Рішення

від 29.06.2023 по справі 916/518/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/518/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/518/23

за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (просп. Перемоги, № 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) (вул. Шабська, № 81, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700, код ЄДРПОУ 38728376)

до відповідача: Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (вул. Шабська, № 81, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700, код ЄДРПОУ 01125689)

про стягнення 217 584,61 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

09.02.2023 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, у якому просить стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на свою користь суму заборгованості в розмірі 217584,61 грн, з яких: основна заборгованість в сумі 161737,53 грн, 3% річних від простроченої заборгованості в сумі 2566,08 грн, пеня в сумі 42744,51 грн та інфляційні втрати в сумі 10536,49 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати отриманих від позивача послуг за договором № 1-П-БДФ-22/5-ВД/22 від 17.02.2022 в повному обсязі та у строк, встановлений умовами вказаного договору.

Як стверджує позивач, 17 лютого 2022 року між ним та відповідачем було укладено договір № 1-П-БДФ-22/5-ВД/22, відповідно до умов якого Адміністрація згідно письмових заявок підприємства надає послуги за тарифами та переліком, що визначені у додатку № 1 до договору, що є його невід`ємною частиною договору, а підприємство приймає і оплачує послуги Адміністрації на підставі складених та підписаних актів наданих послуг, а також виставлених рахунків щомісячно, але не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним.

Так, позивач вказує, що за період дії договору ним було надано відповідачу відповідні послуги за договором, виставлено та надано для оплати рахунки, які відповідач не сплатив або сплатив з порушенням строку оплати, або сплатив частково з порушенням строків оплати.

Окрім того, позивач зауважує, що на балансі Адміністрації відсутні мережі водопостачання та водовідведення, мережі водопостачання та водовідведення перебувають на балансі підприємства. Дані мережі водопостачання було передано з окремого балансу Адміністрації на баланс підприємства відповідно до Акту приймання-передачі основних засобів від 25.02.2021, а розподіл (доставка) води з власної артезіанської скважини Адміністрації до її будівель у 2022 здійснювалась виключно мережами підприємства відповідно до окремого договору про надання послуг № 59-В-БДФ-21 від 08.09.2021.

За ствердженням позивача, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 99 від 31 серпня 2022 року до рахунку № 100 від 31 серпня 2022 року на послуги з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» без врахування п/п Бугаз за серпень 2022 на загальну суму 79 859,38 грн. в двох примірниках разом із відповідним рахунком для узгодження, підписання та оплати надавався Адміністрацією до канцелярії підприємства супровідним листом № 458/12-01-12/Вих від 13.09.2022. Проте, вказаний акт відповідач до адміністрації не повернув, мотивовану відмову від підписання в строки, визначені п. 2.7 договору, підприємство до Адміністрації також не надало, а виставлений та наданий для оплати рахунок в повному обсязі з боку підприємства не сплачений, а відповідні послуги з відшкодування витрат на видобуток води відповідачем були сплачені частково 29.08.2022 в сумі 31653,80 грн.

Як зазначає позивач, після пропущення строків на надання відмови від прийняття послуг, з боку підприємства листом вих. № 406/160/08-30 від 26.09.2022 (вх. 254/12/Вх від 29.09.2022) було повідомлено Адміністрацію про те, що підприємство офіційно заперечує акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 99 від 31.08.2022 та рахунок № 100 від 31.08.2022, з підстав не погодження обсягу фактично спожитої підприємством води за серпень 2022 у кількості 661 м3 та, відповідно загальної вартості послуг з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» без врахування п/п Бугаз за серпень 2022 на суму 79 859,38 грн.

Окрім того, підприємство у своєму листі зазначило, що згідно власних показників лічильників, встановлених безпосередньо у будівлях підприємства, останнім у серпні 2022 року було спожито 262 м3 води.

Проте, на переконання позивача, таке твердження не відповідає дійсності, оскільки підприємством у серпні 2022 фактично було спожито 661 м3 води, з розрахунку видобутої води Адміністрацією для потреб підприємства.

Позивач наголошує, що через мережі водопостачання підприємства частина видобутої води з артскважини Адміністрації потрапляє в будівлі Адміністрації, в яких встановлені лічильники води, інша частина води, яка подана Адміністрацією в мережі водопостачання підприємства розподіляється та використовується безпосередньо підприємством для власних потреб та на власний розсуд, що і рахується як загальний обсяг спожитої підприємством води.

Облік видобутої з артскважини води для потреб підприємства здійснюється Адміністрацією згідно показників головного лічильника Адміністрації, який встановлено на Артскважині, інв. №2790, шляхом виключення із загального обсягу показників головного лічильника фактично спожитої води Адміністрацією згідно показників лічильників, які встановлені в будівлях Адміністрації (точках споживання) за певний період (місяць).

При цьому, контроль та облік за розподілом (споживанням) підприємством видобутої Адміністрацією води, що вже подана в мережі підприємства, та не доставлена до об`єктів (точок споживання) Адміністрації, здійснює безпосередньо власником таких мереж (підприємством).

Як пояснює позивач, на адресу Адміністрації від підприємства надійшов лист-відповідь № 376 від 14.09.2022 , в якому підприємство надало власні обсяги споживання води за серпень 2022 у розмірі 262 куб.м., які були встановлені підприємством лише за показами лічильників, які розміщені безпосередньо в будівлях і спорудах підприємства, до яких вода надходить з артскважини Адміністрації по мережі водопостачання підприємства.

В свою чергу, Адміністрацією на адресу Підприємства було надіслано лист № 481/12-01 - 09/Вих від 22.09.2022 з поясненнями та обґрунтуванням заявлених Адміністрацією обсягів та причин невідповідності обсягів поданої Адміністрацією у мережі підприємства води та показниками лічильників підприємства, які за ствердженням позивача, сталися у зв`язку з тим, що під час подачі на протязі серпня 2022 Адміністрацією води у мережі підприємства, такі мережі водопостачання підприємства на певних ділянках мереж були в неналежному технічному стані, внаслідок чого ймовірно відбувався аварійний витік (прорив) води з мереж підприємства, про що у серпні 2022 з боку Адміністрації неодноразово повідомлялись відповідні представники підприємства, оскільки було помічено збільшенням обсягів подачі води в мережі підприємства.

У відповідь на лист Адміністрації підприємство листом за № 406/160/08-30 від 26.09.2022 знову надало заперечення щодо обсягу споживання води, при цьому жодних коментарів щодо аварійних пошкоджень та проривів води у серпні 2022 в мережах підприємства не надано, натомість відповідач стверджував, що його представникам з боку позивача було відмовлено в допуску до фактичних показників головного лічильника Адміністрації.

Також позивач додає, що у листі № 406/160/08-30 від 26.09.2022 підприємство зазначає, що умовами договору не встановлено, що визначення обсягу води для відшкодування здійснюється саме на підставі показників головного лічильника Адміністрації, та на те, що договором не визначено чіткий порядок звірки показників водолічильників сторін.

Проте, позивач вважає таке твердження відповідача необґрунтованим та безпідставним, оскільки договором не можливо передбачити усі покрокові умови надання Адміністрацією послуг по договору, а за попередній місяць (липень 2022), підприємство без зауважень підписало Звіт споживання питної води з 01.07.2022 по 31.07.2022 на підставі показників головного водолічильника Адміністрації за виключенням спожитої води Адміністрацією, узгодило та підписало Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та сплатило спожиту воду за липень 2022 року в повному обсязі.

Окрім того, позивач вказує, що на балансі Адміністрації перебувають залізничні колії, які підприємство використовує на підставі договору при здійсненні своєї господарської діяльності щодо обробки вантажів у вагонах в морському порту Білгород-Дністровський.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 82 від 31.07.2022 до рахунку № 83 від 31.07.2022 на послуги з утримання залізничних колій Білгород-Дністровської філії ДП «АМПУ» за липень 2022 у кількості 232 вагони на загальну суму 160 606,16 грн. з ПДВ в двох примірниках та безпосередньо відповідний рахунок надавався Адміністрацією до канцелярії підприємства супровідним листом № 404/12-01-12/Вих від 15.08.2022.

Однак, як наголошує позивач, зазначений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) підприємство не повернуло, мотивовану відмову від підписання в строки, визначені договором, підприємство до Адміністрації не надало, виставлений рахунок у повному обсязі не сплатило, у зв`язку з чим, на думку позивача, зазначені послуги вважаються прийнятими з боку відповідача. Водночас, підприємство листом № 355/03/06-16 від 30.08.2022 зазначило, що у липні 2022 за даними ДП «БДМТП» на під`їзних коліях БДФ ДП «АМПУ» було завантажено/розвантажено 122 вагони.

При цьому, позивач наголошує, що всупереч умовам договору, відповідач в липні 2022 не надав до Адміністрації жодної телефонограми на споживання послуги з утримання залізничних колій БДФ ДП «АМПУ», при цьому самовільно цілодобово використовував залізничні колії Адміністрації, розміщував на них вагони, що в свою чергу ускладнювало для Адміністрації організацію та здійснення контролю за порядком надання та споживання послуг підприємством та порушив права та обов`язки Адміністрації, передбачені п.п. 3.1.1. п. 3.1. та п.п. 3.2.2. п. 3.2. договору, про що позивач зауважив в своїх листах.

21.09.2022 у зв`язку з наявною дебіторською заборгованістю за послуги з утримання залізничних колій БДФ ДП «АМПУ» за липень 2022 згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 82 від 31.07.2022 до рахунку № 83 від 31.07.2022, до канцелярії підприємства було надано претензію за № 473/12-01-09/Вих від 20.09.2022 з вимогою сплатити заборгованість за договором в частині послуг з утримання залізничних колій БДФ ДП «АМПУ» за 232 вагони у розмірі 160 606,18 грн. з ПДВ, на яку 29.09.2022 позивачу надійшла відповідь, відповідно до якої підприємство стверджує, що має сплатити лише за 68 вагонів як за такі, що перебували під навантаженням з огляду на те, що умовами договору не передбачено відшкодування вартості залізничних колій при здійсненні маневрових робіт.

Також, відповідно до вимог Податкового кодексу України, позивачем як постачальником послуг було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 31.07.2022 за № 12//2 на суму 160 606,18 грн., в т.ч. ПДВ - 26 767,70 грн. за номенклатурою «вартість утримання залізничних колій Білгород-Дністровської філії ДП «АМПУ» за липень 2022» в обсязі 232 вагонів, податкову накладну від 31.08.2022 за № 4//2 на суму 79 859,38 грн., в т.ч. ПДВ - 13 309,90 грн. за номенклатурою «відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» без врахування п/п Бугаз за серпень 2022» в обсязі 661 м3, а підприємством підтверджені зобов`язання за такими податковими накладними, оскільки відповідно до даних з Єдиного реєстру податкових накладних, зазначені податкові накладні перебувають в статусі «документ прийнято контрагентом», що, на думку позивача, додатково підтверджує факт повного визнання та прийняття відповідачем послуг.

Окрім того, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо сплати вартості послуг за договором відповідно до виставлених рахунків, відповідач, на переконання позивача, повинен сплатити йому відповідно до умов договору, положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, станом на 07.02.2023 пеню, 3% річних та інфляційні втрати, які заявлені позивачем до стягнення.

Відповідачем подано до суду відзив на позов (вх. № 7434/23 від 08.03.2023), в якому, заперечуючи проти позову, останній фактично визнав позовні вимоги позивача частково у розмірі 10 487,00 грн, а саме: пеню в сумі 8078,95 грн, 3% річних в сумі 486,15 грн та інфляційні втрати в сумі 1921,90 грн.

Між тим, відповідач зауважив, що не визнає вимоги позивача про сплату послуг згідно рахунку № 83 від 31.07.2022, а саме частину вартості утримання залізничних колій позивача за липень 2022 у розмірі 113531,95 грн та вимогу про сплату позивачу послуг згідно рахунку № 100 від 31.08.2022, а саме частину вартості відшкодування витрат на видобуток води за серпень 2022 року у розмірі 48 205,58 грн, і як наслідок відповідач не визнає всі штрафні санкції, (пеня, 3% річних та інфляційні витрати), які нараховані позивачем на зазначені суми у розмірі 45 360,08 грн.

Щодо невизнання наданих позивачем послуг з утримання залізничних колій у липні 2022 року, вартість яких складає 113 531,95 грн. згідно рахунку № 83 від 31.07.2022 року, відповідач, посилаючись на умови договору та додаткової угоди до нього, зазначає, що заявка на споживання послуги з утримання залізничних колій БДФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Білгород- Дністровського МП) надається уповноваженим представником підприємства не менше ніж за 1 (одну) годину до подачі/забирання вагону на залізничні колії Адміністрації шляхом здійснення телефонограми змінному диспетчеру Адміністрації за тел. 067 448-94-49, яка фіксується в Журналі вхідних телефонограм Адміністрації. В телефонограмі обов`язково зазначається кількість вагонів, дата та час операції (подача/забирання), мета операції (навантаження/розвантаження вагону).

Натомість, як зауважує відповідач, позивачем не надано до суду підтверджень щодо уповноважених осіб, які повинні надавати зазначену інформацію на виконання умов договору, оскільки такі умови сторонами договору за мовчазною згодою обох сторін виконані не були.

Разом з тим, відповідач наголошує, що довідка головного диспетчера про використання залізничної інфраструктури від 03.08.2022 за № 03.01-12, журнал прийому та передачі чергування черговим загону охорони ПЗ СМБ, журнал обліку подачі вагонів на залізничних коліях БДФ ДП «АМПУ» в якості доказів щодо кількості вагонів, які потрапити на залізничні колії позивача, не передбачені умовами договору, яким передбачено, що вартість послуг розраховується виключно з розрахунку вартості вагону, поданого під вивантаження/ розвантаження, а не на будь-які інші цілі (маневри, відстій, тощо), інформацію про що не містить будь-який з поданих позивачем документів.

В журналі вхідних телефонограм, копія якого, в тому числі, надана в складі документів до позовної заяви, також відсутня інформація щодо кількості вагонів, поданих під навантаження/розвантаження у липні 2022 року.

Підсумовуючи викладені у відзиві обставини листування між сторонами, відповідач вважає, що вимоги позивача щодо сплати утримання залізничних колій з розрахунку 232-х вагонів у розмірі 160 606,18 грн. є надуманими і не підтвердженими.

Відповідач також не визнає заявленого позивачем обсягу спожитої води у серпні 2022 року у розмірі 399 м3, вартість якої складає 48 205,58 грн, оскільки згідно пункту 1 Додаткової угоди до договору перелік послуг, що надаються БДФ ДП «АМПУ» було доповнено послугою «Відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» без врахування пункту Бугаз» та обсяг водопостачання, який споживав і споживає відповідач розраховується згідно показників водолічильників, які встановлені на кожному об`єкті відповідача.

Як стверджує відповідач, показники цих лічильників були надані позивачу листом відповідача від 14.09.2022 року № 376 (з додатком), обсяг спожитої води відповідачем у серпні 2022 року склав 262 м3.

Між тим, відповідач звертає увагу, що ні договором, ні додатковою угодою, порядок обліку обсягів води, яку фактично спожило підприємство з артскважини позивача за певний період, не визначено, а позивач не заперечує, що на його балансі (користується на праві повного господарського відання) перебуває Артскважина, інв. № 2790, облік видобутої води з якої фіксується згідно показників головного лічильника Адміністрації.

Відповідач наголошує, що позивач безумовно знав про підвищення рівня подачі води згідно показників головного лічильника, проте зі своєї сторони як виробник водопостачання будь-яких заходів, передбачених нормами чинного законодавства України не здійснював, оскільки протягом серпня 2022 року позивач з офіційними попередженнями щодо підвищення рівня подачі води до відповідача, інших зацікавлених та уповноважених підприємств, установ та організацій не звертався, за відсутності такої інформації та неможливості доступу до неї, відповідач не міг її упередити та виправити.

З урахуванням невизнання та заперечення щодо позовних вимог позивача в частині надання ним послуг з утримання залізничних колій у липні 2022 року, вартість яких складає 113 531,95 грн та сплати вартості обсягу спожитої води у серпні 2022 року у розмірі 399 м3, вартість якої складає 48 205,58 грн, позивач не визнає і штрафні санкції, які нараховані у зв`язку з несвоєчасною оплатою зазначених послуг у розмірі 45 360,08 грн.

У відповіді на відзив (вх. № 8474/23 від 16.03.2023, вх. № 8802/23 від 20.03.2023) позивач зазначив, що не погоджується з доводами та обставинами, викладеними відповідачем, вважає їх необґрунтованими, надуманими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та надав пояснення та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Щодо аргументів відповідача стосовно надання послуг з утримання залізничних колій у липні 2022 року в розмірі 113 531,95 грн, позивач вказує, що всупереч умовам Договору, підприємство в липні 2022 р. не надало до Адміністрації жодної телефонограми на споживання послуги з утримання залізничних колій БДФ ДП «АМПУ» (адміністрації Білгород-Дністровського МП), про що позивач зауважив в листах № 352/12-01 -09/Вих від 19.07.2022, № 445/12-01-03/Вих від 06.09.2022 до відповідача.

З метою попередження таких порушень у майбутньому з боку ДП «БДМТП», які є суттєвими при виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором, з боку позивача було запропоновано встановити відповідальність за такі порушення у вигляді накладення штрафу, проте відповідач відповіді на зазначений лист не надав, та не підписав запропоновану додаткову угоду.

Тому, на переконання позивача, твердження відповідача про «мовчазну згоду» з боку Адміністрації є недоречним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки Адміністрація заявляла відповідачу про наявні порушення умов Договору, допущені з його боку, а також про їх наслідки. З метою належної організації та здійснення контролю за порядком отримання послуг з боку ДП «БДМТП», а також обліку споживання таких послуг для подальшого виставлення рахунку, Адміністрація неодноразово намагалась вжити заходів впливу для стимулювання Відповідача виконувати умови Додаткової угоди від 30.06.2022, на виконання яких добросовісно очікувала після досягнутих домовленостей, в тому числі щодо надання переліку уповноважених осіб, надання телефонограм, тощо.

Щодо розрахунку вартості послуг виключно з розрахунку вартості вагону поданого під вивантаження/розвантаження позивач наголосив, що вказана послуга є саме послугою з утримання залізничних колій Адміністрації і технічно немає жодної різниці, що саме планує підприємство здійснювати з вагонами на коліях Адміністрації. Залізничні колії фактично використовуються як при здійсненні маневрових робіт, відстою, так і при здійсненні підприємством вивантаження/розвантаження вагонів, поданих на залізничні колії Адміністрації, проте відповідач на власний розсуд здійснив трактування послуги з утримання залізничних колій БДФ ДП «АМПУ» (адміністраціїБілгород-Дністровського МП).

Щодо дописів стосовно фіксування вагонів в Журналі прийому та передачі чергування позивач пояснює, що записи в Журналі прийому та передачі чергування черговим загону охорони ПЗ СМБ щодо інформації про вагони у період робочої зміни вносились кількома змінними черговими працівниками СМБ, оскільки безпосередньо на поточній зміні фіксація факту знаходження вагонів на залізничних коліях Адміністрації здійснювалась працівниками СМБ, які здійснювали візуальний огляд залізничних колій Адміністрації під час здійснення періодичних обходів у робочу зміну території морського порту для охорони об`єктів Адміністрації.

В свою чергу, інформація щодо кількості вагонів в Журналі вхідних телефонограм відсутні, оскільки підприємство всупереч умовам Договору не надавало до Адміністрації відповідних телефонограм.

Додатково позивач зауважив, що Адміністрація не надає послуги з водопостачання та водовідведення у зв`язку з відсутністю мереж водопостачання та водовідведення на балансі Адміністрації, Адміністрація лише надає послуги з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» при наявності на балансі Адміністрації лише артезіанської скважини, що не є складовою частиною мереж водопостачання та водовідведення, а відтак, на думку позивача, аргументи та доводи відповідача щодо будь-яких звернень з боку Адміністрації з питань пошкодження мереж водопостачання та водовідведення підприємства не є обґрунтованим, оскільки позивач не має жодного відношення до мереж водопостачання та водовідведення на території відповідача та не має права, у разі виникнення аварій, в тому числі в мережах водопостачання відповідача, здійснювати заходи для їх швидкого виявлення, локалізації та повної ліквідації.

У заперечення (вх. № 9704/23 від 27.03.2023) на відповідь на відзив відповідач, окрім раніше вказаного, зазначив, що Адміністрація розпочала надавати послуги без визначення уповноважених осіб надавати інформацію про кількість вагонів, які проходили навантаження/розвантаження на залізничних коліях, таким чином за принципом «мовчазної згоди» відмовилась від визначення такого переліку осіб, а тому наразі неможливо визначити хто мав право надавати інформацію Адміністрації щодо кількості вагонів, яка б відповідала фактичній кількості їх обробки на залізничних коліях позивача.

Таким чином, , на переконання відповідача, Адміністрація фактично перейняла на себе ті повноваження, які згідно умов Договору повинно було виконувати підприємство, і як наслідок, без узгодження з уповноваженими та відповідальними особами підприємства, в односторонньому порядку, самостійно визначила кількість вагонів, які начебто були навантажені/розвантажені на її залізничних коліях, що не відповідало дійсності і викликало обґрунтовані заперечення підприємства.

Щодо Акту приймання-передачі від 31.07.2022 року № 82 відповідач звернув увагу, що листом від 15.08.2022 року № 404/12-01-12/Вих. Адміністрація надіслала підприємству спірний рахунок від 31.07.2022 року № 83 та спірний акт надання послуг від 31.07.2022 № 82 на загальну суму 160 606,18 грн, встановивши в листі 10 (десять) календарних днів для підписання і повернення, про що сторони за умовчанням погодились.

В подальшому, саме Адміністрація була ініціатором листа на адресу підприємства від 29.08.2022 року № 418/12-01-12/вих., яким, в тому числі було надано Акт звірки взаємних розрахунків за січень-липень 2022 року, який було запропоновано узгодити протягом 10-ти календарних днів, після чого сальдо буде вважатись узгодженим. В свою чергу, підприємством акти звірки взаєморозрахунків підписані не були, у зв`язку, в тому числі, з неузгодженням обсягів та вартості послуг з утримання залізничних колій, про що Адміністрацію було повідомлено листом від 30.08.2022.

В частині неузгодження наданих послуг з видобутку обсягів води відповідач наголошує, що наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що саме головний лічильник Адміністрації є єдиним мірилом, в тому числі, ненормованого (нестандартного) витоку води з артскважини Адміністрації, до показань яких працівники відповідача вільного доступу не мають.

Щодо пояснень працівників відповідач стверджує, що вони не можуть бути розцінені як пояснення свідків, оскільки не оформлені у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Щодо реєстрації позивачем податкових накладних на неузгоджені суми, та обміну бухгалтерською інформацією в програмах бухгалтерського обліку то зазначена обставина, на переконання відповідача, ніяким чином не впливає на його заперечення проти позовних вимог і не свідчить про те, що відповідачем у серпні-вересні 2022 року погоджені виставлені позивачем рахунки та Акти надання послуг.

Надавши письмові пояснення (вх. № 10535/23 від 31.03.2023) на заперечення відповідача, позивач зауважив, що надавати Адміністрації заявки на надання послуг та перелік уповноважених осіб підприємства, є обов`язком відповідача, який останнім не виконано. В свою чергу, обов`язком Адміністрації відповідно до п.п. 3.2.2 Договору, є організація контролю за порядком отримання підприємством послуг, що Адміністрація і здійснювала шляхом підрахунку вагонів підприємства на залізничних коліях Адміністрації.

Окрім того, як додає позивач, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підприємство не повернуло, мотивовану відмову від підписання в строки ні до 20-го, ні до 25-го серпня, як то передбачено умовами Договору, Адміністрації не надало.

Також, позивач вважає, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, суд має враховувати фактичні дії як Адміністрації так і підприємства щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку надання послуг.

На думку позивача, якщо сторона заперечує факт надання послуг за Договором за податковими накладними, але одночасно приймає податкові накладні на надання послуг від Адміністрації на підставі спірних Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. Позивач вважає, що у такому випадку дії підприємства з прийняття зареєстрованих Адміністрацією податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття послуг від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, прийняв податкові накладні та відповідно, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023 позовна заява вх.№ 537/23 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

13.02.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області було прийнято позовну заяву (вх.№ 537/23 від 09.02.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/518/23. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала суду від 13.02.2023, яку суд надіслав відповідачу за місцезнаходженням відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отримана останнім 21.02.2023, про що свідчить повернуте на адресу суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№5316/23 від 01.03.2023.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

08.03.2023 від ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на адресу суду надійшов відзив на позов (вх. № 7434/23), який судом прийнятий до розгляду та разом із доданими до нього документами долучений до матеріалів справи.

16.03.2023 через систему «Електронний суд» ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії ДП «АМПУ» подано до суду відповідь (вх. № 8474/23) на відзив, яка судом прийнята до розгляду разом із долученими до неї документами.

В подальшому, 20.03.2023 до суду поштою надійшла відповідь на відзив (вх. № 8802/23) тотожного змісту, яка судом також була долучена до матеріалів справи.

27.03.2023 відповідач надав до суду заперечення (вх. № 9704/23) на відповідь на відзив з відповідними доказами їх направлення, які судом прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

31.03.2023 до Господарського суду Одеської області через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення позивача (вх. № 10535/23), які судом були долучені до матеріалів справи.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах «Савенкова проти України», no. 4469/07, від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України», no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Разом з цим, на підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об`єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ст.248 Господарського процесуального кодексу України строк.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

29.06.2023 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

17.02.2022 між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) (далі - адміністрація) та ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (далі - підприємство) був укладений договір про надання послуг №1-П-БДФ-22/5-ВД/22, згідно з п.п. 1.1., 1.2. якого адміністрація згідно письмових заявок підприємства, якщо інше не передбачено додатком № 1 до договору, надає послуги за тарифами та переліком, що визначені у додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною договору, а підприємство приймає і оплачує послуги адміністрації. На підставі окремих письмових заявок підприємства адміністрація може надавати послуги підприємству, не передбачені додатком №1 до договору, в рамках даного договору, за вартістю, визначеною на підставі тарифів адміністрації за умови наявної попередньої оплати. В такому випадку в письмовій заявці зазначається згода підприємства на прийняття та оплату послуг згідно встановлених адміністрацією тарифів з посиланням на договір.

Відповідно до п.2.1. здавання адміністрацією послуг та приймання їх результатів підприємством оформлюється актом наданих послуг. Адміністрація щомісячно не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, складає та підписує акти наданих послуг у двох примірниках. Акт наданих послуг та рахунок адміністрація надає підприємству шляхом вручення під особистий підпис у відповідному журналі, з зазначенням дати отримання та ПІБ представника підприємства, який отримує такі документи або, за взаємною згодою, письмово направляє на адресу підприємства рекомендованим листом або цінним листом з описом вкладення. Адміністрація може надавати підприємству рахунки для оплати шляхом надсилання на електрону пошту підприємства за електронною адресою: bd_mtp@ukr.net.

Згідно з п.п. 2.2., 2.3. договору розрахунки за надані послуги здійснюються підприємством згідно тарифів, зазначених у додатку № 1 до договору, в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок адміністрації щомісячно на підставі виставлених рахунків, але не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним, згідно з підписаним актом наданих послуг, якщо інші умови оплати не передбачені додатком № 1 до договору. Банківську комісію у всіх випадках сплачує підприємство. Оплата послуг, що не передбачені додатком №1 до договору, які надаються підприємству на підставі окремих письмових заявок, здійснюється на умовах 100% попередньої оплати згідно виставленого рахунку на підставі наданої письмової заявки. Здавання адміністрацією послуг та приймання їх результатів підприємством здійснюється відповідно до п.2.1. договору.

Сторони можуть щомісячно та щоквартально проводити звірку розрахунків шляхом направлення Акту звірки розрахунків. Якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання Акту звірки розрахунків, підприємство не надає адміністрації підписаний Акт звірки розрахунків, то сальдо розрахунків між сторонами вважається узгодженим (п. 2.6. договору № 1-П-БДФ-22/5-ВД/22 від 17.02.2022).

Пунктом 2.7. договору передбачено, що у випадку, якщо в строк до 20 числа місяця наступного за місяцем, в якому було надане послуги, представник підприємства не з`являється до розрахункового центру адміністрації для отримання рахунків та актів надання послуг або протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня вручення адміністрація не отримує підписаний підприємством акт наданих послуг або його мотивовану відмову, послуги вважаються прийнятими з дотриманням всіх умов договору. При цьому сторони погоджуються, що датою прийняття послуг вважається дата підписання акту надання послуг адміністрацією.

Умовами п. 3.1. договору встановлено, що адміністрація має право: здійснювати контроль за порядком отримання підприємством послуг (п/п. 3.1.1.); у разі порушення порядку отримання послуг підприємством, без попередження призупиняти надання послуг до усунення порушень і оплати компенсацій за завдану шкоду (п/п. 3.1.2.); отримувати за надані послуги підприємству оплату в розмірах і строки, передбачені цим договором (п/п. 3.1.6.).

Водночас, відповідно до п/п. 3.2.2., 3.2.4. п. 3.2. адміністрація зобов`язана організувати контроль за порядком отримання підприємством послуг та оформити Акти наданих послуг та надати їх підприємству згідно умов договору.

В свою чергу, п/п. 3.4.1., 3.4.7., 3.4.8. п. 3.4. договору визначено зобов`язання підприємства надавати заявки не пізніше ніж за 1 (добу) до запланованої дати надання послуг, приймати віл адміністрації результати наданих послуг шляхом підписання Акту наданих послуг, якщо такі послуги відповідають умовам договору, та оплачувати їх в розмірах та в строки, передбачені цим договором, а також забезпечувати адміністрацію інформацією, необхідною для надання послуг.

Відповідно до п.4.3. договору у разі прострочення оплати за отримані послуги підприємство сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. договору він набирає чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2022 включно. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони встановили, що умови даного договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2022. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Додатком №1 до договору сторони погодили перелік послуг, що надаються позивачем, в якому наданий відповідний перелік послуг та їх вартість. Далі між сторонами була укладена додаткова угода від 30.06.2022, якою сторони вносили зміни до переліку послуг, що надаються за договором та згідно з додатком №1, зокрема, доповнили пунктами 21 та 22 перелік послуг, що надаються позивачем, додавши послуги з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» без врахування п/п «Бугаз», а також послуги з утримання залізних колій БДФ ДП «АМПУ», та визначили їх вартість.

Судом встановлено та визнається сторонами, що між ДП «АМПУ» в особі Білгород-Дністровської філії ДП «АМПУ» та ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» були підписані з обох сторін наступні акти здачі-прийняття робіт: № 9 від 31.01.2022 на суму 134,36 грн; № 16 від 28.02.2022 на суму 134,36 грн; № 23 від 31.03.2022 на суму 134,36 грн; № 32 від 30.04.2022 на суму 134,36 грн; № 36 від 31.05.2022 на суму 134,36 грн; № 65 від 30.06.2022 на суму 134,36 грн; № 68 від 30.06.2022 на суму 22713,41 грн; № 69 від 30.06.2022 на суму 24767,28 грн; № 72 від 30.06.2022 на суму 41536,08 грн; № 81 від 31.07.2022 на суму 40231,73 грн; № 89 від 31.07.2022 на суму 134,36 грн.

Крім того, ДП «АМПУ» в особі Білгород-Дністровської філії ДП «АМПУ» було виставлено відповідачу рахунки на оплату наданих за договором послуг: № 8 від 31.01.2022 на суму 134,36 грн; № 14 від 28.02.2022 на суму 134,36 грн; № 22 від 31.03.2022 на суму 134,36 грн; № 31 від 30.04.2022 на суму 134,36 грн; № 37 від 31.05.2022 на суму 134,36 грн; № 57 від 30.06.2022 на суму 134,36 грн; № 60 від 30.06.2022 на суму 22713,41 грн; № 61 від 30.06.2022 на суму 24767,28 грн; № 72 від 30.06.2022 на суму 41536,08 грн; № 82 від 31.07.2022 на суму 40231,73 грн; № 89 від 31.07.2022 на суму 134,36 грн.

Позивачем листами № 210/12-01-12/вих від 17.02.2022 (отримано відповідачем 17.02.2022 за вх. № 135), № 259/12-01-04/вих від 25.03.2022 (отримано відповідачем 25.03.2022 за вх, № 166), № 278/12-01-12/вих від 21.04.2022 (отримано відповідачем 25.04.2022 за вх. № 183), № 296/12-01-12/вих від 16.05.2022 (отримано відповідачем 17.05.2022 за вх. № 195), № 316/12-01-12/вих від 09.06.2022 (отримано відповідачем 09.06.2022 за вх. № 221), № 344/12-01-12/вих від 11.07.2022 (отримано відповідачем 11.07.2022 за вх. № 286), № 404/12-01-12/вих від 15.08.2022 (отримано відповідачем 15.08.2022 за вх. № 332) були надані відповідачу рахунки на оплату та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Проте відповідачем зазначені рахунки було сплачено не вчасно, а саме рахунки: № 8 від 31.01.2022; № 14 від 28.02.2022; № 22 від 31.03.2022; № 31 від 30.04.2022; № 37 від 31.05.2022; № 57 від 30.06.2022 на загальну суму 806,16 грн були сплачені 28.07.2022, що підтверджено платіжним дорученням № 1344 від 28.07.2022 та відповідним листом відповідача, де останній просив позивача врахувати, що оплата згідно вказаного платіжного доручення була здійснена на підставі договору № 1-П-БДФ-22 від 17.02.2022.

Окрім того, судом встановлено здійснення відповідачем наступних оплат: рахунок № 60 від 30.06.2022 на суму 22713,41 грн було сплачено 08.09.2022 на підставі платіжного доручення № 1537; рахунок № 61 від 30.06.2022 на суму 24767,28 грн було сплачено 08.09.2022 на підставі платіжного доручення № 1538; рахунок № 72 від 30.06.2022 на суму 41536,08 грн за послуги з утримання з/з колій у червні 2022 року було сплачено 12.09.2022 на підставі платіжного доручення № 1557; послуги за рахунком № 82 від 31.07.2022 на суму 40231,73 грн було сплачено 29.08.2022 на підставі платіжного доручення № 1478; послуги за рахунком № 89 від 31.07.2022 на суму 134,36 грн було сплачено 29.08.2022 на підставі платіжного доручення № 1477.

Про надання позивачем відповідачу послуг з утримання залізничних колій Білгород-Дністровської філії ДП «АМПУ» в липні 2022 року свідчать Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 82 від 31.07.2022 на суму 160 606,18 грн. та виставлений рахунок №83 від 31.07.2022, які було листом № 404/12-01-12/вих від 15.08.2022 надані відповідачу та отримані останнім 15.08.2022 за вх. № 332. Вказаний акт відповідачем не підписаний.

29.08.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 418/12-01-12/Вих, який отриманий останнім 29.08.2022 за вх. № 352, з якого вбачається, що у зв`язку з відсутністю мотивованої відмови від прийняття фактично наданих послуг, відображених у Актах наданих послуг, перелік яких наведено у таблиці в даному листі, зазначені послуги вважаються прийнятими. Окрім того, для звірки розрахунків, відображених у бухгалтерському обліку, позивачем направлено відповідачу акти звірки взаємних розрахунків за період січень - липень 2022 року та зауважено, що у разі неповернення протягом 10 календарних днів з моменту отримання акту звірки взаємних розрахунків, сальдо буде вважатися узгодженим.

Відповідно до довідки головного диспетчера № 03.01-12 від 03.08.2022, портовим оператором ДП «БДМТП» в липні 2022 року була використана залізнична інфраструктура БДФ ДП «АМПУ», а саме 232 вагона.

Листом № 355/03/06-16 від 30.08.2022 ДП «БДМТП» повідомило БДФ ДП «АМПУ», що в липні 2022 року за даними ДП «БДМТП» на під`їзних коліях БДФ ДП «АМПУ» було завантажено/розвантажено 122 вагони, тоді як за даними БДФ ДП «АМПУ» їх кількість склала 232 вагони. Враховуючи зазначену різницю, відповідач просив провести звірку з даними ДП «БДМТП», які додаються і надати власну розшифровку кількості заявлених ним вагонів. Вказаний лист отримано та зареєстровано позивачем 02.09.2022 за № 225/12/Вх.

У відповідь на зазначене, позивач надав відповідачу лист № 445/02-01-03/Вих від 06.09.2022, де зазначив, що всупереч умовам укладеного договору, Підприємство в липні 2022 не надало до Адміністрації жодної телефонограми на споживання послуги з утримання залізничних колій БДФ ДП «АМПУ» (адміністрації Білгород-Дністровського МП). При цьому, Підприємство в липні 2022 р. регулярно розміщувано вагони на залізничних коліях Адміністрації.

В свою чергу, з метою ведення обліку кількості вагонів, які розміщуються Підприємством на залізничних коліях Адміністрації, співробітниками СМБ Адміністрації проводиться цілодобовий та щоденний моніторинг розміщення Підприємством вагонів на залізничних коліях Адміністрації, про що здійснюються записи у відповідному журналі. При цьому, Адміністрації не відома мета, операції (навантаження, розвантаження, відстій, маневри), власник (користувач) вагонів з причин відсутності будь-якого інформування з боку Підприємства, тому надати роз`яснення щодо кількості вагонів за прикладом Підприємства, Адміністрація не має можливості з вказаних причин.

20.09.2022 Білгород-Дністровська філія ДП «АМПУ» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) звернулась до ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» з претензією № 473/12-01-09/Вих щодо необхідності термінової сплати заборгованості перед Філією, що виникла за договором № 1-П-БДФ-22 від 17.02.2022 в частині послуг з утримання залізничних колій БДФ ДП «АМПУ», відповідно до якої позивач вимагав сплатити, серед іншого, основну заборгованість за договором № 1-П-БДФ-22 від 17.02.202 на загальну суму 160 606,18 грн в строк до 20.10.2022.

26.09.2022 відповідач листом № 404/158/08-30 надав позивачу відповідь на його претензію, де зазначив, що згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 82 від 31 липня 2022 року, замовлення покупця визначено за № 83 від 31.07.2022, проте за таким номером і за такою датою замовлення Підприємства не існує. Окрім цього, до Акту не надано будь-якого документального підтвердження розвантаження/навантаження заявленої кількості вагонів (232 ), з використанням залізничних колій БДФ ДП «АМПУ», тому визначена вартість відшкодування утримання залізничних хибною і неузгодженою.

Як вбачається з платіжного доручення № 1651 від 28.09.2022 відповідачем сплачено на користь позивача послуги, згідно договору № 1-П-БДФ-22 від 17.02.2022, за утримання залізничних колій (68 вагонів) у липні 2022 року в розмірі 47074,23 грн.

Про надання позивачем відповідачу послуг з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» без врахування п/п Бугаз в серпні 2022 року свідчать Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 99 від 31.08.2022 на суму 79 859 грн. та виставлений рахунок №100 від 31.08.2022, які було листом № 458/12-01-12/вих від 13.09.2022 надані відповідачу та отримані останнім 13.09.2022 за вх. № 377. Вказаний акт відповідачем не підписаний.

З довідки Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) вбачається, що з 01.08.2022 по 31.08.2022 було піднято 734 м3 питної води, з яких: потреби ДП «БДМТП» склали 661 м3, а загальні потреби БДФ ДП «АМПУ» склали 73 м3.

06.09.2022 БДФ ДП «АМПУ» звернулась до ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» з листом № 444/12-02-01/Вих, де для узгодження фактично наданих послуг за серпень 2022 року згідно договору від 17.02.2022 №1-П-БДФ-22/5-ВД-22 позивач надав Звіт споживання питної води з 01.08.2022 по 31.08.2022 (надання послуг), а також для проведення відшкодування витрат на водовідведення та вартості утримання мереж водопостачання та водовідведення, згідно договору від 08.09.2021 № 59-В-БДФ-21.

Звіт про споживання питної води (надання послуг) позивач просив підписати та один екземпляр повернути на його адресу, а також зазначив, що якщо протягом 7 календарних днів з дати вручення, БДФ ДП «АМПУ» не отримує підписаний звіт або мотивовану відмову, надані обсяги (послуги) будуть вважатися прийнятими. Вказаний лист був отриманий відповідачем 06.09.2022 за вх. № 366.

На вищевказаний лист ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» надало відповідь листом № 376 від 14.09.2022, згідно якого повідомило позивача, що за серпень місяць 2022 року ДП «БДМТП» було спожито 262 м3 питної води, згідно сумарних показників водо лічильників в будівлях підприємства, що не відповідає даним звіту БДФ ДГІ «АМПУ». У зв`язку з зазначеним відповідач надав власний звіт про використання питної води згідно водолічильників.

22.09.2022 позивач надав відповідачу лист № 481/12-01-09/Вих, що був отриманий останнім 22.09.2022 за вх. № 396, відповідно до якого, серед іншого, зазначило, що починаючи з 16.08.2022 працівниками служби головного енергетика Філії за показами головною лічильника було помічено значне підвищення споживання води з боку ДП «БДМТП» у порівнянні з попереднім періодом, що свідчить про можливий прорив в мережах водопостачання ДП «БДМТП», про що неодноразово повідомлялись працівники ДП «БДМТП», відповідальні за мережу водопостачання.

Окрім того, в листі зазначено, що 31.08.2022 працівниками ДП «БДМТП» спільно з працівниками служби головного енергетика Філії, було знайдено місце пошкодження мереж ДП «БДМТП» (колодязь - тил 8 причалу) та в подальшому, з боку працівників ДП «БДМТП» ліквідовано виток води шляхом перекриття мереж на цій ділянці. При цьому, 06.09.2022 працівниками ДП «БДМТП» спільно з працівниками служби головного енергетика Філії, було встановлено друге місце пошкодження мереж водопостачання ДП «БДМТП», яке ліквідовано силами його працівників.

Додатково позивач у листі звернув увагу, що відповідно до умов договору № 59-В-БДФ-21 від 08.09.2021, ДП «БДМТП» надає Філії послуги з водовідведення води Філії мережами ДП «БДМТП». У пункті 3.2.6 зазначеного договору вказано, що до обов`язків ДП «БДМТП» належить утримання у належному стані мережі водопостачання та водовідведення для належного надання послуг Філії. Втрати води Філії відбулися в мережах ДП «БДМТП» внаслідок їх неналежного стану, та з вини відповідальних працівників ДП «БДМТП», оскільки останніми своєчасно не було вжито заходів щодо встановлення місця прориву та ліквідації його наслідків.

На підставі викладеного, позивач пропонував відповідачу керуватися відомостями, викладеними у звіті Філії про використання з боку ДП «БДМТП» води Філії за серпень 2022 з врахуванням втрат води, що відбулися з вини працівників відповідача.

У відповідь на вищезазначене звернення позивача, відповідач листом № 406/160/08-30 від 26.09.2022, який отримано позивачем 29.09.2022 за вх. № 254/12/Вх, відповів, що договором від 17.02.2022 № 1-П-БДФ-22 не визначено, що відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» здійснюється на підставі показників головного лічильника Адміністрації, та взагалі договором та/або додатковою угодою не передбачений порядок звірки показників водолічильників сторін. В допуску до фактичних показників головного лічильника Адміністрації ДП «БДМТП» було відмовлено, тому підтвердити та/або спростувати твердження Адміністрації щодо заявлених показників спожитої (витраченої) води у серпні 2022 року, Підприємство не може.

Щодо посилання БДФ ДП «АМПУ» на умови Договору від 08.09.2021 року № 59-В-БДФ-21/57-ПД/21 про надання послуг, відповідачем зазначено, що він регулює інші відносини між БДФ ДП «АМПУ» та ДП «БДМТП», тому його умови не можуть бути застосовані до іншого договору.

Як вбачається з платіжного доручення № 1657 від 29.09.2022 відповідач сплатив на користь позивача послуги на видобуток 262 м.куб. води за серпень, згідно договору № 1-П-БДФ-22 від 17.02.2022, в розмірі 31653,80 грн.

11.10.2022 Білгород-Дністровська філія ДП «АМПУ» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) звернулась до відповідача з листом № 522/12-01-12/Вих, до якого, серед іншого додала акт звірки взаємних розрахунків за 9 місяців 2022 року по договору № 1-П-ЮДФ-22від 17.02.2022.

В подальшому, 05.01.2023 ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» разом із листом № 05/02/05-42 направив позивачу, зокрема, акт звірки взаємних розрахунків за договором № 1-П-БДФ-22/5-ВД/22 від 17.02.2022 за період з 01.07.2022 по 22.12.2022, з якого вбачається, що за розрахунком позивача станом на 22.12.2022 заборгованість відповідача складає 161 737,53 грн. При цьому, за розрахунком відповідача така заборгованість відсутня.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частини 1 статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в якості обґрунтування для нарахування штрафних санкцій, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Cтаттею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А стаття 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що відносини між сторонами, які виникли в процесі виконання договору, є правовідносинами з надання послуг.

Суд встановив, що в даному випадку правовідносини між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) та Державним підприємством «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» носять договірний характер, укладений між ними договір № 1-П-БДФ-22/5-ВД/22 про надання послуг від 17.02.2022 предметом судових розглядів не виступав та недійсним судом не визнавався.

Сторони факт укладання договору № 1-П-БДФ-22/5-ВД/22 від 17.02.2022 не заперечують та у представлених суду заявах визнають.

З огляду на зазначене, суд, з урахуванням положень ст. 204 ЦК України, приймає до уваги договір № 1-П-БДФ-22/5-ВД/22 від 17.02.2022 як належну підставу у розумінні норм ст. 11 ЦК України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з надання послуг та їх оплати.

Судом встановлено, що на виконання умов спірного договору № 1-П-БДФ-22/5-ВД/22 від 17.02.2022 позивачем в період з січня 2022 року по липень 2022 року було надано відповідачу послуги, що передбачені переліком послуг та визначені у додатку № 1 до договору, про що складено відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та для оплати вартості наданих послуг, адміністрацією було виставлено відповідачу рахунки.

В свою чергу отримання відповідачем послуг за договором № 1-П-БДФ-22/5-ВД/22 від 17.02.2022 є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити надані послуги відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Оплату послуг, за умовами договору відповідач зобов`язаний здійснювати щомісячно на підставі виставлених рахунків, але не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування грошових коштів.

Матеріали справі свідчать, що відповідачем в порушення умов п. 2.2. договору та ч.1 ст. 530 ЦК України своєчасно не було здійснено оплату виставлених позивачем рахунків: № 8 від 31.01.2022; №14 від 28.02.2022; № 22 від 31.03.2022; № 31 від 30.04.2022; № 37 від 31.05.2022; № 57 від 30.06.2022; № 60 від 30.06.2022; № 61 від 30.06.2022; № 72 від 30.06.2022; № 82 від 31.07.2022; № 89 від 31.07.2022.

Суд також звертає увагу, що відзив на позовну заяву не містить вказівки на незгоду відповідача з цією обставиною та відповідачем визнано обставини прострочення оплати отриманих послуг за вищезазначеними рахунками.

Окрім того, відповідачем визнано прострочення оплати за отримані послуги згідно рахунку № 83 від 31.07.2022 частково на суму фактичної оплати у розмірі 47074,23 грн, а також частково згідно рахунку № 100 від 31.08.2022 - на суму фактичної оплати у розмірі 31653,80 грн.

Відтак, дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Державним підприємством «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» прийнятих на себе зобов`язань за умовами договору № 1-П-БДФ-22/5-ВД/22 про надання послуг від 17.02.2023 щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг згідно вищезазначених рахунків, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано з боку відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення із ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Отже, в силу наведених положень законодавства розмір відповідальності у вигляді пені встановлюються у договорі за згодою сторін.

Як встановлено судом вище, згідно п. 4.3. договору у разі прострочення оплати за отримані послуги, підприємство сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Окрім того, суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотки річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, перевіривши викладений позивачем у позовній заяві розрахунок пені, вважає його вірним в частині нарахованих сум з огляду на погоджені умови п. 4.3. договору та встановлені вище судом обставини часткового несвоєчасного виконання зобов`язань відповідачем, а відтак, обґрунтованими є вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у сумі 8 078,95 грн, а тому є такими, що підлягають задоволенню частково.

Перевіривши також за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що нараховані на суму заборгованості за відповідними рахунками на оплату з урахуванням встановлених судом обставин та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що 3% річних підлягають задоволенню в сумі 486,15 грн та інфляційні втрати становлять 1921,90 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 486,15 гривень 3% річних, 8078,95 грн пені та 1921,90 гривень інфляційних втрат, в іншій частині вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат слід відмовити у зв`язку із їх необґрунтованістю.

Розглянувши вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за послуги з утримання залізничних колій Білгород-Дністровської філії ДП «АМПУ» за липень 2022 року за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 82 від 31.07.2022, суд зазначає наступне.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.

Згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 зі справи №761/16124/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 05.12.2022 у справі №914/2654/20.

Судом встановлено, що договором та додатком №1, в редакції додаткової угоди від 30.06.2022, передбачалось саме надання виконавцем послуг - утримання залізничних колій БДФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Білгород-Дністровського МП).

Відтак, суд погоджується з твердженням позивача, що залізничні колії фактично використовуються як при здійснення маневрових робіт, відстою, вивантаження або розвантаження вагонів, тощо.

Крім цього, судом не приймаються заперечення відповідача щодо не доведення позивачем обставини надання послуг на спірну суму, у зв`язку з не підписанням відповідачем актів приймання-передачі послуг, з огляду на таке. Так, умовами договору сторони погодили декілька варіантів надання позивачем відповідачу актів та рахунків: шляхом вручення під особистий підпис у відповідному журналі, з зазначення дати отримання та ПІБ представника підприємства або за допомогою засобів поштового зв`язку з описом вкладення, а також шляхом надсилання на електронну пошту підприємства.

З наявних у справі доказів вбачається, що з приводу направлення / отримання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 82 від 31.07.2022 та відповідного рахунку № 83 свідчать такі обставини та докази, як лист № 404/12-01-12/Вих від 15.08.2022, який відповідач разом із доданими документами отримав того ж дня та зареєстрував за № 332.

Отже, відповідно до умов спірного договору, строк підписання або надання мотивованої відповіді щодо акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 82 від 31.07.2022 є таким, що настав 20.08.2022 (включно).

При цьому, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що свою незгоду стосовно кількості вагонів, що було завантажено/розвантажено на під`їзних коліях БДФ ДП «АМПУ» в липні 2022 року, відповідач висловив лише 30.08.2022, що вбачається з листа № 355/03/16-16.

Отже, оскільки з матеріалів справи достовірно встановлено, що відповідач отримав акт № 82 від 31.07.2022, проте не направив позивачу письмові заперечення щодо наданих послуг у визначений в п. 2.7. договору строк, такий акт вважається погодженим сторонами, а послуги такими, що надані позивачем у повному обсязі та належної якості, та прийняті відповідачем.

Заперечення відповідача відносно оплати вартості утримання залізничних колій з розрахунку 68 вагонів, які фактично знаходились під навантаженням, судом відхиляються, оскільки жодних достовірних належних та допустимих доказів на спростування даних щодо кількості вагонів, визначених позивачем, та на підтвердження власної інформації щодо фактичної кількості вагонів, зокрема, лише 68 вагонів, які нібито перебували на підїзних коліях позивача у липні 2022 року, відповідачем суду не надано. При цьому, сам відповідач визнає обставину неподання ним відповідних заявок на споживання вказаної послуги, як то передбачено п. 2 додаткової угоди від 30.06.2022.

За вищевказаних обставин, суд вважає, що поведінка відповідача як сторони зобов`язання є суперечливою, а конклюдентні дії відповідача жодним чином не співвідносяться з доводами останнього щодо неотримання послуг у відповідному розмірі в спірному періоді. Отже, оскільки заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не спростовують подані позивачем докази, суд не знайшов підстав для відмови у задоволенні позову позивача в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з утримання залізничних колій БДФ ДП «АМПУ» за липень 2022 року відповідно до умов спірного договору, з урахування вже здійсненої відповідачем часткової сплати за даним актом, у сумі 113 531,95 грн.

Отже, дослідивши наявні у справі докази та пояснення сторін, суд вважає, що встановлені під час розгляду справи обставини цілком дозволяють дійти висновку, що позивачем доведена обставина надання відповідачу в липні 2022 року послуг з утримання залізничних колій за договором у визначеному позивачем обсязі та існування часткової заборгованості відповідача за вказані отримані послуги на суму 113531,95 грн, а тому враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем спірної заборгованості, позов позивача в цій частині вимог підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отримані від позивача послуги суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, який наведений у позовній заяві, суд визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає договору та вимогам законодавства, а відтак підлягають задоволенню також вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 25816,86 грн, 3% річних в сумі 1549,01 грн та інфляційних втрат в сумі 6715,28 грн.

Натомість, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з відшкодування витрат на видобуток води за серпень 2022 року за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 99 від 31.08.2022 та рахунку № 100 від 31.08.2022, суд дійшов наступних висновків.

Матеріалами справи спростовуються твердження позивача про прийняття відповідачем наданих ним послуг з відшкодування витрат на видобуток води у кількості 661 м3 з огляду на не направлення ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» вмотивованої відмови від підписання акту № 99 від 31.07.2022, а саме: даний акт був отриманий відповідачем 13.09.2022, а вже 14.09.2022, у встановлений п. 2.7. договору строк відповідачем було надано позивачу лист № 376 від 14.09.2022 із відмовою від погодження звіту позивача про споживання питної води з 01.08.2022 по 31.08.2022 та обсягу фактично наданих послуг, а відповідно і відмову від підписання вказаного акту. При цьому, відповідачем було направлено позивачу власний звіт споживання питної води ДП «БДМТП» за серпень 2022 року, де зазначено про споживання 262 м3.

При цьому, зважаючи на норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» акт виконаних робіт (наданих послуг) належить до первинних документів і засвідчує факт здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, статусу належним чином оформленого первинного документа акт виконаних робіт (наданих послуг) набуває за наявності в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених у ст. 9 вказаного Закону (у т.ч. й особистих підписів осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції).

Разом з цим, подані позивачем, в підтвердження своїх позовних вимог, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2022 року № 99 на суму 79589,38 грн, а також складені одноособово позивачем довідка та звіт споживання питної води з 01.08.2022 по 31.08.2022, не можуть бути прийняті судом як належні докази здійснення господарської операції (надання послуг) у вказаному обсязі і як наслідок виникнення у замовника обов`язку їх оплати за договором у визначеному в акті розмірі, оскільки, як встановлено судом під час розгляду справи, до вказаного акту позивачем включені послуги, які не були узгоджені відповідачем і жодних належних та допустимих доказів узгодження цих послуг під час їх надання у відповідності до умов договору чи після їх надання, зокрема, шляхом підписання даного акту, суду надано не було.

Відтак, за висновком суду, відсутні підстави стверджувати про прийняття фактично наданих послуг без зауважень у зв`язку з відсутністю мотивованої відмови.

При цьому, суд не бере до уваги долучені позивачем до матеріалів справи письмові пояснення його працівників від 01.12.2022, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

За приписами ч. ч. 1-4 ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Так, суд критично відноситься до вказаних доказів, так як відповідні пояснення працівників БДФ ДП «АМПУ» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не оформлені належним чином - як заява свідка, підпис якого має бути засвідчений нотаріально. Також слід врахувати, що особи, які підписали вказаний лист, не повідомлялись про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Окрім того, пояснення вказаних працівників в частині не визнання з боку ДП «БДМТП» заборгованості за договором за споживання води в кількості 399 м3 у серпні 2022 року суд оцінює критично, оскільки вони на момент виникнення спірних правовідносин були працівниками Адміністрації, тому можуть надавати сприятливі для позивача покази.

Також, суд вважає слушними зауваження відповідача щодо надання пояснень працівниками позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не в серпні 2022 року, тобто на час, коли ці події, як стверджує позивач, відбувались, а лише 01.12.2022, за три місяці після вказаної події.

Крім того, суд вказує на те, що фотографії (а.с. 137 - 139 т.с. 1), надані Білгород-Дністровською філією ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту), не є належними доказами, оскільки з них не можливо встановити де та в який час вони були зроблені, що на них зображено, ким та які обсяги видобутку води та її споживання вони підтверджують.

Разом з тим, матеріали справи містять суперечливі докази з яких суд не в змозі встановити реальну кількість видобутої позивачем та спожитої відповідачем води, щодо якої надавались послуги протягом серпня 2022 року.

До того ж суд зазначає, що акт звірки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто, має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Матеріали справи не містять інших первинних документів, які б підтвердили факт надання послуг відповідачу у сумі 48205,58 грн.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання позивачем свого обов`язку за договором (в частині надання послуг) покладається на позивача.

Отже, посилання позивача про надання та отримання відповідачем спірних послуг за договором № 1-П-БДФ-22/5-ВД/22 про надання послуг від 17.02.2022 в цій частині є безпідставними.

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 99 від 31.08.2022 та відповідний рахунок на оплату № 100, та оцінивши вказані вище обставини, суд вважає, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами в розумінні ст. 77 ГПК України факту надання позивачем відповідачу спірних послуг у визначених ним обсягах та прийняття відповідачем послуг, а отже факту існування заявленої до стягнення заборгованості за послуги з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» в сумі 48205,58 грн, тому позовні вимоги про стягнення спірної заборгованості є недоведеними та не підлягають задоволенню в цій частині.

Оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено правових підстав для стягнення з відповідача вартості послуг з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» без врахування п/п Бугаз за серпень 2022 року, то також відсутні правові підстави для задоволення похідних вимог позивача про стягнення з ДП «БДМТП» пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на відповідну суму коштів.

Отже, враховуючи відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення спірної основної заборгованості у розмірі 48205,58 грн, суд відмовляє в задоволенні в частині позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 530,92 грн, пені в сумі 8848,70 грн та інфляційних втрат у сумі 1899,31 грн.

За змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи №914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у Постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) про стягнення вартості наданих ним послуг у загальному розмірі 59484,51 грн. задоволенню не підлягають, з підстав їх недоведеності та необґрунтованості, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин з урахуванням висновків суду.

Серед іншого, суд також зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 року Верховного Суду у справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) обґрунтовані частково у зв`язку з недоведеністю заборгованості за послуги з відшкодування витрат на видобуток води, загалом відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що складають 2371,50 грн (158100,10 грн.*3263,77 грн./217584,61 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (вул. Шабська, № 81, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700, код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (просп. Перемоги, № 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) (вул. Шабська, № 81, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700, код ЄДРПОУ 38728376) основну заборгованість в розмірі 113 531 (сто тринадцять тисяч п`ятсот тридцять одна) грн 95 коп, пеню в розмірі 33 895 (тридцять три тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн 81 коп, 3% річних в розмірі 2 035 (дві тисячі тридцять п`ять) грн 16 коп, інфляційні втрати в розмірі 8 637 (вісім тисяч шістсот тридцять сім) грн 18 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 371 (дві тисячі триста сімдесят одна) грн 50 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29 червня 2023 р.

Суддя О.В. Цісельський