Рішення

від 28.06.2023 по справі 917/629/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2023 Справа № 917/629/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Венус ЛТД», 36021, м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 12/8, код ЄДРПОУ 13949088,

про стягнення 14 261,05 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Венус ЛТД» про стягнення 14 261,05 грн., з яких 14 229,96 грн. заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з жовтня по грудень 2022 року, 12,29 грн. пеня, 8,73 грн. втрати від інфляції, 10,07 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення згідно з індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня по грудень 2022 року, чим порушив умови господарських зобов`язань, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у відзиві № 25 від 29.05.2023 р. (вх. № 6732 від 29.05.2023 р.) проти позову заперечує, посилаючись на те, що:

- оскільки позовна заява не містить доказів, які підтверджують віднесення відповідача до категорії споживачів послуги з теплопостачання та співвласників багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 12/8, а теплопостачання Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Венус ЛТД» було припинене з 01.11.2010 року, відсутні підстави вважати доведеним факт приєднання відповідача до умов типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, а сам договір укладеним;

- рахунки, додані до позовної заяви, не містять обов`язкової інформації, визначеної вищевказаним законом, а саме не вказані: період, за який здійснюється нарахування, стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, обсяг спожитої теплової енергії за поточний період, показанні відповідного вузла обліку, на основі яких цей обсяг визначено, обсяги спожитої комунальної послуги щодо будівлі в цілому;

- позивач не повідомив відповідача про встановлення загальнобудинкового вузлу комерційного обліку теплової енергії та не забезпечив доступу відповідача до нього;

- тарифи на теплову енергію були встановлені всупереч чинному законодавству та не можуть бути підставою для обрахування вартості послуг, на наданні яких наполягає позивач;

- додані до позовної заяви матеріали не містять розрахунку обсягу теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, а також на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, пропорційно площі нежитлового приміщення, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Венус ЛТД».

З огляду на вищезазначене, відповідач просить зобов`язати позивача надати ґрунтовний розрахунок і структуру оплати послуги, на наданні якої він наполягає.

Також у вказаному відзиві ТОВ Фірма «Венус ЛТД», посилаючись на характер спірних правовідносин, предмет доказування, обсяг доказів у справі та значення справи для сторін, просить здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши дану заяву, суд дійшов висновку про наступне:

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Також згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, даний спір за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Венус ЛТД» про стягнення 14 261,05 грн., з яких 14 229,96 грн. заборгованість за послугу з постачання теплової енергії , 12,29 грн. пеня, 8,73 грн. втрати від інфляції, 10,07 грн. 3 % річних, носить малозначний характер.

З огляду на положення вищевказаних норм, малозначні справи та справи, визнані такими судом, можуть бути розглянуті виключно в порядку спрощеного позовного провадження.

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 250 ГПК України).

При цьому, чинним господарським процесуальним законодавством передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 247 ГПК України).

Також статтею 249 ГПК України передбачено порядок звернення позивача до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 250 ГПК України у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

З аналізу вказаних норм господарського процесуального законодавства вбачається, що відповідач має право звернутися до суду із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження лише у разі, коли суд за наслідками розгляду клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження вирішив розглядати у спрощеному провадженні справу, яка не є (або не визнана судом) малозначною, та визначив відповідачу строк для подання таких заперечень.

Дана справа, однак, є малозначною відповідно до закону (п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України), про що зазначено в ухвалі про відкриття провадження у справі від 04.05.2022 року, а отже, з огляду на положення ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 247 ГПК України, вона може бути розглянута виключно за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене, заява відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволенню не підлягає.

У відповіді на відзив № 29-01/1856 від 12.06.2023 р. (вх. № 7399 від 13.06.2023 р.) позивач вказує на те, що:

- згідно з п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;

- відключення приміщення, яке належить ТОВ Фірма «Венус ЛТД», від мереж централізованого опалення не звільняє власника від оплати послуги в частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення;

- перелік видів нарахувань та їх розмір, які відображені в рахунках та актів приймання-передачі наданих послуг, відповідають положенням Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг;

- встановлення загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії в житловому будинку № 12/8 по вул. І. Мазепи відбувалося в між опалювальний період 2016 року, тобто після набрання чинності Порядком інформування оператором зовнішніх інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 444 від 06.06.2018 р.;

- ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не обмежує власників/співвласників будівель в доступі до вузлів комерційного обліку теплової енергії для зняття їх показників через інтерфейс теплообчислювача;

- рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 р. у справі № 440/5940/22 визнано протиправним та нечинним пункт 1 рішення шістнадцятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 30.09.2022 р. № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» в частині встановлення Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії за категорією споживачів «для потреб населення» відповідно до додатку 2 та тарифів на послугу з постачання гарячої води за категорією споживачів «для потреб населення» відповідно до додатку 3, в той час як нарахування за спірний період з 01.10.2022 р. по 31.12.2022 р. Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Венус ЛТД» проведені за двоставковим тарифом на послугу постачання теплової енергії для категорії споживачів «для потреб інших споживачів».

Також у вказаній відповіді на відзив позивачем наведено розрахунок обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби в жовтні 2022 року березні 2023 року, пропорційно площі нежитлового приміщення ТОВ Фірма «Венус ЛТД».

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Венус ЛТД» є власником приміщення площею 353,5 кв. м., розташованого на першому поверсі житлового будинку № 12/8 по вул. І. Мазепи в м. Полтаві, що підтверджено відповідачем.

Позивач вказує, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» забезпечує вказаний житловий будинок послугою з постачання теплової енергії, а тому його співвласники зобов`язані сплачувати за обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення.

За даними позивача, відповідач за вказані послуги не розрахувався, з огляду на що заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Венус ЛТД» 14 261,05 грн., з яких 14 229,96 грн. заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з жовтня по грудень 2022 року, 12,29 грн. пеня, 8,73 грн. втрати від інфляції, 10,07 грн. 3 % річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, Акт прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії рег. № 957 Ж після проведення повірки, Акт перевірки системи теплопостачання від 22.10.2022 р., Рішення шістнадцятої позачергової сесії восьмого скликання Полтавської обласної ради № 477 від 30.09.2022 р. рахунки на оплату № АВ-24290 від 31.10.2022 р., № АВ-26346 від 30.11.2022 р. та № АВ-28495 від 31.12.2022 р., акти прийняття-передачі наданих послуг № АВ-48253 від 31.10.2022 р., № АВ-52345 від 30.11.2022 р. та № АВ-56607 від 31.12.2022 р., докази направлення вказаних рахунків та актів на адресу відповідача та ін.

Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: Акт перевірки системи теплопостачання від 01.11.2010 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 р., надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Також частиною 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Відповідачем не надано доказів прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Венус ЛТД» у вказаний строк рішення про вибір моделі договірних відносин та укладення відповідного договору з виконавцем комунальної послуги.

Крім того, згідно з абз. 6 п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

22.10.2022 року представниками ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» спільно з представниками КП «ЖЕО № 2» було складено Акт перевірки системи теплопостачання, якою встановлено, що 21.10.2022 року у зв`язку з початком опалювального періоду 2022/2023 рр. подано теплоносій на системи опалення житлових будинків, в т.ч. будинку № 12/8 по вул. І. Мазепи в м. Полтаві.

З огляду на викладене, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Венус ЛТД» вважається укладеним.

Відповідно до п. 5 вказаного договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

При цьому, згідно з абз. 6 п. 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Отже, відключення приміщення, яке належить ТОВ Фірма «Венус ЛТД», від мереж централізованого опалення не звільняє власника від оплати послуги в частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Пунктом 30 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Рішенням шістнадцятої позачергової сесії восьмого скликання Полтавської обласної ради № 477 від 30.09.2022 р. було встановлено Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» двоставкові тарифи на послугу з постачання теплової енергії для потреб інших споживачів (крім населення), зокрема, умовно-змінна частина двоставкового тарифу 5 677,85 грн./Гкал з ПДВ, умовно-постійна частина двоставкового тарифу (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) 175 509,00 грн./Гкал/год.

Згідно з п.п. 32, 33 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

На виконання зазначених положень договору позивач направив на адресу ТОВ Фірма «Венус ЛТД» акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення згідно з індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня по грудень 2022 року на загальну суму 14 229,96 грн. (а.с. 25-30), що підтверджується реєстрами згрупованих поштових відправлень (а.с. 31-33).

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію:

1) найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги;

2) адресна інформація, найменування або прізвище, ім`я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг;

3) період, за який здійснюється нарахування;

4) загальна сума до сплати;

5) поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач);

6) обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання;

7) діючі ціни та тарифи на комунальні послуги;

8) стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення);

9) середній обсяг споживання та середній розмір плати за комунальну послугу іншими споживачами відповідної категорії (у тому числі в розрізі класів будівель), яким комунальну послугу надає цей виконавець, визначені за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

10) рекомендації щодо можливих заходів з підвищення енергоефективності будівель, інформація про державні цільові та інші програми підвищення енергоефективності, контактна інформація та порядок одержання додаткової інформації.

Рахунки на оплату теплової енергії за період з жовтня по грудень 2022 року, що направлялись на адресу відповідача, містять найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги, адресну інформацію та найменування споживача, загальну суму до сплати, обсяг спожитої теплової енергії та тариф на комунальну послугу.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» інформація, зазначена в пунктах 6-10 частини третьої цієї статті, може надаватися виконавцем як додаток до рахунка на оплату комунальних послуг та/або надаватися споживачам за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Зазначена інформація має надаватися також за зверненням споживача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином оформлено рахунки на оплату теплової енергії за період з жовтня по грудень 2022 року та направлено їх відповідачу.

Крім того, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за поставлений товар, надані послуги чи виконані роботи, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити вартість наданих послуг.

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19.

Пунктом 34 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Як стверджує позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Венус ЛТД» не сплачено заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії загальним обсягом 2,4907 Гкал на суму 14 261,05 грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби в жовтні 2022 року березні 2023 року, пропорційно площі нежитлового приміщення ТОВ Фірма «Венус ЛТД» та встановлено, що він є обґрунтованим.

Доказів на підтвердження виконання зобов`язань щодо здійснення оплати у вказаному розмірі відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 14 229,96 грн. заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з жовтня по грудень 2022 року підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

У відзиві № 25 від 29.05.2023 р. (вх. № 6732 від 29.05.2023 р.) ТОВ Фірма «Венус ЛТД» стверджує, що позивач не повідомив відповідача про встановлення загальнобудинкового вузлу комерційного обліку теплової енергії та не забезпечив доступу відповідача до нього.

Однак, відповідно до п. 7 Порядку інформування оператором зовнішніх інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 444 від 06.06.2018 р., спори, які виникають між оператором зовнішніх інженерних мереж та власниками (співвласниками) будівлі щодо наміру встановлення вузла комерційного обліку, вирішуються у судовому порядку.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини можуть бути предметом розгляду в окремому судовому провадженні та жодним чином не впливають на обов`язок останнього здійснювати оплату за послуги з постачання теплової енергії.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» власник (співвласники) будівлі або його (їх) представник мають право доступу до місць установлення вузлів комерційного обліку для перевірки схоронності та зняття показань.

Відповідачем не надано доказів створення позивачем перешкод в доступі співвласників житлового будинку за адресою: м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 12/8, до вузла комерційного обліку теплової енергії з вищезазначеною метою.

Також у відзиві відповідач, посилаючись на висновки, викладені у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 р. у справі № 440/5940/22, стверджує, що тарифи на теплову енергію були встановлені всупереч чинному законодавству та не можуть бути підставою для обрахування вартості послуг, на наданні яких наполягає позивач.

Проте, вказаним рішенням Полтавського окружного адміністративного суду було визнано протиправним та нечинним пункт 1 рішення шістнадцятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 30.09.2022 р. № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» в частині встановлення Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії за категорією споживачів «для потреб населення» відповідно до додатку 2 та тарифів на послугу з постачання гарячої води за категорією споживачів «для потреб населення» відповідно до додатку 3, в той час як нарахування за період з жовтня по грудень 2022 року Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Венус ЛТД» проведені за двоставковим тарифом на послугу постачання теплової енергії для категорії споживачів «для потреб інших споживачів», що є чинним.

За викладеного, дані заперечення відповідача судом не приймаються.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 45 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 12,29 грн. пені за період з 01.12.2022 р. по 15.01.2023 р. (а.с. 43), суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем приведено розрахунок 3% річних за прострочення здійснення оплати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в розмірі 10,07 грн. за період з 01.12.2022 р. по 15.01.2023 р. та інфляційних втрат в розмірі 8,73 грн. за грудень 2022 року (а.с. 44-45).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 684,00 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Венус ЛТД» (36021, м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 12/8, код ЄДРПОУ 13949088) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030) 14 229,96 грн. заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з жовтня по грудень 2022 року, 12,29 грн. пеня, 8,73 грн. втрати від інфляції, 10,07 грн. 3 % річних; 2 684,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 28.06.2023 р.

Суддя О.С. Мацко