Постанова

від 20.02.2024 по справі 916/1546/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1546/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Богацької Н.С., Разюк Г.П.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО", м. Одеса адвокат Кострич М.П., на підставі ордера;

від Одеської міської ради, м. Одеса не з`явився;

від Департамента земельних ресурсів Одеської міської ради, м. Одеса не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО", м.Одеса

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 року про відмову у розстроченні виконання судового рішення, м. Одеса, суддя першої інстанції Волков Р.В., повний текст ухвали складено та підписано 22.12.2023 року

у справі №916/1546/22

за позовом: Одеської міської ради, м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО", м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамента земельних ресурсів Одеської міської ради, м. Одеса

про стягнення 1 378 927 грн. 84 коп.

ВСТАНОВИВ:

Історія справи, короткий зміст заяви та ухвали суду першої інстанції.

У липні 2022 року Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" про стягнення з відповідача на свою користь 1 378 927 грн. 84 коп., з яких: 1 236 546 грн. 94 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 82 682 грн. 43 коп. - інфляційних втрат, 33 637 грн. 21 коп. - 3% річних, 26 061 грн. 26 коп. - пені., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.05.2023 позовні вимоги Одеської міської ради задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 1 236 546 грн. 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 82 682 грн. 43 коп., 3% річних у розмірі 33 637 грн. 21 коп., пеню у розмірі 26 061 грн. 26 коп. на користь Одеської міської ради на відповідний рахунок; вирішено питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат у справі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.05.2023 року у справі №916/1546/22 набрало законної сили 31.05.2023 року.

31.05.2023 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Одеської області було видано відповідні накази.

14.11.2023 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" (вх. № 2-1721/23), у якій відповідач просив суд про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/1546/22 на 6 місяців згідно наступного графіку:

- 233 268 грн. 63 коп. до 01.12.2023 року, з яких: інфляційні втрати у розмірі 82 682 грн. 43 коп., 3% річних у розмірі 33 637 грн. 21 коп., пеня у розмірі 26 061 грн. 26 коп. та судовий збір у розмірі 20 683 грн. 92 коп., а також основна заборгованість у розмірі 70 203 грн. 81 коп.;

- 233 268 грн. 63 коп. до 01.01.2024 року - основного боргу;

- 233 268 грн. 63 коп. до 01.02.2024 року - основного боргу;

- 233 268 грн. 63 коп. до 01.03.2024 року - основного боргу;

- 233 268 грн. 63 коп. до 01.04.2024 року - основного боргу;

- 233 268 грн. 63 коп. до 01.05.2024 року - основного боргу.

Обґрунтовуючи подану до суду першої інстанції заяву про розстрочення виконання судового рішення, відповідач наголосив на тому, що раніше вже звертався до суду із заявою про розстрочення виконання рішення та ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2023 року у її задоволенні судом було відмовлено.

Проте, на його переконання, на час подання відповідачем заяви від 14.11.2023 року, обставини змінилися і тому він вважає за можливе повторно просити суд розстрочити виконання рішення вже на інших підставах, яких не було на момент розгляду першої заяви, а саме, часткове погашення заборгованості перед позивачем 27.10.2023 року на суму 100 000 грн., незважаючи на тяжке фінансове становище, що свідчить про наміри відповідача погасити наявну заборгованість перед позивачем.

Також, на думку заявника, примусове стягнення такої значної суми із заявника потягне за собою різке скорочення штату працівників, збільшення заборгованості по виплаті заробітної плати, зупинення господарської діяльності товариства та загрожує банкрутством останньому, внаслідок чого доведеться звільняти усіх працівників у зв`язку з його ліквідацією.

Поряд із зазначеним, відповідач зауважив, що у даному разі розстрочення виконання рішення для нього не є інструментом ухилення від виконання рішення, а є лише намаганням через існування певних обставин забезпечити повне виконання рішення суду, шляхом погашення заборгованості перед позивачем в спосіб, який є найбільш реальним та можливим для відповідача з огляду на його фінансовий стан та джерело надходження коштів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 року у справі №916/1546/22 у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" (вх. ГСОО № 2-1721/23 від 14.11.2023 року) про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/1546/22 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, місцевий господарський суд виснував, що наведені відповідачем у заяві обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. При цьому, на переконання суду, фінансове становище відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" мало планувати свої видатки на погашення заборгованості, яка виникла перед позивачем.

Більш того, як зазначено судом, сплата частини заборгованості у розмірі 100 000 грн., на яку посилається заявник, здійснена майже через півроку після ухвалення рішення у даній справі, що також не сприймається судом тією винятковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість надання розстрочення виконання рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО", м. Одеса з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 року про відмову у розстроченні виконання судового рішення у справі №916/1546/22 скасувати, заяву відповідача про розстрочку виконання судового рішення задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги скаржник, наголошуючи на перебуванні його підприємства у вкрай складному фінансовому становищі, зауважив про те, що не має змоги одним платежем погасити заборгованість перед позивачем, а примусове виконання рішення суду однією сумою повністю заблокує виробництво і діяльність Товариства.

На думку апелянта, місцевий господарський суд, відмовляючи у розстроченні виконання судового рішення, не врахував, що відсутність станом на даний час грошових коштів, достатніх для виконання рішення, тяжке фінансове становище є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення у цій справі.

Скаржник наполягає, що відмова суду у розстроченні виконання рішення жодним чином не сприятиме його виконанню та погашенню заборгованості. Окрім того, вказане також вплине на значну кількість працівників, які перебувають у трудових відносинах із апелянтом, а саме, на своєчасну виплату їм заробітної плати у поєднанні із наявними перед органами ДПС боргами у відповідача.

Наведене, а також те, що під час розгляду заяви позивачем жодним чином не заперечувалося проти розстрочення судового рішення, на переконання апелянта, є підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" про розстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 року про відмову розстрочення виконання рішення у справі №916/1546/22, справу призначено до судового розгляду.

Позивач та третя особа своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу не надали, що згідно із ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, що викладені письмово, просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" (вх. № 2-1721/23) про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/1546/22 задовольнити.

Представники Одеської міської ради та Департамента земельних ресурсів Одеської міської ради в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження до електронних кабінетів цих сторін. Про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчується, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та третьої особи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, заслухавши представника сторони, яка з`явилася до судового засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 року про відмову у розстроченні виконання рішення у справі №916/1546/22 не потребує скасування, виходячи із такого.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.05.2023 позовні вимоги Одеської міської ради задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 1 236 546 грн. 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 82 682 грн. 43 коп., 3% річних у розмірі 33 637 грн. 21 коп., пеню у розмірі 26 061 грн. 26 коп., на користь Одеської міської ради на відповідний рахунок; вирішено питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат у справі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.05.2023 року у справі №916/1546/22 набрало законної сили 31.05.2023 року.

31.05.2023 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Одеської області було видано відповідні накази.

14.11.2023 року відповідач звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою (вх. № 2-1721/23), у якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" просило суд розстрочити виконання судового рішення у справі № 916/1546/22 на 6 місяців згідно наступного графіку:

- 233 268 грн. 63 коп. до 01.12.2023 року, з яких: інфляційні втрати у розмірі 82 682 грн. 43 коп., 3% річних у розмірі 33 637 грн. 21 коп., пеня у розмірі 26 061 грн. 26 коп. та судовий збір у розмірі 20 683 грн. 92 коп., а також основна заборгованість у розмірі 70 203 грн. 81 коп.;

- 233 268 грн. 63 коп. до 01.01.2024 року - основного боргу;

- 233 268 грн. 63 коп. до 01.02.2024 року - основного боргу;

- 233 268 грн. 63 коп. до 01.03.2024 року - основного боргу;

- 233 268 грн. 63 коп. до 01.04.2024 року - основного боргу;

- 233 268 грн. 63 коп. до 01.05.2024 року - основного боргу.

Зокрема, вказана заява заявником мотивована наступним:

-відповідач наголосив на тому, що раніше вже звертався до суду із заявою про розстрочення виконання рішення та ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2023 року у її задоволенні судом було відмовлено;

-станом на подання відповідачем заяви від 14.11.2023 року, обставини на підтвердження підстав для розстрочення рішення суду змінилися і тому він вважає за можливе повторно просити суд розстрочити виконання рішення вже на інших підставах, яких не було на момент розгляду першої заяви, а саме часткове погашення заборгованості перед позивачем 27.10.2023 року на суму 100 000 грн., незважаючи на тяжке фінансове становище, що свідчить про наміри відповідача погасити наявну заборгованість перед позивачем;

-апелянт вважає, що примусове стягнення такої значної суми із заявника потягне за собою різке скорочення штату працівників, збільшення заборгованості по виплаті заробітної плати, зупинення господарської діяльності товариства та загрожує банкрутством останньому, внаслідок чого доведеться звільняти усіх працівників у зв`язку з його ліквідацією;

-розстрочення виконання рішення для заявника не є інструментом ухилення від виконання рішення, а є лише намаганням через існування певних обставин забезпечити повне виконання рішення суду, шляхом погашення заборгованості перед позивачем в спосіб, який є найбільш реальним та можливим для відповідача, з огляду на його фінансовий стан та джерело надходження коштів.

На підтвердження наведених обставин, заявником до заяви про розстрочення виконання судового рішення суду першої інстанції надано: копію платіжної інструкції від 27.10.2023 року №99 на суму 100000 грн.; Витяг з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 02.11.2023 року; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на 25.05.2023 року; ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.06.2023 року у справі №916/1546/22 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" у задоволенні його заяви про розстрочення виконання судового рішення за вх. №2-773/23 від 02.06.2023 року; наказ генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" від 29.04.2022 року №10/1-К «Про затвердження штатного розкладу» та штатний розклад підприємства з 01.05.2022 року.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 року у справі №916/1546/22 у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" (вх. ГСОО № 2-1721/23 від 14.11.2023 року) про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/1546/22 відмовлено.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для розстрочення Товариству з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" виконання рішення Господарського суду Одеської області від 01.05.2023 року у справі №916/1546/22.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012 року).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 року, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Також, згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок.

За певних обставин, така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Згідно ч. 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В силу ч. 1, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Частинами 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

При цьому колегією суддів враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма процесуального закону не вимагає.

Законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення (розстрочення) виконання, визначено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки (розстрочення) та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Аналогічну правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 16.10.2020 у справі №905/2912/15.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. При цьому розстрочення є можливим при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками, декілька індивідуально визначених речей тощо).

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00).

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Розстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Тобто, необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумні строки відстрочення.

Це узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.09.2020 року у справі №905/30/16, від 14.07.2020 року у справі №908/1884/19 та від 16.01.2020 року у справі №910/1820/19.

Водночас чинним законодавством України не передбачено вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки, натомість встановлено лише критерії для визначення таких обставин. Зокрема, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зауважує, що відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

Так, переглядаючи оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду щодо відмови відповідачу у розстроченні виконання рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що надані відповідачем до заяви про розстрочення виконання судового рішення документи не підтверджують наявність саме виключних обставин, за яких ускладнено або неможливо виконання рішення суду, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання такої відстрочки.

Більш того, враховуючи інтереси як відповідача, так і позивача у даній справі, дотримуючись балансу, судова колегія зазначає, що загальновідомі обставини збройної агресії проти України наклали значний відбиток не тільки на фінансове становище відповідача, а й позивача у справі.

Однак, відповідач, наполягаючи на тяжкому матеріальному стані підприємства, підтверджуючи його наданим Витягом з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 02.11.2023 року не спростував жодним чином наявність у нього можливості в будь-якому порядку частково відновити свій фінансовий стан та джерела погашення його заборгованості перед позивачем, також враховуючи той факт, що ним частково погашено наявну заборгованість у розмірі 100000 грн.

За вищезазначеного, враховуючи відсутність документального підтвердження вказаних заявником у заяві про розстрочення виконання судового рішення фактичних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" (вх. ГСОО № 2-1721/23 від 14.11.2023 року) про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/1546/22.

Враховуючи наведене, судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, оскільки останні фактично зводяться до незгоди з прийнятим місцевим господарським судом судовим рішенням у даній справі.

Більш того, судова колегія зауважує, що заявником у заяві про розстрочку рішення суду ставиться питання про надання судом строку для виконання судового рішення протягом 6 місяців, відтак, зважаючи на неодноразове подання відповідачем низки заяв про розстрочку рішення протягом тривалого часу та враховуючи те, що рішення місцевого господарського суду набуло законної сили 31.05.2023 року, у останнього була наявна теоретична можливість виконання такого рішення частково, станом на день подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу, а не лише у розмірі 100000 грн., шляхом щомісячних платежів на рахунок позивача задля зменшення суми основної заборгованості, що спростовує довід скаржника про те, що останній не бажає настання наслідків невиконання рішення суду, а має намір саме виконати рішення суду за наданим ним графіком погашення з урахуванням того, що в зазначені ним дати ніякого погашення коштів не відбулося.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в силу вимог процесуального закону, відповідач не позбавлений права на подання до суду першої інстанції відповідної заяви щодо відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у зв`язку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення, з одночасним наданням суду всіх необхідних підтверджуючих відповідні обставини письмових доказів або укладення між сторонами мирової угоди з умовами такого розстрочення виконання рішення суду.

Разом з тим, у відповідності до вимог гл. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України у сторін є законодавчо визначене право на врегулювання даного спору за участю судді, укладення мирової угоди, в тому числі і на стадії виконавчого провадження.

Таким чином, за наслідками перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного правового обґрунтування та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування або зміни.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому, обґрунтованим визнається судове рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Отже, з огляду на те, що питання розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який, у свою чергу, навів належні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відсутність належних доказів у заявника для розстрочення йому виконання рішення суду у цій справі, і в даному випадку не вбачається, що суд першої інстанції використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням "справедливого балансу" між сторонами, доводи скаржника стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 18.12.2023 року у справі №916/1546/22 не знайшли свого підтвердження, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО", м. Одеса не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 року про відмову у розстроченні виконання судового рішення у справі №916/1546/22 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284, ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО", м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 року про відмову у розстроченні виконання судового рішення у справі №916/1546/22 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 року про відмову у розстроченні виконання судового рішення у справі №916/1546/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 20.02.2024 року.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.С. Богацька Г.П. Разюк