Рішення

від 29.06.2023 по справі 910/5064/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.06.2023Справа № 910/5064/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна"

до акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 180 825,58 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 180 825,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір №2111000052 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 15.110.2021.

Позивачем в забезпечення виконання договору було надано відповідачу безвідкличну безумовну банківську гарантію №СКК-081121/081-00 від 08.11.2021. У зв`язку із звернення акціонерного товариства "Укртрансгаз", 02.05.2022 ПАТ "КБ "Акордбанк" перерахував відповідачу суму гарантійного забезпечення в розмірі 152 449,51 грн.

31.05.2022 позивач відшкодував гаранту (ПАТ "КБ "Акордбанк") суму гарантійного платежу в розмірі 152 449,51 грн.

Оскільки зобов`язання позивача по договору виконано в повному обсязі і відповідачем прийнято таке виконання без заперечень, тому позивачем на адресу відповідача було направлено лист щодо повернення забезпечення виконання договору в розмірі 152 449,51 грн., яке залишено останнім без виконання.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму гарантійного забезпечення в розмірі 152 449,51 грн., індекс інфляції в розмірі 24 228,61 грн. та 3% річних в розмірі 4 147,46 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.04.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

21.04.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.04.2023 у задоволенні клопотання акціонерного товариства "Укртрансгаз" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

21.04.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Сота Україна" до АТ "Укртрансгаз" в повному обсязі. Також, зазначено, що посилання позивача на відсутність правових підстав для стягнення суми забезпечення виконання зобов`язання є абсолютно необґрунтованими, оскільки зобов`язання за договором не виконано позивачем належним чином, а відтак, підстави для повернення забезпечення виконання договору відсутні.

26.04.2023 до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України,проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

15.11.2021 між акціонерним товариством "Укртрансгаз" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (постачальник) укладено договір №2111000052 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язався у визначений цим договором строк передати у власність покупця «плити, листи, стрічки та фольга, пов`язані з конструкційними матеріалами (лот №1 листи сталеві)», (далі - товар), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору та є невід`ємною частиною (надалі - специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 5.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.

У специфікації (додаток 1 до договору) сторони погодили, зокрема, загальну вартість товару - 3 048 990,12 грн. (з ПДВ) та строк поставки товару - 60 календарних днів з дати укладення договору.

Також, у додатку 1 до договору (Технічні вимоги і якісні характеристики предмета закупівлі ) сторонами погоджено, що допускається зменшення кількості товару до значення, що дорівнює вазі сумарної кількості листів за зазначеними розмірами, але не більше вказаної ваги передбаченої до закупівлі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивачем здійснено постачання товару у період з 16.11.2021 по 10.02.2022 на загальну суму 2 968 561,44 грн. з ПДВ, що підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною № 861 від 16.11.2021 року на суму 537 204,48 грн. та товарно-транспортною накладною №Р861 від 16.11.2021 року;

- видатковою накладною № 928 від 01.12.2021 року на суму 709 110,72 грн. та товарно-транспортною накладною №Р928 від 01.12.2021 року;

- видатковою накладною № 951 від 15.12.2021 року на суму 297 799,08 грн. та товарно-транспортною накладною №Р951 від 15.12.2021 року;

- видатковою накладною № 964 від 16.12.2021 року на суму 480 853,56 грн. та товарно-транспортною накладною №Р964 від 16.12.2021 року;

- видатковою накладною № 1008 від 04.01.2022 року на суму 255 502,80 грн. та товарно-транспортною накладною №Р1008 від 04.01.2022 року;

- видатковою накладною № 13 від 14.01.2022 року на суму 600 972,00 грн. та товарно-транспортною накладною №Р13 від 14.01.2022 року;

- видатковою накладною № 49 від 31.01.2022 року на суму 14 292,60 грн. та товарно-транспортною накладною №Р49 від 31.01.2022 року;

- видатковою накладною № 76 від 09.02.2022 року на суму 9 410,40 грн. та товарно-транспортною накладною №Р76 від 09.02.2022 року;

- видатковою накладною № 91 від 10.02.2022 року на суму 63 415,80 грн. та товарно-транспортною накладною №Р91 від 10.02.2022 року.

Листом вих..№984 від 23.06.2022 позивач звернувся до відповідача, в якому просить підтвердити погодження сторонами зменшення договору про закупівлю товарів №2111000052 від 15.11.2021 до фактично поставленої кількості товару станом на 10.02.2022, що відповідає сумі поставленого товару в розмірі 2 968 561,41 грн. з ПДВ та виконання постачальника договору в обсязі погодженому сторонами. Також, в даному листі позивач звернув увагу на те, що враховуючи особливості товару, що поставляється за договором, сторонами усно було погоджено зменшення кількості поставки товару.

У відповідь листом №3101ВИХ-22-428 від 08.07.2022, відповідач повідомив позивача про те, що постачальник вважає не доцільним внесення змін до договору в частині зменшення кількості продукції та відповідно суми договору, оскільки строк дії договору сплив 31.03.2022 року, а враховуючи пункти договору та Продовження 1 додатку 1 до договору, де сказано «допускається зменшення кількості товару до значення, що дорівнює вазі сумарної кількості листів за зазначеними розмірами, але не більше вказаної ваги передбаченої до закупівлі», ТОВ «Сота Україна» відвантажив продукцію в повному обсязі. АТ «Укртрансгаз» в особі філії БМФ «Укргазпромбуд» (замовник) претензій щодо кількості поставленої продукції відповідно до договору постачальнику не пред`являло.

За поставлений товар по договору відповідачем здійснено оплату в розмірі поставленого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.

Пунктом 7.8 договору передбачено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі, зазначеної в п. 7.5 цього договору, постачальник зобов`язується надати покупцю не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 152 449,50 грн., що становить 5% ціни цього договору.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором, публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Акордбанк" (далі - гарант, банк) видало банківську гарантію № СКК-081121/081-00 від 08.11.2021, згідно з якою гарант надає бенефіціару безвідкличну та безумовну гарантію та приймає на себе безвідкличне і безумовне зобов`язання сплатити бенефіціару будь-яку суму, в розмірі 152 449,51 грн. протягом п`яти банківських днів після одержання першої письмової вимоги бенефіціара, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без надання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Строк дії гарантії - до 30.04.2022 вклюяно. Ця гарантія забезпечує виконання принципалом договору. Гарантія повинна бути повернена гаранту у випадку непотрібності або коли термін її дії закінчиться - у залежності від того, яка з цих подій відбудеться раніше.

Позивачем зазначено, що 21.04.2022 листом № 962-2022-012502 ПрАТ КБ "Акордбанк" повідомив позивача про отримання вимоги від АТ "Укртрансгаз" № 1001ВИХ-ВС-22-1010 від 14.04.2022 на сплату коштів за банківською гарантією № СКК-081121/081-00 від 08.11.2021 у зв`язку з порушенням принципалом - ТОВ "Сота Україна" строків поставки товару.

Відповідно до меморіального ордеру № 4870905 від 02.05.2022 гарантом (ПАТ КБ "Акордбанк") було перераховано бенефіціарові (АТ "Укртрансгаз") 152 449,51 грн. з призначенням платежу: «перерахування гарантійної суми зг. дог. про надання банк-ї гарантії СКК-081121/081-00 від 08.11.21 на підставі письмової вимоги №1001 ВИХ-ВС-22-10 від 14.04.22р.».

Платіжним дорученням № 3122 від 31.05.2022 позивач сплатив ПАТ КБ "Акордбанк" суму гарантійного платежу в розмірі 152 449,51 грн. з призначенням платежу: «відшкодування гарантійного платежу згідно договору №СКК-081121/081-00 про надання банківської гарантії від 08.11.2021р. листа №1033-2022-012502 від 02.05.2022».

22.03.2023 позивач направив відповідачеві лист вих. №708, у якому просив повернути забезпечення виконання договору в розмірі 152 449,51 грн., з огляду на повне виконання своїх зобов`язань за договором.

Докази отримання вказаного листа відповідачем, як і докази його розгляду останнім, в матеріалах справи відсутні.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на ту обставину, що відповідач, зловживаючи безумовністю банківської гарантії, направив банку вимогу про сплату коштів за банківською гарантією попри те, що зобов`язання, забезпечене гарантією, було виконано в повному обсязі і відповідачем прийняте таке виконання основного зобов`язання, тобто за відсутності гарантійного випадку, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отриману гарантію в сумі 152 449,51 грн., а також 24 228,61 грн. індексу інфляції та 4 147,46 грн. 3% річних.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що гарантія є одним із способів забезпечення виконання зобов`язання.

Статтями 560, 561 Цивільного кодексу України унормовано, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Статтею 562 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

За змістом частин 1 - 4 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Згідно з частинами 1, 2 статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

З огляду на положення статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17 та від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення), гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Згідно з пунктами 36, 37 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.

При вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17.

За умовами договору позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, зазначений в Специфікації, а відповідач - прийняти його та оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться також і в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, з урахуванням дати укладення договору (15.11.2021), граничним днем поставки товару було 14.01.2022.

В той же час, позивачем допущено прострочення частини поставки товару відповідно до видаткових накладних № 49 від 31.01.2022 року, № 76 від 09.02.2022 року, № 91 від 10.02.2022 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/2693/18.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Виходячи з обставин справи, позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, проте з порушенням визначених строків, тобто у даних правовідносинах має місце неналежне виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

Так, зі змісту банківської гарантії № СКК-081121/081-00 від 08.11.2021 вбачається, що вона забезпечує виконання принципалом договору.

Отже, гарантійним випадком за гарантією є невиконання принципалом (товариством з обмеженою відповідальністю «Сота Україна») зобов`язань за спірним договором.

Також, пункт 7.8 договору містить положення, що банківська гарантія видається в забезпечення виконання саме договору.

Тобто, обраний сторонами спосіб забезпечення переслідує мету виключно виконання договору, а не виконання його певним чином.

Суд встановив, що умови договору не містять положень щодо повернення забезпечення виконання, в той же час у гарантії зазначено, що вона підлягає поверненню гаранту у випадку непотрібності або коли термін її дії закінчиться - у залежності від того, яка з цих подій відбудеться раніше.

Таким чином, виходячи з умов договору та самої банківської гарантії грошове забезпечення (банківська гарантія) не повертається саме у випадку невиконання (а не неналежного виконання) умов договору, а тому доводи відповідача про відсутність підстав для повернення спірної суми є необґрунтованими та судом не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:

1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;

4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Наведене дає підстави для висновку, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19.

Відтак, прийнявши весь товар, наведений у специфікації, відповідач прийняв виконання договору позивачем, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок, в силу п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі", повернути банківську гарантію гаранту, що вказує на безпідставність пред`явлення банку такої вимоги.

Враховуючи те, що позивачем виконано зобов`язання за договором, а відповідачем не повернуто сплаченої суми забезпечення виконання договору, тому суд дійшов висновку про достатність підстав для стягнення з відповідача суми забезпечення у розмірі 152 449,51 грн.

А тому, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 152 449,51 грн., отриманих за банківською гарантією.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 24 228,61 грн. за період з травня 2022 по лютий 2023 включно та 3% річних в розмірі 4 147,46 грн. за період з 02.05.2022 по 28.03.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 24 228,61 грн. та 3% річних в розмірі 4 147,46 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 74, 77, 79, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (04111, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 29, код ЄДРПОУ 41323412) суму гарантійного забезпечення в розмірі 152 449 (сто п`ятдесят дві тисячі чотириста сорок дев`ять) грн.. 51 коп., три проценти річних в розмірі 4 147 (чотири тисячі сто сорок сім) грн. 46 коп., інфляційні втрати в розмірі 24 228 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять вісім) грн. 61 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 712 (дві тисячі сімсот дванадцять) грн. 39 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий