Постанова

від 14.06.2023 по справі 340/6985/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2023 року м. Дніпросправа № 340/6985/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 року в адміністративній справі №340/6985/21 за позовом Фермерського господарства «Джерело-2» до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Кіровоградської області про визнання протиправною і скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Джерело-2» (далі позивач, ФГ «Джерело-2») звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Кіровоградської області (далі - відповідач), в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову в.о. заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - начальника відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Кіровоградській області В. Опря про застосування адміністративно-господарського штрафу №281417 від 15.09.2021 р. про стягнення 8500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірною постановою до ФГ «Джерело-2» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500,00 грн. на підставі абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Позивач зазначає, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу не допускається взагалі. Заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. З цих підстав просить суд визнати спірну постанову протиправною та скасувати її.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 року задоволено позов позивача, а саме суд: визнав протиправною та скасував постанову від 15 вересня 2021 року №281417 Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування до Фермерського господарства «Джерело-2» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500 грн.; стягнув на користь Фермерського господарства «Джерело-2» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) сплачений судовий збір у сумі 2270,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин жодним нормативним документом, що регулює діяльність Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю, не встановлено обов`язок використання методики при зважуванні тих чи інших видів вантажів (у тому числі сипучих, рідин). Відповідач наголошує на тому, що переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху. Укртрансбезпеки зазначає, що заходи габаритно-вагового контролю були проведені у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Фермерське господарство «Джерело-2» є юридичною особою, яка на підставі договору найму (оренди) автомобіля від 13.11.2020 р., укладеного з ОСОБА_1 , використовує у своїй господарській діяльності автомобіль марки DAF, модель XF 460 FТ, спеціалізований сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.6-9).

Посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 04.08.2021 року проведено рейдову перевірку транспортних засобів, автомобільних перевізників, водіїв, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів на автомобільній дорозі Н 14 «Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв» 75+812 м щодо дотримання ними вимог чинного автотранспортного законодавства України.

У ході рейдової перевірки 04.08.2021 року здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи на підставі ТТН №12 від 04.08.2021 року перевезення вантажу (ячмінь 2021) (а.с.10, 13).

За наслідками зважування транспортного засобу складено довідку №0055022 від 04.08.2021 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт №0064522 від 04.08.2021 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, згідно з якими встановлено перевищення вагових обмежень осьових навантажень на строєну вісь транспортного составу: замість нормативно допустимих 22 тон фактичне навантаження становило 23,5 тони (а.с.11-12).

На підставі цих документів сформовано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0064522 від 04.08.2021 року, яким позивачу нараховано до сплати 103,6 євро (а.с.13).

За результатами перевірки також складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №287339 від 04.08.2021 року, в якому вказано про порушення, передбачене абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% але не більше 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (а.с.55). Від підписання цього акту водій відмовився (а.с.55).

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт призначено на 15.09.2021 року, про що позивача повідомлено листом (а.с.52-54).

В.о. заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, розглянувши 15.09.2021 року справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову №281417 від 15.09.2021 року, якою на підставі абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до ФГ «Джерело-2» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500,00 грн. (а.с.50).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу. Заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344) законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

При цьому, згідно ст. 1 Закону № 2344, автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами.

Автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Зона габаритно-вагового контролю - облаштована відповідними дорожніми знаками ділянка автомобільної дороги, на якій розташовані автоматичні, стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю.

Причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.

Транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу).

Транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави.

Внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України.

Статтею 6 Закону № 2344, зокрема, встановлено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов`язкові до виконання на території України.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до статті 34 Закону №2344, автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами статті 48 Закону №2344, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР ).

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Відповідно до пункту 4 цих же Правил, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Стаття 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачає, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, викладені в Правилах проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. № 30 (далі - Правила № 30).

Відповідно до п.2 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306.

За змістом пункту 4 Правил №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п.5 Правил № 30, рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу.

Відповідно до п. 1.10 ПДР, габаритно-ваговий контроль це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Між тим, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.

Згідно пп.пп. 2, 3, 4 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно п. 12 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно п. 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Згідно п. 18 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Колегією суддів встановлено, що оскаржуваною постановою накладено на позивача адміністративно-господарський штраф за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Так, з аналізу вимог законодавства вбачається, що встановлено обов`язок водія знати та дотримуватись максимально допустимої маси вантажу, яку він може перевезти транспортним засобом, і її розподіл по осях. Також, визначено заборону водію здійснювати рух транспортного засобу з перевищенням визначених обмежень з перевезення небезпечних вантажів.

Також, правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу з перевищенням навантаження на вісі заборонено.

Головною метою такої заборони є збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку позивач перевозив подільний вантаж, а отже з урахуванням вищевикладених норм права перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Відтак, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Аналіз вказаної норми абз.14 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ (у редакції на дату здійснення габаритно-вагового контролю та складення акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів) дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за вказаною нормою необхідним є встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу.

Оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

На користь такого висновку свідчать і подальші зміни внесені Законом №1534-IX від 03.06.2021р. до абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. №2344-III. Так, законодавцем викладено абз. 14 ч.1 ст.60 Закону №2344-IIІ у новій редакції із визначенням окремо відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу та окремо відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні подільного вантажу.

Тобто, тільки з 01.10.2021р. законодавцем встановлена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезення подільного вантажу.

Висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 814/1460/16, згідно якої, чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Зазначені висновки, на думку колегії суддів, підтверджуються також внесеними Законом України від 03.06.2021р. № 1534-ІХ, який набув чинності 01.10.2021р., до абзаців 14-16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ змінами, відповідно до яких, зокрема ці абзаци доповнені словами «або подільного вантажу», тобто лише з 01.10.2021р. законодавцем у цьому питанні усунуто прогалини в законодавстві і введено в дію норму про відповідальність осіб за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні подільного вантажу.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем безпідставно оскаржуваною постановою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф згідно абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. №2344-III, в редакції, чинній на дату здійснення габаритно-вагового контролю та складення акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, за відсутність дозволу на участь у дорожньому русі транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, оскільки перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм заборонено та видача відповідного дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових не передбачена, що свідчить про відсутність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого абз.14 ч.1 ст.60 Закону №2344-IIІ, у наведеній редакції.

Зазначене обумовлює протиправність оскарженої постанови.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 року в адміністративній справі №340/6985/21 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 року в адміністративній справі №340/6985/21 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко