Постанова

від 26.10.2023 по справі 140/5295/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/5295/23 пров. № А/857/13576/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року (головуючий суддя Каленюк Ж.В., м. Луцьк) у справі №140/5295/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пітстоп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

30.03.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 20 січня 2023 року №UA205050/2023/000018/2 про коригування митної вартості товарів.

Позов обґрунтовує тим, що з метою митного оформлення товару (24 товарні позиції запчастин для легкових автомобілів) декларант позивача подав до Волинської митниці митну декларацію (МД) ІМ 40ДЕ №23UA205050006296U4, в якій загальна митна вартість товару за основним методом становить 4495249,45 грн. При розрахунку митної вартості до фактурної вартості добавлено вартість транспортування товару в сумі 100000,00 грн. Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару №1, №2, №3, №6, №17 за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 20 січня 2023 року №UA205050/2023/000018/2, визначивши митну вартість за резервним методом. Заявлену митну вартість решти товарних позицій відповідач визнав і не коригував. При цьому, митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності. Вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. На його думку, штучними є твердження у рішенні про наявність розбіжностей, що використано тільки з метою витребування у декларанта додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України і ненаданням цих документів мотивувати коригування митної вартості. Звертає увагу, що відповідач у спірному рішенні безпідставно вказав на наявність розбіжностей у поданих документах, покликаючись на те, що договір на транспортно-експедиторське обслуговування укладено з експедитором ТзОВ «ДСВ Логістика», а транспортні засоби, якими товар транспортувався в Україну, належать перевізнику LLC «Express Logistecs Ukraine», на якого постачальником були виписані міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) №606142 та №684859. При цьому, відповідач мав би врахувати, що умовами договору на транспортно-експедиторське обслуговування було передбачено обов`язок експедитора організувати перевезення товару з міста Варшава (Польща) у село Струмівка (Україна) автомобільним транспортом, що не виключає можливість залучення третіх осіб (інших перевізників) для виконання замовлення клієнта про міжнародне перевезення товару. До відносин між експедитором і перевізником позивач не має будь-якого відношення і це не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товару. Вказує, що не відповідає фактичним обставинам твердження відповідача про неподання при декларуванні заявок на перевезення, про відсутність відомостей щодо вартості експедиторських послуг за кордоном та про ненадання документів про вартість навантаження товару на складі продавця. Дві заявки від 10 січня 2023 року №DSV000108095 та №DSV000108097 на організацію перевезення товару з міста Варшава (Польща) до села Струмівка (Україна) були надані митному органу; відповідно до рахунків на оплату транспортно-експедиторських послуг вартість послуг за перевезення товару від пункту завантаження до пункту ввезення в Україну включає надані експедитором експедиційні послуги, а витрати по навантаженню товару позивач не поніс, бо за умовами договору ціна товару включає його навантаження. Крім того, сторони у договорі (пункт 2.1) визначили базисні умови поставки товару FCA-Хелм й одночасно передбачили можливість передачі товару покупцю на інших складах продавця, тому умови поставки в інвойсі FCA- Варшава не суперечать умовам контракту й витрати на транспортування з фактичного місця завантаження враховані у митну вартість. Позивач вважає, що рішення прийняте всупереч положенням статей 49, 57, 58 МК України, без дотримання умов, передбачених частинами другою, третьою статті 53, частини шостої статті 54, статей 55, 64 МК України. Зокрема, митний орган не дотримався порядку визначення скоригованої митної вартості на підставі статті 64 МК України, оскільки у рішенні окрім номерів та дат митних декларацій, на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов (об`єму, кількості) тощо не наведено; відповідач вибірково, без будь-якого обґрунтування, визнав заявлену митну вартість щодо дев`ятнадцяти товарних позицій із задекларованих за однією МД №23UA205050006296U4 від 17 січня 2023 року і відмовив у визнанні та визначив митну вартість самостійно щодо інших п`яти товарних позицій.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці від 20 січня 2023 року №UA205050/2023/000018/2 про коригування митної вартості товарів.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД №23UA205050006296U4 від 17 січня 2023 року, відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику. З поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару документів встановлено, що вони не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності: довідки про вартість транспортних послуг видані однією юридичною особою, а в товарно-транспортній накладній вказаний інший перевізник; в контракті умови поставки FCA-Хелм, а в інвойсі FCA-Варшава. На пропозицію декларанту надати згідно зі статтею 53 МК України додаткові документи, останній не надані висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; заявки на перевезення відповідно до умов договору про транспортування (в графі 44 митної декларації у переліку такі відсутні). Крім того, в рахунках на транспортування не вказана сума експедиторських послуг за кордоном, в наданих платіжних дорученнях відсутні підписи, а вказані в них інвойси відсутні в базі даних Єдиної інформаційної автоматизованої системи Держмитслужби (ЄАІС); за змістом контракту від 16 лютого 2016 року №D-P-102-17 до ціни товару включено тільки вартість тари та упаковки, однак не вказано про витрати по навантаженню. Встановлені розбіжності є достатньою підставою для виникнення сумнівів у достовірності наданих документів та правильності визначенні декларантом заявленої митної вартості товару за першим методом. Апелянт вказує, що частина друга статті 58 МК України не дозволяє застосовувати метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Використовуючи передбачене частиною п`ятою статті 54 МК України право, митну вартість імпортованого товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не визнано, оскільки надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових його митної вартості (відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті). Отже, за результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації для визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Кодексу та митну вартість імпортованих товарів за окремими товарними позиціями визначено на основі раніше визнаних вартостей. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

16 лютого 2016 року між ТзОВ «Пітстоп» (покупець) та фірмою Denckermann Sp.z. o.o. (продавець) було укладено контракт №D-P-102-17 (а.с.42-43 том 1), згідно з яким продавець продає, а покупець купує продукцію, далі названу товар. Товар поставляється на умовах FCA-Хелм (Польща). Допускається поставка на інших умовах. Оплата товару проводиться після приймання товару, але не пізніше 90 календарних днів з дати отримання.

Додатковою угодою від 05 січня 2023 року №11 до вказаного договору були внесені зміни, зокрема, сторони погодилися, що товар поставляється на умовах FCA- Хелм (Польща). Допускається поставка на інших умовах, вказаних в інвойсі. Ціна товару трактується згідно з умовами поставки, визначених в інвойсі. Вартість тари, упаковки та навантаження входять у ціну товару.

17 січня 2023 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару (24 товарні позиції запчастин для легкових автомобілів), декларант позивача подав МД №23UA205050006296U4. Фактурна вартість імпортованого товару становить 111108,71 євро (еквівалентно 4395249,46 грн), митну вартість визначено на рівні 4495249,45 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 100000,00 грн). До митної декларації додано: контракт від 16 лютого 2016 року №D-P-102-17; інвойс від 11 січня 2023 року №2023/FVE/G/000004; автотранспортні накладні №606142, №684859; митні декларації країни відправлення №23PL445010E0075499, №23PL445010E0070595; договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 жовтня 2019 року №GRC-012386; документи, що підтверджують вартість перевезення від 12 січня 2023 року №108095, №108097.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що містять вартість перевезення оцінюваних товарів (вартість навантаження); прайс-листи, каталоги виробника.

На електронне повідомлення митниці позивач заявою від 18 січня 2023 року №18/01-01 повідомив відповідача, що ним було подано всі документи для підтвердження митної вартості та додатково надав, зокрема: платіжні доручення на попередні поставки; додаткові угоди від 05 січня 2023 року №10 та №11 до контракту від 16 лютого 2016 року №D-P-102-17; комерційну пропозицію від 03 січня 2023 року; рахунки на транспортні витрати від 12 січня 2023 року №127 та №128; договір про надання транспортних послуг від 17 травня 2019 року №RH-011414.

20 січня 2023 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000018/2 та сформувала картку відмови №UA205050/2023/000080 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи містять розбіжності, зокрема: довідки від 12 січня 2023 року №108095, №108097 про вартість транспортних послуг видані ТзОВ «ДСВ Логістика», а в CMR №606142, №684859 вказаний перевізник LLC «Еxpress Logistecs Ukraine»; в пункті 2.1 контракту №D-P-102-17 умови поставки FCA-Хелм, а в інвойсі №2023/FVE/G/000004 FCA-Варшава. На пропозицію митного органу декларантом не надано висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; в наданих платіжних дорученнях відсутні підписи; вказані в дорученнях інвойси відсутні в базі даних ЄАІС, тому вартість товару, яких завозився по цих інвойсах, неможливо порівняти з вартістю товару, митне оформлення якого здійснюється. Пунктом 2.1 договору про транспортування від 17 травня 2019 року №RH-011414 передбачена заявка на перевезення, однак декларантом заявка не надана. Пунктом 2.1.1 договору №GRC-012386 на транспортно-експедиторське обслуговування теж передбачена заявка, однак заявка декларантом не надана. В рахунках на транспортування не вказана сума експедиторських послуг за кордоном. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар №1 на рівні - 8,81 дол.США/кг, що по курсу на дату подання митної декларації становить 8,145 євро/кг (МД від 22 грудня 2022 року №UA205050/2022/81487); товар №2 на рівні - 4,48 дол.США/кг, що по курсу на дату подання митної декларації становить 4,145 євро/кг (МД від 07 листопада 2022 року №UA205030/2022/29879); товар №3 на рівні - 4,22 дол.США/кг, що по курсу на дату подання митної декларації становить 3,903 євро/кг (МД від 06 грудня 2022 року №UA500020/2022/20727); товар №6 на рівні - 6,49 дол.США/кг, що по курсу на дату подання митної декларації становить 6 євро/кг (МД від 23 жовтня 2022 року №UA205030/2022/28774); товар №17 на рівні - 6,15 дол.США/кг, що по курсу на дату подання митної декларації становить 5,686 євро/кг (МД від 13 грудня 2023 року №UA400040/2022/44370. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205050007253U2 від 20 січня 2023 року.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

Аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів зазначає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Апеляційний суд зауважує, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Апеляційний суд вказує, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України: контракт від 16 лютого 2016 року №D-P-102-17; інвойс від 11 січня 2023 року №2023/FVE/G/000004 - документи щодо самого товару, а також транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: автотранспортні накладні №606142, №684859; договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 жовтня 2019 року №GRC-012386; довідки, що підтверджують вартість перевезення від 12 січня 2023 року №108095, №108097. Додатково надано митні декларації країни відправлення №23PL445010E0075499, №23PL445010E0070595.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Так, контрактом від 16 лютого 2016 року №D-P-102-17 та додатками до нього визначено предмет та умови поставки, основні зобов`язання продавця та покупця. Відповідно до інвойсу від 27 січня 2023 року №HUSI23000367 загальна вартість товару становить 111108,71 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну. Ціна товару в інвойсі від 11 січня 2023 року №2023/FVE/G/000004 (111108,71 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205050006296U4 від 17 січня 2023 року (графа 22). Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (100000,00 грн), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 жовтня 2019 року №GRC-012386, документами, що підтверджують вартість перевезення від 12 січня 2023 року №108095, №108097, додатково поданими рахунками на транспортні витрати від 12 січня 2023 року №127 та №128, згідно з якими вартість транспортних послуг від міста Варшава (Польща) до митного поста Ягодин становить 100000,00 грн (по 50000,00 грн за кожну машину), а страхування вантажу не проводилося.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про наявність розбіжностей у поданих документах щодо перевізника, зазначених у довідках від 12 січня 2023 року №108095, №108097 (ТзОВ «ДСВ Логістика») та в CMR №606142, №684859 (LLC ««Express Logistecs Ukraine»), оскільки ТзОВ «Пітстоп» (замовник) уклало із ТзОВ «ДСВ Логістика» (експедитор) договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 жовтня 2019 року №GRC-012386, за умовами якого експедитор бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника організувати виконання визначених договором транспортно-експедиційних послуг у внутрішньому та міжнародному сполученні, пов`язаних з дорожнім перевезенням та митним оформленням вантажу. При цьому, експедитор має право на власний розсуд залучити до виконання своїх обов`язків третіх осіб (підпункт 4.1.1 пункту 4.1 договору від 01 жовтня 2019 року №GRC-012386). Вказаний договір подавався до митного контролю і предметом його є саме надання позивачу транспортно-експедиторських послуг. Відповідно ТзОВ «ДСВ Логістика» є експедитором, а не перевізником, і не маючи власних транспортних засобів залучає для виконання своїх зобов`язань перед ТзОВ «Пітстоп» третіх осіб, у цьому випадку фірму LLC Express Logistecs Ukraine, про що видно з договору транспортного перевезення вантажів в міжнародному сполученні №RN-011414 від 17 травня 2019 року. Цей договір також надавався відповідачу, про що вказано у листі від 18 січня 2023 року №18/01-01.

Отже, зазначення в автотранспортних накладних перевізником підприємства, яке не є стороною договору на транспортно-експедиторське обслуговування, не вважається порушенням договірних зобов`язань чи митного законодавства і не може бути підставою для не визнання митної вартості товару та її коригування.

Щодо зазначених у спірному рішенні розбіжностей щодо умов поставки (в контракті від 16 лютого 2016 року №D-P-102-17 зазначено умови поставки FCA-Хелм, а в інвойсі від 11 січня 2023 року №2023/FVE/G/000004 FCA-Варшава), апеляційний суд зазначає, що дійсно в пункті 2.1 цього контракту визначено, що товар поставляється на умовах FCA-Хелм. Разом з тим, митний орган ігнорує, що у вказаному пункті контракту, а також додатковій угоді від 05 січня 2023 року №11 до контракту зазначено, що допускається поставка товару й на інших умовах, вказаних в інвойсі. Тобто, щодо поставки конкретної партії базові умови можуть бути змінені, про що вказуватиметься в інвойсі (як у цьому разі). Довідками про транспортні витрати від 12 січня 2023 року №108095, №108097 та CMR №606142, №684859 також підтверджується, що місцем завантаження товару є саме місто Варшава (відстань до митного поста Ягодин приблизно 300 км), а не місто Хелм (відстань до митного поста Ягодин орієнтовно 30 км). Отже, враховуючи надані до митного оформлення документи, відсутні розбіжності щодо умов поставки оцінюваного товару та вартість транспортних витрат у сумі 50000,00 грн (за одну машину) не може викликати сумніви у заниженні митних платежів.

На думку колегії суддів, не може бути підставою для коригування митної вартості оцінюваного товару ненадання заявок на перевезення за договорами від 17 травня 2019 року №RH-011414 та від 01 жовтня 2019 року №GRC-012386. Відсутність цих документів не впливає на можливість відповідача з`ясувати вартість транспортних витрат, оскільки позивач до митного оформлення подав документи, які дозволяють це зробити, зокрема договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 жовтня 2019 року №GRC-012386 та довідки про транспортні витрати від 12 січня 2023 року №108095, №108097.

Зі змісту довідок експедитора ТзОВ «ДСВ Логістика» про транспортні витрати від 12 січня 2023 року №108095, №108097 слідує, що вартість по перевезенню вантажу автомобілем від міста Варшава до митного поста Ягодин включає і вартість експедиційних послуг. Те саме зазначено у додатково наданих позивачем рахунках на транспортування від 12 січня 2023 року №128 та №127. Тому не є обґрунтованим твердження відповідача у спірному рішенні та відзиві на позов про відсутність відомостей про вартість експедиційних послуг.

У спірному рішенні в обґрунтування висновку про неможливість визнання митної вартості оцінюваного товару за методом визначення митної вартості, застосованого декларантом, вказано про відсутність у додатково наданих позивачем платіжних дорученнях підписів. Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані документи, як і відсутність у них підписів, жодним чином не підтверджують обставин, які підлягають доведенню у межах цієї справи, адже такі документи стосуються поставок інших партій товару.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Колегія суддів вказує, що митний орган не довів наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його необгрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому, апеляційний суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Суд апеляційної інстанції зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс). Також, безпідставною є вимога митного органу надати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, оскільки як було встановлено судом, під час митного оформлення товару декларантом позивача було надано документи, які дозволяли встановити вартість понесених позивачем витрат на перевезення товару. Ненадання додаткових документів (прайс-листів, каталогів виробника товару не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій (МД №UA205050/2022/81487 від 22 грудня 2022 року, МД №UA205030/2022/29879 від 07 листопада 2022 року, МД №UA500020/2022/20727 від 06 грудня 2022 року, МД №UA205030/2022/28774 від 23 жовтня 2022 року, МД №UA400040/2022/44370 від 13 грудня 2023 року), на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку колегії суддів, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Крім того, в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю товару (за штуку), тоді як митний орган у спірному рішенні визначив відкориговану митну вартість товару не за одиницю товару, а за кілограм. Також, апеляційний суд зауважує, що подана до митного оформлення декларація стосувалася інших товарів, щодо яких у відповідача не було жодних претензій, незважаючи на те, що їх оформлення здійснювалося за тими ж документами, що й товар №1, №2, №3, №6, №17, відносно якого митний орган здійснив коригування митної вартості. Таким чином, відповідач вибірково скоригував митну вартість товару (5 товарних позицій із 24) без наведення при цьому обґрунтування такого коригування, не довівши підстав для таких дій.

Отже, на думку апеляційного суду рішення відповідача від 20 січня 2023 року №UA205050/2023/000018/2 про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та немотивованим, а тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі № 140/5295/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний