Рішення
від 16.05.2023 по справі 911/1699/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1699/21

за позовною заявою Заступника керівника Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, б-р Л.Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996)

в інтересах держави в особі позивача Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1; код ЄДРПОУ 00022533)

до відповідача 1 Київської обласної ради (01196, м. Київ, площа Л.Українки, 1; код ЄДРПОУ 24572267)

відповідача 2 Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 74; код ЄДРПОУ 24209740)

відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 23, літ. «Б»; код ЄДРПОУ 33102745)

та відповідача 4 Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдвейн» (01601, м. Київ, площа Спортивна, буд. 1А; код ЄДРПОУ 38148517)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)

про визнання недійсними рішень, розпоряджень, скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Ворка Л.О.

За участю представників сторін:

прокурор Білоконь І.А.;

від Київської обласної державної адміністрації: Тарасюк А.Ю.;

від ТОВ «Голдвейн»: адвокат Захарченко Ю.О.

ВСТАНОВИВ:

до Господарського суду Київської області звернувся Заступник керівника Київської обласної прокуратури з позовною заявою від 01.06.2021 № 15/1-562вих-21 (вх. № 1699/21) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до відповідачів Київської обласної ради, Бориспільської РДА, ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» та ТОВ «Голдвейн» про визнання недійсними рішень, розпоряджень, скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначає, що на момент відведення у користування спірні земельні ділянки відносились до земель лісогосподарського та рекреаційного призначення, уповноваженим органом розпорядження якими була Верховна Рада України, у зв`язку з чим оспорювані рішення Київської обласної ради та розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА прийняті поза межами наданих їм повноважень та з порушенням вимог ст. 19, 31, 32 Земельного кодексу України, ст. 6, 11 Лісового кодексу України.

Таким чином, з позиції Прокурора, оспорювані рішення Київської обласної ради та розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА, а також договори оренди і суборенди спірних земельних ділянок, підлягають визнанню недійсними, а рішення про державну реєстрацію речових прав на спірні земельні ділянки підлягають скасуванню.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2021 відкрито провадження у справі № 911/1699/21 за вказаною позовною заявою за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.08.2021; встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзивів на позов, відповідей на відзиви та заперечень.

02.07.2021 до суду надійшла заява Відповідача 1 б/№, б/дати (вх. № 15961/21) про застосування позовної давності.

02.07.2021 до суду надійшов відзив Відповідача 1 б/№, б/дати (вх. № 15962/21) на позовну заяву.

02.07.2021 до суду надійшов відзив Відповідача 4 від 29.06.2021 б/№ (вх. № 16007/21) на позовну заяву.

26.07.2021 до суду надійшли письмові пояснення Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 б/№ (вх. № 17676/21) по суті позову.

03.08.2021 до суду надійшла заява Заступника керівника Київської обласної прокуратури б/№, б/дати (вх. № 18530/21) про заміну Позивача його процесуальним правонаступником.

03.08.2021 до суду надійшла заява Відповідача 4 від 02.08.2021 б/№ (вх. № 18551/21) про залишення позовної заяви без розгляду.

В судовому засіданні 03.08.2021 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання на 14.09.2021.

13.09.2021 до суду надійшло клопотання Відповідача 4 від 09.09.2021 б/№ (вх. № 21318/21) про закриття провадження у справі.

В судовому засіданні 14.09.2021 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 28.09.2021.

22.09.2021 до суду надійшли письмові пояснення Відповідача 4 від 20.09.2021 б/№ (вх. № 22161/21) до заяви про залишення позовної заяви без розгляду.

27.09.2021 до суду надійшло клопотання Відповідача 4 від 22.09.2021 б/№ (вх. № 22519/21) про визнання доказів недопустимими.

28.09.2021 до суду надійшли письмові пояснення Прокурора б/№, б/дати (вх. № 22584/21) по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2021 позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 ухвалу Господарського суду Київської області від 28.09.2021 у справі № 911/1699/21 скасовано; справу № 911/1699/21 повернуто до Господарського суду Київської області для продовження розгляду.

Після повернення матеріалів справи № 911/1699/21 до місцевого господарського суду 04.08.2022 справу було передано судді Наріжному С.Ю. для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2022 призначено на 20.09.2022 проведення підготовчого засідання у справі.

20.09.2022 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшло клопотання Відповідача 4 від 19.09.2022 б/№ (вх. № 1191/22) про залучення доказів до справи.

Ухвалою суду від 20.09.2022 заяву Заступника керівника Київської обласної прокуратури б/№, б/дати (вх. № 18530/21) про заміну Позивача його процесуальним правонаступником задоволено; замінено у справі № 911/1699/21 Кабінет Міністрів України на процесуального правонаступника Київську обласну державну адміністрацію.

В судовому засіданні 20.09.2022 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 18.10.2022.

22.09.2022 до суду надійшло клопотання Відповідача 4 від 20.09.2022 б/№ (вх. № 12996/22) про залучення доказів до справи.

В судовому засіданні 18.10.2022 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 15.11.2022.

19.10.2022 до суду надійшли письмові пояснення Позивача - Київської обласної державної адміністрації від 17.10.2022 б/№ (вх. № 14651/22) по суті спору.

В судовому засіданні 15.11.2022 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 13.12.2022.

12.12.2022 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшли додаткові письмові пояснення Відповідача 4 від 09.12.2022 б/№ (вх. № 1886/22) по суті спору.

В судовому засіданні 13.12.2022 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення розгляду справи на 24.01.2023.

24.01.2023 до суду надійшла заява Заступника керівника Київської обласної прокуратури від 23.01.2023 № 15/1-45вих23 (вх. № 1366/23) про зміну предмету позову.

24.01.2023 судове засідання не відбулось з підстав оголошення у м. Києві сигналу «Повітряна тривога», у зв`язку з чим ухвалою суду від 24.01.2023 повідомлено учасників у справі про призначення судового засідання для розгляду справи на 07.02.2023.

06.02.2023 до суду надійшов лист Заступника керівника Київської обласної прокуратури б/№, б/дати (вх. № 2255/23) про залучення доказів сплати судового збору щодо заяви про зміну предмету позову.

06.02.2023 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшли письмові заперечення Відповідача 4 від 06.02.2023 б/№ (вх. № 387/23) проти заяви про зміну предмету позову.

07.02.2023 в судовому засіданні постановлено протокольні ухвали без виходу до нарадчої кімнати про повернення до стадії підготовчого провадження, прийняття заяви Заступника керівника Київської обласної прокуратури від 23.01.2023 № 15/1-45 про зміну предмету позову (доповнення позовною вимогою про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3223387800:02:019:0001 шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ТОВ «Голдвейн»), а також про призначення підготовчого засідання на 14.03.2023.

20.02.2023 до суду надійшло клопотання Кабінету Міністрів України від 13.02.2023 б/№ (вх. № 3218/23) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача.

24.02.2023 до суду надійшли письмові пояснення Позивача - Київської обласної державної адміністрації від 21.02.2023 б/№ (вх. № 3608/23) по суті спору.

10.03.2023 до суду надійшли письмові пояснення Відповідача 4 від 09.03.2023 б/№ (вх. № 717/23) по суті спору.

В судовому засіданні 14.03.2023 судом розглянуто клопотання Кабінету Міністрів України про залучення до участі у справі в якості третьої особи.

В клопотанні заявник, керуючись ст. 50 ГПК України, на підставі ст. 27 Лісового кодексу України та ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України просить суд залучити Кабінет Міністрів України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача.

Так, повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 Лісового кодексу України, до яких, зокрема, належить передача у власність, у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Згідно ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України, цільове призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Статтею 50 ГПК України визначено, що якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

За результатом розгляду вказаного клопотання, враховуючи повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання, у зв`язку з чим в судовому засіданні 14.03.2023 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про залучення Кабінету Міністрів України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача.

В судовому засіданні 14.03.2023 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення на 18.04.2023 судового засідання для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 18.04.2023 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення розгляду справи на 16.05.2023.

15.05.2023 до суду надійшло клопотання Відповідача 1 б/№, б/дати (вх. № 9409/23) про розгляд справи без участі представника Відповідача 1.

16.05.2023 в судове засідання з`явився Прокурор, представник Позивача та представник Відповідача 4. Інші учасники у справі в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Щодо повідомлення Відповідача 3 - ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест», суд зазначає, що поштові відправлення суду, адресовані Відповідачу 3, повертаються до суду без вручення, у т.ч. поштове відправлення № 0103283625714 (копія ухвали суду від 18.04.2023) повернулось до суду без вручення з відміткою АТ «Укрпошта» «вибули».

Суд враховує усталену позицію Верховного Суду, згідно якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду, а тому не може свідчити про неправомірність його дій (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 25.11.2021 у справі № 873/41/21, від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13.

Вказані вище обставини свідчать про належне повідомлення Відповідача 3 про розгляд даної справи, як наслідок про вжиття судом всіх можливих заходів щодо повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, дотримання принципу змагальності стороні та заслуховування всіх сторін такого спору.

Прокурор та представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали і в ході судових дебатів просили суд задовольнити позов повністю.

В позовній заяві Прокурор просить суд:

-визнати недійсним рішення Київської обласної ради від 23.11.2000 № 246-14-ХХІІІ «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об`єктів»;

-визнати недійсним рішення Київської обласної ради від 05.04.2001 № 275-16-ХХІІІ «Про регулювання земельних відносин на території області»;

-визнати недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 15.12.2004 № 680 «Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест»;

-визнати недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 27.12.2004 № 727 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення»;

-визнати недійсним договір оренди землі, укладений 15.12.2004 між Переяслав-Хмельницькою РДА та ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» загальною площею 9,4811 га, що розташована на території Циблівської та Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області;

-визнати недійсним договір суборенди землі, укладений 29.12.2012 між ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» та ТОВ «Голдвейн» щодо земельної ділянки площею 7,8867 га, яка розташована Циблівської та Хоцьківської сільських рад Переяслав-Хмельницького району Київської області;

-скасувати рішення про державну реєстрацію від 30.11.2013, індексний номер 8521583, яким за ТОВ «Голдвейн» зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,5944 га з кадастровим номером 3223387800:02:019:0001;

-скасувати рішення про державну реєстрацію від 21.12.2013, індексний номер 9348103, яким за Переяслав-Хмельницькою РДА зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 7,8868 га з кадастровим номером 3223388200:04:038:0001;

-скасувати рішення про державну реєстрацію від 27.12.2013, індексний номер 9348103, яким за ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 7,8868 га з кадастровим номером 3223388200:04:038:0001;

-скасувати рішення про державну реєстрацію від 17.05.2014, індексний номер 13113920, яким за ТОВ «Голдвейн» зареєстровано право суборенди земельної ділянки площею 7,8868 га з кадастровим номером 3223388200:04:038:0001.

В заяві про зміну предмету позову Прокурором заявлено додаткову позовну вимогу про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3223387800:02:019:0001 шляхом повернення її на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ТОВ «Голдвейн».

Узагальнені доводи Прокурора і Позивача є наступними.

Київською обласною прокуратурою за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Переяслав-Хмельницького (Бориспільського) району виявлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельних ділянок у власність та користування.

Рішенням Переяслав-Хмельницької районної ради від 27.10.2000 № 199-14-ХХІІІ надано згоду на виділення районній громадській організації «Клуб Козак» земельної ділянки площею 9,5 га за рахунок державних земель запасу (Канівське водоймище) для удосконалення державного мисливського господарства площею 1 га та організації спортивно-любительського лову риби площею 8,5 га (вода, озеро), розташованої на території Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району.

Рішенням Київської обласної ради від 05.04.2001 № 246-14-ХХІІІ «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об`єктів» громадській організації «Клуб Козак» попередньо погоджено місце розташування об`єкту несільськогосподарського призначення для організації мисливства та спортивно-любительської ловлі риби площею 9,5 га, розташованого на території Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району.

Рішенням Київської обласної ради від 05.04.2001 № 275-16-ХХІІІ «Про регулювання земельних відносин на території області» зазначену земельну ділянку вилучено та передано в користування РГО «Клуб Козак». Загальна площа земельної ділянки складає 9,5 га, з них - 8,5 га (водосховищ) знаходяться в межах Циблівської сільської ради, 1,0 га (забудованих земель) - в межах Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

На підставі вказаного рішення обласної ради РГО «Клуб Козак» видано 05.06.2001 державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001863.

Крім того, відповідно до свідоцтва про право колективної власності, посвідченого рішенням Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району від 18.03.2002 № 11, РГО «Клуб Козак» належав цілісний майновий комплекс - база спортивно-любительської ловлі риби, що розташована на указаній земельній ділянці.

Згідно договору купівлі-продажу від 15.10.2004, РГО «Клуб Козак» відчужено указаний майновий комплекс на користь ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест».

В подальшому, у зв`язку зі зміною власника майнового комплексу, розпорядженням Переяслав-Хмельницької РДА від 14.12.2004 № 679 «Про переоформлення права оренди земельної ділянки» припинено право постійного користування РГО «Клуб Козак» земельною ділянкою загальною площею 9,4811 га та надано ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою по складанню договору оренди даної земельної ділянки.

Після цього, розпорядженням Переяслав-Хмельницької РДА від 15.12.2004 № 680 «Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест», затверджено технічну документацію із землеустрою по складанню договору оренди земельної ділянки під існуючою територією бази спортивно-любительської ловлі риби ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» на території Циблівської та Хоцьківської сільських рад Переяслав-Хмельницького району. На підставі вказаного розпорядження між Переяслав-Хмельницькою РДА та ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» 15.12.2004 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 27.12.2004 № 727 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення», на користь ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2004 відчужено земельну ділянку на території Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області площею 1,5944 га.

Таким чином, ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 142003 від 14.01.2005 набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 32233878800:02:019:0001 на території Хоцьківської сільської ради площею 1,5944 га під організацію мисливства та спортивно-любительської ловлі риби.

В подальшому, 13.07.2006 між ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» та ТОВ «Інвестиційна компанія «Укркапітал» укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки.

На підставі вказаного договору, ТОВ «Інвестиційна компанія «Укркапітал» видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯГ № 244983 від 18.08.2006.

Надалі, ТОВ «Інвестиційна компанія «Укркапітал» 03.12.2012 на підставі договору купівлі-продажу відчужено вказану земельну ділянку ТОВ «Голдвейн», про що зроблено відмітку в державному акті на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯГ № 244983.

Крім того, між Переяслав-Хмельницькою РДА та ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» 23.07.2008 укладено угоду про зміну та доповнення до договору оренди від 15.12.2004, відповідно до якої в оренду передається земельна ділянка площею 7,8867 га, яка розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

У подальшому, 29.12.2012 між ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» та ТОВ «Голдвейн» укладено договір суборенди, згідно якого ТОВ «Голдвейн» передано земельну ділянку загальною площею 7,8867 га для організації мисливства та спортивно-любительської ловлі риби, яка знаходиться на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, кадастровий номер 3223388200:04:038:0001.

Прокурор стверджує, що відповідна земельна ділянка загальною площею 9,4811 га (до складу якої входять земельна ділянка площею 7,8867 га та земельна ділянка площею 1,5944 га) на території Циблівської та Хоцьківської сільських рад Переяслав-Хмельницького району з 2002 року та по даний час відносяться до категорії земель рекреаційного призначення, її цільове призначення не змінювалось.

Водночас, на момент відведення спірних земельних ділянок у користування, єдиним уповноваженим органом розпорядження відповідними ділянками була Верховна Рада України.

Оскільки Верховною Радою України відповідні рішення щодо розпорядження земельною ділянкою не приймались, згода на вилучення не надавалась, Київській обласній раді повноваження з указаного питання не делегувались, отже оспорювані рішення Київської обласної ради та розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА прийняті поза межами наданих їм повноважень та з порушенням вимог ст. 19, 31, 32 Земельного кодексу України, ст. 6, 11 Лісового кодексу України.

У зв`язку з наведеним, з позиції Прокурора, укладені на підставі зазначених рішень та розпоряджень органів місцевого самоврядування та державної влади договір оренди земельної ділянки від 15.12.2004 між Переяслав-Хмельницькою РДА та ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» з подальшими змінами та доповненнями до нього, а також договір суборенди земельної ділянки від 29.12.2012 між ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» та ТОВ «Голдвейн» також підлягають визнанню недійсним в порядку, визначеному ст. 21, 152 Земельного кодексу України, ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 215 ЦК України.

Прокурор зауважує, що Переяслав-Хмельницька РДА з 15.01.2021 перебуває в стані ліквідації, а її правонаступником є Бориспільська РДА.

Прокурор звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах у справах № 487/10128/14-ц від 12.06.2019, № 469/1203/15-ц від 22.05.2018, № 504/2864/13-ц від 28.11.2018, а також у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 619/3263/17, згідно яких заволодіння громадянами та юридичними особами землями, обмеженими у цивільному обороті, всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим; розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Прокурор стверджує, що цивільний оборот земельних ділянок лісогосподарського призначення, які знаходяться на землях державної власності, є і був обмежений законодавчо з огляду на приписи ст. 56, 84 Земельного кодексу України.

Власник земельної ділянки, обмеженої у цивільному обороті, може вимагати усунення порушення його права власності на цю земельну ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Отже, у даному випадку правильним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 391 ЦК України до останніх набувачів оспорюваних земельних ділянок з метою усунення перешкод, які ці особи створюють державі у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду.

Крім цього, метою негаторного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, яким він позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись внаслідок державної реєстрації права власності за останніми набувачами права власності на спірні земельні ділянки.

Водночас, 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», згідно якого внесено низку змін до Земельного кодексу України, у т.ч. до ч. 5 ст. 122, яка на даний час викладена в наступній редакції: «Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб».

Відтак Прокурор вважає, що ефективним способом поновлення інтересів держави є усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ТОВ «Голдвейн».

Крім того Прокурор посилається на принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю, викладений у п. 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, положення ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також те, що на даний час право власності та користування на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване за відповідачами, у зв`язку з чим Прокурор робить висновок, що вказані обставини позбавляють державу можливості користуватись і розпоряджатись спірними земельними ділянками лісового фонду.

Таким чином, з позиції Прокурора, записи та рішення про державну реєстрацію права приватної власності на оспорювані земельні ділянки за відповідачами підлягають скасуванню.

Щодо дотримання ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Прокурор зазначає наступне.

До 27.05.2021 в силу норм ст. 122, 149 Земельного кодексу України правом розпорядження спірними земельними ділянками був наділений виключно Кабінет Міністрів України.

В даному випадку Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави через порушення інтересів держави, що виражається в порушенні норм законодавства під час відведення земель лісогосподарського та рекреаційного призначення у приватну власність.

Обласною прокуратурою 23.04.2021 до Кабінету Міністрів України скеровано лист № 15/1-402вих-21 із зазначенням переліку порушень вимог законодавства під час вилучення та подальшого надання у приватну власність та користування земель рекреаційного та лісогосподарського призначення та з вимогою повідомити про вжиття заходів, спрямованих на захист інтересів держави з метою їх повернення у державну власність та постійне користування.

За інформацією Секретаріату Кабінету Міністрів України від 06.05.2021 № 14513/0/2-21 від 06.05.2021 № 14513/0/2-21, лист обласної прокуратури спрямовано до Міністерства юстиції України, Держлісагентства та Держгеокадастру для подальшого розгляду.

Прокурор стверджує, що Кабінету Міністрів України про указані порушення вимог законодавства було відомо щонайменше з 2014 року, зокрема у зв`язку з розглядом справи № 911/2097/14 за позовом Переяслав-Хмельницької міжрайонної прокуратури, який подано у травні 2014 року до Переяслав-Хмельницької РДА, ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест», ТОВ «Інвестиційна компанія «Укркапітал», ТОВ «Голдвейн» про визнання недійсним розпорядження, договору оренди землі, додаткової угоди до нього, договору суборенди землі та витребування земельних ділянок.

В той же час, вказаний уповноважений орган своєчасних заходів щодо повернення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення на користь держави не вжив.

Листом Заступника керівника Київської обласної прокуратури від 24.05.2021 № 15/1-541вих-21 на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Кабінет Міністрів України про пред`явлення до Господарського суду Київської області позову в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної ради, Бориспільської РДА Київської області, ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест», ТОВ «Голдвейн» про визнання недійсними рішень, розпоряджень, скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок.

Представник Позивача Київської обласної державної адміністрації в судовому засіданні підтримав заявлену Прокурором позицію і просив суд задовольнити позов повністю.

Додатково до наведених доводів Прокурора Позивач зазначив, що відповідно до інформації ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» від 31.03.2021 № 215, земельна ділянка з кадастровим номером 32233878000:02:019:0001 повністю накладається, а земельна ділянка з кадастровим номером 32233882200:04:038:0001 частково накладається на землі лісогосподарського призначення кварталу 37 Білоозерського лісництва згідно матеріалів лісовпорядкування 1993 року.

Водночас, у ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» відсутні будь-які відомості щодо надання згоди Верховної Ради України на вилучення земельних ділянок з кадастровими номерами 32233878000:02:019:0001, 32233882200:04:038:0001.

При цьому, на виконання Указу Президента України від 21.03.2000 № 474, рішення Київської обласної ради «Про регулювання земельних відносин» на території області від 06.09.2001 № 288-17-ХХІІ, наказу Державного комітету лісового господарства «Щодо передачі Білоозерського лісництва Переяслав-Хмельницького держлісгоспу» від 05.10.2001 № 93 та наказу Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» «Про передачу частини лісового фонду Білоозерського лісництва Переяслав-Хмельницького держлісгоспу» від 27.09.2001 за № 253 Переяслав-Хмельницьким держлісгоспом за актом прийому-передачі від 10.10.2001 передано до сфери управління Державного управління справами земельну ділянку площею 3652,3 га, до складу якої входили у т.ч. спірні земельні ділянки.

Таким чином земельні ділянки з кадастровими номерами 32233878000:02:019:0001, 32233882200:04:038:0001 не були та не могли бути вилучені у встановленому законом порядку із постійного користування Переяслав-Хмельницького держлісгоспу.

Враховуючи зазначене Позивач вважає, що оспорювані рішення Київської обласної ради та розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА прийняті поза межами наданих їм повноважень та з грубим порушенням вимог статей 19, 31, 32 Земельного кодексу України, статей 6, 11 Лісового кодексу України.

Позивач звертається до правових висновків, висловлених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, і зазначає, що в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, набувач спірної землі, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що ця земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Представник Відповідача 4 в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог і просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях по суті спору.

Узагальнені доводи Відповідача 4 є наступними.

Матеріали справи не містять доказів наявності у Прокурора повноважень на звернення з даним позовом, а саме наявності повноважень Заступника керівника обласної прокуратури, оскільки не доведено відсутність керівника та першого заступника керівника обласної прокуратури.

Відповідач 4 стверджує, що за кожною з позовних вимог Прокурора сплинули строки позовної давності.

При цьому, з позиції Відповідача 4, Прокурор безпідставно здійснює підміну віндикаційного позову негаторним, зокрема з метою уникнення пропуску строків позовної давності.

Водночас Відповідач 4 звертається до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, та зазначає, що негаторний позов це позов власника до третіх осіб про усунення перешкод, пов`язаних із здійсненням прав щодо користування та розпорядження майном; саме власник може звернутись до суду з негаторним позовом.

Проте, Позивач у даній справі - Київська обласна державна адміністрація не є власником спірних земельних ділянок; право власності належить ТОВ «Голдвейн» та ТОВ «ІК «Терра-Інвест», на підтвердження чого проведено відповідні реєстраційні дії в державному реєстрі.

Відтак Відповідач 4 зробив висновок, що пред`явлений Прокурором позов не є негаторним й щодо нього повинні застосовуватись наслідки пропуску строку позовної давності.

Відповідач 4 звертається до практики Європейського суду з прав людини, в рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», яка наголошує, що минулі помилки державних органів не повинні непропорційно виправлятися за рахунок добросовісних набувачів.

Відповідач 4 звертає увагу на те, що у 2014 році Господарським судом Київської області розглядалась справа № 911/2097/14, про яку також наголошує в позові Прокурор, предметом якої була законність відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 32233878000:02:019:0001, 32233882200:04:038:0001, а також рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, отже частково вимоги, заявлені Прокурором у цій справі вже були предметом судового розгляду трьома інстанціями.

Зокрема, рішенням Господарського суду Київської області від 29.07.2014, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 та Вищого господарського суду України від 23.12.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Відповідач 4 стверджує, що право власності ТОВ «Голдвейн» є непорушним, як в силу національного законодавства, так і згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідач 4 зауважує, що Прокурором зроблено акцент саме на суспільний інтерес, однак на думку ТОВ «Голдвейн» до нього, як до добросовісного набувача, проігноровано пропорційність та законність.

Щодо заявленої Прокурором додаткової позовної вимоги - негаторної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави Відповідач 4 просить врахувати правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, згідно якої заявлення негаторного позову не є належним способом захисту.

Враховуючи зазначене вище Відповідач 4 вважає відсутніми підстави для задоволення позову.

Доводи інших учасників у справі.

Відповідачем 1 Київською обласною радою подано до суду заяву про застосування позовної давності, мотивовану тим, що Кабінету Міністрів України було відомо про указані Прокурором обставини з 2014 року, з огляду на розгляд справі № 911/2097/14; Прокурором не спростовано пропуску строку позовної давності.

Крім того Відповідачем 1 подано відзив на позов, відповідно до якого Відповідач 1 просить суд відмовити у задоволенні позову і стверджує про необґрунтованість доводів Прокурора відносно того, що єдиним уповноваженим органом на розпорядження спірними земельними ділянками у 2000-2001 роках була Верховна Рада України, зокрема зазначає, що стаття 6 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачає необхідності участі Верховної Ради України у питаннях, що стосуються вилучення та надання земельних ділянок у користування, отже Київська обласна рада діяла в межах повноважень.

Згідно ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

У судовому засіданні 16.05.2023, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Детально розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази та заслухавши доводи Прокурора та представників Позивача і Відповідача 4, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Щодо підстав для представництва інтересів держави в суді Прокурором та процесуальної дієздатності Прокурора у даній справі.

Приписами ч. 3 ст. 4, ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Вищевказаним рішенням Конституційного Суду України передбачено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 ГПК України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм, зокрема шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, вирішення питань державного управління у сфері, зокрема, охорони навколишнього природного середовища та природокористування.

Станом на час звернення Прокурора до Кабінету Міністрів України (23.04.2021) правом розпорядження спірними земельними ділянками в силу ст. 122, 149 Земельного кодексу України був наділений виключно Кабінет Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що Кабінету Міністрів України про указані порушення вимог законодавства було відомо щонайменше з 2014 року, зокрема у зв`язку з розглядом справи № 911/2097/14 за позовом Переяслав-Хмельницької міжрайонної прокуратури, який подано у травні 2014 року до Переяслав-Хмельницької РДА, ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест», ТОВ «Інвестиційна компанія «Укркапітал», ТОВ «Голдвейн» про визнання недійсним розпорядження, договору оренди землі, додаткової угоди до нього, договору суборенди землі та витребування земельних ділянок.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку про те, що Прокурор належним чином обґрунтував наявність порушення інтересів держави та необхідність представництва таких інтересів у суді прокуратурою в особі Кабінету Міністрів України (правонаступником якого в подальшому, у зв`язку зі зміною правового регулювання земельних відносин, а саме внесенням змін до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України, є Київська обласна державна адміністрація), з урахуванням конкретних, встановлених в даній справі, обставин та суб`єктного складу сторін.

По суті позовних вимог судом встановлено наступне.

У статті 2 Земельного кодексу України 1990 року в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин визначено склад земель України, віднесення їх до категорій і переведення з однієї категорії до іншої.

Так, відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та інщого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу.

Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель.

Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Земельного кодексу України, Верховна Рада України надає земельні ділянки у разі, коли для вилучення цих земель установлено особливий порядок, зокрема у порядку визначеному ст. 32 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 32 Земельного кодексу України, за межами населених пунктів вилучення земельних ділянок земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, заказників, курортів, а також лісів першої групи та лісів з особливим режимом лісокористування (лісопарки, лісопаркові частини зелених зон, протиерозійні ліси) для цілей, не пов`язаних із веденням лісового господарства, допускається, як виняток, за рішенням Верховної Ради України.

Згідно ст. 34 Земельного кодексу України, підприємства, установи і організації, заінтересовані у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов`язані до початку проектування попередньо погодити із власниками землі і землекористувачами та місцевими Радами народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те органами державного управління по охороні і використанню земель місце розташування об`єкта, розмір ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх інших об`єктів, умови проживання населення і охорону навколишнього середовища.

Попереднє погодження місць розташування об`єктів на землях, що вилучаються за рішенням Верховної Ради України, а також об`єктів власності інших держав, міжнародних організацій та іноземних юридичних осіб провадиться Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 43 «Про місцеве самоврядування в Україні», будь-якими повноваженнями щодо вилучення і припинення права користування або надання у власність земельних ділянок лісогосподарського призначення державної форми власності обласні ради не наділені.

Таким чином єдиним органом уповноваженим на надання земель рекреаційного призначення, заказників, курортів, а також лісів першої групи та лісів з особливим режимом лісокористування (лісопарки, лісопаркові частини зелених зон, протиерозійні ліси) для цілей, не пов`язаних із веденням лісового господарства на момент виникнення спірних правовідносин була Верховна Рада України.

Відповідно до листа управління Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі № 06-10/2279 від 23.05.2014, земельна ділянка для організації мисливства і спортивно-любительської ловлі риби площею 1 га на території Хоцьківської сільської ради, яка була відведена громадській організації «Клуб-Козак» з 2002 року облікована по формі 6-зем в рядку-7.3.-«Рекреаційного призначення»; шифр рядка-86; графа-57-землі, що використовуються для кемпінгів, будинків відпочинку або проведення відпусток.

Згідно форми 6-зем станом на 01.01.2002 за районною громадською організацією «Клуб-Козак» на території Циблівської сільської ради рахується 8,5 га земель, для організації мисливства і спортивно-любительської ловлі риби, номер рядка-7.3- «Рекреаційного призначення»; шифр рядка-86; графа-77-штучні водосховища.

Згідно форми 6-зем станом на 01.01.2004 за ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра- Інвест» на території Циблівської сільської ради рахується земельна ділянка для організації мисливства і спортивно-любительської ловлі риби загальною площею 8,5 га, номер рядка-13-«Рекреаційного призначення»; шифр рядка-86; графа-77-штучні водосховища. Станом на 01.01.2010 до звітності внесено зміни в площі, в зв`язку з її уточненням при укладанні додаткової угоди, площа становить 7,8867 га.

Отже, згідно інформації управління Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі, земельна ділянка, загальною площею 9,4811 га на території Циблівської та Хоцькіської сільських рад Переяслав-Хмельницького району з 2002 року та по даний час відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, її цільове призначення не змінювалось.

Відповідно до положень ст. 5, 7, 8 Лісового кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Відповідно до ст. 6 Лісового кодексу України, від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України.

Згідно ст. 11 Лісового кодексу України, до компетенції Верховної Ради України у галузі регулювання лісових відносин належить: законодавче регулювання лісових відносин; розпорядження лісовим фондом; визначення основних напрямів державної політики у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів; визначення повноважень Рад народних депутатів і органів державної виконавчої влади щодо і організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України визначено, що облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування спірних земельних лісових ділянок в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Відповідна правова позиція з приводу того, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово висловлена судами вищої інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15 від 24.12.2014 у справі № 6-212цс 14, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, у правових висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17, та постановах Великої Палати Верховного Суду у від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц.

Відповідно до інформації Державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» від 31.03.2021 № 215, земельна ділянка з кадастровим номером 32233878000:02:019:0001 повністю накладається, а земельна ділянка з кадастровим номером 32233882200:04:038:0001 частково накладається на землі лісогосподарського призначення кварталу 37 Білоозерського лісництва згідно матеріалів лісовпорядкування 1993 року.

Аналогічна інформація з приводу віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення за матеріалами лісовпорядкування 1993 року надана листом ВО «Укрдержліспроект» від 06.04.2021 № 161.

Таким чином, враховуючи, що на момент відведення у користування спірні земельні відносились до земель лісогосподарського та рекреаційного призначення, єдиним уповноваженим органом на їх розпорядження була Верховна Рада України.

При цьому, Верховною Радою України відповідні рішення щодо розпорядження указаною земельною ділянкою на приймались, згода на вилучення не надавалась, Київській обласній раді повноваження з указаного питання не делегувались (лист Верховної Ради України від 29.04.2021 № 04-11/13-2021/145699).

Крім того, статтею 27 Земельного кодексу України регламентовано порядок припинення права користування земельною ділянкою або її частиною та встановлено, що таке право припиняється зокрема у разі добровільної відмови від земельної ділянки або вилучення земель у випадках, передбачених ст. 31, 32 Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 31 Земельного кодексу України, вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Водночас, відповідно до інформації ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» від 31.03.2021 № 215, у державного підприємства відсутні будь-які відомості щодо надання згоди на вилучення земельних ділянок з кадастровими номерами 32233878000:02:019:0001, 32233882200:04:038:0001.

При цьому, на виконання Указу Президента України від 21.03.2000 № 474, рішення Київської обласної ради «Про регулювання земельних відносин» на території області від 06.09.2001 № 288-17-ХХІІ, наказу Державного комітету лісового господарства «Щодо передачі Білоозерського лісництва Переяслав-Хмельницького держлісгоспу» від 05.10.2001 № 93 та наказу Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» «Про передачу частини лісового фонду Білоозерського лісництва Переяслав-Хмельницького держлісгоспу» від 27.09.2001 № 253 Переяслав-Хмельницьким держлісгоспом за актом прийому-передачі від 10.10.2001 передано до сфери управління Державного управління справами земельну ділянку площею 3652,3 га, до складу якої входили у тому числі спірні земельні ділянки.

Таким чином, із наведеного слідує, що земельні ділянки з кадастровими номерами 32233878000:02:019:0001, 32233882200:04:038:0001 на момент прийняття рішення Київської обласної ради від 05.04.2001 № 275-16-ХХІІІ «Про регулювання земельних відносин на території області» не були та не могли бути вилучені у встановленому законом порядку із постійного користування Переяслав-Хмельницького держлісгоспу.

За вказаних обставин, рішення Київської обласної ради від 23.11.2000 № 246-14-ХХІІІ «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об`єктів», від 05.04.2001 № 275-16-ХХПІ «Про регулювання земельних відносин на території області», а також розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.12.2004 № 680 «Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест», та від 27.12.2004 № 727 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення», прийнято поза межами, наданих їм повноважень та з грубими порушеннями вимог ст. 19, 31, 32 Земельного кодексу України, ст. 6, 11 Лісового кодексу України.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту можуть бути в тому числі визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Також, статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади.

Статтею 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Вчинення будь-яких дій поза межами наданої законодавством компетенції в жодному разі не може вважатись законним здійсненням від імені та в інтересах держави і суспільства.

Отже, з аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що ніхто без дозволу, виданого компетентними владними органами, не має права володіти національною державною власністю і використовувати її поза межами, встановленими для загального права користування нею.

В контексті викладеного слід також враховувати, що в силу обставин даної справи обов`язково має бути застосований правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в п. 61 постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 про те, що «відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла. Суди дійшли правильного висновку, що вона вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення.

Відсутність заперечення користувача земельної ділянки проти її вилучення не свідчить про належний спосіб вилучення цієї ділянки, а також про те, що був вияв волі повноважної особи на її відчуження».

Відтак право державної власності на спірну земельну ділянку, як і речове право постійного користування нею, не могло припинитися без прийняття такого рішення уповноваженим органом - Верховною Радою України, а так само не могло припинитися і внаслідок подальшого прийняття рішень не уповноваженими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, які відповідно до своєї компетенції не були наділені повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення державної форми власності, що відповідає загальним принципам права, зокрема nemo plus juris ad alium transferre potest quam ipse habet (ніхто не може передати іншому більше прав, аніж має сам).

В силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, набувач спірної землі, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (аналогічні правові висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц і від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц).

Така позиція повністю узгоджується з правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

З урахуванням викладеного вище, рішення Київської обласної ради від 05.04.2001 № 275-16-ХХПІ «Про регулювання земельних відносин на території області», розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.12.2004 № 680 «Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест», від 27.12.2004 № 727 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення» на користь ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест», а також укладені на підставі вказаних рішень договір оренди землі, укладений 15.12.2004 між Переяслав-Хмельницькою РДА та ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» загальною площею 9,4811 га та договір суборенди землі, укладений 29.12.2012 між ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» та ТОВ «Голдвейн» щодо земельної ділянки площею 7,8867 га, яка розташована Циблівської та Хоцьківської сільських рад Переяслав-Хмельницького району Київської області, підлягають визнанню недійсними у порядку, визначеному ст. 21, 152 Земельного кодексу України, ст. 43 «Про місцеві державні адміністрації» ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 215 ЦК України.

Щодо належного способу захисту порушених прав у даній справі.

Відповідно до вимог ст. 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки є земельними ділянками лісогосподарського та рекреаційного призначення державної власності.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади означає, що держава як власник не виявляла волю на відчуження спірної земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Власник земельної ділянки, обмеженої у цивільному обороті, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Цивільний оборот земельних ділянок лісогосподарського призначення, які знаходяться на землях державної власності, є і був обмежений законодавчо з огляду зокрема на приписи ст. 56, 84 Земельного кодексу України.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним зазначеною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.

Отже, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказала, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, у пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; у пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

Водночас суд зазначає, що у цій категорії справ задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність держави на підставі статей 387, 388 ЦК України, а на підставі статті 391 цього Кодексу та частини другої статті 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.

Указане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.02.2022 у справі № 363/669/17 (провадження № 61-9067св21); від 12.05.2022 у справі № 372/4154/18 (провадження № 61-666св21), від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16-ц (провадження № 61-4293св21), від 07.09.2022 у справі № 697/2434/16-ц (провадження № 61-22890св19), від 21.09.2022 у справі № 367/4128/16-ц (провадження № 61-21333св21), які прийняті у зв`язку з обов`язковим врахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), а також правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

Відтак суд дійшов висновку про те, що Прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту порушених прав держави, який може в повній мірі відновити відповідні права, свободи й інтереси держави.

У зв`язку з викладеним вище протилежні доводи Відповідача 4 про обрання Прокурором неналежного способу захисту відхиляються судом, як необґрунтовані.

Крім того суд відхиляє доводи Відповідача 4 в частині посилання на рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2014 у справі № 911/2097/14, як на преюдиційне до даної справи, яким вирішено частину позовних вимог у дані справі, зокрема у зв`язку з тим, що предметом вказаної справи був віндикаційний позов Прокурора, який, як встановлено судом вище, не є належним способом захисту. Водночас, звернення Прокурора з віндикаційним позовом у справі № 911/2097/14 не є перешкодою для звернення в подальшому з негаторним позовом, який розглядається у даній справі.

Щодо позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд зазначає, що наведені вище мотиви цього рішення свідчать про те, що Прокурором пред`явлено негаторний позов, на який позовна давність не поширюється, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.

Таким чином відповідні доводи Відповідачів 1, 4 про пропуск Прокурором строку позовної давності відхиляються судом як безпідставні і необґрунтовані.

Щодо позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Метою негаторного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, яким він позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись внаслідок державної реєстрації права власності за останніми набувачами права власності на спірні земельні ділянки.

Так, у випадку позбавлення власника права користування та розпоряджання своїм майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48).

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю викладений у п. 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про повернення нерухомого майна є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю за особою, яка протиправно його набула, може бути перешкодою у реалізації державою та територіальною громадою речових прав на зазначений об`єкт.

Положеннями п. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Водночас такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

На даний час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності та користування спірними земельними ділянками зареєстровано за відповідачами, як наслідок держава позбавлена можливості користуватись і розпоряджатись спірними земельними ділянками лісового фонду.

За вказаних обставин записи та рішення про державну реєстрацію права приватної власності на оспорювані земельні ділянки за відповідачами підлягають скасуванню відповідно до ст. 16, 21, 391 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Щодо критеріїв непорушності права власності, підстав для втручання держави у право власності та дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Європейським судом з прав людини (зокрема, у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Вєренцов проти України», «Щокін проти України», «Сєрков проти України», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Булвес" АД проти Болгарії», «Трегубенко проти України») напрацьовано три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Так, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У пунктах 53-57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20) зазначено таке:

« 53. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина четверта статті 41 Конституції України; близькі за змістом приписи викладені у частині першій статті 321 ЦК України).

54. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

55. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

55. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

56.1. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

56.2. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

56.3. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

57.Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії».

Суд звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в пунктах 107, 108, 148 постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16-ц, згідно яких у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. 18, 19, п. «а» ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Тому суди, застосовуючи критерії сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями вказаної статті, повинні, зокрема, оцінити пропорційність такого втручання.

Враховуючи встановлені судом вище фактичні обставини даної справи слід зазначити, що відповідачі не могли законно набути право приватної власності на спірні земельні ділянки. Натомість вони набули таке право власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідачів на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади низки рішень та наступного укладення договорів купівлі-продажу, договору оренди/суборенди.

Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянки мають лісогосподарське призначення і розташовані на землях державної власності, а тому вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Даний висновок узгоджується з висновками Великої Палати ЄСПЛ у справі «Депаль проти Франції» (заява № 34044є/02) від 29.03.2010.

ЄСПЛ в рішенні вказував, що «політика облаштування території та охорони навколишнього середовища, де переважаюче значення має загальний інтерес, надає державі ширшу свободу розсуду, ніж це має місце при регулюванні виключно цивільних прав».

Детально дослідивши матеріали справи в їх сукупності, врахувавши встановлені вище судом фактичні обставини справи, зокрема:

-характер та цільове призначення спірних земельних ділянок - землі лісогосподарського і рекреаційного призначення;

-наявність законодавчого обмеження цивільного обороту земельних ділянок лісогосподарського призначення, які знаходяться на землях державної власності;

-наявність обґрунтованого сумніву у добросовісності відповідачів під час набуття земельних ділянок у власність;

суд дійшов висновку про те, що у даному випадку суспільний публічний інтерес держави (котрий виражається, зокрема, у необхідності забезпечення безпечного довкілля, непогіршення екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству) переважає над приватним інтересом ТОВ «Голдвейн» щодо збереження спірних земельних ділянок у власності, відтак втручання у право власності ТОВ «Голдвейн» у даному випадку є законним, виправданим та відповідає принципу пропорційності.

Відтак суд вважає, що висновок про наявність обов`язку ТОВ «Голдвейн» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3223387800:02:019:0001 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи все зазначене вище позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір, сплачений Прокурором за подачу позову, відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідачів в повному обсязі відповідно до позовних вимог, які стосуються конкретних відповідачів.

Зокрема, стягненню підлягає судовий збір:

- з Відповідача 1 у сумі 4540,00 грн, зокрема за позовними вимогами 1, 2 по 2270,00 грн;

- з Відповідача 2 у сумі 7945,00 грн, зокрема за позовними вимогами 3, 4 по 2270,00 грн, за позовною вимогою 5 у сумі 1135,00 грн, за позовною вимогою 8 у сумі 2270,00 грн;

- з Відповідача 3 у сумі 4540,00 грн, зокрема за позовними вимогами 5, 6 по 1135,00 грн, за позовною вимогою 9 у сумі 2270,00 грн;

- з Відповідача 4 у сумі 8359,00 грн, зокрема за позовною вимогою 6 у сумі 1135,00 грн, за позовними вимогами 7, 10 по 2270,00 грн, за позовною вимогою 11 у сумі 2684,00 грн.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним рішення Київської обласної ради від 23.11.2000 № 246-14-ХХІІІ «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об`єктів».

3.Визнати недійсним рішення Київської обласної ради від 05.04.2001 № 275-16-ХХІІІ «Про регулювання земельних відносин на території області».

4.Визнати недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.12.2004 № 680 «Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест».

5.Визнати недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 27.12.2004 № 727 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення».

6.Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 15.12.2004 між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» загальною площею 9,4811 га, що розташована на території Циблівської та Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

7.Визнати недійсним договір суборенди землі, укладений 29.12.2012 між ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» та ТОВ «Голдвейн» щодо земельної ділянки площею 7,8867 га, яка розташована Циблівської та Хоцьківської сільських рад Переяслав-Хмельницького району Київської області.

8.Скасувати рішення про державну реєстрацію від 30.11.2013, індексний номер 8521583, яким за ТОВ «Голдвейн» зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,5944 га з кадастровим номером 3223387800:02:019:0001.

9.Скасувати рішення про державну реєстрацію від 21.12.2013, індексний номер 9348103, яким за Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 7,8868 га з кадастровим номером 3223388200:04:038:0001.

10.Скасувати рішення про державну реєстрацію від 27.12.2013, індексний номер 9348103, яким за ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 7,8868 га з кадастровим номером 3223388200:04:038:0001.

11.Скасувати рішення про державну реєстрацію від 17.05.2014, індексний номер 13113920, яким за ТОВ «Голдвейн» зареєстровано право суборенди земельної ділянки площею 7,8868 га з кадастровим номером 3223388200:04:038:0001.

12.Усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3223387800:02:019:0001 шляхом повернення її на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1; код ЄДРПОУ 00022533) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдвейн» (01601, м. Київ, площа Спортивна, буд. 1А; код ЄДРПОУ 38148517).

13.Стягнути з Київської обласної ради (01196, м. Київ, площа Л.Українки, 1; код ЄДРПОУ 24572267) на користь Київської обласної прокуратури 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн 00 коп. судового збору за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - ДКСУ м. Київ; МФО банку - 820172; рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641.

14.Стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 74; код ЄДРПОУ 24209740) на користь Київської обласної прокуратури 7945 (сім тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн 00 коп. судового збору за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - ДКСУ м. Київ; МФО банку - 820172; рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641.

15.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 23, літ. «Б»; код ЄДРПОУ 33102745) на користь Київської обласної прокуратури 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн 00 коп. судового збору за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - ДКСУ м. Київ; МФО банку - 820172; рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641.

16.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдвейн» (01601, м. Київ, площа Спортивна, буд. 1А; код ЄДРПОУ 38148517) на користь Київської обласної прокуратури 8359 (вісім тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн 00 коп. судового збору за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - ДКСУ м. Київ; МФО банку - 820172; рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641.

17.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

18.Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення 29.06.2023.

Суддя С.Ю. Наріжний


Суд	Господарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення	16.05.2023
Оприлюднено	03.07.2023
Номер документу	111886755
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Гончаров С.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 16.05.2023 по справі 911/1699/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —911/1699/21

Рішення
від 16.05.2023 по справі 911/1699/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ