Рішення

від 28.06.2023 по справі 918/420/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" червня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/420/16(918/1057/20)

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у матеріалах справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" (вул. 8 березня, 11, м. Костопіль, Рівненська область, 35700, код ЄДРПОУ 38701621)

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" (вул. Степанська,115, м. Костопіль, Рівненська область, 35700, код ЄДРПОУ 35462026)

про визнання банкрутом

у загальному позовному провадженні матеріали справи за заявою розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" Дуплики П.Г.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" (вул. Степанська,115, м. Костопіль, Рівненська область, 35700, код ЄДРПОУ 35462026)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" (вул. 8 березня, 11, м. Костопіль, Рівненська область, 35700, код ЄДРПОУ 38701621)

про визнання договорів недійсними

В судовому засіданні приймали участь:

від боржника: не з`явився;

від ліквідатора: не з`явився ;

від позивача: не з`явився;

від відповідачів: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.06.2016 р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" (далі по тексту Боржник, ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія", ТОВ "УТК"), визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 1 338 862 грн. 06 коп. - основного боргу та 13 780 грн. 00 коп. - судового збору, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія".

Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" Дуплика П.Г. в межах справи про банкрутство звернувся в Господарський суд Рівненської області із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" про визнання договорів недійсними в якій, зокрема, просить суд:

- визнати недійсним договір надання охоронних послуг № 2 від 01.01.2014 року укладений товариствомз обмеженоювідповідальністю «Українська теплоізоляційна компанія» код ЄДРПОУ 35462026 - Замовник з товариством з обмеженою відповідальністю «Кольчуга МС» код ЄДРПОУ 38701621 - виконавець;

- визнати недійсним договір надання охоронних послуг № 33 від 28.01.2015 року укладенийтовариствомз обмеженоювідповідальністю «Українська теплоізоляційна компанія» код ЄДРПОУ 35462026 - Замовник з товариством з обмеженою відповідальністю «Кольчуга МС» код ЄДРПОУ 38701621 - виконавець.

Дану заяву мотивує наступним. Керівник ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» Юзич А.В,, який підписував договори про надання охоронних послуг № 2 від 01.01.2014 р., та №33 від 28.01.2018 року з TOB «Кольчуга МС», є заінтересованою особою так як він в той час був одним із учасників ТОВ «Кольчуга МС», тобто боржник і кредитор перебували під контролем ОСОБА_1 .. Крім того згідно інформації з відкритих джерел, а саме Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ «Соломія Енергозбереження» код ЄДРПОУ 40446535, місцезнаходження вул.. Степанська, 115, м. Костопіль, крім нього співзасновниками є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ «Фінансова компанія «Фінанси груп» код ЄДРПОУ 39467075 місцезнаходження вул Степанська, 115, м. Костопіль, разом з ним засновниками виступають ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Громадська організація "КОСТОП1ЛЫЦИНА 21 СТОЛІТТЯ" код ЄДРПОУ (39615277), адреса вул. Степанська, 113, м. Костопіль, разом з ним засновниками виступають ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 . ОСОБА_5 є учасником ТОВ «Кольчуга МС» Код ЄДРПОУ 38701621, разом з нею учасниками є ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , керівником ОСОБА_3 .

Таким чином заявник стверджує, що ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «УТК», був співзасновником ТОВ «Кольчуга МС» та інших юридичних осіб спільно із іншими співзасновниками ТОВ «Кольчуга МС» або пов`язаними з ними особами, а відтак, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Кодексу з процедур банкрутства, він є заінтересованою особою в укладенні договорів надання охоронних послуг, а також у їх штучному невиконанні спільно з іншими особами з метою створення боргу та порушення справи про банкрутство.

Заявник вказує, що про факт укладення договорів надання охоронних послуг з метою штучного створення боргу свідчить і той факт, що за весь період дії жодного разу ТОВ «УТК» не проведено розрахунки за надані послуги, а виконавцем, незважаючи на відсутність оплати та умову авансування оплати за послуги, ніби продовжували надаватись послуги в борг. Надання послуг припинилося після досягнення суми боргу достатньої для порушення справи про банкрутство.

Крім того заявник стверджує, що в період дії договір надання охоронних послуг № 2 від 01.01.2014 року та № 33 від 28.01.2015 року частина майна ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія», що перебувало під охороною, одночасно було передано і в оренду для ТОВ «Кольчуга МС», що підтверджується договором оренди № 4 нежитлових приміщень із прилеглою до них територією від 05 травня 2014 року предметом якого був склад готової продукції та головний виробничий корпус із прилеглою земельною ділянкою під позначками Ж-Є, кадастровий номер земельної ділянки 5623410100:03:003:0004, адреса приміщень, що орендуються м. Костопіль, вул. Степанська, 115, загальна площа, що орендується 79989 кв.м., причому згідно п. 2.1. розмір орендної плати складає 100 грн. в місяць, строк дії договору згідно п.4.2. до 03 травня 2017 року, згідно договору оренди № 9 від 14 серпня 2014 року ТОВ «УТК» передало для ТОВ «Кольчуга МС» у платне строкове користування (оренду) нежитлове приміщення - Адмінбудівля під відповідними позначками, згідно плану меж земельної ділянки, кадастровий номер 5623410100:03:003:0004, адреса приміщень м. Костопіль, вул. Степанська, 115, загальна площа, що орендується 948,2 кв., згідно п. 2.1. розмір орендної плати складає 100,00 грн. за місяць, згідно п. 4.2. термін дії договору становить з 14 серпня 2014 року по 03 травня 2017 року.

Ухвалою суду від 13 листопада 2020 року прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Постановою суду від 23.11.2020 року припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" арбітражного керуючого Дуплики Павла Георгійовича. Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" арбітражного керуючого Дуплику Павла Георгійовича.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" надало суду відзив на заяву розпорядника майна про визнання договорів недійсними в якому проти вимог останнього заперечують посилаючись при цьому на наступне.

Розпорядник майна Боржника Дуплика П.Г. свідомо ввів суд в оману в частині підписання договорів заінтересованою особою, а саме керівником ОСОБА_1 . Так, навіть наводячи дати підписання договорів (01.01.2014 р. та 28.01.2015 р.), розпорядник майна Боржника як доказ по справі подає Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань від 03.11.2020 р. із зазначенням дати 29.05.2015 року - тобто не на момент підписання договорів про надання охоронних послуг. З першим договором різниця майже в рік, з іншим - у п`ять місяців. Зазначає, що у відповіді на адвокатський запит від 17.11.2020 року із зазначенням дат реєстраційних дій з приводу включення та виключення до складу засновників ОСОБА_1 ТОВ «Кольчуга МС» та копії протоколів загальних зборів ТОВ «Кольчуга МС» вбачається, що на момент підписання договорів про надання охоронних послуг ОСОБА_1 не був засновником ТОВ «Кольчуга МС», а тому не міг бути заінтересованою особою в розумінні ч. 2 ст. 42 Кодексу України з питань банкрутства.

Стосовно факту штучного створення боргу між ініціюючим кредитором та Боржником, то зазначає наступне. Згідно актів звірки між сторонами був частковий розрахунок, що свідчило про наміри отримувати послуги охорони. Також у самій справі про банкрутство № 918/420/16 у томі 2 (арк. 83-124), а саме на сторінці 106, міститься Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» від 13.10.2016 р., де зазначається відсутність ознак фіктивного, прихованого банкрутства чи доведення підприємства до банкрутства.

Щодо існування орендних відносин між Боржником і ініціюючим кредитором, то відповідач зазначає, що такий факт дійсно був, проте сторони вільні у встановленні ціни орендної плати, зважаючи на технічний стан приміщень, що орендуються. Також договір оренди № 4 нежитлових приміщень із прилеглою територією був укладений 05.05.2014 року, тобто задовго до того, як ОСОБА_1 став засновником ТОВ «КОЛЬЧУГА МС». Згідно умов даного договору, розрахунок провівся одразу одним платежем за весь період дії договору оренди (п. 2.5), що апріорі не може свідчити про якісь зацікавленості в розумінні ч. ч. 2 ст. 42 Кодексу України з питань банкрутства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" відзиву на заяву розпорядника майна суду не надало, причин ненадання суд не повідомило.

Ухвалою суду від 09 лютого 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання 20.06.2023 року представники учасників справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.

01 січня 2014 року між ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія», як Замовником та ТОВ «Кольчуга МС», як Виконавцем укладено Договір №2 про надання охоронних послуг, згідно якого ТОВ «Кольчуга МС» взяло на себе зобов`язання щодо охорони майна ТОВ «УТК» та матеріальних цінностей що в них знаходяться. Відповідно до п. 4.3. договору оплата за надані послуги згідно визначених тарифів та кількості годин охорони здійснюється у порядку передоплати «Замовником» 100% вартості послуг вказаної в розрахунку (Додаток № 2 до договору). Згідно п.1 додатку № 2 до договору від 01.01.2014 року сторони визначили вартість послуг 30 грн. за одну годину охорони та 720 грн. за одну добу, а в п. 2 визначили, що оплата за надані послуги згідно визначених тарифів та кількості годин охорони здійснюється у порядку передоплати «Замовником» 100% вартості послуг вказаної в розрахунку.

Крім того 28 січня 2015 року вищевказані сторони уклали Договір № 33 про надання охоронних послуг, на аналогічних умовах, однак згідно додатку № 2 до вказаного договору вартість послуг охорони вже складала 139 грн. за одну годину та 3336 грн. за добу.Розпорядник майна, звертаючись з заявою про визнання недійсними вищевказаних договорів, стверджує, що керівник ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» Юзич А.В., який підписував договори про надання охоронних послуг № 2 від 01.01.2014 р. та № 33 від 28.01.2015 року з TOB «Кольчуга МС», є заінтересованою особою так як він в той час був одним із учасників ТОВ «Кольчуга МС», тобто боржник і кредитор перебували під контролем ОСОБА_1 ..

Однак вищенаведені твердження є безпідставними та не грунтуються на законі, що підтверджується наступним.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі по тексту КУзПБ) заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Заінтересованість особи, відповідно до Закону про банкрутство, - це стан юридичних зв`язків будь-якої особи, яка має з боржником, арбітражним керуючим чи кредитором спільні майнові та особисті немайнові права, або економічно та/або організаційно залежать одна від іншої, або які пов`язані з боржником трудовими відносинами чи родинними стосунками. Зазначені особи вважаються заінтересованими гіпотетично, оскільки ці особи в період до порушення справи про банкрутство, мали реальну можливість та могли використати свої зв`язки на шкоду інтересам кредиторів. Припускається, що вони завдяки своїм зв`язкам або залежності могли спільно переховати майно боржника з метою уникнути звернення на нього стягнення, могли укласти будь-яку угоду, якою передати право власності від боржника, укласти угоду про придбання боржником від заінтересованої особи майна за завищеними цінами (нереальними) позбавивши боржника грошових коштів тощо. Однак таке припущення не є фактом.

Заінтересовані особи щодо боржника поділяються на такі категорії.

Перша - це особи, які пов`язані між собою наявністю майнових та особистих немайнових прав, відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні через корпоративні права та іншу залежність, таких як: право власності боржника на іншу юридичну особу, що створена за участі боржника (ст. ст. 63, 126 ГК, ст.ст. 80, 83, 87, 113, 118 ЦК); право іншої юридичної особи здійснювати контроль над боржником (материнські компанії відповідно до ст. 14.1.103 Податкового кодексу - юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами, як пов`язані особи); право боржника здійснювати контроль над іншою юридичною особою; юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи. Так, наприклад, згідно зі ст. 118 ЦК господарське товариство (товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) є залежним, якщо іншому (головному) господарському товариству належать двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 126 ГК визначається проста та вирішальна залежність. Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі, якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які мають прийматися відповідно до закону та/ або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів. Вирішальна залежність виникає, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства у статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Згідно з ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про акціонерні товариства" визначено поняття афілійованих осіб, - це: юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи. Крім того, треба враховувати, що відносини материнського і дочірнього підприємства можуть існувати і між підприємствами державної форми власності, або в яких є відповідна частка державного майна (акцій). Така обставина може бути виявлена при дослідженні статуту боржника. До цієї ж категорії заінтересованих осіб належать власники (учасники, акціонери) боржника.

Друга категорія заінтересованих осіб - особи, які пов`язані з боржником трудовими відносинами. До них віднесено керівника боржника, осіб, що входять до складу органів управління боржника, головного бухгалтера (бухгалтера) боржника, у тому числі звільнених з роботи протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство.

Третя категорія заінтересованих осіб - особи, що перебувають у родинних стосунках із зазначеними вище особами, віднесеними до попередніх категорій, та підприємцем (фізичною особою)-боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" до афілійованих осіб відносяться також: члени сім`ї фізичної особи - чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини); фізична особа та члени її сім`ї і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім`ї здійснюють контроль над юридичною особою.

Четверта категорія заінтересованих осіб - інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

Ознаки заінтересованості осіб стосовно боржника, арбітражного керуючого або кредиторів для застосування при розгляді справи про банкрутство також слід черпати з положень Податкового кодексу України (ст. 14.1.159), де наводиться пояснення терміну пов`язані особи та ознаки пов`язаності осіб між собою. Так, пов`язані особи - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль за платником податку;

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім`ї;

- платники податку-учасники об`єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об`єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:

а) володіння безпосередньо або через пов`язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку;

б) вплив безпосередньо або через пов`язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання в результаті:

- надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку;

- обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб`єкті господарювання;

- обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб`єктах господарювання;

- надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду (капіталу) платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належать такій фізичній особі, членам сім`ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім`ї.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що на момент укладення оспорюваних договорів директор ТОВ "УТК" Юзич А.В. не значився у засновниках (учасниках) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС", що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зроблених на запит суду станом на 01.01.2014р. та 28.01.2015 року.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, доданий розпорядником майна до заяви, не може вважатися належним доказом укладення оспорюваних договорів боржником із заінтересованою особою, так як даний витяг зроблено станом на 29.05.2015 року, тобто вже після укладення вказаних договорів.

Також суд зазначає, що участь директора ТОВ "УТК" Юзича А.В., як фізичної особи, у засновниках (учасниках) інших юридичних осіб, нарівні з фізичними особами, які були (є) засновниками (учасниками) ТОВ "Кольчуга МС" не може вважатися заінтересованою особою стосовно боржника в розумінні такого поняття, закріпленого в ст.1 КУзПБ.

Крім того слід відмітити, що особи, зазначені у заяві як співзасновники ОСОБА_1 у ТОВ «Соломія енергозбереження», ТОВ «Фінансова компанія «Фінанси груп», Громадська організація «Костопільщина 21 століття», створювали ці підприємства вже після підписання договорів про надання охоронних послуг.

Стосовно факту штучного створення боргу між Ініціюючим кредитором та Боржником, то слід зазначити наступне. Згідно актів звірки між сторонами був частковий розрахунок, що свідчило про наміри отримувати послуги охорони. Також у самій справі про банкрутство № 918/420/16 у томі 2 (арк. 83-124), а саме на сторінці 106, міститься Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» від 13.10.2016 р., де зазначається відсутність ознак фіктивного, прихованого банкрутства чи доведення підприємства до банкрутства.

Щодо існування орендних відносин між Боржником і ініціюючим кредитором, то судом встановлено, що такий факт дійсно був. Проте суд зазначає, що сторони вільні у встановленні ціни орендної плати, зважаючи на технічний стан приміщень, що орендуються. Також договір оренди № 4 нежитлових приміщень із прилеглою територією був укладений 05.05.2014 року, тобто задовго до того, як ОСОБА_1 став засновником ТОВ «Кольчуга МС». Згідно умов даного договору, розрахунок провівся одразу одним платежем за весь період дії договору оренди (п. 2.5), що апріорі не може свідчити про якісь зацікавленості в розумінні ч. ч. 2 ст. 42 Кодексу України з питань банкрутства.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами статті 42 КУзПБ за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд ухвалює рішення.

З огляду на вищезазначене та те, що розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" не довів належними та допустимими доказами того, що договір надання охоронних послуг № 2 від 01.01.2014 року та договір надання охоронних послуг № 33 від 28.01.2015 року укладені товариством з обмеженоювідповідальністю«Українська теплоізоляційна компанія» (боржником) з заінтересованою особою, а відтак і наявність підстав для визнання вказаних договорів недійсними, то, відповідно, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви розпорядника майна ТОВ "УТК" про визнання договорів недійсними.

2. Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя В.В. Марач