Постанова

від 09.10.2023 по справі 917/629/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 917/629/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Венус ЛТД (вх.№1462 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.06.2023 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Мацко О.С., повний текст складено 28.06.2023) у справі №917/629/23

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго, м. Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Венус ЛТД, м. Полтава,

про стягнення 14 261,05 грн,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2023 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства Полтаватеплоенерго звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Венус ЛТД 14 261,05 грн, з яких: 14 229,96 грн заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з жовтня по грудень 2022 року, 12,29 грн пеня, 8,73 грн втрати від інфляції, 10,07 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.06.2023 у справі №917/629/23 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Венус ЛТД на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго 14 229,96 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з жовтня по грудень 2022 року, 12,29 грн пені, 8,73 грн втрат від інфляції, 10,07 грн 3 % річних, 2 684,00 грн судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що за твердженням позивача Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Венус ЛТД не сплачено заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії загальним обсягом 2,4907 Гкал на суму 14 261,05 грн. Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби в жовтні 2022 року березні 2023 року, пропорційно площі нежитлового приміщення ТОВ Фірма Венус ЛТД, та встановлено, що він є обґрунтованим. Доказів на підтвердження виконання зобов`язань щодо здійснення оплати у вказаному розмірі відповідачем не надано. позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 14 229,96 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з жовтня по грудень 2022 року підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, тому в цій частині задоволені. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 12,29 грн пені за період з 01.12.2022 по 15.01.2023, суд дійшов висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних за прострочення здійснення оплати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в розмірі 10,07 грн за період з 01.12.2022 по 15.01.2023 та інфляційних втрат в розмірі 8,73 грн за грудень 2022 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Венус ЛТД з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 28.06.2023 у справі №917/629/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скарга обґрунтована тим, що одностороння поставка теплоносія позивачем не є фактом наявності договірних відносин, так як договір є двостороннім правочином і відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, він вважається укладеним тільки тоді, коли між сторонами в потрібній для відповідних випадків формі досягнуто згоди зі всіх істотних його умов. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. В даному випадку зміст правочину визначається договором - приєднання, згода відповідача - споживача послуг повинна бути визначена приєднанням відповідача до вказаного договору. Пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 передбачено, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Таким чином, як зазначає відповідач, дії які свідчать про приєднання відповідача до договору приєднання повинні бути вчинені безпосередньо відповідачем, а не постачальником послуги, як це зазначено судом першої інстанції у рішенні. Будь-яких дій відповідач не вчиняв, підключень до систем теплопостачання та доступу до загальнобудинкових приміщень та системи теплопостачання не має. Теплопостачання відповідачу було припинене позивачем з 01 листопада 2010 року, про що складено відповідний акт. Саме з того часу будь-які послуги відповідачу позивачем не надаються.

Вказує, що розрахунок позивача загальнобудинкового обсягу теплової енергії спожитої відповідачем комунальної послуги не відповідає вимогам закону. Для розрахунку позивач використовує Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджену наказом Мінрегіону від 11.2018 №315. Але використання даної методики обмежено наявністю між сторонами договірних відносин. Так, відповідно до п.9 ч. 48 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830, виконавець послуги - позивач, зобов`язаний у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговування внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу спожитої теплової енергії між співвласниками багатоквартирного будинку згідно з Методикою розподілу та договорами. Тобто, за відсутності договору, застосування методики розподілу є неможливим. Крім того, сама методика у разі використання посилається на умови та відомості договору, для обрахунку необхідних показників.

Зазначає, що вихідні дані, які використовуються позивачем в розрахунку не підтверджені належними та допустимими доказами. Всі дії з системою теплопостачання позивач проводить самостійно без повідомлення та участі споживача-відповідача, тому у остатнього є небезпідставний сумнів щодо їх об`єктивності. Залишилися нез`ясовані джерела та порядок визначення площ об`єктів нерухомості, які відносяться до приміщення загального користування, площі будівлі в цілому, складових формул, які використовуються для підрахунку, площу користування відповідачем приміщеннями загального користування. Зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором. У разі якщо зняття показань вузлів обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, за допомогою систем дистанційного зняття показань, таке зняття може здійснюватися без присутності споживача або його представника. У такому разі виконавець зобов`язаний забезпечити можливість самостійного (без додаткового звернення до виконавця в кожному окремому випадку) ознайомлення представника споживачів (представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку) з показаннями вузла комерційного обліку через інтерфейс такого вузла обліку та всіх споживачів через електронну систему обліку розрахунків споживачів.

Посилається на те, що позивач не надав доказів наявності обладнання дистанційної передачі даних у загальнобудинковому вузлі комерційного обліку теплової енергії в житловому будинку за адресою: м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 12/8, що є важливим питанням розгляду даної справи по суті, так як позивачем у позовній заяві зазначено, і ця інформація була прийнята місцевим судом, що для розрахунків обсягів споживання використовуються дані показань вузла обліку встановленого на будівлі №6 (житловий будинок) по вул. Сапіго. Зазначає, що позивач своїм правом надання відповіді на відзив не скористався. Замість нього з порушенням встановлених місцевим судом строків надав додаткові пояснення, які не є належним та допустимим доказом у справі та не повинні бути прийняті судом до розгляду у зв`язку з наданням їх з порушенням встановленого ГПК України строку. Рішенням господарського суду встановлено, що судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку обсягу теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби в жовтні 2022 року - березні 2023 року пропорційно площі нежитлового приміщення відповідача та встановлено, що він є обґрунтований. Проте, предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за період з жовтня по грудень 2022 року. Розрахунок розглянутий судом за жовтень 2022 року - березень 2023 року міститься виключно в додаткових поясненнях позивача і був відсутній при поданні позову.

Відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Венус ЛТД (вх.№1462 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.06.2023 у справі №917/629/23 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк до 31.08.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту. Встановлено учасникам справи строк до 31.08.2023 для подання заяв, клопотань, тощо.

31.08.2023 та 04.09.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10391, 10554 відповідно), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскільки законодавцем не затверджено типової форми договору з власником квартири чи нежитлового приміщення, які відключені від внутрішньобудинкових мереж і є споживачами теплової енергії тільки в частині для забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення, то ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго укладає з такими споживачами типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, відключення приміщення, яке належить ТОВ Фірма Венус ЛТД від теплопостачання, не звільняє власника від оплати послуги/послуг у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції). Таким чином, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії між ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго та ТОВ Фірма Венус ЛТД вважається укладеним, у зв`язку з чим, відсутня необхідність доводити додатково факт укладання індивідуального договору. П`ятиповерховий житловий будинок по вул.Івана Мазепи, 12/8 оснащений вузлом комерційного обліку теплової енергії. В житловому будинку розміщене приміщення ТОВ Венус ЛТД площею 353,5 м2, яке відключено від централізованої системи опалення в 2010 році. Таким чином, відповідно до п. 2 розділу II Методики загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових та нежитлових приміщень та забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будинку. Згідно пункту 8 розділу І Методики у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку, та оснащене вузлом комунальної послуги, то показання такого вузла враховуються як показання вузла комерційного обліку при визначенні загального обсягу спожитої відповідної послуги у будівлі/будинку та як показання вузла розподільного обліку при розподілі цього визначеного загального обсягу спожитої комунальної послуги відповідно до Методики. Тобто, відповідно до вимог Методики загальний обсяг спожитої теплової енергії для житлового будинку по вул. Івана Мазепи, 12/8 визначається як сума показників будинкового лічильника та лічильника ФОП Школяр Т.А., встановленого на відгалуженні. В пункті 3 розділу І Методики зазначено, що розподіл обсягів спожитої комунальної послуги здійснюється між усіма споживачами для житлових та нежитлових приміщень, в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом. Приміщення ТОВ Венус ЛТД також приймає участь в розподілі обсягів теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби опалення.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи, основним напрямком діяльності Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго є забезпечення тепловою енергією для потреб опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об`єктів на території м. Полтави та районів Полтавської області.

ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго є суб`єктом природної монополії (суміжного ринку) та діє на підставі виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування і постачання теплової енергії.

Основним напрямком господарської діяльності ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго є надання послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води споживачам категорії населення, які, відповідно до норм чинного законодавства, віднесені до комунальних.

ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго забезпечує послугою з постачання теплової енергії житловий будинок № 12/8 по вул. І. Мазепи в м. Полтава, на першому поверсі якого розташоване приміщення відповідача, площею 353,5 кв.м. Вказане приміщення відключене від внутрішньобудинкової системи опалення у 2010 році, що підтверджується актом перевірки системи теплопостачання від 01.11.2010, зі змісту якого вбачається, що нежитлове приміщення належне ТОВ фірма Венус ЛТД за адресою вул.Калініна, 12/8 було відключене від централізованої системи теплопостачання до початку опалювального сезону 2010-2011.

Листом-заявою за №10 від 23.07.2015 ТОВ фірма Венус ЛТД просило ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго поряд з відправленням на електронну пошту, оригінали рахунків на оплату, актів приймання-передачі теплової енергії та інших документів, надавати за адресою: 36020, м. Полтава, вул. Конституції, буд. 4.

За обліковими даними позивача відповідач є суб`єктом користування послугою постачання теплової енергії (індивідуальним споживачем), яка надається ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго.

21.09.2022 позивачем на адресу відповідача (36021, м. Полтава, вул. Івана Мазепи 12/8) було направлено лист за № 30.1-13/1574 Щодо укладання договору, в якому, з посиланням на норми чинного законодавства, запропоновано укласти індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії шляхом підписання заяви-приєднання до нього. Як зазначено в листі, оскільки нежитлове приміщення розташоване у багатоквартирному будинку, на власника покладено обов`язок нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир та нежитлових приміщень будинку.

Вказаний лист направлений на адресу ТОВ фірма Венус ЛТД цінним листом з описом вкладення, однак за даними АТ Укрпошти не вручений під час доставки: інші причини.

29.09.2022 позивачем, відповідно до листа ТОВ фірма Венус ЛТД за №10 від 23.07.2015, на адресу відповідача (36020, м. Полтава, вул. Конституції, буд. 4) направлений аналогічний лист за № 30.1-13/1633, який відповідач отримав 03.10.2022.

22.10.2022 представниками ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго спільно з представниками КП ЖЕО №2 складено акт перевірки системи теплопостачання, яким зафіксовано подачу теплоносія до системи опалення цілого ряду житлових будинків, серед яких є і будинок по вул. Івана Мазепи, 12/8, у зв`язку з початком опалювального сезону 2022/2023.

У зв`язку з набранням чинності від 01.05.2021 Закону України 1060-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг, введенням в дію в повному обсязі з 1 травня 2019 року нового Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11. 2017 №2189-VIII, та враховуючи вимоги Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання від 09.06.2018 №2119-VIII, виникла необхідність переходу на нову систему взаємовідносин, що виникають у процесі надання та споживання комунальних послуг. Зокрема, змінився порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Так, згідно з пунктом 5 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії позивач зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Як зазначено в позові, ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго надає послугу з постачання теплової енергії до будинку № 12/8, на першому поверсі якого розташоване приміщення відповідача, яке відключене від мереж опалення, але має сплачуватись за обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення. В будинку № 12/8 по вул. Івана Мазепи в м. Полтаві встановлено загальнобудинковий вузол комерційного обліку теплової енергії, який прийнятий на абонентський облік 13.07.2020. Обсяг теплової енергії, спожитої на надання послуги в постачання теплової енергії будинком № 12/8 по вул. Івана Мазепи визначено за показами вузла комерційного обліку, який встановлено в будинку та допущено до експлуатації з 13.07.2020 по 19.06.2024 на підставі акту прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії рег.№957Ж після проведення повірки.

Акт прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку наданий до матеріалів справи.

Згідно з п.11 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 № 315 (далі - Методика розподілу).

Відповідно до п.24 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії зняття виконавцем показань вузлів обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії за допомогою систем дистанційного зняття показань може здійснюватися без присутності споживача або його представника.

Пунктом 30 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Відповідно до п.32 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкового тарифу умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

За змістом п.33 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Згідно з п.34 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Підпунктом 3 п.41 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Нарахування проводяться відповідно до показів загальнобудинкового вузла обліку теплової енергії, який встановлено в будинку.

Позивачем в позовній заяві вказується, що зняття показань вузла обліку, встановленого в будинку № 12/8 по вул. Івана Мазепи в м. Полтаві здійснюється дистанційно (через модем показання передаються теплопостачальній організації), без залучення та присутності представника теплопостачальної організації/виконавця та споживачів, що передбачено Законом України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Нарахування за надані послуги позивачем здійснюються у відповідності до встановлених тарифів, які введені в дію з 01.10.2022 рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 477 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго. Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства. Так, розмір плати за надані послуги становить: за послугу з постачання теплової енергії: умовно-змінна частина плати по двоставковому тарифу - 4 731,54167 грн/Гкал; плата за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії - 24,48333 грн.

Протягом періоду з 01.10.2022 по 31.12.2022 на адресу ТОВ фірма Венус ЛТД, вказану в листі-заяві від 23.07.2015 за вих. № 10, направлялися рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за жовтень, листопад та грудень 2022 року, а саме:

рахунки на оплату: №АВ-24290 від 31.10.2022 на суму 1246,83 грн, №АВ-26346 від 30.11.2022 на суму 5612,07 грн, №АВ-28495 від 31.12.2022 на суму 7371,06 грн;

акти прийняття-передачі наданих послуг: № АВ-48253 від 31.10.2022 на суму 1246,83, № АВ-52345 від 30.11.2022 на суму 5612,07 грн та № АВ-56607 від 31.12.2022 на суму 7371,06 грн.

Рахунки разом з актами приймання-передачі теплової енергії за кожен місяць спірного періоду направлялися поштою, простими листами на адресу відповідача, на підтвердження чого надано реєстри згрупованих поштових відправлень з відмітками відділень поштового зв`язку.

У зв`язку з відсутністю проведених оплат, на підставі направлених рахунків та актів, за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 за адресою м. Полтава, вул. Івана Мазепи (Калініна), буд. 12/8, утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 14 229,96 грн.

Отже, як зазначає позивач, відповідач порушив умови типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії в частині покладених на нього зобов`язань оплачувати надані послуги за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені вказаним договором.

Враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, позивачем за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 нараховано за послугу з постачання теплової енергії 14 229,96 грн.

На суму заборгованості нараховано відповідачу пеню в розмірі 12,29 грн, інфляційні втрати в розмірі 8,73 грн та 3% річних в розмірі 10,07 грн.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частинами 1-3 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.1 Закону України Про теплопостачання теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Пунктом 1 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг.

Приписами ч.1 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з ч.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінет Міністрів України від 03.10.2007 №1198, визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов і виконання згідно з типовим договором.

Згідно з п.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Пунктом 4 ст.179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до п.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 181 ГК України унормовано, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що одностороння поставка теплоносія позивачем не є фактом наявності договірних відносин; дії, які свідчать про приєднання відповідача до договору приєднання повинні бути вчинені безпосередньо відповідачем, а не постачальником послуги, як це зазначено судом першої інстанції у рішенні. Будь-яких дій відповідач не вчиняв, підключень до систем теплопостачання та доступу до загальнобудинкових приміщень та системи теплопостачання не має. Теплопостачання відповідачу було припинене позивачем з 01 листопада 2010 року, про що складено відповідний акт. Саме з того часу будь-які послуги відповідачу позивачем не надаються.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов`язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Частиною 4 ст.10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання передбачено, що розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з ч.6 ст.10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (надалі Методика).

Відповідно до ч.3 р.1 Методики розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Абзацом 6 п.14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Пунктом 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії унормовано, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Відповідно до п.39 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1023) споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Споживач не звільняється від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Таким чином, доводи апелянта стосовно недоведеності факту приєднання відповідача до умов типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, є необґрунтованими, з огляду на те, що відповідно до наведених норм закону, відключення приміщення відповідача не звільняє власника від оплати послуг у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Стосовно доводів апелянта про неможливість застосування для розрахунку Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 11.2018 №315, оскільки використання даної методики обмежено наявністю між сторонами договірних відносин, які на думку скаржника у даному випадку відсутні, колегія суддів зазначає наступне.

Взаємовідносини між позивачем та відповідачем/споживачем регулюються Законами України Про житлово-комунальні послуги, Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, Про теплопостачання, постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, і регламентовані типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії.

Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, №1023) є публічним договором приєднання та встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води. Вказана постанова набула чинності з 01.10.2021. Текст типового договору, відповідно до норм чинного законодавства, розміщений на офіційному сайті підприємства.

Частиною 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Відповідно до абз.1, 3 ч.3 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Згідно з абз.1-4, 6 п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Таким чином, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підпунктом 6 п.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Індивідуальні договори, що є публічними договорами приєднання та набули чинності з 01.12.2021, встановлюють порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, текст яких розміщено на офіційному сайті підприємства.

21.09.2022 позивачем на адресу відповідача було направлено лист за № 30.1-13/1574 Щодо укладання договору, в якому, з посиланням на норми чинного законодавства, запропоновано укласти індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії шляхом підписання заяви-приєднання до нього. Як зазначено в листі, оскільки нежитлове приміщення розташоване у багатоквартирному будинку, на власника покладено обов`язок нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир та нежитлових приміщень будинку. До листа було додано: заяву-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії на одному аркуші в 2-х примірниках.

Однак зазначений лист не вручений під час доставки.

29.09.2022 позивачем вдруге на адресу відповідача направлений аналогічний лист за № 30.1-13/1633, який відповідач отримав 03.10.2022.

22.10.2022 представниками ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго спільно з представниками КП ЖЕО №2 складено акт перевірки системи теплопостачання, яким зафіксовано подачу теплоносія до системи опалення цілого ряду житлових будинків, серед яких є і будинок по вул. Івана Мазепи, 12/8, у зв`язку з початком опалювального сезону 2022/2023.

Оскільки законодавцем не затверджено типової форми договору з власником квартири чи нежитлового приміщення, які відключені від внутрішньобудинкових мереж і є споживачами теплової енергії тільки в частині забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення, то ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго укладає з такими споживачами типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Враховуючи норми чинного законодавства, що наведені вище, підтвердження факту подачі теплоносія до системи опалення житлової будівлі (факт надання послуги), співвласником якої являється відповідач, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії між ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго та ТОВ фірма Венус ЛТД є укладеним в частині надання послуг з постачання теплової енергії для забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Щодо твердження відповідача про те, що вихідні дані, які використовуються позивачем в розрахунку не підтверджені належними та допустимими доказами, а всі дії з системою теплопостачання позивач проводить самостійно без повідомлення та участі споживача-відповідача, тому у остатнього є сумнів щодо їх об`єктивності, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання передбачено, що рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.

Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Інформація, зазначена в пунктах 6, 7, 9, 10 частини третьої цієї статті, надається споживачу не менше двох разів на рік. Інформація, зазначена в пункті 10 частини третьої цієї статті, надається також у випадках, коли виконавець надсилає споживачам договори або зміни до них.

Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.

Рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію:

1) найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги;

2) адресна інформація, найменування або прізвище, ім`я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг;

3) період, за який здійснюється нарахування;

4) загальна сума до сплати;

5) поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач);

6) обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання;

7) діючі ціни та тарифи на комунальні послуги;

8) стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення);

9) середній обсяг споживання та середній розмір плати за комунальну послугу іншими споживачами відповідної категорії (у тому числі в розрізі класів будівель), яким комунальну послугу надає цей виконавець, визначені за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

10) рекомендації щодо можливих заходів з підвищення енергоефективності будівель, інформація про державні цільові та інші програми підвищення енергоефективності, контактна інформація та порядок одержання додаткової інформації.

У разі якщо у будівлі налічуються два та більше споживачів, інформація про обсяги спожитої комунальної послуги, зазначена в пункті 6 частини третьої цієї статті, надається також щодо будівлі в цілому.

Пунктом 34 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Протягом періоду з 01.10.2022 по 31.12.2022 позивачем на адресу ТОВ фірма Венус ЛТД направлялися рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за жовтень, листопад та грудень 2022 року, а саме, рахунки на оплату: №АВ-24290 від 31.10.2022 на суму 1246,83 грн, №АВ-26346 від 30.11.2022 на суму 5612,07 грн, №АВ-28495 від 31.12.2022 на суму 7371,06 грн; акти прийняття-передачі наданих послуг: № АВ-48253 від 31.10.2022 на суму 1246,83, № АВ-52345 від 30.11.2022 на суму 5612,07 грн та № АВ-56607 від 31.12.2022 на суму 7371,06 грн, на підтвердження чого позивачем надано реєстри згрупованих поштових відправлень з відмітками відділень поштового зв`язку.

Однак, рахунки, додані до позовної заяви не містять обов`язкової інформації визначеної Законом України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, зокрема обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, показання відповідного вузла обліку, на основі яких цей обсяг визначений.

Відповідно до частин 2, 3 ст.4 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті.

Власник (співвласники) будівлі, в якій окремі приміщення не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, у разі приєднання такої будівлі до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язаний забезпечити оснащення таких приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

Абзацом 1 ч.2 ст.10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку визначеному законом.

Частинами 1, 2 ст.11 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання передбачено, що зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.

Зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором.

У разі якщо зняття показань вузлів обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, за допомогою систем дистанційного зняття показань, таке зняття може здійснюватися без присутності споживача або його представника.

У такому разі виконавець зобов`язаний забезпечити можливість самостійного (без додаткового звернення до виконавця в кожному окремому випадку) ознайомлення представника споживачів (представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку) з показаннями вузла комерційного обліку через інтерфейс такого вузла обліку та всіх споживачів через електронну систему обліку розрахунків споживачів.

Пунктом 8 р.І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг передбачено, що у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку, та оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то показання такого вузла враховуються як показання вузла комерційного обліку при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та як показання вузла розподільного обліку при розподілі цього визначеного загального обсягу спожитої комунальної послуги відповідно до цієї Методики. За рішенням співвласників будівлі/будинку визначення обсягу спожитої послуги у такому приміщенні може здійснюватися лише на підставі показань вузла обліку відповідної комунальної послуги, яким воно оснащене, та не враховуватись при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку і не приймати участь в загальному розподілі комунальної послуги у будівлі/будинку.

Відповідно до п.2 р.ІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

В будинку №12/8 по вул. Івана Мазепи в м. Полтаві встановлено загальнобудинковий вузол комерційного обліку теплової енергії, який прийнятий на абонентський облік 13.07.2020. Обсяг теплової енергії, спожитої на надання послуги в постачання теплової енергії будинком № 12/8 по вул. Івана Мазепи визначається за показами вузла комерційного обліку, який встановлено в будинку та допущено до експлуатації з 13.07.2020 по 19.06.2024 на підставі акту прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії рег.№957Ж від 13.07.2020 після проведення повірки.

Таким чином, відповідно до п.2 р.ІІ Методики, загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових та нежитлових приміщень та забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будинку.

Відповідно до абз.5 п.2 р.І Методики, загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Абзацом 2 п.3 р.І Методики передбачено, що розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом).

Згідно з п.8 р.ІV Методики, у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку, зокрема, для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %.

Пунктом 12 р.ІV Методики передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Позивач в позовній заяві вказує, що зняття показань вузлів обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії здійснювалося дистанційно.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем до позовної заяви не надано доказів наявності обладнання дистанційної передачі даних у загальнобудинковому вузлі комерційного обліку теплової енергії в житловому будинку за адресою: м.Полтава, вул.І.Мазепи, 12/8.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги надані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу докази встановлення обладнання для зчитування та передачу показань з приладу обліку - акт приймання-здачі відремонтованих реконструйованих та модернізованих об`єктів від 27.06.2019 та акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року, з огляду на те, що дані документи були відсутні в суді першої інстанції.

За приписами ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено винятковості випадку для прийняття доказів судом апеляційної інстанції та не надано доказів неможливості подання їх до суду першої інстанції, в зв`язку з чим не приймає до розгляду нові докази, надані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу.

За таких обставин, позивачем не доведено належними доказами обставин дистанційного зняття показань вузлів обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії в будинку за адресою: м.Полтава, вул.І.Мазепи, 12/8.

Щодо доводів апелянта про порушення судом принципу змагальності сторін, встановленого ст.13 ГПК України та принципу рівності, встановленого ст.7 ГПК України в частині прийняття судом додаткових пояснень, в яких наведено розрахунок заборгованості, з порушенням встановлених місцевим судом строків, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023, зокрема, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст.166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 29.05.2023, відповідач, зокрема, просив зобов`язати позивача надати до господарського суду та відповідачу ґрунтовний розрахунок і структуру оплати послуги у наданні якої він наполягає.

Відповідно до трекінгу відстеження Укрпошти позивач відзив на позовну заяву отримав 31.05.2023. Разом з цим, додаткові пояснення, в яких позивачем було надано детальний розрахунок, до суду було подано останнім лише 13.06.2023, тобто через 13 днів після отримання відзиву на позовну заяву, з пропущенням строку, встановленого судом.

Відповідно до ч.2 ст.161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Додаткові пояснення, які суд першої інстанції прийняв як відповідь на відзив оцінивши їх зміст, не є заявою по суті справи.

Також, позивачем не було надано клопотання про поновлення пропущеного строку подання пояснень (відповіді на відзив).

Статтею 113 ГПК України унормовано, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За змістом ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст.119 ГПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За таких обставин, суд першої інстанції повинен був залишити без розгляду подані позивачем додаткові пояснення, чого останнім зроблено не було, а навпаки прийнято їх до розгляду та покладено в основу оскаржуваного судового рішення наведений в поясненнях розрахунок заборгованості.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами п.3 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З аналізу змісту наведених статей вбачається, що доведення суми заборгованості є обов`язком особи, яка звертається до суду з вимогою про стягнення такої суми.

Суд зобов`язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків.

Проте, надані позивачем до позовної заяви розрахунки не містять чітко визначеного нарахування, у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості перевірити правильність такого нарахування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості з відповідача за період з жовтня по грудень 2022 року. Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, в оскаржуваному рішенні зазначив, що судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби в жовтні 2022 року березні 2023 року, пропорційно площі нежитлового приміщення ТОВ Фірма Венус ЛТД та встановлено, що він є обґрунтованим. Однак, детальний розрахунок за жовтень 2022 року - березень 2023 року, з зазначенням показників лічильника, опалювальної площі приміщення з індивідуальним опаленням у будинку, загальної опалювальної площі будинку, міститься в додаткових поясненнях позивача і був відсутній при поданні позову.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо недоведеності позивачем належними доказами дистанційного зняття показів вузлів обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії та порушення судом норм процесуального права щодо прийняття до розгляду письмових пояснень в яких міститься розрахунок позовних вимог, а за таких обставин, відсутність в матеріалах справи обґрунтованого розрахунку нарахованої заборгованості за період з 01.10.2022 по 31.12.2022.

З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а у вимозі позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 у розмірі 14 229,96 грн, належить відмовити.

Стосовно посилання відповідача на те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі №440/5940/22 було визнано протиправним та нечинним п.1 рішення шістнадцятої позачергової сесії восьмого скликання Полтавської обласної ради № 477 від 30.09.2022 в частині встановлення двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії за категорією споживачів, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі №440/5940/22 визнано протиправним та нечинним пункт 1 рішення шістнадцятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 30.09.2022 №477 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" в частині встановлення Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Полтаватеплоенерго" двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії за категорією споживачів "Для потреб населення" відповідно до додатку 2 та тарифів на послугу з постачання гарячої води за категорією споживачів "Для потреб населення" відповідно до додатку 3.

Тобто, вказаним рішенням було визнано протиправним та нечинним пункт 1 рішення шістнадцятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 30.09.2022 р. № 477 в частині встановлення Полтавському обласному КВПТГ Полтаватеплоенерго двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії за категорією споживачів для потреб населення відповідно до додатку 2 та тарифів на послугу з постачання гарячої води за категорією споживачів для потреб населення відповідно до додатку 3, в той час як нарахування за період з жовтня по грудень 2022 року ТОВ фірма Венус ЛТД проведені за двоставковим тарифом на послугу постачання теплової енергії для категорії споживачів для потреб інших споживачів, що є чинним.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі №440/5940/22 на момент звернення позивача до суду та прийняття оскаржуваного рішення, не набрало законної сили, про що свідчить наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2023, зі змісту якої вбачається, що апеляційні скарги Полтавської обласної ради та Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" за формою та змістом відповідають вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, подані з дотриманням порядку, визначеного ст. 297 КАС України, і строків апеляційного оскарження, передбачених ст. 295 КАС України.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, також просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 10,07 грн за період з 01.12.2022 по 15.01.2023 та інфляційні втрати в розмірі 8,73 грн за грудень 2022 року.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції встановлено недоведеність правомірності нарахування основної заборгованості, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а вимога позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення 12.29 грн пені за період з 01.12.2022 по 15.01.2023, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільно-правова відповідальність це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою зобов`язань, що пов`язані з порушенням суб`єктивних цивільних прав другої сторони. Мета цивільно-правової відповідальності відновлення порушених майнових прав.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст.231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції встановлено недоведеність правомірності нарахування основної заборгованості, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а вимога позивача щодо стягнення пені задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Полтавської області від 28.06.2023 у справі №917/629/23 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п.п.в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 статті 275, п.2, 4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Венус ЛТД задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 28.06.2023 у справі №917/629/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Венус ЛТД (36021, м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 12/8, код ЄДРПОУ 13949088) 4026,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Повернути справу №917/629/23 до Господарського суду Полтавської області для видачі наказу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.10.2023

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова