Ухвала

від 23.06.2023 по справі 916/1546/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1546/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" (вх. ГСОО № 2-773/23 від 02.06.2023) про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/1546/22

за позовом Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 85; код ЄДРПОУ 23857192)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, Одеська обл., м. Одеса, вул. Успенська, буд. 83/85; код ЄДРПОУ 44162529)

про стягнення 1 378 927,84 грн;

представники сторін:

від позивача Танасійчук Г.М.,

від відповідача Кострич М.П.,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/1546/22 за позовом Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення 1 378 927,84 грн.

Рішенням від 01.05.2023 позов задоволено.

02.06.2023 за вх. № 2-773/23 до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/1546/22 на 7 місяців згідно наступного графіку:

- 200 тисяч грн до 01.07.2023 р. з яких, інфляційні втрати у розмірі 82 682,43 грн., 3% річних у розмірі 33 637,21 грн., пеня у розмірі 26 061,26 грн., та судовий збір у розмірі 20 683,92 а також основна заборгованість у розмірі 36 935,18 грн.;

- 200 тисяч грн до 01.08.2023 р. основного боргу;

- 200 тисяч грн до 01.09.2023 р. основного боргу;

- 200 тисяч грн до 01.10.2023 р. основного боргу;

- 200 тисяч грн до 01.11.2023 р. основного боргу;

- 200 тисяч грн до 01.12.2023 р. основного боргу;

- 199 611,76 грн до 01.01.2024 р. основного боргу.

В обґрунтування заяви представник відповідача надає наступні аргументи:

- у зв`язку із воєнним станом, більшість будівельних компаній зупинили свою діяльність, що є загально-відомим фактом, а це у свою чергу прямо вплинуло на позивача, який фактично забезпечував такі будівельні компанії матеріалами, конструкціями, іншими товарами для будівництва;

- відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі по причині заборгованості перед ним іншими підприємствами, яка виникла у зв`язку із суттєвим зменшенням обсягів виробництва;

- судовими рішеннями по господарським справам з відповідача було стягнуто заборгованість (судовий наказ від 05.12.2022 у справі № 916/3216/22, рішення від 06.12.2022 у справі № 916/2405/22);

- щодо відповідача наявно 2 відкриті виконавчі провадження;

- примусове виконання рішення фактично заблокує діяльність, що у свою чергу призведе до зупинення виробництва та ніяк не сприятиме погашенню заборгованості;

- внаслідок карантинних заходів, які вплинули на обмеження господарської діяльності, заборгованості контрагентів відповідача, воєнних дій, у останнього утворилася значна заборгованість перед податковими органами. Як вбачається з витягу з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом, станом на 24.05.2023 р. у заявника наявна заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 4 455 469,05 грн, заборгованість зі сплати ЄСВ у розмірі 1 058 209,86 грн;

- примусове стягнення такої значної суми із відповідача потягне за собою різке скорочення штату працівників, збільшення заборгованості по виплаті заробітної плати, зупинення господарської діяльності товариства та загрожує банкрутством товариства, внаслідок чого взагалі доведеться звільняти усіх працівників у зв`язку із його ліквідацією.

Ухвалою від 02.06.2023 розгляд заяви представника відповідача про розстрочення виконання судового рішення призначено у судовому засіданні на 15.06.2023.

15.06.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду заяви.

15.06.2023 від представника позивача до суду надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення.

Протокольною ухвалою від 15.06.2023 судове засідання відкладено на 23.06.2023.

У судове засідання, яке відбулося 23.06.2023, з`явився представник відповідача, який просив задовольнити заяву про розстрочення виконання судового рішення.

Представник позивача заперечував проти задоволення заяви.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради у судове засідання не з`явився, про розгляд заяви повідомлявся належним чином.

23.06.2023 суд після виходу з нарадчої кімнати оголосив вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" про розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Вказані положення кореспондують зі ст. 18 ГПК України.

Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Як вбачається з вищезазначеної норми ГПК, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Так, питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. При цьому розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (роз`яснення в ч. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження).

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.99).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається заявник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.

Суд зазначає, що обставини щодо скрутного фінансового становища, з урахуванням положень ст. 331 ГПК України, не являються виключними обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, адже наявність таких обставин прямо залежить від власної діяльності самого відповідача.

Так, недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких має бути надано розстрочення виконання судового рішення, а тому посилання заявника на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Крім того, суд критично відноситься до посилань відповідача щодо введення в Україні воєнного стану, карантинних обмежень та відкритих щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" виконавчих проваджень, так як вказані обставини не можуть бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Посилання на військову агресію без надання належних та допустимих доказів безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання судового рішення також не є підставою для розстрочення виконання рішення.

Суд у даному випадку враховує баланс інтересів обох сторін, а також заперечення позивача стосовно того, що Одеська міська рада в умовах воєнного стану має оперативно вирішувати найбільш актуальні для територіальної громади гуманітарні та соціальні потреби за рахунок коштів місцевого бюджету.

З огляду на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, з урахуванням відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів винятковості обставин, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а також враховуючи інтереси позивача та ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд зазначає, що розстрочення виконання рішення у даному випадку суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів держави, фізичних та юридичних осіб.

Отже враховуючи встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане у встановленому законом порядку, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви представика відповідача.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" (вх. ГСОО № 2-773/23 від 02.06.2023) про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/1546/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вступну та резолютивну частини ухвали оголошено 23 червня 2023 р. Повний текст ухвали складено та підписано 28 червня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков