. До відносин між експедитором і перевізником позивач не має будь-якого відношення і це не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товару.

Позивач також зауважив, що не відповідає фактичним обставинам твердження відповідача про неподання при декларуванні заявок на перевезення, про відсутність відомостей щодо вартості експедиторських послуг за кордоном та про ненадання документів про вартість навантаження товару на складі продавця. Дві заявки від 10 січня 2023 року №DSV000108095 та №DSV000108097 на організацію перевезення товару з міста Варшава (Польща) до села Струмівка (Україна) були надані митному органу; відповідно до рахунків на оплату транспортно-експедиторських послуг вартість послуг за перевезення товару від пункту завантаження до пункту ввезення в Україну включає надані експедитором експедиційні послуги, а витрати по навантаженню товару позивач не поніс, бо за умовами договору ціна товару включає його навантаження. Крім того, сторони у договорі (пункт 2.1) визначили базисні умови поставки товару FCA-Хелм й одночасно передбачили можливість передачі товару покупцю на інших складах продавця, тому умови поставки в інвойсі FCA- Варшава не суперечать умовам контракту й витрати на транспортування з фактичного місця завантаження враховані у митну вартість.

Позивач вважає, що рішення прийняте всупереч положенням статей 49, 57, 58 МК України, без дотримання умов, передбачених частинами другою, третьою статті 53, частини шостої статті 54, статей 55, 64 МК України. Зокрема, митний орган не дотримався порядку визначення скоригованої митної вартості на підставі статті 64 МК України, оскільки у рішенні окрім номерів та дат митних декларацій, на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов (об`єму, кількості) тощо не наведено; відповідач вибірково, без будь-якого обґрунтування, визнав заявлену митну вартість щодо дев`ятнадцяти товарних позицій із задекларованих за однією МД №23UA205050006296U4 від 17 січня 2023 року і відмовив у визнанні та визначив митну вартість самостійно щодо інших п`яти товарних позицій.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.110-117 том 1). В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД №23UA205050006296U4 від 17 січня 2023 року, відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику. З поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару документів встановлено, що вони не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності: довідки про вартість транспортних послуг видані однією юридичною особою, а в товарно-транспортній накладній вказаний інший перевізник; в контракті умови поставки FCA-Хелм, а в інвойсі FCA-Варшава.

На пропозицію декларанту надати згідно зі статтею 53 МК України додаткові документи, останній не надані висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; заявки на перевезення відповідно до умов договору про транспортування (в графі 44 митної декларації у переліку такі відсутні). Крім того, в рахунках на транспортування не вказана сума експедиторських послуг за кордоном, в наданих платіжних дорученнях відсутні підписи, а вказані в них інвойси відсутні в базі даних Єдиної інформаційної автоматизованої системи Держмитслужби (ЄАІС); за змістом контракту від 16 лютого 2016 року №D-P-102-17 до ціни товару включено тільки вартість тари та упаковки, однак не вказано про витрати по навантаженню. Встановлені розбіжності є достатньою підставою для виникнення сумнівів у достовірності наданих документів та правильності визначенні декларантом заявленої митної вартості товару за першим методом.

Відповідач зазначив, що частина друга статті 58 МК України не дозволяє застосовувати метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Використовуючи передбачене частиною п`ятою статті 54 МК України право, митну вартість імпортованого товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не визнано, оскільки надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових його митної вартості (відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті). Тому за результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації для визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Кодексу та митну вартість імпортованих товарів за окремими товарними позиціями визначено на основі раніше визнаних вартостей.

З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений митним законодавством.

У відповіді на відзив (а.с.70-71 том 3) позивач наголосив, що частина третя статті 53 МК України передбачає право митниці витребовувати у декларанта додаткові документи, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, але лише ті, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Крім того, у відзиві представник відповідача наводить нові аргументи, про які не йшлося у рішенні, як-от про відсутність документа про оплату за товар. Поряд з тим такі аргументи безпідставні, оскільки зовнішньо-економічний контракт не передбачає передоплату за товар.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

16 лютого 2016 року між ТзОВ «Пітстоп» (покупець) та фірмою Denckermann Sp.z. o.o. (продавець) було укладено контракт №D-P-102-17 (а.с.42-43 том 1), згідно з яким продавець продає, а покупець купує продукцію, далі названу товар. Товар поставляється на умовах FCA-Хелм (Польща). Допускається поставка на інших умовах. Оплата товару проводиться після приймання товару, але не пізніше 90 календарних днів з дати отримання.

Додатковою угодою від 05 січня 2023 року №11 (а.с.16 том 1) до вказаного договору були внесені зміни, зокрема, сторони погодилися, що товар поставляється на умовах FCA- Хелм (Польща). Допускається поставка на інших умовах, вказаних в інвойсі. Ціна товару трактується згідно з умовами поставки, визначених в інвойсі. Вартість тари, упаковки та навантаження входять у ціну товару.

17 січня 2023 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару (24 товарні позиції запчастин для легкових автомобілів), декларант позивача подав МД №23UA205050006296U4 (а.с.125 зворот - 149 том 1). Фактурна вартість імпортованого товару становить 111108,71 євро (еквівалентно 4395249,46 грн), митну вартість визначено на рівні 4495249,45 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 100000,00 грн). До митної декларації додано: контракт від 16 лютого 2016 року №D-P-102-17 (а.с.42-43 том 1); інвойс від 11 січня 2023 року №2023/FVE/G/000004 (а.с.77-94 том 1); автотранспортні накладні №606142, №684859 (а.с.176 зворот-177 том 1); митні декларації країни відправлення №23PL445010E0075499, №23PL445010E0070595 (а.с.27 зворот-31 том 3); договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 жовтня 2019 року №GRC-012386 (а.с.175-176 том 1); документи, що підтверджують вартість перевезення від 12 січня 2023 року №108095, №108097 (а.с.179-179 зворот том 1).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що містять вартість перевезення оцінюваних товарів (вартість навантаження); прайс-листи, каталоги виробника (а.с.185 том 1).

На електронне повідомлення митниці позивач заявою від 18 січня 2023 року №18/01-01 (а.с.182 том 1) повідомив відповідача, що ним було подано всі документи для підтвердження митної вартості та додатково надав, зокрема: платіжні доручення на попередні поставки (а.с.183 зворот-185 том 1); додаткові угоди від 05 січня 2023 року №10 та №11 до контракту від 16 лютого 2016 року №D-P-102-17 (а.с.173 зворот-174); комерційну пропозицію від 03 січня 2023 року (а.с.32-69 том 3); рахунки на транспортні витрати від 12 січня 2023 року №127 та №128 (а.с.180-180 зворот том 1); договір про надання транспортних послуг від 17 травня 2019 року №RH-011414 (а.с.177 зворот-178 том 1).

20 січня 2023 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000018/2 (а.с.10-11 том 1) та сформувала картку відмови №UA205050/2023/000080 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с.15 том 1).

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи містять розбіжності, зокрема: довідки від 12 січня 2023 року №108095, №108097 про вартість транспортних послуг видані ТзОВ «ДСВ Логістика», а в CMR №606142, №684859 вказаний перевізник LLC «Еxpress Logistecs Ukraine»; в пункті 2.1 контракту №D-P-102-17 умови поставки FCA-Хелм, а в інвойсі №2023/FVE/G/000004 FCA-Варшава. На пропозицію митного органу декларантом не надано висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; в наданих платіжних дорученнях відсутні підписи; вказані в дорученнях інвойси відсутні в базі даних ЄАІС, тому вартість товару, яких завозився по цих інвойсах, неможливо порівняти з вартістю товару, митне оформлення якого здійснюється. Пунктом 2.1 договору про транспортування від 17 травня 2019 року №RH-011414 передбачена заявка на перевезення, однак декларантом заявка не надана. Пунктом 2.1.1 договору №GRC-012386 на транспортно-експедиторське обслуговування теж передбачена заявка, однак заявка декларантом не надана. В рахунках на транспортування не вказана сума експедиторських послуг за кордоном. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар №1 на рівні - 8,81 дол.США/кг, що по курсу на дату подання митної декларації становить 8,145 євро/кг (МД від 22 грудня 2022 року №UA205050/2022/81487); товар №2 на рівні - 4,48 дол.США/кг, що по курсу на дату подання митної декларації становить 4,145 євро/кг (МД від 07 листопада 2022 року №UA205030/2022/29879); товар №3 на рівні - 4,22 дол.США/кг, що по курсу на дату подання митної декларації становить 3,903 євро/кг (МД від 06 грудня 2022 року №UA500020/2022/20727); товар №6 на рівні - 6,49 дол.США/кг, що по курсу на дату подання митної декларації становить 6 євро/кг (МД від 23 жовтня 2022 року №UA205030/2022/28774); товар №17 на рівні - 6,15 дол.США/кг, що по курсу на дату подання митної декларації становить 5,686 євро/кг (МД від 13 грудня 2023 року №UA400040/2022/44370(. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205050007253U2 від 20 січня 2023 року (а.с.17- 40 том 1).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України: контракт від 16 лютого 2016 року №D-P-102-17 (а.с.42-43 том 1); інвойс від 11 січня 2023 року №2023/FVE/G/000004 (а.с.77-94 том 1) - документи щодо самого товару, а також транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: автотранспортні накладні №606142, №684859 (а.с.176 зворот-177 том 1); договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 жовтня 2019 року №GRC-012386 (а.с.175-176 том 1); довідки, що підтверджують вартість перевезення від 12 січня 2023 року №108095, №108097 (а.с.179-179 зворот том 1).

Додатково надано митні декларації країни відправлення №23PL445010E0075499, №23PL445010E0070595 (а.с.27 зворот-31 том 3).

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом від 16 лютого 2016 року №D-P-102-17 та додатками до нього визначено предмет та умови поставки, основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до інвойсу від 27 січня 2023 року №HUSI23000367 загальна вартість товару становить 111108,71 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну.

Ціна товару в інвойсі від 11 січня 2023 року №2023/FVE/G/000004 (111108,71 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205050006296U4 від 17 січня 2023 року (графа 22).

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (100000,00 грн), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 жовтня 2019 року №GRC-012386 (а.с.175-176 том 1), документами, що підтверджують вартість перевезення від 12 січня 2023 року №108095, №108097 (а.с.179-179 зворот том 1), додатково поданими рахунками на транспортні витрати від 12 січня 2023 року №127 та №128 (а.с.180-180 зворот том 1), згідно з якими вартість транспортних послуг від міста Варшава (Польща) до митного поста Ягодин становить 100000,00 грн (по 50000,00 грн за кожну машину), а страхування вантажу не проводилося.

Суд відхиляє аргументи відповідача про наявність розбіжностей у поданих документах щодо перевізника, зазначених у довідках від 12 січня 2023 року №108095, №108097 (ТзОВ «ДСВ Логістика») та в CMR №606142, №684859 (LLC ««Express Logistecs Ukraine»), оскільки суд звертає увагу, що ТзОВ «Пітстоп» (замовник) уклало із ТзОВ «ДСВ Логістика» (експедитор) договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 жовтня 2019 року №GRC-012386 (а.с.75-76 том 1), за умовами якого експедитор бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника організувати виконання визначених договором транспортно-експедиційних послуг у внутрішньому та міжнародному сполученні, пов`язаних з дорожнім перевезенням та митним оформленням вантажу. При цьому експедитор має право на власний розсуд залучити до виконання своїх обов`язків третіх осіб (підпункт 4.1.1 пункту 4.1 договору від 01 жовтня 2019 року №GRC-012386). Вказаний договір подавався до митного контролю і предметом його є саме надання позивачу транспортно-експедиторських послуг. Відповідно ТзОВ «ДСВ Логістика» є експедитором, а не перевізником, і не маючи власних транспортних засобів залучає для виконання своїх зобов`язань перед ТзОВ «Пітстоп» третіх осіб, у цьому випадку фірму LLC Express Logistecs Ukraine, про що видно з договору транспортного перевезення вантажів в міжнародному сполученні №RN-011414 від 17 травня 2019 року (а.с.177 зворот 178 том 1). Цей договір також надавався відповідачу, про що вказано у листі від 18 січня 2023 року №18/01-01 (а.с.182 том 1).

Отже, зазначення в автотранспортних накладних перевізником підприємства, яке не є стороною договору на транспортно-експедиторське обслуговування, не вважається порушенням договірних зобов`язань чи митного законодавства і не може бути підставою для не визнання митної вартості товару та її коригування.

З приводу зазначених у спірному рішенні розбіжностей щодо умов поставки (в контракті від 16 лютого 2016 року №D-P-102-17 зазначено умови поставки FCA-Хелм, а в інвойсі від 11 січня 2023 року №2023/FVE/G/000004 FCA-Варшава), то, так, дійсно в пункті 2.1 цього контракту визначено, що товар поставляється на умовах FCA-Хелм. Разом з тим, відповідач ігнорує, що у вказаному пункті контракту, а також додатковій угоді від 05 січня 2023 року №11 до контракту зазначено, що допускається поставка товару й на інших умовах, вказаних в інвойсі (а.с.16). Тобто, щодо поставки конкретної партії базові умови можуть бути змінені, про що вказуватиметься в інвойсі (як у цьому разі).

Довідками про транспортні витрати від 12 січня 2023 року №108095, №108097 та CMR №606142, №684859 також підтверджується, що місцем завантаження товару є саме місто Варшава (відстань до митного поста Ягодин приблизно 300 км), а не місто Хелм (відстань до митного поста Ягодин орієнтовно 30 км).

Отже, враховуючи надані до митного оформлення документи, відсутні розбіжності щодо умов поставки оцінюваного товару та вартість транспортних витрат у сумі 50000,00 грн (за одну машину) не може викликати сумніви у заниженні митних платежів.

На думку суду, не може бути підставою для коригування митної вартості оцінюваного товару ненадання заявок на перевезення за договорами від 17 травня 2019 року №RH-011414 та від 01 жовтня 2019 року №GRC-012386. Відсутність цих документів не впливає на можливість відповідача з`ясувати вартість транспортних витрат, оскільки позивач до митного оформлення подав документи, які дозволяють це зробити, зокрема договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 жовтня 2019 року №GRC-012386 та довідки про транспортні витрати від 12 січня 2023 року №108095, №108097.

Зі змісту довідок експедитора ТзОВ «ДСВ Логістика» про транспортні витрати від 12 січня 2023 року №108095, №108097 слідує, що вартість по перевезенню вантажу автомобілем від міста Варшава до митного поста Ягодин включає і вартість експедиційних послуг (а.с.179 зворот, 180 том). Те саме зазначено у додатково наданих позивачем рахунках на транспортування від 12 січня 2023 року №128 та №127 (а.с.45, 47 том 1). Тому не є обґрунтованим твердження відповідача у спірному рішенні та відзиві на позов про відсутність відомостей про вартість експедиційних послуг.

У спірному рішенні в обґрунтування висновку про неможливість визнання митної вартості оцінюваного товару за методом визначення митної вартості, застосованого декларантом, вказано про відсутність у додатково наданих позивачем платіжних дорученнях підписів. На думку суду, вказані документи, як і відсутність у них підписів, жодним чином не підтверджують обставин, які підлягають доведенню у межах цієї справи, адже такі документи стосуються поставок інших партій товару.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Суд не бере до уваги посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про ненадання позивачем доказів оплати вартості придбаного товару. Пунктом 4.2 контракту від 16 лютого 2016 року №D-P-102-17 передбачено, що оплата товару проводиться після приймання товару, але не пізніше 90 календарних днів з дати отримання. Тому відсутність на момент митного оформлення імпортованого товару документів про оплату пояснюється умовами договору, про які було відомо митному органу.

Аргументи відповідача у відзиві на позовну заяву про ненадання документів про витрати по навантаженню товару суд також відхиляє. Перш за все, необхідно зазначити, що про такі підстави не було зазначено у спірному рішенні. Поряд з тим суд звертає увагу, що умови поставки FCA або Франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання вплине на зобов`язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці: якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження; якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Відповідно до додаткової угоди від 05 січня 2023 року №11 ціна товару трактується згідно з умовами поставки, визначеними в інвойсі. Тому незрозуміло, на чому ґрунтуються сумніви відповідача з приводу можливого невключення до митної вартості витрат на навантаження, як з огляду на міжнародні правила тлумачення комерційних умов поставки (FCA), так і виходячи з умов контракту (зі змінами), погоджених сторонами письмово.

З цих документів слідує, що передача товару перевізнику здійснювалася продавцем, який ніс зобов`язання по завантаженню товару. З жодних документів - ні з договору, укладеного між продавцем та покупцем, ні з тих, які видані продавцем та є товарно-супровідними документами, не випливає інше. Тому відсутні підстави вважати, що витрати по завантаженню товару у місці передачі є додатковими витратами позивача, які не включені у митну вартість товару.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Суд повторює, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його необгрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При цьому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс).

Також безпідставною є вимога митного органу надати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, оскільки як було встановлено судом, під час митного оформлення товару декларантом позивача було надано документи, які дозволяли встановити вартість понесених позивачем витрат на перевезення товару.

Немотивованою є вимогавідповідача про надання позивачем прайс-листів, каталогів виробника товару. Відповідач до відзиву на позов надав суду лист фірми-продавця Denckermann Sp.z. o.o. від 18 січня 2022 року (а.с.181 зворот), яким підтверджено, що ТзОВ «Пітстоп» відповідно до умов контракту від 16 лютого 2016 року №D-P-107-17 та дистриб`юторської угоди від 13 травня 2019 року отримує спеціальну, дистриб`юторську ціну на товари з метою стимулювання та поглиблення продажів продукції на ринку. Цей лист позивач додатково надавав з листом від 18 січня 2023 року №18/01-01 (а.с.182 том 1), як і комерційну пропозицію від 03 січня 2023 року (а.с.32-69 том 3). Копія дистриб`юторської угоди від 13 травня 2019 року надавалася декларантом до митної декларації, про що видно зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/ 000080 (а.с.124 зворот 125 том 1).

Ненадання додаткових документів (прайс-листів, каталогів виробника товару не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другоїстатті 53 МК Українипідтверджують митну вартість товару.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій (МД №UA205050/2022/81487 від 22 грудня 2022 року, МД №UA205030/2022/29879 від 07 листопада 2022 року, МД №UA500020/2022/20727 від 06 грудня 2022 року, МД №UA205030/2022/28774 від 23 жовтня 2022 року, МД №UA400040/2022/44370 від 13 грудня 2023 року), на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Крім того в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю товару (за штуку), тоді як митний орган у спірному рішенні визначив відкориговану митну вартість товару не за одиницю товару, а за кілограм. Також суд зауважує, що подана до митного оформлення декларація стосувалася інших товарів, щодо яких у відповідача не було жодних претензій, незважаючи на те, що їх оформлення здійснювалося за тими ж документами, що й товар №1, №2, №3, №6, №17, відносно якого митний орган здійснив коригування митної вартості. Таким чином, відповідач вибірково скоригував митну вартість товару (5 товарних позицій із 24) без наведення при цьому обґрунтування такого коригування, не довівши підстав для таких дій.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 20 січня 2023 року №UA205050/2023/000018/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне, а позов належить задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2973,83 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 10 березня 2023 року №2468 (а.с.9 том 1), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.99 том 1).

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 2973,83 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пітстоп» (45603, Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Рівненська, будинок 20, ідентифікаційний код юридичної особи 37682818) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 20 січня 2023 року №UA205050/2023/000018/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пітстоп» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 2973,83 грн (дві тисячі дев`ятсот сімдесят три грн 83 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк