Постанова

від 24.05.2023 по справі 910/6656/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. Справа№ 910/6656/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Шпак В.І. (посвідчення адвоката № 9748/10 від 18.02.2021)

від відповідача-1: Трохимчук В.С.

від відповідача-2: Андрусенко О.В. (посвідчення адвоката № 8206/10 від 08.10.2019)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 (повний текст рішення складений 21.11.2022)

у справі № 910/6656/22 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд"

до відповідача-1: Департаменту Комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адністрастрації)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Хаус Інвест"

про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання затвердити протокол про результати електронного аукціону,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Департаменту Комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адністрастрації) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Хаус Інвест" про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання затвердити протокол про результати електронного аукціону.

Позовні вимоги мотивовані тим, що визначення переможця аукціону здійснене з порушенням приписів Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", що призвело до порушення права позивача у вигляді позбавлення права на придбання об`єкта малої приватизації.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі № 910/6656/22 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення помилково не було враховано те, що відповідач-2 грубо порушив приписи чинного законодавства України та не надав необхідної інформації, зокрема документу стосовно інформації про бенефіціарного власника юридичної особи, що насамперед суперечить вимогам ст. 14 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".

Також, позивач вважає, що місцевим господарським судом безпідставно не застосовано до розгляду даної справи висновок Центрального апеляційного господарського суду, який викладений у постанові від 22.04.2021 у справі № 904/3307/19.

Короткий зміст відзиву відповідача-1 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач-1 вказує, що п. 3 ч. 7 ст. 14 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" не містить вимог щодо форми в якій має бути надана інформація про кінцевого бенефіціарного власника.

За таких обставин, відповідач-1 вважає, що відповідачем-2 не порушено вимог ч. 1, та п. 3 ч. 7 ст. 14 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", оскільки останнім було надано інформацію про кінцевого бенефіціарного власника, яка зазначена на 4 сторінці витягу з Єдинного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань України.

Також відповідач-1 зазначає, що висновки викладені у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 904/3307/19, на які позивач посилається у апеляційній скарзі не є подібними з предметом та підставами позову в даній справі.

Короткий зміст відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 наголошує на тому, що позивач не обґрунтував, як саме подача інформації про кінцевого бенефіціарного власника у витягу з ЄДР вплине на зміст самої інформації, тому на переконання відповідача, такі зауваження позивача призводять до надмірного формалізму при розгляді рішення про вибір переможця аукціону.

Таким чином, відповідач-2 вважає, що ним виконано в повному обсязі вимоги п. 3 ч. 7 ст. 14 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", тому у відповідача-1 були відсутні підстави для прийняття рішення про відмову в затвердженні протоколу електронних торгів та подальшому укладенні договору купівлі-продажу з відповідачем-2.

Також, відповідач-2 зазначає про неможливість застосування судової практи у справі № 904/3307/19 на яку посилається позивача, оскільки спірні правовідносини, що викладені у справі № 904/3307/19 та даній справі не є подібними.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі № 910/6656/22 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/6656/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі № 910/6656/22 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Михальської Ю.Б.; розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою - 24.05.2023.

В судове засідання, яке відбулося 24.05.2023, з`явилися представники позивача та відповідачів-1,-2, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідачем-1 було проведено 11.07.2022 електронний аукціон UA-PS-2022-06-20-000004-3 з продажу об`єкта малої приватизації - нежитлових приміщень (літ. Б) загальною площею 105,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, 4, оформлений протоколом про результати електронного аукціону UA-PS-2022-06-20-000004-3, затверджений наказом відповідача-1 від 19.07.2022 № 6/4-ПР.

Переможцем за вказаним аукціоном визнано відповідача-2.

В подальшому, між відповідачами-1,-2 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.07.2022 № 4/22, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авраменко О.М., зареєстрований в реєстрі за № 313.

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що проведення зазначеного вище електронного аукціону, подальше оформлення та затвердження його результатів здійснене з порушенням приписів Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" та Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432, що в свою чергу стало причиною виникнення даного спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуване рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Приймаючи вищевказане судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що подана відповідачем-2 інформація про кінцевого бенефіціарного власника у вигляді зазначення на четвертій сторінці витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не є порушенням приписів ч. 1 та п. 3 ч. 7 ст. 14 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання недійсними результатів електронного аукціону UA-PS-2022-06-20-000004-3 з продажу об`єкта малої приватизації є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.07.2022 № 4/22 та зобов`язання відповідача-1 затвердити протокол про результати електронного аукціону, яким переможцем визнано позивача є похідними від позовної вимоги про визнання недійсними результатів електронного аукціону UA-PS-2022-06-20-000004-3 з продажу об`єкта малої приватизації, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вищенаведених позовних вимогах.

Колегія суддів зазначає, що ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені вище правові позиції узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палаьи Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Отже, колегія суддів констатує, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки визнання недійсними результатів аукціону та зобов`язання затвердити протокол про результати електронного аукціону, ніяким чином не захистить права позивача, на які останній посилався в позові та в апеляційній скарзі.

Натомість місцевий господарський суд дійшовши правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, помилково відмовив у задоволенні позову з інших мотивів, та не врахував, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що мотиви викладені у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції потребують викладення в редакції цієї постанови.

Доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли.

Посилання позивача на практику вирішення подібних спорів (постанова Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2021 № 904/3307/19), судом першої інстанції правомірно відхилені, оскільки в зазначеній позивачем справі № 904/3307/19 мали місце інші обставини, а спірні правовідносини не є подібними із спірними правовідносинами у даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частинами 1, 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Висновки за результатами апеляційної скарги

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства України, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у даній справі має бути змінене у його мотивувальній частині, зокрема, щодо підстав для відмови у задоволенні позову, а в іншій частині судове рішення має бути залишене без змін.

Відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги на вищевказане рішення місцевого господарського суду - відсутні.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсеналінвестбуд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі № 910/6656/22 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Матеріали справи № 910/6656/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.06.2023.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

Ю.Б. Михальська