Рішення

від 28.06.2023 по справі 907/309/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" червня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/309/23

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні,

за позовом: Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", код ЄДРПОУ - 42502769, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 7,

до відповідача: Приватного підприємства "АКАДЕМІЯ", код ЄДРПОУ - 31315583, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Цегольнянська, буд. 6, кв. 2,

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 30 600,00 грн. з ПП "АКАДЕМІЯ", яка виникла внаслідок невиконання відповідачем обов`язків за укладеним Договором №КБР-384/01/20-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах.

Описова частина рішення.

Ухвалою суду від 20.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

30.05.2023 через систему "Електронний суд" на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача, в якій він просить поновити ПП "АКАДЕМІЯ" строк для подання відзиву на позовну заяву про стягнення коштів з відповідача. 31.05.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача.

Ухвалою суду від 02.06.2023 визнано причину пропуску процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву - поважною. Поновлено пропущений ПП "АКАДЕМІЯ" процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.

16.06.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача.

І. Суть спору за позицією Позивача.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач покликається на те, що 08.01.2020 між позивачем, Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав", Громадською спілкою "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" та відповідачем було укладено договір №КБР-384/01/20-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах (далі - договір).

Позивач зазначає, що договір про правомірне використання, що є предметом позовної заяви, є таким договором, що витікає з суті правовідносин, що виникають за ним між його сторонами. Отже, позивач очікує на виплату винагороди (роялті) за використання об`єктів суміжних прав від користувача (відповідача), що, згідно договору про правомірне використання, мають надходити на його рахунки, але такі платежі користувачем (відповідачем) здійснено не було, що стало підставою подання цієї позовної заяви.

Також, позивач підкреслює, що за весь час з моменту підписання договору та станом на момент подання позовної заяви, відповідач мав право легально здійснювати комерційне використання музичних творів. Одночасно з цим, відповідач не дотримувався належним чином обов`язку сплачувати винагороду.

Згідно умов договору, зокрема п. 3.1., даний договір укладається строком на 1 рік (з автоматичною пролонгацією) і за своєю правовою природою ліцензійним договором.

Відповідно до п. 3.3. договору, користувач здійснює оплату за весь строк дії шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами, розмір яких встановлено у Додатку №3 до договору. При цьому, користувачем здійснюється оплата єдиним платежем, як за авторські, так і за суміжні права, в розмірі, що зазначений в Додатку №3 до цього договору.

Зазначені вище положення свідчать про наявність у відповідача обов`язку із сплати винагороди за 1 рік. Тобто, у відповідача є заборгованість перед позивачем та авторською організацією, на рахунки яких перераховує кошти відповідача приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав", стосовно 1 - го року. При цьому, у договорі згадується розстрочка, дія якої обумовлена певними факторами. Позивач вказує, що станом на дату подання такої позовної заяви, відповідач не сплачував за договором про правомірне використання кошти більше ніж 2 місяці.

Відповідно до проведених розрахунків, позивач вказує, що сума боргу, яка підлягає стягненню на його користь складає 30 600.00 грн.

16.06.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій він зазначає, що розрахунок заборгованості та обґрунтування ціни позову позивач здійснював на підставі умов вищевказаного договору. Крім того, позивач вказує, що відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували не використання об`єктів авторських та суміжних прав за договором.

У зв`язку з цим, позивач змушений звернутися до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за вказаним вище договором.

ІІ. Позиція Відповідача у справі.

У поданому відзиві відповідач наголошує, що позивачем документально не підтверджено заборгованість відповідача перед суміжною організацією та авторською організацією на загальну суму 30 600,00 грн., не визначено періоди її виникнення, не подану суду акту звірки взаємних розрахунків, які би підтверджували заявлену позивачем заборгованість. Тобто, за твердженням відповідача, встановити дійсний період, за який у відповідача наявна заборгованість, а відтак і суму такої заборгованості, не вбачається за можливе.

Відповідач наголошує, що суд, у відповідності до принципу диспозитивності, закріпленого у ст. 14 ГПК України, не може самостійно встановляти за який період у відповідача наявна заборгованість зі сплати винагороди (роялі), а від так позовні вимоги суміжної організації щодо стягнення з ПП "АКАДЕМІЯ" заборгованості у сумі 30 600.00 грн. є необґрунтованими і безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Додатково відповідач вказує, що ні представниками суміжної чи авторської організації не було складено жодного акту, який би фіксував використання відповідачем у закладі ресторану "Деца у нотаря" як об`єктів авторського права (творів), так і об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань). Після введення на всій території України воєнного стану директором відповідача видано розпорядження від 01.03.2022, згідно якого час роботи ресторану "Деца у нотаря" був обмежений з 10:00 до 22:00, відмінено проведення урочисто - розважальних корпоративів, а відтворення будь-яких музичних композицій проводилося виключно з використанням радіо "Байрактар". Фактично після 24.02.2022 колектив ПП "АКАДЕМІЯ" проводив виключно волонтерську діяльність.

ІІІ. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке.

3.1. 08.01.2020 між позивачем, Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав", Громадською спілкою "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" та відповідачем було укладено договір №КБР-384/01/20-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах (далі - договір) (а. с. 18 - 20).

Договір про правомірне використання, що є предметом позовної заяви, є таким договором, що витікає з суті правовідносин, що виникають за ним між його сторонами. Отже, позивач очікує на виплату винагороди (роялті) за використання об`єктів суміжних прав від користувача (відповідача), що, згідно договору про правомірне використання, мають надходити на його рахунки, але такі платежі користувачем (відповідачем) здійснено не було, що стало підставою подання цієї позовної заяви.

Відповідно до п. 1.1. договору, користувач (відповідач) доручає Приватній організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримає одночасно дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).

Згідно п. 1.2. договору, сторони за цим договором передбачають особливий порядок перерахування коштів від користувача до авторської організації - Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" і до суміжної організації (позивача) - Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", який при цьому не пов`язаний із жодними додатковими витратами з боку користувача, а направлений на раціональний поділ роялті за напрямками оплати за використання об`єктів авторського права та суміжних прав.

Згідно п. 3.1. договору, договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав укладається строком на 1 рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю природою ліцензійним договором.

Пунктом 3.2. передбачено, що за договором, відповідач здійснює оплату за весь строк дії договору шляхом виплат в розстрочку, саме здійснює оплату щомісячними платежами, розмір яких встановлено у додатку №3 до договору. При цьому, користувач (відповідач) здійснює оплату щомісячними платежами та єдиним платежем, як за авторські, так і за суміжні права в строк для сплати роялті.

Відповідно до п. 3.4. договору, механізм розстрочки діє наступним чином. Відповідач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15 днів з дати підписання договору. В той же час, якщо користувач не сплачував єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права 2 календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови повної оплати за весь строк дії ліцензійних договорів. Умови повної оплати означають: оплату за весь строк у вигляді повної передоплати, при чому її строк здійснення вважається таким, що настав.

Отриманий ПО УЛАСП від користувача єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАСП на рахунок суміжної організації та на рахунок авторської організації. Пропорції щодо перерахування на суміжну організацію та на авторську організацію дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу користувача має отримати суміжна організація, а інші 50% авторська організація.

Згідно до п. 3.6. договору, акт нарахування роялті виписується кожен місяць і підписується із використанням ЕЦП за допомогою системи електронного документообігу. Повернення підписаного акту не є обов`язковим.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у разі виникнення заборгованості користувача за цим договором, позов про стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо суміжною організацією (позивачем) до користувача (відповідача).

3.2. 08.01.2020 також був укладений договір про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" та позивачем (а. с. 21 - 23).

Крім того, 08.01.2020 був укладений договір про надання дозволу на використання об`єктів авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" та позивачем (а. с. 24 - 26).

Згідно п. 5.2. зазначених вище договорів, у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії цієї ліцензійної угоди виключно протягом місяця до настання дати закінчення її строку, дія цієї ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу, коли протягом місяця до завершення строку цієї ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення.

3.3. Додатком до договору №3 (а. с. 27) передбачено, що назва закладу, в якому відповідач здійснює використання об`єктів суміжних прав та об`єктів авторського права: Ресторан "Деца у нотаря", м. Ужгород, вул. Гагаріна, №98, загальна площа - 150 кв. м.

Сторонами погоджено наступний розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права: 3600,00 грн. за заклад користувача - ресторан "Деца у нотаря" за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 98.

3.4. Розпорядження директора ПП "АКАДЕМІЯ" від 01.03.2022 (а. с. 51) встановлюється, що обмежено час роботи ресторану "Деца у нотаря" з 10:00 до 22:00 години; відмінено проведення урочисто-розважальних корпоративів у ресторані; дозволено працівниками ресторану "ДЕЦА У НОТАРЯ" волонтерство у міській точці масового харчування для переселенців "Дельфін" із збереженням заробітної плати.

Перевіряючи доводи і заперечення сторін, суд зазначає таке.

3.5. Норми законодавства, що регулюють спірні відносини.

Цивільний кодекс України.

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є

1) договори та інші правочини;

Стаття 509. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення

1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання.

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов`язання

1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610. Порушення зобов`язання

1. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 626. Поняття та види договору

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарський кодекс України.

Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов`язань

1. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

3.6. Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.

Як встановлено судом, 08.01.2020 між позивачем, Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав", Громадською спілкою "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" та відповідачем було укладено договір №КБР-384/01/20-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах (далі - договір) (а. с. 18 - 20).

Згідно п. 3.1. договору, договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав укладається строком на 1 рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю природою ліцензійним договором.

Пунктом 3.2. передбачено, що за договором, відповідач здійснює оплату за весь строк дії договору шляхом виплат в розстрочку, саме здійснює оплату щомісячними платежами, розмір яких встановлено у додатку №3 до договору. При цьому, користувач (відповідач) здійснює оплату щомісячними платежами та єдиним платежем, як за авторські, так і за суміжні права в строк для сплати роялті.

Відповідно до п. 3.4. договору, механізм розстрочки діє наступним чином. Відповідач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15 днів з дати підписання договору. В той же час, якщо користувач не сплачував єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права 2 календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови повної оплати за весь строк дії ліцензійних договорів. Умови повної оплати означають: оплату за весь строк у вигляді повної передоплати, при чому її строк здійснення вважається таким, що настав.

Отриманий ПО УЛАСП від користувача єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАСП на рахунок суміжної організації та на рахунок авторської організації. Пропорції щодо перерахування на суміжну організацію та на авторську організацію дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу користувача має отримати суміжна організація, а інші 50% авторська організація.

Згідно до п. 3.6. договору, акт нарахування роялті виписується кожен місяць і підписується із використанням ЕЦП за допомогою системи електронного документообігу. Повернення підписаного акту не є обов`язковим.

Додатком до договору №3 (а. с. 27) передбачено, що назва закладу, в якому відповідач здійснює використання об`єктів суміжних прав та об`єктів авторського права: Ресторан "Деца у нотаря", м. Ужгород, вул. Гагаріна, №98, загальна площа - 150 кв. м.

Сторонами погоджено наступний розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права: 3600,00 грн. за заклад користувача - ресторан "Деца у нотаря" за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 98.

Позивач у позовній заяві зазначає, що загалом відповідачем було сплачено 87 421.67 грн. за договором. Дата сплати Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права, який не було, настала 27.07.2022 року. З цієї дати до дати подання позовної заяви минуло більше ніж 2 місяці. Відповідно, це означає, що механізм (режим) розстрочки є таким, що вже не діє відповідно до п. 3.4. договору про правомірне використання, строк оплати для відповідача на поточний момент настав щодо 1 повного року.

За твердженням позивача, оскільки механізм (режим) розстрочки є таким, що вже не діє, то відповідно до п. 3.4. договору, відповідач має сплатити за цей період "у вигляді повної передоплати". Позивач зазначає, що дія договору автоматично пролонгувалась відповідно до умов договору. Так, за підрахунками позивача у відповідача така заборгованість: 37 800.00 грн. (3 600.00 грн. х 9 + 1800.00 грн. х 3). Також, відповідач частково сплатив суму боргу з січня 2022 по липень 2022 у сумі 19 800.00 грн. Відтак, заборгованість складає 18 000.00 грн.

Позивач зазначає, що від відповідача не надходило належного повідомлення про припинення у строк, передбачений ліцензійними угодами. Отже, договір було пролонговано на 1 рік з 08.02.2021 до 08.02.2022 і так кожен рік. Відтак, за підрахунком позивача, відповідач має заборгованість за період з серпня 2022 до грудня 2022 року включно, а також за четвертий рік дії договору (який було пролонговано відповідно до умов договору про правомірне використання). Відповідно, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 3600.00 грн. х 12 = 43 200.00 грн. + 18 000.00 грн. (заборгованість за попередній період) = 61 200.00 грн.

Згідно з умов вказаних вище договорів, позивачеві належить 50% від винагороди, що підлягає перерахуванню відповідачем на рахунок ПО "УЛАСП", що дорівнює 30 600.00 грн., яка складається з: 1) третій рік договору - 18 000.00 грн. / 2 = 9000.00 грн.; 2) четвертий рік договору - 43 200.00 грн. / 2 = 21 600.00 грн.

Розглянувши розрахунки позивача та дослідивши докази, які долучені ним до позовної заяви, суд також зазначив, що до такої не додано рахунків на оплату та актів наданих послуг, підписаних обома сторонами, які б підтверджували факт надання таких послуг у спірному періоді.

Дані вимоги закріплені в самому вищевказаному договорі. Зокрема, відповідно до п. 3.6. договору, акт нарахування роялті виписується кожен місяць і підписується із використанням ЕЦП за допомогою системи електронного документообігу. Повернення підписаного акту не є обов`язковим.

Судом погоджується з висновками відповідача, викладеними ним у відзиві, що позивачем документально не підтверджено заборгованість відповідача перед суміжною організацією та авторською організацією на загальну суму 30 600.00 грн.

Проведений позивачем розрахунок у тексті позовної заяви не підтверджується належними і допустимими доказами, які повинні були надані позивачем, а саме актами наданих послуг/виконаних робіт, рахунками на сплату, актами звірки розрахунків.

Суд не погоджується з доводами позивача, висловленими ним у відповіді на відзив, що розрахунок заборгованості може ним проводитись виключно на підставі договору. Договір підтверджує виникнення взаємних прав та обов`язків у сторін та надає можливість нараховувати плату за надані послуги. Позивачем ж не доведено належним чином факту надання послуг відповідачу у спірному періоді шляхом надання належним чином оформлених первинних документів.

Також, суд не погоджується з тими доводами позивача, що відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів, які б підтверджували невикористання послуг позивача. Відповідачем, разом з відзивом на позовну заяву, долучено до матеріалів справи копію розпорядження директора ПП "АКАДЕМІЯ" від 01.03.2022 (а. с. 51), в якому встановлюється, що обмежено час роботи ресторану "Деца у нотаря" з 10:00 до 22:00 години; відмінено проведення урочисто-розважальних корпоративів у ресторані; дозволено працівниками ресторану "ДЕЦА У НОТАРЯ" волонтерство у міській точці масового харчування для переселенців "Дельфін" із збереженням заробітної плати. Дані даного розпорядження якраз і стосуються спірного періоду, за який позивач здійснив нарахування відповідачу.

Суд зазначає, що ч. 1 ст. 76 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ГПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених кодексом.

Частиною 1 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (далі - Закон), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами (ч. 6 ст. 9 Закону).

Відтак, суд відмовляє позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Щодо обґрунтованості рішення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом

Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У цій справі суд вважає достатніми обґрунтування свого рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ІV. Розподіл судових витрат.

Згідно платіжного доручення №2836 від 06.04.2023 (а. с. 11) позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Судові витрати слід покласти на позивача згідно п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 241 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1. У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Копію рішення надіслати сторонам.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

СуддяП.Д. Пригуза