Постанова

від 10.11.2023 по справі 916/518/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 року м. ОдесаСправа № 916/518/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту)

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023

по справі №916/518/23

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту)

до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт"

про стягнення 217 584,61 грн.,

(суддя першої інстанції: Цісельський О.В., дата та місце ухвалення рішення: 29.06.2023 року, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

У лютому 2023 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом, у якому просило суд стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на свою користь суму заборгованості в розмірі 217584,61 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 161737,53 грн., 3% річних від простроченої заборгованості в сумі 2566,08 грн., пеня в сумі 42744,51 грн. та інфляційні втрати в сумі 10536,49 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати отриманих від позивача послуг за Договором №1-П-БДФ-22/5-ВД/22 від 17.02.2022 в повному обсязі та у строк, встановлений умовами вказаного договору.

Так, позивач вказує, що за період дії Договору ним було надано відповідачу відповідні послуги за Договором, виставлено та надано для оплати рахунки, які відповідач не сплатив або сплатив з порушенням строку оплати, або сплатив частково з порушенням строків оплати.

Окрім того, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо сплати вартості послуг за Договором відповідно до виставлених рахунків, відповідач, на переконання позивача, повинен сплатити йому відповідно до умов Договору, положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, станом на 07.02.2023 пеню, 3% річних та інфляційні втрати, які заявлені до стягнення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 (суддя - Цісельський О.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) основну заборгованість в розмірі 113 531,95 грн., пеню в розмірі 33 895,81 грн., 3% річних в розмірі 2 035,16 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 637,18 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 371,50 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

У своєму рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) обґрунтовані частково, у зв`язку з недоведеністю заборгованості за послуги з відшкодування витрат на видобуток води, загалом відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами, в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, факту надання позивачем відповідачу спірних послуг у визначених ним обсягах та прийняття відповідачем послуг, а отже факту існування заявленої до стягнення заборгованості за послуги з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» в сумі 48205,58 грн., тому позовні вимоги про стягнення спірної заборгованості є недоведеними та не підлягають задоволенню в цій частині.

Отже, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено правових підстав для стягнення з відповідача вартості послуг з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» без врахування п/п Бугаз за серпень 2022 року, то також відсутні правові підстави для задоволення похідних вимог позивача про стягнення з ДП «БДМТП» пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на відповідну суму коштів.

Таким чином, суд, враховуючи відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення спірної основної заборгованості у розмірі 48205,58 грн., відмовив у задоволенні в частині позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 530,92 грн., пені в сумі 8848,70 грн. та інфляційних втрат у сумі 1899,31 грн.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення вартості наданих ним послуг у загальному розмірі 59484,51 грн. задоволенню не підлягають, з підстав їх недоведеності та необґрунтованості, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин з урахуванням висновків суду.

Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 у справі №916/518/23 в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині щодо послуг з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ»; стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 48205,58 грн., 3% річних у сумі 530,92 грн., пеню в сумі 8848,70 грн., інфляційні втрати в сумі 1899,31 грн., судовий збір у сумі 892,27 грн, а також витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4895,68 грн.

На переконання апелянта, оскаржуване рішення ухвалене при неповному та неправильному з`ясуванню судом всіх обставин, що мають значення для справи, без належної оцінки матеріалів справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо послуг з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» без врахування п/п Бугаз за серпень 2022 в сумі основної заборгованості 48 205,58 грн., похідних вимог про стягнення 3% річних у сумі 530,92 грн., пені в сумі 8848,70 грн., інфляційних втрат у сумі 1899,31 грн., судового збору в сумі 892,27, з наступних підстав:

- судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи;

- не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції,встановленим обставинам справи;

- судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню з обставин справи та практики Верховного Суду України.

Посилаючись на умови Договору, апелянт зазначає, що факт пропущення відповідачем строку на надання відмови від підписання наданого позивачем Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 99 від 31 серпня 2022 року, який на адресу Адміністрації не повернуто; мотивованої відмови з урахуванням 5 (п`яти) календарних днів відповідно до п. 2.7 Договору, до Адміністрації не надходило, тому послуги з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» без врахування п/п Бугаз за серпень 2022 року є прийнятими Підприємством в повному обсязі відповідно до умов п. 2.7. Договору.

Апелянт зазначає, що послуги з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» без врахування п/п Бугаз за серпень 2022 року були сплачені Підприємством частково в сумі 31 653,80 грн. згідно платіжного доручення № 1657 від 29.09.2022.

Позивач звертає увагу суду, що відповідно до умов п. 2.7 Договору, якщо в строк до 20 числа місяця наступного за місяцем, в якому було надано послуги, представник Підприємства не з`являється до розрахункового центру Адміністрації для отримання рахунків та Актів надання послуг або протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня вручення Адміністрація не отримує підписаний Підприємством Акт наданих послуг або його мотивовану відмову, послуги вважаються прийнятими з дотриманням всіх умов Договору. При цьому сторони погоджуються, що датою прийняття послуг вважається дата підписання Акту надання послуг Адміністрацією.

Окремо апелянт акцентує увагу на тому, що судом першої інстанції не враховано у висновках за результатами вирішення спору пропущення відповідачем строку на надання заперечень саме на наданий згідно п. 2.2 та п. 2.7 Договору Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 99 від 31 серпня 2022 року до рахунку № 100 від 31 серпня 2022 року на послуги з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» без врахування п/п Бугаз за серпень 2022 року на загальну суму 79 859,38 грн.

Апелянт зазначає, що лист відповідача № 376 від 14.09.2022 не містить відмови та заперечень стосовно обсягу фактично наданих послуг з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» без врахування п/п Бугаз за серпень 2022 року, не містить відмови та заперечень стосовно узгодження та підписання саме Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 99 від 31 серпня 2022 року до рахунку № 100 від 31 серпня 2022 року, наданого Позивачем листом від № 458/12-01-12/Вих від 13.09.2022 (вх. Підприємства № 377 від 13.09.2022), а стосується лише звіту про використання питної води по ДП «БДМТП», наданого в рамках іншого Договору від 08.09.2021 за № 59-В-БДФ-21, що в свою чергу не є тотожнім поняттям з послугами на відшкодуванням витрат на видобуток води позивачем для потреб відповідача. Поняття видобутої позивачем води, поданої в мережі водопостачання відповідача та фактичне подальше безпосереднє використання (споживання) питної води відповідачем не є однаковими поняттями, проте суд першої інстанції їх помилково об`єднав.

Позивач зазначає, що він діяв виключно в межах умов, встановлених Договором, надаючи до канцелярії Підприємства супровідним листом № 458/12-01-12/Вих від 13.09.2022 (вх.Підприємства №377 від 13.09.2022) на узгодження та підписання саме Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 99 від 31 серпня 2022 року до рахунку № 100 від 31 серпня 2022 року на послуги з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» без врахування п/п Бугаз за серпень 2022 року на загальну суму 79 859,38 грн. та для оплати рахунок № 100 від 31 серпня 2022 року на загальну суму 79 859,38 грн.

Апелянт вважає, що такі послуги узгоджені та прийняті Підприємством в повному обсязі з дотриманням усіх умов Договору, відповідно до умов п. 2.7. Договору, враховуючи відсутність мотивованої відмови від підписання такого Акту наданих послуг протягом 5-ти календарних днів з дня вручення такого Акту та рахунку.

Позивач стверджує, що він не має жодного відношення до мереж водопостачання та водовідведення відповідача, в які подається вода, видобута позивачем, та не має права, у разі виникнення аварій в мережах водопостачання відповідача, здійснювати заходи для їх швидкого виявлення, локалізації та повної ліквідації.

Позивач наголошує, що через мережі водопостачання відповідача частина видобутої води з артскважини позивача потрапляє до об`єктів позивача, в яких встановлені лічильники води, інша частина води, яка подана Адміністрацією в мережі водопостачання відповідача розподіляється та використовується безпосередньо відповідачем для власних потреб та на власний розсуд, що і рахується як загальний обсяг видобутої води БДФ ДП «АМПУ для потреб відповідача.

З урахуванням наведеного, облік видобутої з артскважини води для потреб відповідача здійснюється позивачем згідно показників головного лічильника позивача, який встановлено на артскважині, інв. №2790, шляхом виключення із загального обсягу показників головного лічильника фактично спожитої води позивачем згідно показників лічильників, які встановлені в будівлях Адміністрації (точках споживання) за певний період (місяць).

Відтак, на думку позивача, оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, оскільки не відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, та наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, а саме стосовно стягнення основної заборгованості за послуги з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» в сумі 48205,58 грн. за серпень 2022 року, та похідних вимог про стягнення 3% річних у сумі 530,92 грн, пені в сумі 8848,70 грн та інфляційних втрат у сумі 1899,31 грн., судового збору в розмірі 892,27 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) на рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 по справі №916/518/23; вирішено розглядати зазначену скаргу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/518/23.

02.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/518/23.

11.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У своєму відзиві відповідач не погоджується з доводами апелянта, вважає, що вони не відповідають фактичним обставинам справи та наявним доказам в матеріалах справи, що досліджувались Господарським судом Одеської області, є помилковим трактуванням апелянта умов Договору та відносин між сторонами в ході виконання Договору.

Відповідач звертає увагу суду, що умовами Договору не передбачено будь-який порядок обліку та фіксації обсягів води, яка фактично була спожита відповідачем з артскважини позивача за певний період, тому сторони Договору за умовчанням визначили такий спосіб у вигляді «звіту про використання питної води», яким обмінювались переписці для узгодження відповідних обсягів, що мало стати підставою для складання Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Зокрема, апелянтом першим було надано на адресу відповідача такий звіт споживання питної води листом від 06.09.2023 року №444/12-02-01/Вих. (наявний в матеріалах справи), на підставі якого, вже на момент його подання, апелянтом було в односторонньому порядку складено Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.08.2022 №99.

Цей факт, на думку відповідача, свідчить про те, що апелянт навіть не намагався до складання вищезазначеного Акту узгодити обсяги спожитих послугу (обсяги видобутої/спожитої води) з контрагентом, а після надання заперечень, щодо таких обсягів, не прийняв їх до уваги.

Отже, відповідач вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про неузгодженість між сторонами обсягу наданих послуг, наслідком чого стала відмова відповідача від підписання спірного Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.08.2022 №99 та сплати послуг.

Відповідач зазначає у своєму відзиві, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що у серпні 2022 року на користь відповідача було видобуто та спожито ним саме 661 м3 води, і цей обсяг був узгоджений з відповідачем, крім складеного в односторонньому порядку звіту про споживання питної води у серпні 2022 року, про що справедливо було зазначено у оспорюваному рішенні Господарським судом Одеської області.

Таким чином, на думку відповідача в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) на рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 по справі №916/518/23 слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2022 між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) (далі - Адміністрація) та ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (далі - Підприємство) був укладений Договір про надання послуг №1-П-БДФ-22/5-ВД/22, згідно з п.п. 1.1., 1.2. якого Адміністрація згідно письмових заявок підприємства, якщо інше не передбачено Додатком № 1 до Договору, надає послуги за тарифами та переліком, що визначені у Додатку №1 до Договору, що є невід`ємною частиною Договору, а Підприємство приймає і оплачує послуги Адміністрації. На підставі окремих письмових заявок Підприємства Адміністрація може надавати послуги Підприємству, не передбачені Додатком №1 до Договору, в рамках даного Договору, за вартістю, визначеною на підставі тарифів Адміністрації за умови наявної попередньої оплати. В такому випадку в письмовій заявці зазначається згода Підприємства на прийняття та оплату послуг згідно встановлених Адміністрацією тарифів з посиланням на Договір.

Відповідно до п.2.1. Договору здавання Адміністрацією послуг та приймання їх результатів Підприємством оформлюється актом наданих послуг. Адміністрація щомісячно не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, складає та підписує акти наданих послуг у двох примірниках. Акт наданих послуг та рахунок Адміністрація надає Підприємству шляхом вручення під особистий підпис у відповідному журналі, з зазначенням дати отримання та ПІБ представника Підприємства, який отримує такі документи або, за взаємною згодою, письмово направляє на адресу Підприємства рекомендованим листом або цінним листом з описом вкладення. Адміністрація може надавати Підприємству рахунки для оплати шляхом надсилання на електрону пошту підприємства за електронною адресою: bd_mtp@ukr.net.

Згідно з п.п. 2.2., 2.3. Договору, розрахунки за надані послуги здійснюються Підприємством згідно тарифів, зазначених у Додатку № 1 до Договору, в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Адміністрації щомісячно на підставі виставлених рахунків, але не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним, згідно з підписаним актом наданих послуг, якщо інші умови оплати не передбачені Додатком № 1 до Договору. Банківську комісію у всіх випадках сплачує Підприємство. Оплата послуг, що не передбачені Додатком №1 до Договору, які надаються Підприємству на підставі окремих письмових заявок, здійснюється на умовах 100% попередньої оплати згідно виставленого рахунку на підставі наданої письмової заявки. Здавання Адміністрацією послуг та приймання їх результатів Підприємством здійснюється відповідно до п.2.1. Договору.

Сторони можуть щомісячно та щоквартально проводити звірку розрахунків шляхом направлення Акту звірки розрахунків. Якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання Акту звірки розрахунків, Підприємство не надає Адміністрації підписаний Акт звірки розрахунків, то сальдо розрахунків між сторонами вважається узгодженим (п. 2.6. Договору № 1-П-БДФ-22/5-ВД/22 від 17.02.2022).

Пунктом 2.7. Договору передбачено, що у випадку, якщо в строк до 20 числа місяця наступного за місяцем, в якому було надане послуги, представник Підприємства не з`являється до розрахункового центру Адміністрації для отримання рахунків та актів надання послуг або протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня вручення Адміністрація не отримує підписаний Підприємством акт наданих послуг або його мотивовану відмову, послуги вважаються прийнятими з дотриманням всіх умов Договору. При цьому сторони погоджуються, що датою прийняття послуг вважається дата підписання акту надання послуг Адміністрацією.

Умовами п. 3.1. Договору встановлено, що Адміністрація має право: здійснювати контроль за порядком отримання Підприємством послуг (п.п. 3.1.1. Договору); у разі порушення порядку отримання послуг Підприємством, без попередження призупиняти надання послуг до усунення порушень і оплати компенсацій за завдану шкоду (п.п. 3.1.2. Договору); отримувати за надані послуги Підприємству оплату в розмірах і строки, передбачені цим Договором (п.п. 3.1.6. Договору).

Водночас, відповідно до п.п. 3.2.2., 3.2.4. п. 3.2. Договору, Адміністрація зобов`язана організувати контроль за порядком отримання Підприємством послуг та оформити Акти наданих послуг та надати їх Підприємству згідно умов Договору.

В свою чергу, п.п. 3.4.1., 3.4.7., 3.4.8. п. 3.4. Договору визначено зобов`язання Підприємства надавати заявки не пізніше ніж за 1 (добу) до запланованої дати надання послуг, приймати від Адміністрації результати наданих послуг шляхом підписання Акту наданих послуг, якщо такі послуги відповідають умовам Договору, та оплачувати їх в розмірах та в строки, передбачені цим Договором, а також забезпечувати Адміністрацію інформацією, необхідною для надання послуг.

Відповідно до п.4.3. Договору у разі прострочення оплати за отримані послуги Підприємство сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. Договір набирає чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2022 включно. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови даного Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2022. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Додатком №1 до Договору сторони погодили перелік послуг, що надаються позивачем, в якому наданий відповідний перелік послуг та їх вартість. Далі між сторонами була укладена Додаткова угода від 30.06.2022, якою сторони внесли зміни до переліку послуг, що надаються за Договором та згідно з Додатком №1, зокрема, доповнили пунктами 21 та 22 перелік послуг, що надаються позивачем, додавши послуги з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» без врахування п/п «Бугаз», а також послуги з утримання залізних колій БДФ ДП «АМПУ», та визначили їх вартість.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, між ДП «АМПУ» в особі Білгород-Дністровської філії ДП «АМПУ» та ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» були підписані з обох сторін наступні акти здачі-прийняття робіт: №9 від 31.01.2022 на суму 134,36 грн; №16 від 28.02.2022 на суму 134,36 грн; №23 від 31.03.2022 на суму 134,36 грн; №32 від 30.04.2022 на суму 134,36 грн; №36 від 31.05.2022 на суму 134,36 грн; №65 від 30.06.2022 на суму 134,36 грн; №68 від 30.06.2022 на суму 22713,41 грн; №69 від 30.06.2022 на суму 24767,28 грн; №72 від 30.06.2022 на суму 41536,08 грн; №81 від 31.07.2022 на суму 40231,73 грн; №89 від 31.07.2022 на суму 134,36 грн.

Крім того, ДП «АМПУ» в особі Білгород-Дністровської філії ДП «АМПУ» було виставлено відповідачу рахунки на оплату наданих за Договором послуг: №8 від 31.01.2022 на суму 134,36 грн; №14 від 28.02.2022 на суму 134,36 грн; №22 від 31.03.2022 на суму 134,36 грн; №31 від 30.04.2022 на суму 134,36 грн; №37 від 31.05.2022 на суму 134,36 грн; №57 від 30.06.2022 на суму 134,36 грн; №60 від 30.06.2022 на суму 22713,41 грн; №61 від 30.06.2022 на суму 24767,28 грн; №72 від 30.06.2022 на суму 41536,08 грн; №82 від 31.07.2022 на суму 40231,73 грн; №89 від 31.07.2022 на суму 134,36 грн.

Позивачем листами №210/12-01-12/вих від 17.02.2022 (отримано відповідачем 17.02.2022 за вх. №135), №259/12-01-04/вих від 25.03.2022 (отримано відповідачем 25.03.2022 за вх, №166), №278/12-01-12/вих від 21.04.2022 (отримано відповідачем 25.04.2022 за вх. №183), №296/12-01-12/вих від 16.05.2022 (отримано відповідачем 17.05.2022 за вх. №195), №316/12-01-12/вих від 09.06.2022 (отримано відповідачем 09.06.2022 за вх. №221), №344/12-01-12/вих від 11.07.2022 (отримано відповідачем 11.07.2022 за вх. №286), №404/12-01-12/вих від 15.08.2022 (отримано відповідачем 15.08.2022 за вх. №332) були надані відповідачу рахунки на оплату та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Проте відповідачем зазначені рахунки було сплачено не вчасно, а саме рахунки: №8 від 31.01.2022; №14 від 28.02.2022; №22 від 31.03.2022; №31 від 30.04.2022; №37 від 31.05.2022; №57 від 30.06.2022 на загальну суму 806,16 грн. були сплачені 28.07.2022, що підтверджено платіжним дорученням №1344 від 28.07.2022 (а.с.112) та відповідним листом відповідача, де останній просив позивача врахувати, що оплата згідно вказаного платіжного доручення була здійснена на підставі Договору № 1-П-БДФ-22 від 17.02.2022 (а.с.113).

Окрім того, в матеріалах справи наявні докази здійснення відповідачем наступних оплат: рахунок №60 від 30.06.2022 на суму 22713,41 грн. було сплачено 08.09.2022 на підставі платіжного доручення №1537; рахунок №61 від 30.06.2022 на суму 24767,28 грн. було сплачено 08.09.2022 на підставі платіжного доручення №1538; рахунок №72 від 30.06.2022 на суму 41536,08 грн. за послуги з утримання з/з колій у червні 2022 року було сплачено 12.09.2022 на підставі платіжного доручення №1557; послуги за рахунком №82 від 31.07.2022 на суму 40231,73 грн. було сплачено 29.08.2022 на підставі платіжного доручення №1478; послуги за рахунком №89 від 31.07.2022 на суму 134,36 грн. було сплачено 29.08.2022 на підставі платіжного доручення №1477.

В матеріалах справи наявний Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №99 від 31.08.2022 на суму 79 859 грн. та виставлений рахунок №100 від 31.08.2022, які листом № 458/12-01-12/вих від 13.09.2022 надані відповідачу та отримані останнім 13.09.2022 за вх. № 377. Вказаний Акт відповідачем не підписаний (а.с.119-122).

З довідки Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) вбачається, що з 01.08.2022 по 31.08.2022 було піднято 734 м3 питної води, з яких: потреби ДП «БДМТП» склали 661 м3, а загальні потреби БДФ ДП «АМПУ» склали 73 м3 (а.с.123).

06.09.2022 БДФ ДП «АМПУ» звернулась до ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» з листом № 444/12-02-01/Вих, де для узгодження фактично наданих послуг за серпень 2022 року згідно Договору від 17.02.2022 №1-П-БДФ-22/5-ВД-22 позивач надав Звіт споживання питної води з 01.08.2022 по 31.08.2022 (надання послуг), а також для проведення відшкодування витрат на водовідведення та вартості утримання мереж водопостачання та водовідведення, згідно Договору від 08.09.2021 № 59-В-БДФ-21.

Звіт про споживання питної води (надання послуг) позивач просив підписати та один екземпляр повернути на його адресу, а також зазначив, що якщо протягом 7 календарних днів з дати вручення, БДФ ДП «АМПУ» не отримує підписаний звіт або мотивовану відмову, надані обсяги (послуги) будуть вважатися прийнятими. Вказаний лист був отриманий відповідачем 06.09.2022 за вх. №366 (а.с.125).

На вищевказаний лист ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» надало відповідь листом №376 від 14.09.2022, згідно якого повідомило позивача, що за серпень місяць 2022 року ДП «БДМТП» було спожито 262 м3 питної води, згідно сумарних показників водо лічильників в будівлях підприємства, що не відповідає даним звіту БДФ ДГІ «АМПУ». У зв`язку з зазначеним відповідач надав власний звіт про використання питної води згідно водо лічильників (а.с.126-127).

22.09.2022 позивач надав відповідачу лист №481/12-01-09/Вих, що був отриманий останнім 22.09.2022 за вх. № 396, відповідно до якого, серед іншого, зазначило, що починаючи з 16.08.2022 працівниками служби головного енергетика Філії за показами головною лічильника було помічено значне підвищення споживання води з боку ДП «БДМТП» у порівнянні з попереднім періодом, що свідчить про можливий прорив в мережах водопостачання ДП «БДМТП», про що неодноразово повідомлялись працівники ДП «БДМТП», відповідальні за мережу водопостачання.

Окрім того, в листі зазначено, що 31.08.2022 працівниками ДП «БДМТП» спільно з працівниками служби головного енергетика Філії, було знайдено місце пошкодження мереж ДП «БДМТП» (колодязь - тил 8 причалу) та в подальшому, з боку працівників ДП «БДМТП» ліквідовано виток води шляхом перекриття мереж на цій ділянці. При цьому, 06.09.2022 працівниками ДП «БДМТП» спільно з працівниками служби головного енергетика Філії, було встановлено друге місце пошкодження мереж водопостачання ДП «БДМТП», яке ліквідовано силами його працівників.

Додатково позивач у листі звернув увагу, що відповідно до умов Договору № 59-В-БДФ-21 від 08.09.2021, ДП «БДМТП» надає Філії послуги з водовідведення води Філії мережами ДП «БДМТП». У пункті 3.2.6 зазначеного Договору вказано, що до обов`язків ДП «БДМТП» належить утримання у належному стані мережі водопостачання та водовідведення для належного надання послуг Філії. Втрати води Філії відбулися в мережах ДП «БДМТП» внаслідок їх неналежного стану, та з вини відповідальних працівників ДП «БДМТП», оскільки останніми своєчасно не було вжито заходів щодо встановлення місця прориву та ліквідації його наслідків.

На підставі викладеного, позивач пропонував відповідачу керуватися відомостями, викладеними у звіті Філії про використання з боку ДП «БДМТП» води Філії за серпень 2022 з врахуванням втрат води, що відбулися з вини працівників відповідача (а.с.128).

У відповідь на вищезазначене звернення позивача, відповідач листом №406/160/08-30 від 26.09.2022, який отримано позивачем 29.09.2022 за вх. № 254/12/Вх, повідомив, що Договором від 17.02.2022 № 1-П-БДФ-22 не визначено, що відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» здійснюється на підставі показників головного лічильника Адміністрації, та взагалі Договором та/або Додатковою угодою не передбачений порядок звірки показників водо лічильників сторін. В допуску до фактичних показників головного лічильника Адміністрації ДП «БДМТП» було відмовлено, тому підтвердити та/або спростувати твердження Адміністрації щодо заявлених показників спожитої (витраченої) води у серпні 2022 року, Підприємство не може.

Як вбачається з платіжного доручення № 1657 від 29.09.2022 відповідач сплатив на користь позивача послуги на видобуток 262 м.куб. води за серпень, згідно Договору № 1-П-БДФ-22 від 17.02.2022, в розмірі 31653,80 грн. (а.с.150).

11.10.2022 Білгород-Дністровська філія ДП «АМПУ» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) звернулась до відповідача з листом №522/12-01-12/Вих, який отримано відповідачем 11.10.2022 за вх.№422, до якого, серед іншого, додала акт звірки взаємних розрахунків за 9 місяців 2022 року у тому числі по Договору № 1-П-БДФ-22 від 17.02.2022.

В подальшому, 05.01.2023 ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» разом із листом № 05/02/05-42 направив позивачу, зокрема, акт звірки взаємних розрахунків за Договором №1-П-БДФ-22/5-ВД/22 від 17.02.2022 за період з 01.07.2022 по 22.12.2022, з якого вбачається, що за розрахунком позивача станом на 22.12.2022 заборгованість відповідача складає 161 737,53 грн.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Матеріалами справи підтверджено, що відносини між сторонами, які виникли в процесі виконання договору, є правовідносинами з надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося раніше, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені обставини справи дозволяють дійти висновку, що позивачем доведена обставина надання відповідачу в липні 2022 року послуг з утримання залізничних колій за договором у визначеному позивачем обсязі та існування часткової заборгованості відповідача за вказані отримані послуги на суму 113531,95 грн., а тому враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем спірної заборгованості, позов позивача в цій частині є обґрунтованим.

Крім того, у зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отримані від позивача послуги суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд вказав, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 25816,86 грн., 3% річних в сумі 1549,01 грн. та інфляційні втрати в сумі 6715,28 грн.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, ДП «Адміністрація морських портів України» оскаржує рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 по даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим, судова колегія відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України переглядає справу саме в межах доводів апелянта.

Так, в частині доводів апеляційної скарги та висновків місцевого господарського суду щодо наявності/відсутності заборгованості в сумі 48205,58 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2022 БДФ ДП «АМПУ» звернулась до ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» з листом № 444/12-02-01/Вих, де для узгодження фактично наданих послуг за серпень 2022 року згідно Договору від 17.02.2022 №1-П-БДФ-22/5-ВД-22 позивач надав Звіт споживання питної води з 01.08.2022 по 31.08.2022 (надання послуг), а також для проведення відшкодування витрат на водовідведення та вартості утримання мереж водопостачання та водовідведення, згідно Договору від 08.09.2021 № 59-В-БДФ-21. Звіт про споживання питної води (надання послуг) позивач просив підписати та один екземпляр повернути на його адресу, а також зазначив, що якщо протягом 7 календарних днів з дати вручення, БДФ ДП «АМПУ» не отримує підписаний звіт або мотивовану відмову, надані обсяги (послуги) будуть вважатися прийнятими. Вказаний лист був отриманий відповідачем 06.09.2022 за вх. №366 (а.с.125).

Разом з тим, на зазначений лист ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» надало відповідь листом №376 від 14.09.2022, згідно якого повідомило позивача, що за серпень місяць 2022 року ДП «БДМТП» було спожито 262 м3 питної води, згідно сумарних показників водо лічильників в будівлях підприємства, що не відповідає даним звіту БДФ ДГІ «АМПУ». У зв`язку з зазначеним відповідач надав власний звіт про використання питної води згідно водо лічильників (а.с.126-127).

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи позивача про прийняття відповідачем наданих ним послуг з відшкодування витрат на видобуток води у кількості 661 м3, з огляду на ненаправлення ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» вмотивованої відмови від підписання акту № 99 від 31.07.2022, а саме: даний акт був отриманий відповідачем 13.09.2022, а вже 14.09.2022, у встановлений п. 2.7. договору строк відповідачем було надано позивачу лист № 376 від 14.09.2022 із відмовою від погодження звіту позивача про споживання питної води з 01.08.2022 по 31.08.2022 та обсягу фактично наданих послуг, а відповідно і відмову від підписання вказаного акту.

При цьому, відповідачем було направлено позивачу власний звіт споживання питної води ДП «БДМТП» за серпень 2022 року, де зазначено про споживання 262 м3.

Відповідно до ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, статусу належним чином оформленого первинного документа акт виконаних робіт (наданих послуг) набуває за наявності в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених у ст. 9 вказаного Закону (у т.ч. й особистих підписів осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції).

Судова колегія вважає, що надані позивачем в підтвердження своїх позовних вимог акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2022 року № 99 на суму 79589,38 грн, а також складені одноособово позивачем довідка та звіт споживання питної води з 01.08.2022 по 31.08.2022 не можуть бути прийняті як належні докази здійснення господарської операції (надання послуг) у вказаному обсязі і як наслідок виникнення у замовника обов`язку їх оплати за договором у визначеному в акті розмірі.

Також варто зазначити, що акт звірки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто, має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Крім того, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги суд долучені позивачем до матеріалів справи письмові пояснення його працівників від 01.12.2022, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

За приписами ч. ч. 1-4 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Відповідні пояснення працівників БДФ ДП «АМПУ» Варварюка А.І. та Зозулі В.Т. не оформлені належним чином - як заява свідка, підпис якого має бути засвідчений нотаріально. Також слід врахувати, що особи, які підписали вказаний лист, не повідомлялись про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Крім того, фотографії, які свідчать про аварію в системі водопостачання (а.с. 137 - 139 т.с. 1), надані Білгород-Дністровською філією ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту), не є належними доказами, оскільки з них не можливо встановити де та в який час вони були зроблені, що на них зображено, ким та які обсяги видобутку води та її споживання вони підтверджують.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку матеріали справи містять суперечливі докази, з яких суд не в змозі встановити реальну кількість видобутої позивачем та спожитої відповідачем води, щодо якої надавались послуги протягом серпня 2022 року. Матеріали справи не містять інших первинних документів, які б підтвердили факт надання послуг відповідачу у сумі 48205,58 грн.

З урахуванням зазначеного, тягар доведення належного виконання позивачем свого обов`язку за договором (в частині надання послуг) покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на наявні в матеріалах справи докази на підтвердження позовних вимог щодо стягнення коштів за споживання відповідачем води, судова колегія зазначає, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України факту надання позивачем відповідачу спірних послуг у визначених ним обсягах та прийняття відповідачем послуг, а отже факту існування заявленої до стягнення заборгованості за послуги з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» в сумі 48205,58 грн., у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної заяви в цій частині.

Також, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено правових підстав для стягнення з відповідача вартості послуг з відшкодування витрат на видобуток води БДФ ДП «АМПУ» без врахування п/п Бугаз за серпень 2022 року, то також відсутні правові підстави для задоволення похідних вимог позивача про стягнення з ДП «БДМТП» пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на відповідну суму коштів.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок суду.

За таких обставин, апеляційна скарга Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) на рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 по справі №916/518/23 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 по справі №916/518/23 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) на рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 по справі №916/518/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 по справі №916/518/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош