Рішення

від 21.06.2023 по справі 921/315/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 червня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/315/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Керівника Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

позивача 1: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області

позивача 2: Теребовлянської міської ради

до відповідача Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство"

про стягнення шкоди в сумі 51 890,48 грн

за участі представників сторін:

прокурора: Куліковська Л.Б.;

позивача 1: Татарин І.С. - представник.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області від керівника Теребовлянської окружної прокуратури надійшла позовна заява, подана в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Теребовлянської міської ради до Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" про стягнення шкоди в сумі 51 890,48 грн.

Розгляд справи здійснювався судом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні представником позивача 1, прокурор посилається на те, що відповідач заподіяв шкоду порушенням вимог лісового законодавства, в результаті чого державі завдано збитки в розмірі 51 890,48 грн.

Теребовлянська міська рада не забезпечила явку свого представника у судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду судового засідання повідомлялась належним чином, а саме ухвалами суду, які надсилались їй рекомендованою кореспонденцією.

Зокрема, факт належного повідомлення позивача 2 підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень №4602510688745 та №4602510719683 з відмітками про їх вручення 11.05.2023 та 03.06.2023 представнику ухвал суду.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Зокрема, в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомленням про вручення поштових відправлень №4602510688761 та №4602510719381 з відмітками про їх вручення 15.05.2023 та 07.06.2023 представнику ухвал суду.

З огляду на викладене в сукупності, з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов та неявка його представника у судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, заслухавши в процесі розгляду справи доводи прокурора та представника позивача 1, господарський суд встановив наступне.

Підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду слугували матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12020210170000174 від 05.05.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки деревини.

Правокористувачем земельної ділянки, на якій учинялося правопорушення, станом на 05.05.2020, було Державне підприємство "Тернопільське лісове господарство".

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №525 від 27.09.2021 припинено ДП "Тернопільське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство". Розпочата процедура приєднання завершилась 28.09.2022 припиненням вище вказаної юридичної особи.

Поряд із цим, 05.05.2020 начальником сектору РПП №2 відділення поліції №3 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Лакомим С.В. складено рапорт про те, що ним спільно з працівниками Тернопільського лісгоспу виявлено факт незаконної порубки лісу у місті Теребовля.

Слідчим СВ Теребовлянського відділу поліції головного управління Національної поліції в Тернопільській області лейтенантом поліції Гайдан І.В. за участі представника ДП "Тернопільське лісове господарство" помічника лісничого Воробця С.В. проведено огляд місця події, про що складено протокол від 05.05.2020. Під час огляду встановлено, що у кварталі 103 виділу 1 Теребовлянського лісництва, поблизу господарства за адресами м. Теребовля, вул. Застіноцька, 57 та 61, виявлено 7 пнів з явними ознаками зрізу, з них 5 пнів породи "граб", 1 пень породи "горіх", 1 пень породи "черешня". З місця події вилучено частини дерев породи "граб", які передано на зберігання Теребовлянському лісництву ДП "Тернопільське лісове господарство".

Державним інспектором з охорони природного середовища Тернопільської області Дудою В.І. прийнято участь у повторному огляді місця події в межах досудового розслідування. За його наслідками складено протокол огляду місця події від 06.05.2020, в якому зафіксовано незаконну рубку у кварталі 103 виділу 1 9-ти дерев.

Громадянин ОСОБА_1 , який був присутній під час повторного огляду, пояснив, що ним 05.05.2020 було здійснено порубку одного дерева породи "граб" діаметром пня біля шийки кореня 30 см. Дане порушення зафіксоване протоколом про адміністративне правопорушення №003979 від 06.05.2020.

В подальшому, уповноваженими особами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", керуючись додатком 1 до постанови, проведено розрахунок шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної рубки 1 дерева громадянином ОСОБА_1 на території Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство", та констатовано що її розмір складає 4 447,75 грн. Разом з тим, в межах досудового врегулювання спору, вказаним громадянином зазначену суму відшкодовано, що підтверджується випискою по рахунку.

Розмір шкоди, визначений згідно вище вказаної Постанови, внаслідок незаконної порубки інших 8-ми дерев, склав 51 890,48 грн.

Також державним інспектором були складені відповідні польові перелікові відомості пнів самовільно зрізаних дерев.

На виконання листа СВ Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області №7626/1141404-2020 від 02.09.2020 ДП "Тернопільське лісове господарство" надало інформацію, зокрема про те, що квартал 103 виділ 1 відноситься до категорії лісів - рекреаційно-оздоровчі; лісовий масив кварталу 103 виділ 1 не належать до об`єктів природно-заповідного фонду.

В свою чергу, 06.05.2021 старшим слідчим СВ ВП №3 (м. Теребовля) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Качківською О.О. винесено постанову про закриття кримінального провадження за №12020210170000174 від 05.05.2020 у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. Як вбачається із цієї постанови, особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального порушення встановлено не було.

Теребовлянська окружна прокуратура неодноразово зверталась до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Теребовлянської міської ради про надання інформації щодо стану відшкодування шкоди Державним підприємством на суму 51 890,48 грн та які заходи були вжиті щодо стягнення зазначеної шкоди (відповідні листи знаходяться в матеріалах справи).

Незважаючи на це, нараховані екологічною інспекцією збитки не відшкодовані, що слугувало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

Дослідивши подані учасниками цього спору докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити в повному обсязі, з наступних міркувань.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної порушенням законодавчих вимог в ході ведення лісового господарства.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3-5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Однією із підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду України у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

Державу в судовому процесі, зокрема як позивача, може представляти орган, уповноважений нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. В свою чергу, у відповідних законодавчих положеннях, законодавець саме Держекоінспекцію уповноважив здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об`єктами права власності Українського народу. Відтак, остання є позивачем 1 у даній справі.

Проте, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області з моменту отримання повідомлення від прокуратури не вжито заходів щодо стягнення заподіяної відповідачем шкоди.

Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Теребовлянська окружна прокуратура звернулася до Державної екологічної інспекції в Тернопільській області із запитами №2311ВИХ-22 від 16.12.2022 та №54-948ВИХ-23 від 11.04.2023, в яких просила надати інформацію про те, чи вживалися (будуть вживатися) Держекоінспекцією заходи щодо стягнення з Державного підприємства "Кременецьке лісомисливське господарство" спричинених державі збитків в сумі 51 890,48 грн.

Держекоінспеція повідомила окружну прокуратуру листами №1-1-05-2751 від 20.12.2022 та №1-1-05-1044 від 13.04.2023, що заходи досудового врегулювання спору не вживались. Окрім, цього, через відсутність фінансування для сплати судового збору відповідний позов до суду також не поданий. Однак, в ході судового розгляду контролюючий орган не надав жодних належних та допустимих доказів, які б засвідчували відсутність у контролюючого органу зазначених вище коштів з моменту вчинення правопорушення і до 04.05.2023.

До того ж слід врахувати із даного приводу правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 06 липня 2021 року по справі № 922/3025/20. Зокрема, Верховний Суд звертає увагу, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з відповідним позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду Державною екологічною інспекцією з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, свідчить про те, що Держекоінспекція неналежно виконує свої повноваження щодо заподіяного державі матеріального збитку, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Як наслідок суд констатує, що вказана обставина (необхідність сплатити судовий збір при зверненні до суду) не могла слугувати перешкодою для подання позову до суду екологічною інспекцією, а відтак всі посилання останньої щодо цього, судом оцінюються критично.

З наведеного в сукупності слід зробити висновок, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначає, що Державною екологічною інспекцією не здійснювався захист інтересів держави у спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду.

Правопорушення було вчинено на території Теребовлянської міської ради, яка є органом місцевого самоврядування.

Теребовлянська окружна прокуратура Тернопільської області листами №2312ВИХ-22 від 16.12.2022 та №54-947ВИХ-23 від 11.04.2023 просила надати інформацію щодо вчинених міською радою дій з метою стягнення з Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" спричинених державі збитків в сумі 51 890,48 грн.

Теребовлянська міська рада листами №3572-22 від 26.12.2022 та №1421-23 від 13.04.2023 повідомила окружну прокуратуру, що жодних дій нею не вчинялися.

Як наслідок суд констатує, що орган місцевого самоврядування не лише не вживав відповідних заходів, а й не планував їх вживати. На переконання суду, наведене безумовно свідчить про бездіяльність Теребовлянської міської ради у спірних правовідносинах, та слугує підставою для висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави при зверненні з даним позовом до суду.

Щодо фактичних обставин справи, встановлених судом, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювач шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення з Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" 51 890,48 грн шкоди, заподіяної лісовому фонду на території Теребовлянської міської ради, як з лісокористувача, за яким закріплено право постійного користування земельними ділянками.

Частиною 2 ст. 19 ЛК України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Згідно з п. 3.1 статуту Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство", підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду та території мисливських угідь, наданих у користування підприємству.

Одним з напрямків діяльності підприємства є, зокрема охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених та інших лісопорушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства (п. 3.2 Статуту).

Обов`язком підприємства є забезпечення відтворення, охорони, захисту і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей, виконання інших вимог законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів (п. 6.2.1. Статуту).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства. Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 16 та 17 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. В постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно із п.5 ч.1 ст. 64 ЛК України, підприємства, установи, організації, що здійснюють ведення лісового господарства зобов`язані охороняти ліси від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ст. 86 ЛК України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом п.5 ч.2 ст. 105 ЛК України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства.

Відповідно до ст. 107 ЛК України, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" закріплені економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (ч.1 ст. 69 наведеного вище Закону).

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Отже, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Такий же правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 09 серпня 2018 року у справі №909/976/17, а також в постановах від 15 лютого 2019 року у справі, №927/1096/16, від 23 серпня 2019 року у справі №917/1261/17, від 09 серпня 2018 року у справ №909/976/17, від 27 березня 2018 року у справі №909/1111/16.

Тобто, у спірних правовідносинах, на Державне підприємство "Кременецьке лісове господарство" було покладено обов`язок із ведення робіт по належному утриманню, охороні, збереженню лісонасаджень, проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок та інших лісопорушень. Відтак, будучи постійним лісокористувачем, Державне підприємство має нести і відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства, зокрема, незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території.

У даному ж разі, Державне підприємство "Кременецьке лісове господарство" як лісокористувач, не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустивши самовільну вирубку лісу та пошкодження дерев, чим заподіяло матеріальну шкоду лісовому фонду України.

Відповідно до п.7 ч.3 ст. 29, п.4 ч. 1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

У розумінні п.3 ч.2 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

Отже, шкода завдана суб`єктом господарювання внаслідок господарської діяльності на території Теребовлянської міської ради, підлягає стягненню та зарахуванню до спеціального фонду органу місцевого самоврядування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

При цьому слід зазначити, що інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке лісомисливське господарство" (вул. Європейська, 26, м. Кременець, Кременецький район, Тернопільська область, 47002, ідент. код 00993047) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008, ідент. код 37977693) шкоду в сумі 51 890 (п`ятдесят одну тисячу вісімсот дев`яносто) грн 48 коп, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, перерахувавши їх на рахунок: ГУК у Тернопільській області/тг м. Теребовля/24062100, код отримувача: 37977599, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA338999980333119331000019685, код класифікації і доходів бюджету: 24062100, найменування коду: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

3. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке лісомисливське господарство" (вул. Європейська, 26, м. Кременець, Кременецький район, Тернопільська область, 47002, ідент. код 00993047) на користь Тернопільської обласної прокуратури (ідентифікаційний код одержувача 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800 (Тернопільська обласна прокуратура, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4) - 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 28.06.2023.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко