Постанова

від 13.06.2023 по справі 904/6032/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/6032/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ковін Капітал", що діє від свого імені за рахунок та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Корпоративні інвестиції"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - І.О. Вечірко, судді: Ю.Б. Парусніков, Т.А. Верхогляд) від 20.02.2023

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Престиж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора (ТОВ "Компанія з управління активами "Ковін Капітал", що діє за рахунок та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду " Корпоративні інвестиції ") - Путря А.П., адвокат,

представник кредитора (Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України") - Малік Т.І., адвокат,

представник боржника - не з`явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 08.07.2021 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив про відкриття за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Престиж" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" (далі - Боржник), визнання грошових вимог Кредитора до Боржника введення процедури розпорядження майном, мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначення розпорядника майна Боржника тощо.

1.2. 09.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ковін Капітал", що діє від свого імені за рахунок та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду " Корпоративні інвестиції" (далі - Кредитор) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 851 008 597 грн 25 коп. з включенням їх до реєстру вимог кредиторів: в сумі 4 540 грн 00 коп. - із задоволенням у першу чергу, в сумі 767 954 906 грн 08 коп. - із задоволенням у четверту чергу, а також в сумі 83 049 151 грн 17 коп. - окремо, як такі, що забезпечені заставою майна Боржника.

1.3. Заява обґрунтована заборгованістю Боржника за договором позики, укладеним ним з Кредитором, вимоги за яким забезпечені іпотекою та заставою майна Боржника, а також заборгованістю за кредитними угодами, стосовно зобов`язань за якими сторони уклали договори новації, визначивши нові умови та порядок погашення відповідної заборгованості, а також уклавши в забезпечення виконання зобов`язань за договорами новації договори іпотеки, застави частки у статутному капіталі третьої особи (ТОВ "Дніпровська лагуна") та застави рухомого майна Боржника.

1.4. 16.08.2021 та 29.10.2021 Кредитор подав заяви про уточнення грошових вимог, в яких просив визнати грошові вимоги до Боржника на загальну суму 857 684 598 грн 55 коп., зокрема, 630 028 562 грн 38 коп. - основної заборгованості, 227 651 496 грн 17 коп. - вимог, внесених окремо, як таких, що забезпечені заставою майна Боржника та 4540 грн 00 коп. -судового збору за подання заяви.

1.5. 11.01.2022 ТОВ "Ніко Центр Київ" подало заяву б/н від 21.12.2021 про заміну кредитора, в якій просить замінити Кредитора як первісного його правонаступником новим кредитором - ТОВ "Ніко Центр Київ" в частині визнання кредитором Боржника з грошовими вимогами за договором новації зобов`язань № 02/13 від 19.02.2013 на суму 34 983 300 грн 00 коп.

1.6. Заява обґрунтована набуттям Кредитором права власності на нерухоме майно ТОВ "Ніко Центр Київ", яке він передав в забезпечення виконання зобов`язань Боржника перед Кредитором, внаслідок чого заборгованість Боржника перед Кредитором зменшилась на 34 983 300 грн 00 коп., а у ТОВ "Ніко Центр Київ" через виконання замість Боржника зобов`язання перед Кредитором на вказану суму за рахунок майна ТОВ "Ніко Центр Київ", виникли вимоги до Боржника на відповідну суму.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 09.08.2022 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив про визнання грошових вимог Кредитора до Боржника в сумі 4 540 грн 00 коп. судового збору - із задоволенням у першу чергу, в сумі 227 651 496 грн 17 коп. - що окремо внесені, як забезпечені заставою майна боржника, в сумі 630 028 562 грн 38 коп. (заборгованості за Договором позики № 2-06-НІ від 18.06.2007, за Договором № 02/13 новації зобов`язань від 19.02.2013 - із задоволенням у четверту чергу. Також задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Центр Київ" про заміну кредитора та здійснено заміну Кредитора в частині грошових вимог до Боржника в сумі 34 983 300 грн 00 коп. із задоволенням у четверту чергу, на нового кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Центр Київ".

2.2. Судове рішення мотивоване обґрунтованістю та доведеністю доказами заявлених Кредитором грошових вимог до Боржника на всю заявлену суму та відповідно до черговості, визначеної Кредитором щодо кожної суми вимог.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. 20.02.2023 Центральний апеляційний господарський суд постановив: частково задовольнити апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 змінити в частині рішення про задоволення вимог Кредитора, виклавши відповідний пункт резолютивної частини цієї ухвали в редакції, відповідно до якої грошові вимоги Кредитора до Боржника визнаються в сумі 30 692 582 грн 23 коп. як такі, що внесені окремо в реєстр вимог кредитор як забезпечені заставою майна Боржника, в сумі 4540 грн 00 коп. судового збору за подання заяви із задоволенням у першу чергу, в сумі 62 843 822 грн 69 коп. заборгованості за Договором позики № 2-06-НІ від 18.06.2007 із задоволенням у четверту чергу; а в іншій частині вимоги Кредитора до Боржника відхиляються.

Також постановлено скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Центр Київ" та здійснення заміни Кредитора в частині грошових вимог до Боржника в сумі 34 983 300 грн 00 коп. на нового кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Центр Київ"; та ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні цієї заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Центр Київ".

3.2. Судове рішення мотивоване обґрунтованістю заявлених Кредитором до Боржника грошових вимог лише на частину сум боргу за позикою та процентами за прострочення повернення Боржником запозичених у Кредитора коштів (надання яких Кредитором Боржнику підтверджується лише на частину сум доказами у справи: укладеними між сторонами договорами та первинними документами). Водночас суд визнав неналежним доказом акт звірки розрахунків між сторонами на підтвердження факту надання Кредитором Боржнику позики на відповідну (відхилену) судом суму вимог, оскільки вказаний акт не є первинним документом та не підтверджує відповідну господарську операцію з надання позики на відповідну суму, а лише констатує стан розрахунків між сторонами, тоді як первинні документи на підтвердження відповідних сум у справу Кредитором не були надані. Також суд вказав, що вимоги, обґрунтовані договорами новації, підлягають відхиленню, оскільки новація між сторонами була застосована щодо вимог, право на які Кредитор набув за договором відступлення права вимоги, тоді як Кредитор цей договір не виконав, не здійснивши оплату за отримане право вимоги. Крім цього апеляційний суд вказав, що відповідні первинні документи на підтвердження всієї суми запозичених Боржником коштів були надані Кредитором на стадії апеляційного провадження у справі, однак Кредитор не подав клопотання про залучення відповідних доказів із зазначенням об`єктивних причин неможливості їх подання суду першої інстанції. Відмова у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Центр Київ" про здійснення заміни Кредитора в частині грошових вимог до Боржника в сумі 34 983 300 грн 00 коп., (що виникли за одним із договорів новації зобов`язань - № 02/13 від 19.02.2013 між Кредитором та Боржником) на нового кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Центр Київ", мотивована необґрунтованістю та недоведеністю належними і допустимими доказами виникнення у Кредитора грошових вимог за вказаним договором новації.

4. Встановлені судами обставини

4.1. 18.06.2007 між Кредитором (позикодавець) та Боржником (позичальник) укладено договір позики № 2-06-НІ (надалі - Договір позики).

Позикодавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, чинним законодавством, надати позичальнику відсоткову позику в сумі 25045000,00 грн (пункт 1.1 договору).

Позичальник зобов`язується повернути позику у встановлені строки та сплатити відсотки за користування нею (пункт 1.2 договору).

4.2. У період з 28.08.2007 до 30.12.2020 між сторонами було укладено додаткові угоди з № 1 до № 159 до Договору позики, якими змінювались розмір нарахування відсотків за користування позикою, розмір позики та строк повернення грошових коштів.

27.12.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 154 до договору, згідно з якою загальний розмір наданих кредитором боржнику коштів за договором позики становить 99 250 229 грн 17 коп.

Кінцевий строк повернення наданої позики встановлено додатковою угодою № 159 від 30.12.2020 до Договору позики - а саме 30.06.2021.

4.3. 13.12.2012 між Кредитором (первісний кредитор) та ТОВ "Нікоімпекс" (новий кредитор) укладено договір уступки права вимоги боргу № КК-НІ-цес2.

Згідно із умовами цього договору уступки права вимоги боргу первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги боргу до Боржника на суму 5 702 600 грн 00 коп., що випливає з Договору позики.

Відповідне повідомлення № 122412/3 від 13.12.2012 про відступлення права вимоги (на суму 5 702 600 грн 00 коп.) Кредитор направив Боржнику.

4.4. Кредитор в заяві з грошовими вимогами до Боржника зазначив про те, що між ними складено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 до 31.12.2019, відповідно до якого заборгованість Боржника перед Кредитором станом на 31.12.2019 встановлена в сумі 96 402 394 грн 23 коп., з яких (відповідно до розрахунку заборгованості за Договором позики): 96 337 729 грн 17 коп. (заборгованість за сумою позики), 64 665 грн 06 коп. (заборгованість за нарахованими відсотками). У зв`язку з неповерненням Боржником отриманої суми позики за договором Кредитор нарахував 0,1% річних, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) "Проценти за користування позикою" та виставленими Боржнику рахунками на оплату за період з січня 2020 до червня 2021. Відповідно до підписаного сторонами акту взаємних розрахунків за період з 01.06.2021 до 30.06.2021 заборгованість Боржника перед Кредитором станом на 30.06.2021 загалом становить 96 456 504 грн 92 коп., з яких 96 337 729 грн 17 коп. (заборгованість за сумою позики), 118 775 грн 75 коп. (заборгованість за відсотками).

4.5. З метою забезпечення виконання зобов`язань Боржника за Договором позики між сторонами укладено договори забезпечення, а саме: договір іпотеки від 07.07.2015, предметом якого є автомийка на два пости, площею 126,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Космічна (Жовтневий район), буд. 27а. Відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки вартість предмета іпотеки складає 1 033 703 грн 49 коп.; договір застави від 17.03.2017, предметом якого є площадка для авто, загальною площею 63 177 кв. м., що розташована за адресою: с. Копилів Макарівського району Київської області, вул. Леніна, 4. Відповідно до пункту 1.1.1 договору застави за домовленістю сторін загальна вартість предмету застави складає 29 658 878 грн 74 коп.

4.6. 18.02.2013 між ТОВ "Факторинг Фінанс" (первісний кредитор) та Кредитором (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 2.

Відповідне повідомлення про відступлення права вимоги за вищезазначеними кредитними договорами 20.02.2013 Кредитор направив Боржнику.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору кредитор зобов`язується передати (відступити), а новий кредитор зобов`язується прийняти право вимоги за кредитним договором №269-в-ока від 29.03.2006; кредитним договором №281-в-ДКБ від 29.06.2006, кредитним договором № 11020756000 від 25.07.2006; кредитним договором № 11346400000 від 16.05.2008; кредитним договором № 11346422000 від 16.05.2008; кредитним договором № 11386280000 від 05.09.2008 (надалі - кредитні договори), укладеними між ПАТ "УкрСиббанк" (шо є правонаступником АКІБ "УкрСиббанк"), надалі - первісний кредитор, і Боржником, і сплатити кредитору суму грошових коштів, визначену в пункті 3.1 цього договору, на умовах, визначених цим договором.

Відступлення права вимоги за кредитними договорами розповсюджується на усі боргові зобов`язання за кредитними договорами, строк платежу за якими настав (включаючи суми наданих кредитів, процентів, нарахованих за користування кредитами, комісій, неустойки (штрафу, пені), а також інших зобов`язань), у відповідності до умов кредитних договорів та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги за цим договором (пункт 1.2 договору).

Розмір заборгованості Боржника перед первісним кредитором станом на дату укладення цього договору сторонами становить 24257131,18 доларів США та 305018,52 швейцарських франків (пункт 1.2.1 договору відступлення права вимоги №2).

Право вимоги за кредитним договором, договорами застави та договорами поруки, вважається переданим (відступленим) з моменту підписання сторонами акту передачі-приймання у відповідності до вимог пункту 2.3 цього договору, здійснення розрахунків у відповідності до вимог пункту 3.2.1 цього договору та укладення сторонами договорів про відступлення права вимоги за договорами забезпечення (пункт 2.1 договору відступлення права вимоги №2).

Новий кредитор зобов`язаний сплатити кредитору за відступлення права вимоги суму грошових коштів, що становить 58 711 424 грн 88 коп. шляхом її перерахування на поточний рахунок кредитора № НОМЕР_1 в АТ "Златобанк", МФО 380612 (пункт 3.1 договору).

Грошові кошти у сумі 58 711 424 грн 88 коп. новий кредитор зобов`язується перерахувати на поточний рахунок кредитора не пізніше 1 робочого дня після підписання сторонами цього договору (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 договору).

У разі невиконання новим кредитором своїх зобов`язань, передбачених пунктом 3.1 або 3.2 цього договору, до 19.02.2013 включно, з 20.02.2013 цей договір вважається розірваним і усі права та зобов`язання за ним припиняються (зокрема, припиняються права і зобов`язання сторін щодо відступлення права вимоги і сплати за це будь-якої суми, як це передбачено цим договором, без будь-якої відповідальності або додаткових угод), а відносини між боржником та кредитором продовжують регулюватися кредитними договорами у редакції, що діяла до укладення цього договору сторонами (пункт 7.4 договору).

Кредитор надав як додаток № 1 до Договору про відступлення права вимоги №2 від 18.02.2013 копію акту передачі-приймання, в якому не зазначено переліку документів, які підтверджують наявність та дійсність права вимоги що передається іншій стороні.

До заяви Кредитора про уточнення вимог надано акт передачі-приймання від 18.02.2013 в іншій редакції, ніж та, що надавалась Кредитором при зверненні до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до Боржника.

Із зазначеного у даному Акті переліку документів до господарського суду було надано лише копії кредитного договору № 11346422000 від 16.05.2008 з додатковими угодами з № 1 до № 11 та кредитного договору № 11346400000 від 16.05.2008 з додатковими угодами з № 1 до № 15.

За договором відступлення права вимоги № 2 від 18.02.2013 первісний кредитор зобов`язався передати, а Кредитор (як новий кредитор) прийняти право вимоги й за іншими договорами: кредитним договором № 269-в-ока від 29.03.2006, кредитним договором № 281-в-ДКБ від 29.06.2006, кредитним договором № 11020756000 від 25.07.2006.

Суду не надано зазначені в Акті договори іпотеки й договори застави майнових прав, укладені в період з 2006 до 2009 роки.

До заяви з грошовими вимогами до Боржника Кредитором не надав будь-яких доказів щодо виконання Кредитором вимог пунктів 3.1, 3.2 договору відступлення права вимоги № 2 від 18.02.2013 щодо здійснення оплати за відступлення права вимоги.

4.7. На підтвердження здійснення розрахунку за цим договором із заявою про уточнення вимог Кредитор надав копію платіжного доручення № 0003 від 19.02.2013, як доказ перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ "Факторинг Фінанс" грошових коштів в сумі 58 711 424 грн 88 коп.

Це платіжне доручення не містить обов`язкових реквізитів, що передбачені для такого виду фінансових документів згідно із Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", а саме: зазначення дати "Одержано банком"; відповідний штемпель банку та підпис уповноваженої особи банку, який засвідчив проходження цього платежу на оплату, реквізитів банку одержувача, графа "Призначення платежу" за цим платіжним дорученням не містить посилання як на підставу для здійснення цього платежу, на договір відступлення прав вимоги від 18.02.2013 № 2.

4.8. 19.02.2013 між Боржником (позичальник) та Кредитором (кредитор) укладено договори новації зобов`язань №№ 02/13 та 03/13, предметом яких стали зобов`язання Боржника, право вимоги щодо яких Кредитор набув за договором уступки права вимоги № 2 від 18.02.2013.

4.9. За твердженням кредитора, за період з 2013 року до 2020 року між кредитором та боржником укладались акти переоцінки суми заборгованості за договором новації зобов`язань № 02/13 від 19.02.2019: відповідно до акту переоцінки станом на 31.12.2019 визначено суму основного зобов`язання в сумі 168 025 593 грн 83 коп., станом на 31.12.2020 - в сумі 200 574 868 грн 71 коп. Актом звірки взаємних розрахунків, складеним між боржником та кредитором за період з 01.01.2019 до 31.12.2019 заборгованість Боржника станом на 31.12.2019 становить 363 252 844 грн 11 коп., з яких (відповідно до розрахунку заборгованості за договором новації зобов`язань № 02/13 від 19.02.2013): 168 025 593 грн 83 коп. (заборгованість за сумою позики), 195 227 250 грн 28 коп. (заборгованість за нарахованими відсотками).

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків з 01.01.2020 до 31.12.2020 заборгованість Боржника перед Кредитором за договором новації зобов`язань № 02/13 від 19.02.2013 станом на 31.12.2020 становить 429 407 237 грн 78 коп., з яких (відповідно до розрахунку заборгованості за договором новації зобов`язань № 02/13 від 19.02.2013): 200 574 868 грн 71 коп. (заборгованість за сумою позики); 248 724 999 грн 89 грн (заборгованість за нарахованими відсотками), разом 449 299 868 грн 60 коп.

4.10. 12.01.2021 з метою забезпечення виконання зобов`язань Боржника за договором № 02/13 новації зобов`язань між Кредитором та Боржником укладено іпотечний договір, відповідно до якого боржником передано в іпотеку належне йому (боржнику) нерухоме майно, а саме: адміністративно-побутову будівлю, яка розташована по вул. Набережно-Хрещатицька, 4-А, у м. Києві. Заставна вартість предмету іпотеки визначена сторонами в сумі 6178374,00 грн.

4.11. За твердженням Кредитора, за період з 2013 до 2020 між ним та Боржником укладались акти переоцінки суми заборгованості за договором новації зобов`язань № 03/13 від 19.02.2019: відповідно до акту переоцінки станом на 31.12.2019 визначено суму основного зобов`язання - 118 021 779 грн 42 коп., станом на 31.12.2020 - в сумі 140 884 506 грн 78 коп., актом звірки взаємних розрахунків, укладеним між боржником та кредитором за період з 01.01.2019 до 31.12.2019 заборгованість Боржника станом на 31.12.2019 становить 255 149 856 грн 33 коп., з яких (відповідно до розрахунку заборгованості за договором новації зобов`язань № 03/13 від 19.02.2013): 118 021 779 грн 42 коп. (заборгованість за сумою позики), 137 128 076 грн 91 коп. (заборгованість по нарахованим відсоткам). Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків з 01.01.2020 до 31.12.2020 заборгованість Боржника перед Кредитором за договором новації зобов`язань №03/13 станом на 31.12.2020 становить 301 626 939 грн 54 коп., з яких (відповідно до розрахунку заборгованості за договором новації зобов`язань № 03/13 від 19.02.2013): 140 884 506 грн 78 коп. (заборгованість за сумою позики), 160 732 432 грн 76 коп. (заборгованість за нарахованими відсотками). Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 до 30.06.2021 заборгованість Боржника перед Кредитором за договором новації зобов`язань № 03/13 станом на 30.06.2021 встановлена в сумі 311 923 685 грн 03 коп., з яких (відповідно до розрахунку заборгованості за договором новації зобов`язань № 03/13 від 19.02.2013): 140 884 506 грн 78 коп. (заборгованість за сумою позики), 171 039 178 грн 25 коп. (заборгованість за нарахованим відсоткам).

4.12. За твердженням Кредитора 12.01.2021 з метою забезпечення виконання зобов`язань Боржника за договором № 02/13 новації сторони уклали іпотечний договір, відповідно до якого Боржник передав в іпотеку належне йому (боржнику) нерухоме майно, а саме: адміністративно-побутову будівлю, яка розташована по вул. Набережно-Хрещатицька, 4-А, у м. Києві. Заставна вартість предмету іпотеки визначена сторонами в сумі 6 178 374 грн 00 коп.

З метою забезпечення виконання зобов`язань Боржника за договором новації зобов`язань № 03/13 між сторонами укладено договори забезпечення: - договір застави № КП210121 від 21.01.2021, предметом якого є частка у розмірі 50,5% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська лагуна" (код ЄДРПОУ 33511799); відповідно до пункту 1.5. цього договору застави вартість предмета застави: 40 541 400 грн 00 коп. без ПДВ;

- договір застави № ОФ210121 від 21.01.2021, предметом якого є рухоме майно, детальний перелік якого наведений у додатку № 1 до договору; за згодою сторін вартість предмету застави (заставна вартість) становить 5 636 794 грн 94 коп.;

- іпотечний договір за реєстровим № 510 від 25.06.2021, відповідно до якого було передано в іпотеку Кредитору нерухоме майно за переліком та земельні ділянки загальною заставною вартістю усіх предметів іпотеки, визначеною сторонами, в сумі 144 602 345 грн 00 коп.

4.13. На підтвердження вимог Кредитора до Боржника до заяви про визнання грошових вимог Кредитор додав такі документи: копію Договору позики з додатковими угодами з № 1 до № 159; копію повідомлення про відступлення права вимоги Кредитора до Боржника від 13.12.2012; акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2019 по 31.12.2019 за Договором позики; акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2020 до 31.12.2020 за Договору позики; акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2021 до 30.06.2021 за Договором позики; розрахунок заборгованості за Договором позики станом на 30.06.2021; акти здачі-приймання робіт (надані послуги) (відсотки) з січня 2020 до червня 2021; рахунки на оплату (відсотки) з січня 2020 до червня 2021; копію договору іпотеки від 07.07.2015 за реєстровим № 627; роздруківку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 269513687; договір застави від 17.03.2017 за реєстровим № 249; витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 51742535; копію договору відступлення права вимоги № 2 від 18.02.2013; копію акту приймання-передачі (додаток № 1 до договору); повідомлення про відступлення права вимоги від 20.02.2013 (додаток № 2 до договору); копію договору № 02/13 новації зобов`язань від 19.02.2013 з додатковою угодою № 1 від 30.12.2020 та № 2 від 30.05.2021; акти переоцінки від 31.12.2013, від 31.12.2014, від 31.12.2015, від 31.12.2016, від 31.12.2017, від 31.12.2018, від 31.12.2019, від 31.12.2020 (до договору № 02/13 новації зобов`язань); акти звірки взаємних розрахунків з 01.01.2019 до 31.12.2019, з 01.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 30.06.2021 (за договором № 02/13 новації зобов`язань); розрахунок заборгованості станом на 30.06.2021 за договором № 02/13 новації зобов`язань; акти здачі-приймання робіт (надані послуги) (відсотки) з січня 2020 до червня 2021; рахунки на оплату (відсотки) з січня 2020 до червня 2021; копію договору іпотеки від 12.01.2021 за реєстровим № 8 з додатковими угодами № 1 та № 2; роздруківку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 26951505; копію договору № 03/13 новації зобов`язань від 19.02.2013 з додатковою угодою № 1 від 30.12.2020; акти переоцінки від 31.12.2013, від 31.12.2014, від 31.12.2015, від 31.12.2016, від 31.12.2017, від 31.12.2018, від 31.12.2019, від 31.12.2020 (за договором № 03/13 новації зобов`язань); акти звірки взаємних розрахунків з 01.01.2019 до 31.12.2019, з 01.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 30.06.2021 (за договором № 03/13 новації зобов`язань); розрахунок заборгованості станом на 30.06.2021 до договору № 03/13 новації зобов`язань); акти здачі-приймання робіт (надані послуги) (відсотки) з січня 2020 до червня 2021; рахунки на оплату (відсотки) з січня 2020 до червня 2021; копію договору застави від 21.01.2021 № КП210121; витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № Р145288; копію договору застави від 21.01.2021 № ОФ210121; витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № Р145286; тощо.

4.14. До заяви про уточнення заяви про визнання грошових вимог Кредитор додав додатково суду першої інстанції: копію платіжного доручення до договору про відступлення права вимоги № 2 від 18.02.2013 (за набуття права вимоги) від 19.02.2013 на суму 58 711 424 грн 88 коп.; копію кредитного договору № 11346422000 від 16.05.2008 з додатковими угодами з № 1 до № 11, який укладено між первісним кредитором АТ КБ "УкрСиббанк" та боржником (один з договорів по яким було відступлено право вимоги за договором № 2 від 18.02.2013); копію кредитного договору № 11346400000 від 16.05.2008 з додатковими угодами з № 1 до № 15, який укладено між первісним кредитором АТ КБ "УкрСиббанк" та Боржником (за одним з договорів з яких було відступлено право вимоги за договором № 2 від 18.02.2013); копію платіжного доручення на суму 90 000 грн 00 коп. (погашення за договором № 2-06-НІ).

4.15. Матеріали справи, крім Договору позики та додаткових угод до нього, не містять інших первинних документів, які свідчать про виникнення у Боржника заборгованості за тілом позики в сумі 96 337 729 грн 17 коп.

4.16. Під час розгляду заяви Кредитора ним не було надано до суду докази надання позичальнику протягом строку, встановленого додатковою угодою № 154 від 27.12.2017, суми, на яку було збільшено суму позики, в сумі 130 000 грн 00 коп.

4.17. Кредитор долучив до відзиву на апеляційну скаргу докази перерахування Боржнику грошових коштів на виконання вимог Договору позики (виписки за рахунком Кредитора за кожний рік, починаючи з 2007 до 2018 включно, з яких вбачається надання коштів позичальнику та часткове повернення отриманих коштів позичальником позикодавцю). Кредитор зазначив у відзиві, що він надає ці докази апеляційному суду, оскільки скаржник ставить під сумнів реальність надання грошових коштів за Договором позики та наявність у Боржника заборгованості в сумі 96 337 729 грн 17 коп., тоді як Боржник не заперечує наявності у нього заборгованості за Договором позики на суму 96 456 504 грн 92 коп., тому суд першої інстанції обґрунтовано не витребував виписки за рахунком Кредитора.

Відзив Кредитора на апеляційну скаргу не містить клопотання щодо долучення до матеріалів справи відповідних доказів.

4.18. ТОВ "Ніко Центр Київ" як іпотекодавець в якості забезпечення виконання зобов`язань Боржника за договором новації зобов`язань № 02/13 від 19.02.2013 уклав з Кредитором як іпотекодержателем:

- іпотечний договір від 12.01.2021, реєстровий номер № 10, відповідно до якого ТОВ "Ніко Центр України" надав в іпотеку нерухоме майно заставною вартістю предмету іпотеки, визначеною сторонами, в сумі 1 133 857 грн 00 коп.

- іпотечний договір від 12.01.2021, реєстровий номер № 14, відповідно до якого ТОВ "Ніко Центр України" надав в іпотеку нерухоме майно, заставною вартістю предмету іпотеки, що визначена сторонами, в сумі 16 308 063 грн 00 коп.

Кредитор в позасудовому порядку звернув стягнення на заставне майно, що надавалось ТОВ "Ніко Центр України" в іпотеку за іпотечними договорами з реєстровими номерами № 10, № 12, № 14.

4.19. 03.12.2021 ТОВ "Ніко Центр України" (іпотекодавець) отримав від Кредитора (іпотекодержатель) лист-повідомлення № 211202/вих.-1 від 02.12.2021 про задоволення вимоги по іпотечних договорах, відповідно до якого іпотекодержатель повідомив, що прийняв у свою власність предмети іпотеки за іпотечним договором від 12.01.2021 за реєстровими номерами № 10, 12 та № 14, задовольнивши вимоги в рахунок часткового погашення заборгованості Боржника за договором новації зобов`язань № 02/13 від 19.02.2013 на суму 34 983 300 грн 00 коп., встановленою на підставі висновку про вартість об`єкту оцінки від 25.11.2021.

Кредитор повідомив, що станом на день складання цього листа сума заборгованості Боржника за договором новації зобов`язань № 02/13 від 19.02.2013 зменшилась на суму 34 983 300 грн 00 коп. До листа № 211202/вих.-1 від 02.12.2021 додано витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з яких вбачається, що новим власником нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за Іпотечними договорами за реєстровими номерами №№ 10,12,14 є Кредитор.

14.12.2021 ТОВ "Ніко Центр Київ" засобами поштового зв`язку направив Боржнику претензію на суму 34 983 300 грн 00 коп., в якій просив здійснити погашення заборгованості перед ТОВ "Ніко Центр Київ", як перед правонаступником кредитора на зазначену суму боргу.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. 06.04.2023 Кредитор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2023, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 (про визнання грошових вимог Кредитора та здійснення заміни кредитора правонаступником) залишити без змін.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі, підставою для касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права а саме:

1) застосував Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (без посилання на конкретні норми статей в цьому законі) без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.07.2022 у справі № 826/8414/18 (існування неістотних недоліків у первинних документах не є і не може бути підставою для невизнання факту здійснення господарської операції) та не застосував статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

2) неправильно застосував статті 604, 1053 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - без урахування приписів пункту 1 частини першої статті 512, статей 514, 627 ЦК України та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладених:

- у постанові від 11.09.2018 у справі № 910/7320/17 (відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити);

- у постанові від 16.06.2021 у справі № 375/278/20 (щодо свободи укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору, виходячи з чого сторони на власний розсуд визначили умови переходу права вимоги до Боржника згідно з договором № 2 від 18.02.2013 відступлення права вимоги та уклали 19.02.2013 договори новації №№ 02/13, 03/13 з новими умовами виконання Боржником зобов`язань перед новим кредитором (Кредитором);

3) неправильно застосував положення статті 512 ЦК України, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.10.2019 у справі № 910/23070/17, (щодо набуття майновим поручителем, що виконав зобов`язання замість боржника, права вимоги до боржника в тому обсязі, в якому ним виконано свій обов`язок перед кредитором відповідно до умов договору застави), а також не застосував відповідні положення статей 11, 42 Закону України "Про іпотеку".

Скаржник зауважив, що платіжне доручення № 0003 від 19.02.2013 є належним доказом набуття Кредитором права вимоги за договором відступлення прав вимоги від 18.02.2013 № 2, адже без здійснення цієї оплати сторони б не підписали акт від 18.02.2013 приймання-передачі документів до договору про відступлення права вимоги, а відсутність окремих реквізитів не означає дефектність первинного документа.

6.2. Також скаржник вказав на порушення апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови норм процесуального права - через неправильне застосування частини третьої статті 269 ГПК України, без врахування:

- висновків Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.12.2022 у справі про банкрутство № 910/14923/20, щодо підстав, умов та процесуальної можливості прийняття апеляційним судом доказів, які не були подані до суду першої інстанції, що призвело до безпідставного неврахування доказів, наданих Кредитором в підтвердження заявлених вимог на стадії апеляційного перегляду;

- висновків Верховного Суду щодо реальності вчинення господарських операцій, наведених у постановах від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 24.05.2019 у справі №816/4537/14 (щодо банківських виписок з рахунків позичальника як належних та допустимих доказів у справі).

- та висновків Верховного Суду щодо дійсності укладеного між боржником та кредитором правочину, викладених у постановах від 16.05.2018 у справі №910/1163/17, від 25.04.2018 у справі №910/9915/17, від 10.04.2018 у справі №910/11079/17.

При цьому, скаржник зазначив про обставини, що склалися у цій справі, а саме режим воєнного стану в Україні, дистанційну роботу представника Кредитора, що перебував в місті Дніпропетровську, тоді як Кредитор територіально перебував в місті Києві, що ускладнювало оперативну комунікацію між представником та Кредитором та отримання представником від Кредитора необхідних для подання місцевому суду документів. Також скаржник вказав на стабілізаційні відключення електричної енергії внаслідок завдання ракетних ударів по інфраструктурі України протягом жовтня-грудня 2022 року.

6.3. Скаржник також зауважив, що заявник апеляційної скарги - АТ "Укрексімбанк", не заперечував проти визнання грошових вимог Кредитора на всю заявлену суму вимог до Боржника, а жодний з учасників та суд першої інстанції не ставили під сумнів доведеність цих вимог та достатність доказів, наданих на їх підтвердження, внаслідок чого необхідність їх подання виникла лише на стадії апеляційного провадження у цій справі, а відповідні докази (первинні документи: банківські виписки та платіжні доручення) підтверджують реальність господарських операцій з надання Кредитором Боржнику позики на всю заявлену у цій справі суму грошових вимог. При цьому скаржник вказав про застосування апеляційним судом формального підходу при перегляді оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. Згідно з аргументами кредитора - АТ "Укрексімбанк", у відзиві на касаційну скаргу він заперечує аргументи скаржника з підстав, які загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній постанові апеляційного суду.

7.2. Згідно з аргументами Боржника у відзиві на касаційну скаргу він заперечує висновки та мотиви в оскаржуваній постанові апеляційного суду з підстав, які загалом аналогічні обґрунтуванням, наведеним в касаційній скарзі.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо розподілу тягаря доказування при зверненні із заявою про визнання грошових вимог у справі про банкрутство

8.1. Відповідно до частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

8.2. У застосуванні наведених положень Верховний Суд згідно з усталеними висновками колегій суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду неодноразово підкреслював, що завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 25.11.2021 у справі № 924/1351/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

8.3. При цьому, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21)

Отже, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

8.4. Заявник же сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Відтак нормами КУзПБ та ГПК України обов`язок доведення підставності та правомірності заявлених грошових вимог покладено на кредитора.

А тому саме на кредитора покладений обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

При цьому Суд наголошує на такому.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду (частина перша статті 14 ГПК України). А встановлені КУзПБ правила та строки щодо подання кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника та порядок їх розгляду судом у справі про банкрутство, які передбачені положеннями статей 45-47 КУзПБ, не тотожні тому порядку розгляду аналогічних вимог, який здійснюється в позовному провадженні.

А тому ні у сторін, ні у суду у справі про банкрутство, через спрощену, порівняно з позовним провадженням, процедуру розгляду судом грошових вимог у справі про банкрутство, відсутні процесуальні передумови застосувати всі ті процесуальні інструменти та порядок доказування, які притаманні позовному провадженню.

Відтак, на кредитора при зверненні у справі про банкрутство із заявою про визнання грошових вимог до боржника покладений обов`язок надати на підтвердження цих вимог разом з заявою всі докази, які відповідають вимогам щодо доказів (статті 76-79 ГПК України), незалежно від того, чи вважає він певну сукупність доказів достатнім для підтвердження грошових вимог до боржника, та незалежно, чи заперечують інші учасники його грошові вимоги.

У протилежному випадку - у разі ненадання кредитором всіх документів на підтвердження грошових вимог - він несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України), що, водночас, не виключає поширення на кредитора права надавати додаткові докази за правилами статті 269 ГПК України.

Отже, Кредитор при зверненні з відповідною заявою до суду першої інстанції мав надати всі документи, які дозволили б суду встановити наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання Боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, платіжних документів, банківських виписок, платіжних доручень, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

8.5. Між тим, суди, зокрема апеляційний суд, встановили, що Кредитор, звернувшись із заявою про визнання грошових вимог до Боржника, додав до цієї заяви в суді першої інстанції на підтвердження цих вимог, що виникли за Договором позики внаслідок невиконання/неналежного виконання Боржником зобов`язань перед Кредитором з повернення запозичених Боржником коштів, лише частину доказів, включаючи первинні документи, тобто на підтвердження лише частини - визнаної судом суми вимог, що складає позику в сумі 93 417 629 грн 17 коп. (надання якої Кредитором Боржнику підтверджується доказами у справи: укладеними між сторонами договорами та платіжними документами) та в сумі 118 775 грн 75 коп. процентів за користування вказаною сумою позики за відповідний період, нарахованих Кредитором та заявлених ним у складі грошових вимог з урахуванням часткової оплати (4.1 - 4.4., 4.13, 4.15, 4.16).

Тоді як ні акт звірки між сторонами взаємних розрахунків, складений на 31.12.2019 за період з 01.01.2019 до 31.12.2019, відповідно до якого зафіксовано заборгованість Боржника перед Кредитором станом на 31.12.2019 на загальну суму 96 402 394 грн 23 коп. (з яких, в відповідно до розрахунку заборгованості за Договором позики: 96 337 729 грн 17 коп. -заборгованість за сумою позики, 64 665 грн 06 коп. (заборгованість за нарахованими відсотками), не був визнаний належним доказом на підтвердження існування у Боржника станом на 31.12.2019 зобов`язань перед Кредитором в сумі 96 337 729 грн 17 коп., з огляду на те, що цей документ не є первинним документом та не підтверджує відповідну господарську операцію з надання позики на відповідні суми, а тому його не можна розцінити як належний та допустимий доказ обставин щодо підтвердження виникнення та наявності вказаного зобов`язання (пункти 4.4, 4.15). Аналогічного висновку Суд доходить і щодо в подальшому складеного акта звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2021, що включає суму боргу, визначеному в акті за період з 01.01.2019 до 31.12.2019 (пункт 4.4).

8.6. Суд також погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для визнання тієї частини відхилених грошових вимог Кредитора до Боржника, що були обґрунтовані з посиланням на договір від 18.02.2013 № 2 про відступлення права вимоги (між ТОВ "Факторинг Фінанс" (первісний кредитор) та Кредитором (новий кредитор)) та на договори новації цих зобов`язань - від 19.02.2013 №№ 02/13, 03/13 (між Боржником (позичальник) та Кредитором (кредитор)) з подальшим збільшенням кредиторських вимог та заборгованості Боржника шляхом складенням між сторонами в період з 2013 року до 2020 року актів переоцінки суми заборгованості за вказаними договорами новації зобов`язань (пункти 4.6, 4.8, 4.9, 4.11, 4.13), оскільки апеляційний суд, встановивши за результатами проведеної оцінки доказів у справі дефекти платіжного доручення № 0003 від 19.02.2013, копія якого надана Кредитором на підтвердження перерахування ним на розрахунковий рахунок ТОВ "Факторинг Фінанс" грошових коштів в сумі 58 711 424 грн 88 коп. (пункт 4.7), дійшов правильного висновку про недоведення - через відсутність доказів (пункт 4.6) факту набуття Кредитором права вимоги до Боржника за договором від 18.02.2013 № 2 про відступлення права вимоги через невиконання Кредитором обов`язкової умови цього договору (в пункті 2.1 договору уступки права вимоги) для набуття відповідного права вимоги, а саме щодо здійснення оплати за відповідне право вимоги (пункт 3.2.1 договору уступки права вимоги).

Суд відхиляє аргументи скаржника з апелюванням до норм законодавства щодо правил оформлення платіжних банківських документів, щодо правил набуття права за договором про уступку права вимоги тощо, з апелюванням до відповідної судової практики Верховного Суду та з твердженням про належність такого доказу у справі як платіжне доручення № 0003 від 19.02.2013 (пункт 6.1), оскільки всі наведені аргументи у сукупності по суті зводяться до вимоги скаржника переоцінити вказаний доказ, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України, а аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

8.7. Беручи до уваги наведене, Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для визнання грошових вимог Кредитора до Боржника на відхилені відповідні суми вимог через брак та недоліки доказів - неналежні докази та ненадання Кредитором первинної документації, що засвідчує наявність перерахування Кредитором Боржнику відповідних грошових коштів за Договором позики та за договором уступки права вимоги.

Тобто, з поданих до суду першої інстанції документів неможливо встановити обґрунтованість розрахунків заявника по заявленим сумам кредиторських вимог (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.09.2021 у справі № 914/1194/16, від 08.12.2020 у справі № 925/1500/17, від 09.07.2019 у справі № 909/95/18).

8.8. Щодо доказів (первинної документації: банківських виписок та платіжних доручень тощо), поданих Кредитором суду апеляційної інстанції (пункт 4.17), Суд зазначає про таке.

8.9. Правила подання доказів регламентовані приписами статті 80 ГПК України, які також узгоджуються з правилами в частині першій статті 45 КУзПБ - щодо подання кредитором доказів при зверненні із заявою про визнання грошових вимог до боржника - з обов`язком кредитора додати до цієї заяви всі ті докази (всю сукупність), які заявник визначає сам, та які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги (пункти 8.1, 8.4).

А тому наявність/відсутність заперечень боржника, розпорядника майна та/або інших кредиторів проти визнання грошових вимог кредитора, вимоги якого є предметом судового розгляду, не змінюють та не скасовують визначеного законом в частині першої статті 45 КУзПБ обов`язку кредитора довести підставність та правомірність заявлених ним грошових вимог всією сукупністю належних та допустимих доказів (пункт 8.4).

Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 6.3), що саме незаперечення інших учасників проти визнання грошових вимог Кредитора на всю заявлену суму вимог до Боржника в суді першої інстанції, невиникнення в цьому суді сумнівів про доведеність цих вимог та достатність доказів, наданих на їх підтвердження, зумовила необхідність їх подання лише на стадії апеляційного провадження у цій справі, про що скаржник також вказував в апеляційному суді (пункт 4.15).

8.10. Щодо подання цих доказів суду апеляційної інстанції, то відповідно до приписів частин першої, третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, за змістом наведених положень статей 7, 13, 74, 80, 269 ГПК України єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - скаржника).

Тоді як прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2022 у справі № 10/Б-921/1442/2013.

8.11. Дійшовши цього висновку та враховуючи, що додаткові докази у справі хоча і були надані Кредитором (додані ним до відзиву на апеляційну скаргу, пункт 4.17), однак без клопотання Кредитора (у відзиві або окремо) про долучення цих доказів до матеріалів справи, а відповідно і без зазначення Кредитором об`єктивних причин неможливості їх подання суду першої інстанції, а також без заявлення Кредитором клопотання про поновлення строку на їх подання, Суд погоджується з висновком апеляційного суду про неврахування поданих Кредитором додаткових доказів при ухваленні цим судом рішення.

При цьому Суд не розглядає та не оцінює аргументи скаржника з посиланням на об`єктивні перешкоди для своєчасного подання (суду першої інстанції) всіх доказів на підтвердження грошових вимог до Боржника (банківських виписок та платіжних доручень) (пункт 6.2), оскільки про відповідні об`єктивні причини неможливості подання Кредитором доказів у справі суду першої інстанції скаржник заявив лише в касаційному суді без наведення цих причин та відповідних обставин в апеляційному суді, внаслідок чого цей суд не розглядав їх, не досліджував та не оцінював за правилами частини третьої статті 269 ГПК України, що, в свою чергу, позбавляє Суд права вирішувати під час касаційного провадження про правильність застосування апеляційним судом статті 269 ГПК України, а також оцінювати визначені лише в касаційній скарзі перешкоди для своєчасного подання доказів суду першої інстанції..

8.12. Поряд з цим Суд відхиляє аргументи касаційної скарги зі ствердженням про доведення наданими апеляційному суду первинними документами (банківськими виписками та платіжними дорученнями тощо) грошових вимог Кредитора до Боржника на відхилену апеляційним судом суму вимог заявлених грошових вимог та неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо реальності господарських операцій (пункт 6.2), оскільки ці аргументи зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України, а аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

8.13. Отже, з урахуванням правил звернення із заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство та надання доказів на підтвердження цих вимог (пункти 8.1, 8.2, 8.4, 8.9-8.10) Суд погоджується з правильним рішенням апеляційного суду про визнання грошових вимог до Боржника на частину суми вимог зі зміною ухвали суду першої інстанції, а відповідні висновки апеляційного суду зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відповідно до норм законодавства та встановлених на підставі доказів обставин справи.

8.14. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

8.15. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної постанови апеляційного суду, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ковін Капітал", що діє від свого імені за рахунок та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Корпоративні інвестиції" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2023 у справі № 904/6032/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк