Рішення

від 30.05.2023 по справі 911/40/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2023 р.,

м. Київ,

Справа № 911/40/23

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП відсутній)

та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП відсутній)

до Релігійної організації Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області (09220, Київська обл., Обухівський р-н, село Черняхів, вул.Козацька, будинок 5а, код ЄДРПОУ 34262519)

про визнання недійсним на скасування рішення загальних зборів та її статуту в новій редакції,

за участю представників:

позивачів: ОСОБА_1 (особисто), ОСОБА_2 (особисто), ОСОБА_3 ;

відповідача: ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області» про визнання недійсним на скасування рішення загальних зборів релігійної громади та її статуту в новій редакції.

Позивачі просили суд визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Української Православної Церкви Білоцерківської єпархії с. Черняхів Кагарлицького району Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи 34262519), оформлене протоколом № 01 від 28.05.2022 року.

Похідною вимогою позову постало визнання недійсним та скасування статуту Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області» (ідентифікаційний код юридичної особи 34262519) у новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Української Православної Церкви Білоцерківської єпархії с. Черняхів Кагарлицького району Київської області, що оформлене протоколом № 01 від 28.05.2022, та зареєстрований розпорядженням начальника Київської обласної військової адміністрації від 05.08.2022 №462.

Господарський суд ухвалою від 12.01.2023 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі на 13.02.2023. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

У судовому засіданні 13.02.2023 були присутні позивач-1 (особисто), представники позивачів та відповідача.

Своїми діями у судовому засіданні 13.02.2023 представник відповідача викликав у суду сумніви з приводу добросовісного виконання процесуальних обов`язків, зокрема, щодо надання документів, що нададуть змогу цілісно та в повній мірі з`ясувати обставини спірних правовідносин. Тому суд доручив відповідачу звернутися до державного реєстратора для отримання копій матеріалів реєстраційної справи Релігійної організації Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області (09220, Київська обл., Обухівський р-н, село Черняхів, вул. Козацька, будинок 5а, код ЄДРПОУ 34262519). Також суд зобов`язав відповідача надати отриманні на виконання цієї ухвали документи до наступного судового засідання.

До Господарського суду Київської області надійшов відзив, який прийнятий судом та долучений до матеріалів справи. Так, суд у судовому засіданні в порядку п. 12 ч. 2 ст. 182 ГПК України встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання.

Також суд відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб з огляду на недоведеність необхідності їх участі та відсутність підстав припускати, що рішення у справі може вплинути на їх права чи обов`язки.

З цих підстав, суд в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання на 13.03.2023 на 14:00.

До Господарського суду Київської області 13.03.2023 надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом та долучена до матеріалів справи. Так, суд у судовому засіданні у порядку п. 12 ч. 2 ст. 182 ГПК України встановив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до наступного судового засідання.

У судовому засіданні представник відповідача надала лист від 28.02.2023 №074/06/1-496 про те, що суб`єктом зберігання реєстраційної справи Релігійної організації Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області є Департамент культури та туризму Київської обласної військової адміністрації.

З огляду на це, суд в порядку ст. 74 ГПК України витребував у Департаменту культури та туризму Київської обласної військової адміністрації належним чином завірену копію реєстраційної справи Релігійної організації Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області , оскільки ані позивач, ані відповідач до матеріалів справи її не подали, що позбавляє суд можливості встановити дійсні правовідносини сторін спору та, відповідно, прийняти законне та обгрунтоване рішення.

З цих підстав, суд в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання на 17.04.2023 на 14:00.

Матеріали реєстраційної справи надійшли до суду 20.03.2023. Відповідачем було надано заперечення на відповідь на відзив.

Враховуючи відсутність заперечень від сторін щодо закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті, суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.05.2023 на 14:00.

У засіданні 05.05.2023, в якому брали участь представник позивачів та представник відповідача, суд оголосив перерву у судовому засіданні на стадії дослідження доказів, враховуючи прохання представника позивача надати можливість позивачам особисто взяти участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті та виступити перед судом.

В наступне судове засідання, що відбулось 30.05.2023, з`явились позивачі, представник позивачів та представник відповідача. Суд, заслухавши виступи сторін прийняв рішення у справі.

Обставини спірних правовідносин

З копії протоколу № 1 загальних зборів релігійної громади УПЦ Свято-Дмитрівська парафія Білоцерківської єпархії с. Черняхів Кагарлицького району Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи 34262519) від 28.05.2022 вбачається наступне.

До складу загальних зборів увійшли 110 осіб, які були присутні на загальних зборах. В протоколі зазначено, що загальні збори правомочні приймати рішення з усіх питань порядку денного. До порядку денного зборів увійшли питання про: обрання голови і секретаря загальних зборів; встановлення списку членів загальних зборів релігійної громади; зміну підлеглості релігійної громади. зміну найменування релігійної громади, внесення змін та прийняття статуту; обрання складу парафіяльної ради; обрання складу ревізійної комісії; проведення реєстрації статуту релігійної громади в новій редакції та державної реєстрації змін до відомостей про релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За результатами голосування, одноголосно усіма присутніми підтримано пропозиції порядку денного, внаслідок чого було вирішено, зокрема:

обрати головою загальних зборів ОСОБА_5 , а секретарем ОСОБА_6 (питання 1 порядку денного);

встановити список членів загальних зборів, що беруть участь у голосуванні у додатку №1 (питання 2 порядку денного);

змінити підлеглість Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входження до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, а також визначити, що Релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Київської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Київської Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам єпархіальному архієрею Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (питання 3 порядку денного);

змінити офіційне найменування релігійної громади (питання 4 порядку денного);

викласти і прийняти статут Релігійної організації в новій редакції, що додається. Подати прийнятий статут на затвердження Єпархіальному архієрею блаженнішому Епіфанію (питання 5 порядку денного);

уповноважити голову та секретаря загальних зборів на підписання прийнятого статуту у новій редакції, а також протоколу зборів (питання 9 порядку денного);

провести реєстрацію статуту у новій редакції, а також державну реєстрацію змін до відомостей про Релігійні громади, що містяться в ЄДРПОУ. Уповноважити протоієрея ОСОБА_7 на представництво інтересів релігійної громади (питання 10 порядку денного).

Протокол підписано головою та секретарем загальних зборів ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , підписи яких засвідчено 11.08.2022 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мозговим Євгенієм Васильовичем.

До матеріалів справи долучена копія статуту відповідача, що прийнята рішеннями загальних зборів (протокол № 1 від 28.05.2022). На титульній сторінці цього статуту містяться також записи про його затвердження Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм та про реєстрацію нової редакції статуту відповідно до розпорядження начальника Київської обласної військової адміністрації від 05.08.2022 № 462 (копії витягу якого також долучено до справи разом з листом повідомленням про проведення реєстрації), що засвідчується підписом на протоколі виконуючого обов`язків начальника управління культури Київської обласної військової адміністрації. Статут так само підписано головою та секретарем загальних зборів релігійної громади від 28.05.2022.

Вбачається, що Київська обласна військова адміністрація, виконуючи на час запровадження в Україні військового стану функції Київської обласної державної адміністрації видала розпорядження № 462 від 05.08.2022 за підписом начальника щодо реєстрації Статуту у новій редакції зазначеної Релігійної громади.

Зміст позовних вимог та позиція позивачів у справі

Позивачі вважають, що внаслідок неправомірних дій були порушені їх права на свободу совісті та віросповідання, а протиправна зміна підлеглості зазначеної Релігійної громади в організаційних та канонічних питаннях порушує їх право на вільне волевиявлення членства у відповідній релігійній організації і на вільний вибір сповідування релігійного культу.

За словами позивачів, оскаржуваним рішенням загальних зборів релігійної громади, оформленим протоколом №01 від 28.05.2022, порушуються права позивачів, як членів Релігійної громади на свободу віросповідання щодо визначення підлеглості (юрисдикції) релігійної громади, участь у її житті та управлінні відповідно до правил та способу, встановлених у Статуті релігійної громади від 1991 року (з урахуванням змін від 2001 року), затвердженому в установленому законом порядку та чинному на час проведення зборів 28.05.2022.

Позивачі звертали увагу суду на те, що 04.06.1999 правлячим архієреєм Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви - єпископом Білоцерківським і Боїуславським Серафимом відряджено священика ОСОБА_1 до зазначеної парафії для звершення богослужінь та виконання духовних потреб парафіян.

Передусім позивачі акцентували на тому, що 22.05.2022 за ініціативою й під керівництвом протоієрея ОСОБА_9 (позивача 1), як настоятеля вказаної релігійної громади, за участю у тому числі парафіянки, члена цієї громади - ОСОБА_2 (позивач 2), відповідно до вимог чинної на той час редакції Статуту були проведені загальні збори (парафіяльні збори) членів Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Української Православної Церкви Білоцерківської єпархії села Черняхів Обухівського району Київської області у кількості 32 особи, на яких прийняті рішення, що оформлені двома відповідними протоколами від 22.05.2022 року зі Списком членів цієї Релігійної громади. Ці рішення у подальшому затверджено митрополитом Білоцерківським і Богуславським УПЦ Августином.

Позивачі вказали, що на загальних зборах членів вказаної Релігійної громади були спочатку вирішені такі питання (оформлені першим протоколом від 22.05.2022 року);

1. Обрано Головою загальних зборів настоятеля парафії ОСОБА_1 , а секретарем - ОСОБА_10 .

2. Обрано лічильну комісію Релігійної громади у складі трьох осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

3. Затверджено список членів Релігійної громади в редакції від 22.05.2022 року.

У додатку до протоколу загальних зборів від 22.05.2022 наведено затверджений Список членів Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Української Православної Церкви Білоцерківської єпархії села Черняхів Обухівського району Київської області кількістю 32 особи.

Позивачі стверджували, що членство наведених у зазначеному списку осіб у Релігійній громаді (додаток до протоколу від 22.05.2022) також підтверджується копіями заяв цих осіб на прийняття до членства у Релігійній громаді, довідкою від 27.05.2022 за підписом настоятеля Релігійної громади позивача-1 та показаннями позивача-2, громадян ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , викладених у відповідних заявах свідка від 30.12.2022 (долучених до позову).

На згаданих загальних зборах також були винесені й вирішені питання, деякі з яких - щодо обрання Голови і Секретаря зборів та членів лічильної комісії - продубльовані (оформлені іншим протоколом від 22.05.2022 року). Зокрема вирішено не підтримувати ініціативу настоятеля зазначеної парафії ОСОБА_1 щодо переходу Свято-Дмитрівської парафії Української Православної Церкви Білоцерківської єпархії ЄДРПОУ: 34262519 до Управління Київської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України)» ЄДРПОУ 36800000 чи підлеглим Управлінню Київської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України)» ЄДРПОУ 36800000 структурним парафіям чи будь яким іншим релігійним організаціям, вирішили залишитися у лоні Української православної Церкви під управлінням ОСОБА_15 .

Прийнято рішення уповноважити Голову та Секретаря загальних зборів вказаної Релігійної громади ОСОБА_1 та ОСОБА_10 на підписання протоколу цих зборів від 22.05.2022 та залишити Статут Релігійної громади без запропонованих змін.

Проте, 28.05.2022 в селі Черняхів Обухівського району Київської області, поза межами Свято-Дмитрівського храму та прилеглої до нього території у порушення вимог чинної на той час редакції Статуту релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Української Православної Церкви Білоцерківської єпархії за ініціативою деяких місцевих активістів та за підтримки представників місцевої влади було скликано й проведено зібрання жителів села Черняхів та інших населених пунктів у кількості 110 осіб, яке у відповідному протоколі названо загальними зборами зазначеної Релігійної громади.

Позивачі запевняли, що серед вказаних осіб не було таких, які б були членами цієї Релігійної громади відповідно до затвердженого на загальних зборах членів цієї Релігійної громади від 22.05.2022 Списку членів, та відповідали би критеріям членства, визначеного у пункті 8 розділу II «Структура та управління парафією» чинної на той час редакції Статуту Релігійної громади, а саме: визнавали обов`язковість Статуту Української Православної Церкви, регулярно відвідували богослужіння та сповідь, перебували у канонічному послухові настоятелю.

З огляду на прийняття релігійною громадою вищезгаданих рішень, що затверджені протоколом від 28.05.2022 Свято-Дмитрівська парафія Української Православної Церкви Білоцерківської єпархії с. Черняхів Обухівського району Київської області в особі керівника (настоятеля) Глушака М.В. та Релігійної громади цієї парафії звернулися із колективною заявою до Голови Київської обласної державної адміністрації Кулеби Олексія Володимировича, в якій повідомили, що 28.05.2022 на території с. Черняхів, Обухівського району. Київської обл., відбулися збори громадян, які назвали себе релігійною громадою с. Черняхів, Обухівського р-н. Київської обл., хоча більшість із зазначених осіб на чолі із Головуючим - Лящуком М.Ф. не є місцевими жителями та не мають жодного відношення до Релігійної громади с. Черняхів, Обухівського р-ну. Київської обл., ці особи склали протокол та ставили підписи за перехід до іншої релігійної організації. Згідно із вказаною колективною заявою зазначена парафія УПЦ просила керівника КОДА у разі надходження пакету документів, визначених у ст, 14 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації», будь якими іншими фізичними, юридичними особами, установами чи організаціями із заявами щодо зміни підпорядкованості Свято-Дмитрівська парафія Української Православної Церкви Білоцерківської єпархії ЄДРПОУ 34262519, що розташована за вул. Козацька, 5А, с. Черняхів, Обухівського району. Київської області чи внесення змін до Статуту Свято-Дмитрівська парафія Української Православної Церкви Білоцерківської єпархії ЄДРПОУ: 3426251, відмовити в категоричній формі з метою забезпечення виконання вимог діючого законодавства України.

Проте, як виявилося у подальшому законні вимоги діючої Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії УПЦ Білоцерківської єпархії с. Черняхів Обухівського району Київської області, висловлені у вищезгаданому колективному зверненні, залишилися без задоволення та навіть будь-якої уваги.

На переконання позивачів, треті особи (начальник Київської обласної військової адміністрації, управління культури Київської обласної військової адміністрації, державний реєстратор) зареєстрували Статут Релігійної громади у новій редакції протиправно, оскільки не виконали покладений на них обов`язків щодо перевірки правомірності поданого оскаржуваного протоколу №01 від 28.05.2022 його відповідності чинному законодавству та Статуту (УПЦ), чинному на момент реєстраційної дії; не перевірили наявність в осіб відповідних повноважень на подачу заяви, інших документів та прийняття оскаржуваного рішення.

Представник позивачів вважає, що наданню правової оцінки розпорядженню начальника Київської обласної військової адміністрації № 462 від 05.08.2022 року має передувати встановлення обставин, які стосуються внутрішньої діяльності релігійної організації щодо прийняття спірного рішення загальних зборів Релігійної організації «Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Дмитрівської парафії Білоцерківської єпархії с. Черняхів Кагарлицького району Київської області», оформлене протоколом №01 від 28.05.2022.

Позивачі звертали увагу суду, що на дату зборів 28.05.2022 на неповноважних осіб, що видавали себе за членів Релігійної громади, Статутом Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії (в редакції 1991 року зі змінами від 2001 року), не було визначено норми представництва на Парафіяльних зборах, але передбачалися чіткі ознаки членства у Релігійній громаді та особи, які вправі були скликати Парафіяльні збори. Тим самим учасники зборів не мали можливості встановити те, якою повинно було бути кількісне представництво членів Релігійної громади на загальних зборах, зазначають позивачі, і чи були взагалі усі особи, присутні на зборах 28.05.2022, членами Релігійної громади в розумінні вищевказаного Закону, та чи наділялися вони або будь-хто із них правами, на скликання таких зборів.

Лише за умови дотримання вимог статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» в частині правил правомочності на скликання загальних зборів релігійної громади, зокрема її членами, та прийняття рішення "не менш як двома третинами голосів від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів відповідно до статуту (положення) релігійної громади", таке зібрання мало б статус загальних зборів як органу, уповноваженого на прийняття відповідних рішень.

При відсутності правомочності на скликання загальних зборів релігійної громади та відсутності встановлення наявності саме такого, a не іншого представництва, як за кількістю, так і за статусом кожного учасника, як члена релігійної громади, прийняті рішення не можуть вважатися такими, що ухвалені загальними зборами членів релігійної громади.

Позивачі стверджували, що зібрання громадян у селі Черняхів Обухівського району Київської області, яке відбулося 28.05.2022 та за відповідним протоколом назване загальними зборами Релігійної громади, скликані особами, які не були правомочними у відповідності до вимог чинної редакції Статуту та Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» на таке скликання, оскільки не являлися ані настоятелем Релігійної громади, ані членами Парафіяльної ради, ані членами Релігійної громади. Водночас, вказане зібрання не можна вважати парафіяльними зборами (загальними зборами) Релігійної громади, позаяк згідно із пунктом 8 Статуту такі збори очолюються настоятелем. Втім, позивач-1 як настоятель Релігійної громади не тільки не очолював це зібрання, а навіть й не брав у ньому участі.

За переконанням сторони позивачів особи, які збиралися у с. Черняхів Обухівського району Київської області 28.05.2022 і приймали відповідні рішення, оформлені протоколом №01 загальних зборів Релігійної громади, і які зазначені у відповідному списку, як додатку до цього протоколу, не є членами зазначеної Релігійної громади, адже вони не входять до Списку її членів, що наведені у додатку до протоколу від 22.05.2022. Також такі особи не підпадають під ознаки членства, зазначені у пункті 9 Статуту цієї Релігійної громади, що підтверджується довідкою від 27.05.2022 за підписом настоятеля Релігійної громади (позивача-1) та показами викладеними у заявах свідків.

Позивач також звертав увагу на інші обставини: відсутні докази повідомлення усіх членів релігійної громади про збори (в тому числі і позивачів), а сам протокол не містить необхідного реквізиту у розумінні статуту підпису настоятеля (позивача-1), не було надано згоди єпархіальним архієреєм на внесення змін до статуту (пункт 38 статуту в чинній на момент проведення зборів редакції).

Заперечення відповідача

Відповідач не погодився з заявленими вимогами та вказав, що не вбачає жодних порушень у діях осіб, що проводили загальні збори від 28.05.2022, а також переконаний, що права позивачів на свободу совісті та віросповідання, права на вільне волевиявлення членства у релігійній організації не піддавалися незаконному впливу та пригніченню цим рішенням зборів.

Відповідач перш за все зауважив, що законодавство України передбачає право релігійної громади вільно змінити свою підлеглість, а тому зміна цієї підлеглості, сама по собі, не може порушувати права на свободу віросповідання, так як це два окремих незалежних одне від одного права, реалізація одного з яких жодним чином не зачіпає можливість реалізації іншого.

За переконанням сторони відповідача відсутні підстави стверджувати, що предметом позову у справі № 911/40/23 відбулося порушення прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вільне волевиявлення членства у релігійній організації відповідного підпорядкування, так як вони вільні утворити нову релігійну громаду з бажаним канонічним підпорядкуванням.

Також позивачі, на думку відповідача, надалі можуть сповідувати обрану ними релігію у складі релігійного об`єднання Українська Православна Церква. Відповідач також вважає, що підставою для оскарження протоколу №01 від 28.05.2022 стала саме незгода з рішенням релігійної громади змінити свою підлеглість у канонічних та організаційних питаннях, а зазначені ними порушення є лише формальним приводом перешкодити релігійній громаді перейти до Православної Церкви України.

Відповідач також акцентував увагу на тому, що в загальних зборах Релігійної громади с. Черняхів, рішення яких оформлені протоколом № 01 від 28.05.2022, брали участь саме члени цієї релігійної громади, які своєю участю в них ідентифікували себе, як члени цієї релігійної громади, а будь-яке положення Статуту станом на 28.05.2022 року, яке, на думку позивачів, обмежувало цих осіб у вільному волевиявленні щодо свого членства у цій релігійній громаді під час проведення 28.05.2022 загальних зборів релігійної громади, зокрема, обов`язкове прийняття в члени релігійної громади на підставі окремого рішення загальних зборів, не підлягає до застосування в силу прямої норми п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 17.01.2019 № 2673-VIII.

Розглядаючи аргументи позивачів відповідач зауважив, що у позові не наведено конкретно чому особи, які брали участь 28.05.2022 у загальних зборах не були членами Релігійної громади в розумінні п. 9 Статуту. Все зводиться лише до тверджень позивачів, що ці особи не відповідають критеріям, але чому вони не відповідають цим критеріям позивачі ні доказів, ні пояснень не надають. Позивачі не надають доказів, хто саме не відповідає цим критеріям твердження зводиться до узагальнення: всі особи, які брали участь в загальних зборах Релігійної громади 28.05.2022 не є членами Релігійної громади

З посиланням на частину 2 статті 8 «Про свободу совісті та релігійні організації» відповідач зауважив, що членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту релігійної громади (ч. 2 ст. 8 Закону України). А тому, за законодавством України в релігійній громаді не може бути фіксованого членства, а саме існування такого членства намагаються довести позивачі по відношенню до Релігійної громади.

Висвітлюючи своє бачення щодо членства у релігійній громаді відповідач зауважив, що якщо існують конкретні рішення громади про обрання певних осіб членами парафіяльних зборів, відсутність такого рішення щодо конкретної особи не обмежує таку особу у праві вважати себе (звичайно не зловживаючи) та відповідно бути членом релігійної громади с. Черняхів.

Разом з тим, відповідач відмітив, що в самому протоколі від 22.05.2022 міститься лише два підписи учасників цих зборів: голови (позивача-1) та секретаря, що, цілком логічно, ставить під сумнів сам факт проведення 22.05.2022 року загальних зборів Релігійної громади УПЦ с. Черняхів за участю саме 32 осіб. Так, дійсно, в матеріалах справи наявний Список членів Релігійної громади УПЦ Черняхів, разом з тим, ні в протоколі від 22.05.2022 немає примітки, що до нього існує додаток у вигляді Списку членів Релігійної громади УПЦ с. Черняхів, ні у зазначеному Списку членів релігійної громади УПЦ с. Черняхів не вказується, що це додаток до протоколу від 22.05.2022 року.

У відповідача складається враження, що протокол від 22.05.2022 був складений, можливо навіть не 22.05.2022, лише з метою, заперечення членства в Релігійній громаді УПЦ Черняхів 110 осіб, що приймали участь в загальних зборах 28.05.2022, а також подання позовної заяви про визнання недійсними рішень загальних зборів Релігійної громади УПЦ Черняхів, оформлених протоколом № 01 від 28.05.2022.

Попри це, навіть якщо до 110 осіб присутніх додати 32 членів Релігійної громади УПЦ с. Черняхів, про яких йдеться в протоколі від 22.05.2022 (достовірність та вірогідність якого на думку відповідача є сумнівною), для ухвалення рішення про зміну підлеглості Релігійної громади було достатньо 48 голосів «за» (2/3 від 50%+1 від 142 (110+32)), в той час, як вже зазначалося, «за» проголосувало 110 осіб.

Беручи до уваги наведені позивачем підстави для задоволення позову відповідач вказав, що жодним положенням ч. 3-8 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» не встановлено вимог про порядок та необхідність повідомлення всіх членів релігійної громади про проведення загальних зборів членів релігійної громади, на яких буде вирішуватися питання про зміну релігійною громадою своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях. Подібного не містив і Статуту Релігійної громади станом на 28.05.2022. Єдине, що встановлено ч. 4 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» на що могла вплинути відсутність повідомлення всіх членів релігійної громади - це необхідність ухвалення рішення про зміну підлеглості не менше як 2/3 від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту релігійної громади.

Загальні збори скликаються ініціативною групою осіб, що є членами релігійної громади, вказав відповідач. Підписання рішення про зміну підлеглості, зокрема, настоятелем Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» не вимагає. Положення Статуту Релігійної громади згідно яких вимагається надання згоди єпархіальним архієреєм на внесення змін та доповнень до статуту та/або затвердження протоколу парафіяльних зборів єпархіальним архієреєм, не підлягають до застосування, так як вони очевидно суперечить положенню ч. 3-8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», адже, фактично, перешкоджають релігійній громаді у вільній зміні своєї підлеглості.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно ч. 3 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому, корпоративними правами, в силу ч. 1 цієї норми, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Оскільки підставою для звернення особи з позовом стало прийняття загальними зборами релігійної громади рішення, яке прямо впливає на права позивача щодо управління парафією, а позивача на участь в управлінні організацією спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів.

З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Необхідно відзначити, що рішення загальних зборів є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання правових актів індивідуальної дії (ненормативних актів) незаконними (недійсними) є невідповідність їх вимогам чинного на час його видання (затвердження) законодавства, в тому числі Конституції України, та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника юридичної особи. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлений, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Рішення, які були прийняті загальними зборами релігійної громади, належать до рішень, які були прийняті всередині цієї громади (релігійної організації) її членами, спрямовані на реалізацію цивільних прав, свобод та інтересів цих членів релігійної громади, а також спрямовані на забезпечення діяльності релігійної громади з метою задоволення інтересів членів релігійної громади.

Слід відзначити, що взаємовідносини церкви й держави визначаються Конституцією України та Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації". Правовою формою цих відносин є режим відокремлення від церкви.

Статтею 35 Конституції України передбачено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Однією із особливостей ставлення держави до церкви (релігійних організацій) та законодавчі положення, які характеризують правовий зміст відокремлення церкви від держави в Україні, є те, що держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, тобто держава не втручається і не забороняє діяльності конфесійних організацій, якщо останні не порушують чинного законодавства, не посягають на життя, здоров`я, гідність особи, права інших громадян та організацій тощо.

Згідно частин першої та другої статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Оскільки на загальних зборах членів релігійної громади приймалося рішення про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях і, як наслідок, про прийняття статуту цієї релігійної громади у новій редакції, в той час як жодного рішення щодо відвідування церкви не приймалося, відсутні підстави вважати, що відбулось втручання у право позивачів на свободу віросповідання. Таким чином, рішення загальних зборів членів релігійної громади про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях без вирішення питань щодо порядку відвідування церкви, заборони проведення релігійних обрядів не порушує прав позивачів, що визначені цим законом.

За положеннями статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Так, ч. 3 ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" передбачено право ініціювати питання зміни підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту членами релігійної громади шляхом скликання загальних зборів релігійної громади без будь-якого попереднього узгодження винесення відповідного питання чим, у т.ч. забезпечується гарантування принципу, закріпленого конституційно (ст.35 Конституції України), на свободу світогляду та віросповідання.

При цьому, статут релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Суд повністю погоджується з позицією позивача, яку також підтримувала представник відповідача щодо того, що при вирішенні питання законності рішення загальних зборів Релігійної організації, оформленого протоколом №01 від 28.05.2022, слід керуватися положеннями Статуту Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Української Православної Церкви Білоцерківської єпархії с. Черняхів Кагарлицького району Київської області в частині, що не суперечить Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», та положеннями вказаного Закону, що відповідає ст.12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»,

Отже, суд застосовує відповідний статут в частині, яка не суперечить чинному законодавству. Суд відхиляє твердження позивача, що протокол, у якому зафіксовані спірні рішення, має бути підписано настоятелем у відповідності до статуту. Загальні збори релігійної громади відповідно до положень Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» скликаються членами релігійної громади, а рішення про зміну підлеглості, внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. За таких обставин позивачем не доведено відсутності у підписантів права на підписання протоколу загальних зборів, затвердження нової редакції статуту.

Зі змісту статуту відповідача судом не встановлено будь-якого врегульованого порядку та чітких критеріїв щодо прийняття членів у релігійну громаду, а також порядку їх обліку та ведення реєстру, які б дали можливість чітко ідентифікувати реальну кількість членів релігійної громади, а не лише тих, що подані у списку, на який посилаються позивачі. Ні законодавство України, ні статут відповідача не містить поняття фіксованого членства в релігійній громаді.

При цьому суд вважає безпідставними доводи позивачів про те, що загальні збори були скликані неуповноваженими особами, без повідомлення настоятеля та дійсних членів релігійної громади, оскільки Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" не передбачає й не надає особливих повноважень скликання таких зборів священнослужителям. Відповідно і згода священнослужителя чи будь-якого конкретного члена громади не є обов`язковою.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади (частина друга статті 8 Закону). Проте знову ж таки, такі вимоги статуту (положення) релігійної громади не повинні суперечити Закону.

Особи, які так чи інакше беруть участь у житті релігійної громади, вважають себе належними до неї, не підпадають під обмеження, встановлені статутами (положеннями) релігійних громад, можуть бути членами релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Відтак, суд приходить до висновку, що частина жителів села Черняхів вирішила добровільно змінити канонічну приналежність, чим виразили своє право на свободу віросповідання, необхідне у демократичному суспільстві. Реалізація такого права релігійної громади не може бути обмеженою особистими інтересами особи, яка не згодна із прийнятими рішеннями про канонічне підпорядкування релігійної громади, навіть, якщо така особа є або була настоятелем храму.

Разом з цим, позивачі не позбавлені можливості зберігати живий зв`язок зі своєю парафією, сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, брати участь у релігійних обрядах, навчатися релігії, оскільки будь-якого рішення про заборону позивачу на свободу віросповідання оскаржуваним рішенням не приймалось.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем порушення прав останнього оскаржуваним рішенням, а також про неправомірність його прийняття, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів не підлягають задоволенню. Суд також не вбачає у діях осіб, які проводили загальні збори порушень щодо їх порядку проведення.

Також суд не може погодитися з тим, що спірним рішенням порушено право настоятеля на управління релігійною громадою. Суд враховує, що це право виникає у позивача-1 лише як наслідок його згоди з рішенням цілої релігійної громади про канонічну підлеглість, призначення його на посаду настоятеля. Оскільки позивач-1 не був згоден з наведеним рішенням релігійної громади села, провів власні збори напередодні, прийняте рішення яких суперечить прийнятому рішенню загальних зборів громади щодо кананічної підлеглості, суд не може породити у позивача нові права на управління релігійною громадою. Однак, суд може констатувати наявність у позивача права на участь у діяльності релігійної громади зараз, у разі, якщо він визнає статут відповідача у новій редакції, про зміну якого голосували члени громади, які підписалися під рішенням про затвердження нової редакції установчого документу організації.

Суд не вбачає жодних перепон з боку учасників загальних зборів з приводу заборони ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 брати участь у зборах, які організовані у порядку Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", реалізуючи своє право на зміну канонічної підлеглості. Вбачається, що релігійна громада реалізувала своє право змінити підлеглість у визначеному законом порядку через загальні збори релігійної громади, а не шляхом проведення парафіяльних зборів, порядок проведення яких регулювався тими положеннями статуту на які акцентував увагу суду позивач.

Суд зазначає, що відповідно Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Щодо вимоги про визнання недійсним Статуту релігійної організації, суд вважає за необхідне зазначити, що 31.01.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статутом юридичної особи" від 17.01.2019 року № 2673-VІІ, згідно якого визнано право релігійної громади на вільну зміну підлеглості в канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні і за її межами релігійним центрам (управлінням) та встановлена нова процедура державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи.

Відповідно до п.п. 2, 3 Прикінцевих положень до Закону у разі прийняття рішення щодо зміни своєї підлеглості релігійна організація повідомляє про таке рішення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, а в Автономній Республіці Крим - Раду міністрів Автономної Республіки Крим, які забезпечують оприлюднення цього рішення на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до ст.13 Закону, релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно до ч.3 ст.14 Закону для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються: 1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади; 2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.

До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються: 1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів; 2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).

Відповідно до ч.19 ст.14 Закону орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

Згідно до п.1 ч.1 ст.30 Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом: здійснення реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, зазначених у частині другій статті 14 цього Закону, а також змін і доповнень до них.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб`єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю - голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства). У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів.

Додатково суд звертає увагу, що схожі правові висновки щодо застосування положень Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та його співвідношення зі статутом релігійної організації, членства у релігійній громаді, реалізації права громади на прийняття рішень щодо зміни підлеглості релігійної громади викладені у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 924/173/22.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки судом не знайдено достатніх підстав для задоволенні первісної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів на яких прийнято і статут, який просить скасувати позивач, а вимога про скасування статуту є похідною і підстави її задоволення напряму залежать від результатів розгляду вимоги щодо рішення загальних зборів позивачем не наведено, а також не подано доказів суперечності статуту у новій редакції нормам законодавства, відтак, відсутні підстави для визнання його недійсним, тому в задоволенні відповідної позовної вимоги суд також відмовляє.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз