Постанова

від 17.09.2024 по справі 911/40/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"17" вересня 2024 р. Справа№911/40/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.09.2024 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023

у справі №911/40/23 (суддя Черногуз А.Ф)

за позовом ОСОБА_1

ОСОБА_2

до Релігійної організації Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області

про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів та її статуту в новій редакції

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1) та ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 2) звернулися до Господарського суду Київської області із позовом до Релігійної організації Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсним на скасування рішення Загальних зборів Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Дмитрівської парафії Білоцерківської єпархії с. Черняхів Кагарлицького району Київської області, оформлене протоколом №01 від 28.05.2022, визнання недійсним та скасування Статуту Релігійної організації Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області у новій редакції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог чинної на той час редакції Статуту релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Української Православної Церкви, Конституції України, Закону України «Про свободу совісті та релігійної громади», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», за ініціативою місцевих активістів та за підтримки представників місцевої влади, серед яких не було членів вказаної релігійної громади. При цьому будь-які рішення, які прийняті поза межами такого кількісного і якісного представництва, та із порушенням процедури скликання, не є рішеннями, ухваленими загальними зборами членів релігійної громади. В подальшому, на підставі спірного рішення, були вчинені реєстраційні дії щодо реєстрації Статуту у новій редакції за заявою особи, якій Парафіяльними зборами Релігійної громади таких повноваження не надавались.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просять поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивачі посилаються на неправильне застосування судом першої інстанції вимог Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», без врахування висновків Європейського Суду з прав людини, викладені у рішенні у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» від 14.06.2007 щодо необхідності дотримання вимог Статуту Свято-Дмитрівської парафії УПЦ с. Черняхів при скликанні, проведенні загальних зборів вказаної Парафії УПЦ і прийнятті на них оспорюваного рішення від 28.05.2022, а також порушення норм процесуального права, зокрема нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, в частині визначення належності до членів Свято-Дмитрівської парафії УПЦ с. Черняхів осіб, які скликали і проводили загальні збори вказаної Парафії УПЦ і приймали на них оспорюване рішення від 28.05.2022, що призвело до прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Станік С.Р., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/40/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23.

Матеріали справи №911/40/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 31.08.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 задоволено клопотання та поновлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23. Задоволено клопотання та звільнено від сплати судового збору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23 на час апеляційного провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.10.2023 о 12 год. 45 хв.

26.09.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23, за яким відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

26.09.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №911/40/23 до закінчення перегляду справи №906/1330/21 в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

У зв`язку із перебуванням судді Станіка С.Р. з 29.09.2023 по 06.10.2023, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 справу №911/40/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Сітайло Л.Г., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Сітайло Л.Г., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 зупинено провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23 до закінчення касаційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №906/1330/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 поновлено провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23 призначено на 27.08.2023 о 13 год. 30 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А, зал судових засідань №6.

Релігійною організацією Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області 20.08.2024 надано додаткові пояснення щодо результатів вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №906/1330/21, в яких зазначила, що правові висновки є абсолютно релевантними під час розгляду справи №911/40/23 в апеляційному суді, так як:

- статут Релігійної організації Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області в редакції, станом на 28.05.2022 (дата проведення загальних зборів релігійної громади, що прийняли рішення про зміну підлеглості), не передбачав фіксованого членства в релігійній громаді (у ньому відсутні будь-який врегульований порядок та чіткі критерії щодо прийняття членів у релігійну громаду, а також порядок їх обліку та ведення реєстру, які б дали можливість чітко ідентифікувати реальну кількість членів релігійної громади);

- п. 9 Статуту Релігійної організації Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області в редакції, станом на 28.05.2022, передбачено, що членом релігійної громади може бути людина, яка: "досягла 18-річного віку, визнає обов`язковість Статуту про управління УПЦ, регулярно бере участь в богослужінні, сповідується та причащається, перебуває у канонічному послухові до настоятеля і не перебуває під забороною, церковним або кримінальним судом загальної юрисдикції, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті";

- позивачі не надають доказів того, що на загальних зборах 28.05.2022 Релігійної організації Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області приймали участь особи, які не досягли 18 років та/або не проживали в місцевості, де діє релігійна громада;

- дійсність рішення загальних зборів Релігійної організації Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області 28.05.2022 про зміну підлеглості та похідних від нього рішень як не залежить від участі в них керівника парафії (настоятеля), так і не залежить від згоди (схвалення) з ними керівника єпархії (ієрарха);

- рішення загальних зборів Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області, оформлені протоколом від 22.05.2022, не можуть свідчити про наявність фіксованого членства в релігійній громаді.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у зв`язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 справу №911/40/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.08.2024 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.08.2024 відклав розгляд справи №911/40/23 на 17.09.2024 на 12 год. 45 хв.

У судовому засіданні 17.09.2024 представник позивачів підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

У судовому засіданні 17.09.2024 представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

26.11.1991 рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів зареєстровано статут Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області" (код ЄДРПОУ 34262519) (зі змінами та доповненнями, зареєстрованими розпорядженням голови Київської облдержадміністрації від 02.04.2001 №193 (далі - Статут).

Відповідно до пункту 1 розділу 1 Статуту парафія є релігійне об`єднання (релігійна спілка), первинний структурний підрозділ Української Православної церкви, який безпосередньо входить до складу Білоцерківської єпархії.

Пунктом 5 розділу 1 Статуту передбачено, що парафія здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства, статуту УПЦ, статуту Білоцерківської єпархії, а також цього статуту.

Згідно з пунктом 5 розділу 1 Статуту у своїй діяльності парафія керується Статутом УПЦ, постановами зборів УПЦ, Священного Синоду УПЦ, Указами єпархіального архієрея, визначенням Помісного та Архієреського Соборів.

Парафія у своїй релігійній та адміністративно-фінансовій діяльності підзвітна єпархіальному архієрею (пункт 6 Статуту).

Відповідно до пункту 8 розділу 2 Статуту органами парафіяльного управління є Парафіяльні збори, очолювані настоятелем та Парафіяльна рада, підзвітна настоятелю.

Парафіяльні збори складаються з православних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту УПЦ, регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті. Парафіяльні збори скликаються настоятелем, Парафіяльною радою (або за благословенням архієрея благочинним) не рідше одного разу на рік (пункт 9 розділу 2 Статуту).

Парафію очолює настоятель, якого призначає та звільняє єпархіальний архієрей (п. 14 розділу 2 Статуту).

Пунктом 38 розділу 5 Статуту визначено, що зміни та доповнення до цього статуту, а також виправлення або доповнення до договору про використання приміщень можуть вноситись парафією виключно зі згоди єпархіального архієрея.

В статуті визначено структуру та управління парафією, порядок скликання, повноваження парафіяльних зборів, парафіяльної ради, її склад та повноваження, повноваження настоятеля, склад причта парафії, повноваження ревізійної комісії.

04.04.1999 архієреєм Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви - єпископом Білоцерківським і Богуславським Серафимом відряджено священника ОСОБА_1 до зазначеної парафії для звершення богослужінь та виконання духовних потреб.

17.01.2019 Верховна Рада України прийняла Закон №2673-VIІI «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи», яким було внесено зміни до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

В пунктах 2, 3 Прикінцевих положень Закону №2673-VIII установлено, що у разі прийняття рішення щодо зміни своєї підлеглості релігійна організація повідомляє про таке рішення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, а в Автономній Республіці Крим - Раду міністрів Автономної Республіки Крим, які забезпечують оприлюднення цього рішення на своєму офіційному веб-сайті. Статути (положення) релігійних організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом упродовж одного року з дня набрання ним чинності. До приведення статутів (положень) у відповідність із цим Законом релігійні організації керуються положеннями діючих статутів (положень) у частині, що не суперечить цьому Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.05.2022 проведено загальні збори членів Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Української Православної Церкви Білоцерківської єпархії села Черняхів Обухівського району Київської області у кількості 32 особи, на яких прийняті рішення, що оформлені двома відповідними протоколами від 22.05.2022 зі Списком членів цієї Релігійної громади.

На загальних зборах членів вказаної Релігійної громади вирішені такі питання (оформлені першим протоколом від 22.05.2022):

1. Обрано Головою загальних зборів настоятеля парафії ОСОБА_1 , а секретарем - ОСОБА_3 .

2. Обрано лічильну комісію Релігійної громади у складі трьох осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

3. Затверджено список членів Релігійної громади в редакції від 22.05.2022.

У додатку до протоколу загальних зборів від 22.05.2022 наведено затверджений Список членів Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Української Православної Церкви Білоцерківської єпархії села Черняхів Обухівського району Київської області кількістю 32 особи.

Позивачі стверджували, що членство наведених у зазначеному списку осіб у Релігійній громаді (додаток до протоколу від 22.05.2022) також підтверджується копіями заяв цих осіб на прийняття до членства у Релігійній громаді, довідкою від 27.05.2022 за підписом настоятеля Релігійної громади позивача-1 та показаннями позивача-2, громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , викладених у відповідних заявах свідка від 30.12.2022 (долучених до позову).

На згаданих загальних зборах також були винесені й вирішені питання, деякі з яких - щодо обрання Голови і Секретаря зборів та членів лічильної комісії - продубльовані (оформлені іншим протоколом від 22.05.2022). Зокрема вирішено не підтримувати ініціативу настоятеля зазначеної парафії ОСОБА_1 щодо переходу Свято-Дмитрівської парафії Української Православної Церкви Білоцерківської єпархії ЄДРПОУ: 34262519 до Управління Київської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України)» ЄДРПОУ 36800000 чи підлеглим Управлінню Київської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України)» ЄДРПОУ 36800000 структурним парафіям чи будь-яким іншим релігійним організаціям, вирішили залишитися у лоні Української Православної Церкви під управлінням Митрополита Онуфрія.

Прийнято рішення уповноважити Голову та Секретаря загальних зборів вказаної Релігійної громади ОСОБА_1. та ОСОБА_3 на підписання протоколу цих зборів від 22.05.2022 та залишити Статут Релігійної громади без запропонованих змін.

У зв`язку з прийнятим 17.01.2019 Закону України №2673-VIІI «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи», 28.05.2022 відбулися загальні збори Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Дмитрівська парафія Білоцерківської єпархії с. Черняхів Кагарлицького району Київської області з порядком денним:

1. Про обрання голови і секретаря Загальних зборів.

2. Про встановлення списку членів Загальних зборів Релігійної громади.

3. Про зміну підлеглості Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної церкви України.

4. Про зміну найменування Релігійної громади.

5. Про внесення змін та прийняття Статуту Релігійної громади шляхом викладення його в новій редакції.

6. Про зміни у поминаннях під час здійснення богослужінь.

7. Про обрання складу парафіяльної ради Релігійної громади.

8. Про обрання складу ревізійної комісії Релігійної громади.

9. Про уповноваження на підписання протоколу Загальних зборів та статуту Релігійної громади в новій редакції.

10. Про проведення реєстрації статуту Релігійної громади в новій редакції та державної реєстрації змін до відомостей про релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

28.05.2022 Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Дмитрівська парафія Білоцерківської єпархії с. Черняхів Кагарлицького району Київської області на загальних зборах вирішила:

1. Обрати головою загальних зборів Миколу Лящука, а секретарем - Аліну Харлампіїву-Івашко (за 110, проти 0, утримались 0).

2. Встановити список членів загальних зборів, що беруть участь у голосуванні у додатку №1 (за 110, проти 0, утримались 0).

3. Змінити підлеглість Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входження до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, а також визначити, що Релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Київської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Київської Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам єпархіальному архієрею Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (за 110, проти 0, утримались 0).

4. Змінити офіційне найменування релігійної громади на Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області" (за 110, проти 0, утримались 0).

5. Викласти і прийняти статут Релігійної організації в новій редакції, що додається. Подати прийнятий статут на затвердження Єпархіальному архієрею блаженнішому Епіфанію Митрополиту Київському і всієї України (за 110, проти 0, утримались 0).

6. Під час богослужінь здійснювати поминання таким чином: «Владику і отця нашого Епіфанія, Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України» (за 110, проти 0, утримались 0).

7. Обрати головою парафіяльної ради Релігійної громади Духно Валерія Миколайовича , помічником голови парафіяльної ради Релігійної громади - Лящука Миколу Федоровича та скарбником голови парафіяльної ради Релігійної громади - Сидоренко Наталію Григорівну, строком на три роки (за 110, проти 0, утримались 0).

8. Обрати Харлампіївну-Івашко Аліну головою ревізійної комісії Релігійної громади, Романчук Олену Олександрівну та Ксенжук Олександру Михайлівну - членами ревізійної комісії Релігійної громади, строком на три роки (за 110, проти 0, утримались 0).

9. Уповноважити голову та секретаря загальних зборів на підписання прийнятого статуту у новій редакції, а також протоколу зборів (за 110, проти 0, утримались 0).

10. Провести реєстрацію статуту у новій редакції, а також державну реєстрацію змін до відомостей про Релігійні громади, що містяться в ЄДРПОУ. Уповноважити протоієрея Юрія Короля на представництво інтересів релігійної громади перед органами державної влади, в тому числі, але не обмежуючись, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, обласними державними адміністраціями, відділами (управліннями) державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з метою реєстрації статуту Релігійної громади у новій редакції, а також проведення державної реєстрації змін до відомостей про Релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та відповідно надати йому право від імені Релігійної громади підписувати заяви, форми реєстраційних карток, подавати всі необхідні документи, включаючи заяви, форми реєстраційних карток, цей протокол Загальних зборів Релігійної громади, статут Релігійної громади та інші документи, передбачені чинним законодавством України, засвідчувати своїм підписом копії документів, з метою реєстрації статуту Релігійної громади у новій редакції, а також внесення змін до відомостей про Релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, запитувати та отримувати (в тому числі оригінали) будь-які документи, у разі необхідності вносити плату за дії, що пов`язані з такою державною реєстрацією (за 110, проти 0, утримались 0).

Вказаний протокол №1 від 28.05.2022 підписали голова загальних зборів та секретар загальних зборів.

Додатком №1 до вказаного протоколу затверджено список членів, що брали участь в загальних зборах Релігійної громади Української Православної Церкви Свято- Дмитрівської парафії Білоцерківської єпархії с. Черняхів Кагарлицького району Київської області 28.05.2022 у кількості 110 осіб (т. 1 а. с. 265-269) та прийняли рішення змінити підлеглість релігійної громади у канонічних організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної церкви України, а також внесення змін до Статуту Релігійної громади шляхом викладення та прийняття його в новій редакції, який містить ПІБ, дату, місяць, рік народження, адресу проживання та підписи 110 осіб, які брали участь в загальних зборах релігійної громади 28.05.2022 (т. 1 а. с. 260-264) (додаток 2 до протоколу №1 від 28.05.2022).

Рішення загальних зборів від 28.05.2022 затверджено Єпархіальним архієреєм Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Митрополитом Київським і всієї України 07.06.2022.

Розпорядженням Київської обласної військової адміністрації № 462 від 05.08.2022 «Про реєстрацію статутів релігійних організацій» вирішено, крім іншого, зареєструвати статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області".

Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено у статті 16 Цивільного кодексу України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 2 статті 11 Господарського процесуального кодексу України).

За ч. 1 ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення гарантованого Конституцією України права на свободу світогляду і віросповідання не підлягає обмеженню законом інакше, ніж в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей (частина 2 статті 35 Конституції України).

Подібна норма міститься і в спеціальному Законі - ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», відповідно до якої кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Частина 3 статті 35 Конституції України визначає, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.

Ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов`язана додержуватися вимог чинного законодавства і правопорядку.

Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров`я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов`язанням України (частини 2, 4 статті 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").

Стаття 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначає, що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Частинами 3-9 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" передбачено, що держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим.

Поряд з цим за частиною 1 статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" правоздатність релігійної організації визначає її статут (положення), який підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.

Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про:

1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження;

2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об`єднання;

3) майновий стан релігійної організації;

4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів;

5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;

6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.

Статут (положення) може містити й інші відомості, пов`язані з особливостями діяльності даної релігійної організації.

Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству (ч. ч. 2-5 ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).

Порядок реєстрації статутів (положень) релігійних організацій визначає ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Отже, статут релігійної організації - це установчий документ, на підставі якого діє релігійна організація, він містить норми, обов`язкові для її членів, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання недійсним статуту релігійної організації є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка його оскаржує (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 922/2200/19).

При вирішенні спору про визнання недійсними положень установчих документів юридичної особи судом має бути зазначено яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються.

Стаття 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються:

1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади;

2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.

До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються:

1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів;

2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).

Разом з тим Закон не визначає порядку вступу, прийняття до складу членів релігійної громади, їх обліку, а залишає вирішення цього питання самій громаді.

17.01.2019 Верховна Рада України прийняла Закон № 2673-VIІI «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи».

Цей закон був розроблений, оскільки «конституційне право віруючих громадян та створених ними громад щодо вільного релігійного вибору виявляється ускладненим, а часом таким, який неможливо реалізувати. Відсутність вищезазначеної унормованості процедури та механізму зміни приналежності релігійних громад призводить до підвищеної конфліктності в релігійному середовищі» (з пояснювальної записки до проєкту закону № 4128 від 23.02.2016).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.04.2024 у справі №906/1330/21, здійснивши аналіз положень Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", зробила такі висновки:

Законодавець установив механізм, за яким рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади, і такі збори можуть скликатися її членами.

1) рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами;

2) рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади;

3) рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення;

4) рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону;

5) зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею18 цього Закону;

6) частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

При цьому законодавець визнав автономію релігійної громади у визначенні кількості її членів, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади, а також у питаннях членства на таких засадах:

- членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади;

- релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади в порядку, встановленому її статутом (положенням)".

Підставою позову у справі №906/1330/21, що розглядалась Великою Палатою Верховного Суду стало прийняття оспорюваних рішень та Статуту загальними зборами релігійної громади щодо добровільної зміни канонічної приналежності, з переходом до Православної Церкви України, які були скликані неуповноваженими на це особами, без повідомлення позивача - настоятеля Релігійної організації УПЦ та дійсних її членів, а рішення про зміну підлеглості релігійної громади в організаційних та канонічних питаннях, внесення відповідних змін до Статуту прийнято особами, які не були членами Релігійної організації УПЦ, оскільки їх не було включено до складу парафіяльних зборів Релігійної організації УПЦ.

У даній справі підставою позову стало прийняття рішення на загальних зборах релігійної громади про зміну підлеглості релігійної громади в організаційних та канонічних питаннях, внесення відповідних змін та прийняття статуту релігійної громади в новій редакції зі зміною найменування релігійної громади та обрання органів управління релігійної громади неуповноважених на це осіб, які за посиланнями позивачів не були членами Релігійної організації УПЦ, оскільки їх не було включено до складу парафіяльних зборів Релігійної організації УПЦ, що зумовило, на думку позивачів, які є членами релігійної громади УПЦ, порушення їх прав та охоронюваних законом інтересів, за захистом яких позивачі звернулися до суду у даній справі.

Зазначене свідчить про подібність вказаних справ, оскільки справи містять наступні критерії: предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Таким чином, враховуючи приписи частини 4 статті 236 ГПК України, а також те, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №906/1330/21 прийнята після подання апеляційної скарги у справі №911/40/23, переглядаючи у апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у даній справі, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглядає наведені позивачами у апеляційній скарзі доводи, з урахуванням висновків щодо застосування норм права до спірних правовідносин викладених у вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що 28.05.2022 на загальних зборах членів Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Дмитрівська парафія Білоцерківської єпархії с. Черняхів Кагарлицького району Київської області приймались рішення відповідно до Закону України від 17.01.2019 №2673-VIІI «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи», яким було внесено зміни до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" про зміну підлеглості Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входження до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, а також визначення, що Релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Київської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Київської Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам єпархіальному архієрею Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України); про зміну офіційного найменування релігійної громади на Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Дмитрівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Черняхів Обухівського району Київської області"; про прийняття статуту Релігійної організації в новій редакції; про здійснення поминання під час богослужінь; про обрання голови парафіяльної ради Релігійної громади, помічника голови парафіяльної ради Релігійної громади та скарбника голови парафіяльної ради Релігійної громади; а також голови та членів ревізійної комісії Релігійної громади строком на три роки.

При цьому, будь-якого рішення щодо відвідування храму на вказаних зборах не приймалось. Доказів заборони для вірян відвідувати храм в селі Черняхів матеріали справи не містять.

Позивачі не були позбавлені можливості сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, брати участь у релігійних обрядах, навчатися релігії (на зборах не приймалось будь-якого рішення про заборону їм відвідувати храм чи про заборону на свободу віросповідання).

Окрім того, відповідно до п. 8 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» частина громади, не згодна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Отже, позивачі не позбавлені права бути членами релігійної громади із канонічною приналежністю Українській Православній Церкві.

Встановивши вказане, врахувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №598/157/15-ц, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про безпідставність посилання позивачів на втручання у їх право на свободу віросповідання, чим вони, серед іншого, обґрунтовують свій позов про визнання недійсним оспорюваних рішень загальних зборів релігійної громади від 28.05.2022 та статуту викладеного в новій редакції.

Слід зазначити, що право відповідача на зміну канонічної підлеглості, яке відбулось 28.05.2022 на загальних зборах релігійної громади, шляхом викладення статуту в новій редакції релігійної громади (на підставі відповідного рішення, ухваленого загальними зборами релігійної громади, скликаними її членами) закріплено в ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Більше того, це питання належить до виключної компетенції загальних зборів релігійної громади. Жоден суб`єкт (в тому числі, священнослужителі чи органи управління громади) не може позбавити загальні збори релігійної громади права прийняти рішення щодо зміни підлеглості релігійної громади та викладення статуту в новій редакції.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» встановлено, що членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади.

Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Особи, які так чи інакше беруть участь у житті релігійної громади, вважають себе належними до неї, не підпадають під обмеження, встановлені статутами (положеннями) релігійних громад, можуть бути членами релігійної громади.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі №906/1330/21 врахувала зв`язок церковної організації і територіального устрою, статус релігійної громади саме як місцевої релігійної організації, покликаної забезпечувати віросповідні потреби вірян насамперед певної місцевості.

Дослідивши зміст статуту відповідача у редакції від 2001 (чинний на момент проведення оспорюваних загальних зборів), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність встановленого порядку та чітких критеріїв щодо прийняття членів у релігійну громаду, а також порядку їх обліку та ведення реєстру, які б дали можливість ідентифікувати реальну кількість членів релігійної громади. Натомість умовами п. 9 розділу 2 Статуту встановлено, що парафіяльні збори складаються з православних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту УПЦ, регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

Також жодного порядку обліку членів релігійних організацій не містить і Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Цим Статутом відповідача в редакції 2001 року не визначено порядок скликання її членами та проведення загальних зборів релігійної громади зі зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центром (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади, а також прийняття рішення щодо зміни підлеглості з відповідним внесенням змін та доповнень до статуту не менше як 2/3 від кількості членів релігійної громади, який був запроваджений Законом України №2673-VIII від 17.01.2019 та на виконання якого і були проведені оспорювані загальні збори релігійної громади 28.05.2022.

Отже, будь-яка православна особа, яка є віруючою, відвідує церковні богослужіння і проживає у с. Черняхів, може бути членом релігійної громади Української Православної Церкви Свято - Дмитрівської парафії Білоцерківської єпархії с. Черняхів Кагарлицького району Київської області.

Відповідно до п. 54 постанови касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 10.07.2024 у справі №902/1283/21 безпідставним є ототожнення членства у релігійній громаді та членство у вищому органі управління парафії Парафіальних зборів. Ані законодавство України , ані статут релігійної громади УПЦ не містить поняття фіксованого членства в релігійній громаді, не містить визначену процедуру прийняття до членів релігійної громади. Позивач не надав докази, що 110 осіб, які приймали оспорювані рішення на зальних зборах релігійної громади 28.05.2022 про зміну канонічного підпорядкування, не є парафіянами релігійної громади.

Твердження позивачів про те, що 110 осіб, зазначених в додатках №1 та №2 до протоколу загальних зборах релігійної громади №1 від 28.05.2022, в яких міститься список членів, що брали участь в загальних зборах Релігійної громади Української Православної Церкви Свято - Дмитрівської парафії Білоцерківської єпархії с. Черняхів Кагарлицького району Київської області 28.05.2022 (т. 1 а. с. 265-269) та прийняли рішення змінити підлеглість релігійної громади у канонічних організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, а також внесення змін до Статуту Релігійної громади шляхом викладення та прийняття його в новій редакції, який містить їх ПІБ, дату, місяць, рік народження, адресу проживання та підписи цих 110 осіб, які брали участь в загальних зборах релігійної громади 28.05.2022 (т. 1 а. с. 260-264) не були членами релігійної громади, яка складається з 32 членів, зазначених в списку членів релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Дмитрівської парафії Білоцерківської єпархії с. Черняхів Обухівського району Київської області, який є додатком до протоколу загальних зборів релігійної громади від 22.05.2022, в довідці настоятеля Свято - Дмитрівської парафії УПЦ прот. ОСОБА_1 від 27.05.2022, в заявах 32 осіб доданих до позовної заяви (т. 1 а.с. 86-94), а також у заявах свідків доданих до позовної заяви (т. 1 а.с. 95-97) не заслуговують на увагу, оскільки статутом відповідача зі змінами від 2001 року не визначено фіксоване членство релігійної громади, а також порядок прийняття шляхом подачі заяв та виключення членів релігійної громади.

Позивачі не надали докази того, що 110 членів релігійної громади, які приймали участь в оспорюваних загальних зборах релігійної громади 28.05.2022 не регулярно відвідували богослужіння та не сповідалися, перебували під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбову житті, що враховано судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи з урахуванням правової позиції Великої Патали Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №906/1330/21 щодо визначення критеріїв, яким мають відповідати члени релігійної громади, які брали участь у загальних зборах релігійної громади, що приймали оспорювані рішення про зміну підлеглості у канонічних питаннях та прийняття в новій редакції статуту, при відсутності визначеного у статуті релігійної громади в редакції на момент проведення оспорюваних загальних зборів, порядку прийняття до членів релігійної громади, фіксованого членства. Такими критеріями, відповідність яким може бути об`активно встановлена з перелічених є досягнення 18 - річного віку і регулярне відвідування богослужіння, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2024 у справі №902/1283/21.

Крім того, позивачі не спростували наведену у списках доданих до протоколу оспорюваних загальних зборів релігійної громади інформацію щодо віку осіб які приймали участь в оспорюваних загальних зборах релігійної громади та досягнення ними 18 - річного віку, а також адрес їх проживання в селі Черняхів Кагарлицького району Київської області.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі №906/1330/21 зазначала, що критерії, яким мають відповідати члени релігійної громади, зокрема й про фіксацію членства, мають бути визначені у статуті Релігійної громади.

Оскільки Статутом відповідача у редакції 2001 року не визначено фіксоване членство релігійної громади, посилання позивачів про дійсну кількість членів релігійної громади у кількості 32 особи, які проводили загальні збори 22.05.2022 та зазначені в списку який є додатком до протоколу загальних зборів від 22.05.2022 не заслуговують на увагу.

Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, місцевий господарський суд, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, визнав необґрунтованими доводи позивачів про те, що на зборах голосували особи, які не є членами вказаної релігійної громади.

Твердження позивачів, що оспорювані загальні збори релігійної громади від 28.05.2022 були скликані не настоятелем (священнослужителем) тобто не позивачем 1, а не уповноваженими особами за ініціативою місцевих активістів та за підтримки представників місцевої влади, серед яких не було членів вказаної релігійної громади не відповідають приписам статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", за якою загальні збори релігійної громади з питань зміни підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту можуть скликатися її членами, а не настоятелем.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про проведення оспорюваних загальних зборів релігійної громади членами цієї релігійної громади.

Не прийняття участі в оспорюваних загальних зборах 32 членів зазначених в списку доданому до протоколу загальних зборів від 22.05.2022, у т.ч. позивачів у даній справі, з урахуванням прийнятих рішень на загальних зборах 28.05.2022, за які одноголосно проголовували присутні члени релігійної громади у кількості 110 осіб зі зміни підлеглості релігійної громади та прийняття статуту в новій редакції не заслуговують на увагу, оскільки право на прийняття участі в загальних зборах 28.05.2022 вказаних осіб не було обмежено, оспорювані рішення прийняті у відповідності до вимог статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" 110 членами релігійної громади присутніми на загальних зборах 28.05.2022.

Рішення про зміну підлеглості та викладення статуту в новій редакції прийнятого 28.05.2022 засвідчено 110 підписами членів релігійної громади, які підтримали такі рішення у відповідно до вимог частини 5 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Прийняття рішення про зміну підлеглості та статуту в новій редакції, з якими не згодні позивачі не порушують їх право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування нежитловою будівлею і майном з їх власником (користувачем) у відповідності до частини 8 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Підставами для визнання недійсним статуту релігійної організації є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка його оскаржує (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 922/2200/19).

Позивачі у даній справі зазначають, що єпархіальний архієрей Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви не надавав згоду на внесення змін до Статуту релігійної громади та не затверджував його нову редакцію, а керівник не підписував та не подавав будь-яких заяв про проведення державної реєстрації будь-яких змін щодо Статуту релігійної громади до третіх осіб.

Велика Палата Верховного Суду у справі №906/1330/21 дійшла висновку, що прийняття такого підходу робить неможливим реалізацію визнаного державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях, а саме право - ілюзорним.

Зміна підлеглості в канонічних питаннях таким чином стає неможливою без санкції ієрарха церкви, з підлеглості якій має намір вийти релігійна громада. Якби держава законодавчо закріпила цей порядок або суди, застосовуючи Закон, визнавали б обов`язковість такої санкції ієрарха для того, аби зміна підлеглості в канонічних питаннях визнавалась державою, то мала б місце ситуація, у якій держава поставила б визнання релігійної громади в залежність від волі визнаної церковної влади, яка вочевидь такому визнанню громади опирається (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Metropolitan Church of Bessarabia and others v. Moldova», заява № 45701/99, § 123), що свідчило б про недотримання нею обов`язку бути нейтральною та неупередженою у відносинах з різноманітними релігіями, конфесіями та переконаннями.

У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду також врахувала, що законодавець у частині восьмій статті 8 Закону закріпив правило, спрямоване на захист права на свободу віросповідання частини громади, яка не згідна з рішенням про зміну підлеглості: вона має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що самим визнанням державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях з тих підстав, на які вказує позивач, не може порушуватись право настоятеля цієї громади чи її члена на свободу віросповідання".

Відповідно до пп. 2, 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статутом юридичної особи» у разі прийняття рішення щодо зміни своєї підлеглості релігійна організація повідомляє про таке рішення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, а в Автономній Республіці Крим - Раду міністрів Автономної Республіки Крим, які забезпечують оприлюднення цього рішення на своєму офіційному вебсайті.

Згідно положень ст. 13, ч. 19, 22 ст. 14, ч. 1 ст. 30 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом, зокрема, здійснення реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, зазначених у частині другій статті 14 цього Закону, а також змін і доповнень до них.

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

Твердження позивачів у даній справі, що єпархіальний архієрей Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви не надавав згоду на внесення змін до Статуту релігійної громади та не затверджував його нову редакцію, а керівник не підписував та не подавав будь-яких заяв про проведення державної реєстрації будь-яких змін щодо Статуту релігійної громади до третіх осіб не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №906/1330/21 прийняття такого підходу робить неможливим реалізацію визнаного державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях, а саме право стає ілюзорним.

Зміна підлеглості в канонічних питаннях таким чином стає неможливою без санкції ієрарха церкви, з підлеглості якій має намір вийти релігійна громада. Якби держава законодавчо закріпила цей порядок або суди, застосовуючи Закон, визнавали б обов`язковість такої санкції ієрарха для того, аби зміна підлеглості в канонічних питаннях визнавалась державою, то мала б місце ситуація, у якій держава поставила б визнання релігійної громади в залежність від волі визнаної церковної влади, яка вочевидь такому визнанню громади опирається, що свідчило б про недотримання нею обов`язку бути нейтральною та неупередженою у відносинах з різноманітними релігіями, конфесіями та переконаннями.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу позивачів, що рішення загальних зборів від 28.05.2022 затверджено Єпархіальним архієреєм Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Митрополитом Київським і всієї України 07.06.2022 (т. 1 а.с. 243), а тому доводи позивачів в цій частині є надуманими.

Враховуючи вищевикладене, твердження позивачів про невідповідність затвердження статуту в новій редакції приписам пункту 38 Статуту відповідача в редакції 2001 року не заслуховує на увагу, оскільки Статут в новій редакції прийнятий повноважними загальними зборами членів релігійної громади та відповідає приписам Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Твердження позивачів, що керівник не підписував та не подавав будь-яких заяв про проведення державної реєстрації будь-яких змін щодо Статуту релігійної громади до третіх осіб не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до статті 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а також пункту 10 оспорюваного рішення загальних зборів релігійної громади документи для реєстрації статуту в новій редакції, а також державної реєстрації змін до відомостей про релігійну громаду, що містять в ЄДРПОУ подані до Київської обласної військової адміністрації уповноваженою особою Юрієм Королем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 906/1330/21 також виснувала, що завданням суду є визначення того, чи заходи, вжиті на національному рівні, є виправданими та пропорційними, а також наскільки виправданим є втручання суду у внутрішні справи релігійної громади.

Враховуючи висновок суду про недоведеність позивачами як порушення прав останніх, так і порушення вимог Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» при ухваленні рішення загальних зборів релігійної громади, як наслідок, про чинність такого рішення загальних зборів та відсутність підстав для втручання у справи релігійної громади через визнання цього рішення недійсним, а також з огляду на неподання позивачами доказів суперечності статуту у новій редакції нормам законодавства та незазначення позивачами положень оскаржуваного статуту, що, на думку останніх, порушують їх права чи охоронювані законом інтереси, суд першої інстанції правильно встановив про відсутність підстави для визнання такого статуту недійсним, у зв`язку з чим в задоволенні відповідної позовної вимоги правомірно відмовив.

Згідно частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 236 ГПК України).

Відповідно до частина 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних Свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апеляційної скарги, із застосуванням норм права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/40/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/40/23 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 30.09.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова