Постанова

від 27.06.2023 по справі 910/3931/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2023 р. Справа№ 910/3931/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Разіної Т.І.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021

у справі №910/3931/21 (суддя - Балац С.В.)

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМСЕРВІС І К»

про стягнення 56 218,55 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМСЕРВІС І К» про стягнення 56.218,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не здійснено реєстрації податкових накладних по факту здійснення господарських операцій з поставки товару на користь позивача за укладеним між сторонами спору договором від 12.12.2018 № 356-В-ФДЛ-18, що позбавило позивача права на віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі № 910/3931/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд зазначив, що причинний зв`язок між неотриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача, як важливого елементу доказування наявності збитків - відсутній, що виключає можливість віднесення такої суми до суми збитків.

Також суд виходив з того, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки об`єкт дослідження не знаходиться в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин, враховуючи те, що порядок формування/віднесення та використання платником податків сум податкового кредиту встановлений Податковим кодексом України, як спеціальним кодифікованим законом, який регламентує такі правовідносини.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/3931/21 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Разіна Т.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3931/21 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/3931/21.

На виконання зазначеної ухвали матеріали справи №910/3487/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у справі №910/3931/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/3931/21.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками.

Крім того, позивач зазначає про неврахування судом висновків Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 03.12.2018 по справі № 908/76/18, від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач своїм процесуальним правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

2.4. інші процесуальні дії у справі: судом апеляційної інстанції не вчинялись.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи

Між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником, укладено договір від 12.12.2018 № 356-В-ФДЛ-18 (далі - Договір), відповідно до предмету якого порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач зобов`язується виконати роботи, зазначені в п. 1.2 цього договору, а позивач - прийняти і оплатити такі роботи (п. 1.1 Договору).

Підпунктом 6.3.9 Договору встановлено, що Підрядник зобов`язаний скласти, належним чином оформити та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної на суму ПДВ, зазначену у відповідному рахунку/підписаному Сторонами Актах здачі-приймання виконаних робіт, у встановлений законодавством України строк.

Пунктом 7.4 Договору встановлено, що у разі реєстрації Підрядником податкової накладної/розрахунку коригування податкової накладної в ЄРПН у строки, що перевищують строки, визначені пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, або складеної та зареєстрованої з порушенням вимог статті 201 розділу V Податкового кодексу України, у зв`язку з чим Замовник втратив право на нарахування податкового кредиту по відповідній сумі податку, Підрядник за першою вимогою Замовника протягом семи календарних днів з дня отримання такої вимоги сплатить Замовнику штраф у розмірі податкового кредиту, право на який втрачене.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Так відповідачем виконані роботи за Договором на загальну суму 456.080,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій а саме:

- від 25.06.2020 № 2 на суму 395 895,76 грн;

- від 24.09.2020 № 3 на суму 60 184,24 грн.

Позивачем здійснено оплату виконаних робіт в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме:

- від 20.10.2020 № 5865 на суму 106 907,50 грн;

- від 11.08.2020 № 4482 на суму 60 184,24 грн;

- від 09.07.2020 № 3848 на суму 178 153,08 грн;

- від 30.08.2019 № 4420 на суму 47 601,26 грн;

- від 02.09.2019 № 4443 на суму 118 768,73 грн;

- від 22.01.2019 № 411 на суму 23 800,63 грн.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Звернувшись до суду, позивач стверджує, що відповідачем не здійснено реєстрації податкових накладних по факту здійснення господарських операції за укладеним між сторонами спору Договором, що позбавило позивача права на віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків в сумі 56 218,55 грн.

Суд першої інстанції зазначив про відсутність причинного зв`язку між неотриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача, як важливого елементу доказування наявності збитків, що за висновком суду виключає можливість віднесення такої суми до суми збитків.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, з наведеним висновком суду першої інстанції судова колегія не погоджується та вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як було зазначено вище, відповідачем виконані роботи за Договором на загальну суму 456 080,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання виконаних робіт, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток, а позивачем у свою чергу здійснено оплату виконаних робіт в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких також наявні в матеріалах справи.

16.07.2020 позивач направив відповідачу лист за вих. № 1568 з вимогою вжити всі необхідні заходи, щодо реєстрації податкової накладної № 1 відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 30.07.2020 вих. № 30.07-07 повідомив Позивача, що реєстрація податкової накладної ПН/РК від 25.06.2020 №№ 12 і 13 в ЄРПН зупинена і товариство вирішує це питання в законному порядку.

У відповідь на лист Відповідача від 30.07.2020 за вих. № 30.07-07 позивач звернувся з листом від 10.08.2020 вих. № 1756 з проханням повідомити, які саме заходи вживаються товариством для прискорення реєстрації вищезазначеної податкової накладної.

Позивач стверджує, що відповіді на цей лист він не отримав.

У подальшому, 02.09.2020 позивач листом вих. № 1959 звернувся до Відповідача з вимогою вжиття заходів щодо реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму 60 184,24 грн та нагадав Відповідачу про необхідність надання відповіді на лист від 10.08.2020 № 1756 щодо вжиття заходів для прискорення реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму 277 127,03 грн. Однак, як зазначає позивач, відповіді на цей лист відповідачем не надано.

Крім того, 13.11.2020 позивач листом вих. № 2533 звернувся до Відповідача з вимогою вжиття заходів щодо прискорення реєстрації в ЄРПН податкових накладних відповідно до норм чинного законодавства та надання відповідачем письмової відповіді щодо врегулювання питань. Також позивач зазначив, що у разі відсутності реєстрації податкових накладних, позивач буде вимушений розглянути питання щодо стягнення податного кредиту в судовому порядку.

Відповідні докази направлення вказаних листів позивачем на адресу позивача наявні в матеріалах справи.

Підпунктом 6.3.9 Договору встановлено, що Підрядник зобов`язаний скласти, належним чином оформити та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної на суму ПДВ, зазначену у відповідному рахунку/підписаному Сторонами Актах здачі-приймання виконаних робіт, у встановлений законодавством України строк.

З наведеного вбачається, що відповідач встановленого укладеним між сторонами Договором та Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав.

Виходячи з викладеного, порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо реєстрації податкових накладних позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 56 218,55 грн, тобто позивач поніс збитки.

За викладених обставин, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом та договором обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 03.12.2018 по справі № 908/76/18, від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

Колегія суддів також враховує листування сторін, у якому зокрема відповідач повідомив про те, що реєстрація податкової накладної ПН/РК від 25.06.2020 №№ 12 і 13 в ЄРПН зупинена і товариство вирішує це питання в законному порядку, однак в подальшому жодних відповідей на листи позивача стосовно даного питання відповідачем не надано.

При цьому, слід зазначити, що наведене жодним чином не нівелює обов`язок відповідача виконати умови договору та вимоги чинного законодавства щодо здійснення реєстрації податкових накладних.

Відтак, судова колегія приходить до висновку про наявність усіх елементів складу господарського правопорушення відповідача, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Крім того, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправильно обраного способу захисту порушеного права позивачем, оскільки згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відповідач, не виконавши свої договірні зобов`язання та вимоги законодавства, порушив право позивача на зменшення податкового зобов`язання, що спричинило наявність відповідних збитків.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Оцінивши обставини справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх обґрунтованість.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами частин 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 вказаного кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (тут і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Дослідивши обставини справи та наявні в ній докази, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи позивача про наявність причинного зв`язку між неотриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача, а отже і про наявність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Аргументи скаржника про неврахування судом першої інстанції правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 03.12.2018 по справі № 908/76/18, від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 знайшли своє підтвердження.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення згідно з п.4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі № 910/3931/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

У зв`язку з цим, апеляційна скарга Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі № 910/3931/21 підлягає задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, згідно правил, встановлених ст. 126 та ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі № 910/3931/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі № 910/3931/21 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМСЕРВІС І К» про стягнення 56 218,55 грн задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМСЕРВІС І К» (02183, місто Київ, вулиця Кибальчича Миколи, будинок 16, код ЄДРПОУ 36044849) на користь Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 38727770) 56 218 (п`ятдесят шість тисяч двісті вісімнадцять) гривень 55 копійок.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМСЕРВІС І К» (02183, місто Київ, вулиця Кибальчича Миколи, будинок 16, код ЄДРПОУ 36044849) на користь Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 38727770) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок витрат за сплату судового збору за подання позовної заяви та 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень 00 копійок витрат за сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

Т.І. Разіна