Постанова

від 20.06.2023 по справі 910/5529/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/5529/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Панчука Ю. А. (керівник), Пахолока Т. П. (адвокат),

відповідача-1 - Поліщука Р. М. (керівник),

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи-1 - Корзуна Д. Л. (адвокат),

третьої особи-2 - не з`явився,

третьої особи-3 - не з`явився,

третьої особи-4 - Дубровської І. О. (у порядку самопредставництва),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард-Добробут"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант", 2) Державного реєстратора - нотаріуса П`ятої Київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу Наумова Віталія Володимировича,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) Київська міська державна адміністрація,

про визнання недійсними правочинів та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У квітні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард-Добробут" (далі - ОСББ "Авангард-Добробут") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант" (далі - ТОВ "Інвестгарант") та Державного реєстратора - нотаріус П`ятої Київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу Наумова Віталія Володимировича (далі - Нотаріус), у якому просило:

- визнати недійсним інвестиційний договір № 3 про інвестування у житлове будівництво від 06.06.2005, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробудпереробка ЛТД" (далі - ТОВ "Агробудпереробка ЛТД") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрінвествклад" (далі - ТОВ "Центрінвествклад") з додатковою угодою до цього договору від 06.02.2006 № 1, укладеною між ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" та ТОВ "Інвестгарант",

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 21.11.2005, укладений між ТОВ "Центрінвествклад" та ТОВ "Інвестгарант";

- визнати недійсними та скасувати прийняті Нотаріусом (на підставі зазначених правочинів) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами № 35506308, № 35506687, № 35506958, № 35507231, № 35507492, якими 02.06.2017 було зареєстровано право власності ТОВ "Інвестгарант" на квартири №№ 95, 302 , 307 , 308 , 317 у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки після введення будинку в експлуатацію, забудовник отримав свідоцтва про право власності на спірні квартири, а потім передав їх ОСББ "Авангард-Добробут" для службових потреб, що складає 1% від загальної площі квартир будинку на виконання вимог Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Постановою Верховного Суду від 29.09.2021 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 910/5529/19, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, позов ОСББ "Авангард-Добробут" задоволено повністю.

6. Судові рішення мотивовано тим, що спірні квартири № 95 , № 302 , № 307 , № 308 та № 317 були визначені як службові та складають 1% від загальної площі квартир у будинку та в силу закону були передані забудовником на баланс ОСББ "Авангард-Добробут", при цьому чинним законодавством не передбачено видача правовстановлюючих документів на ці квартири. Суди встановили, що у матеріалах справи відсутні достовірні докази на підтвердження здійснення ТОВ "Центрінвествклад" як первісним кредитором за оспорюваним інвестиційним договором оплати вартості об`єкта інвестування на користь забудовника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі ТОВ "Інвестгарант" просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСББ "Авангард-Добробут" відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах:

- від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 щодо застосування статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, а саме щодо належного відповідача;

- від 11.02.2020 у справі № 923/364/19, від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (провадження №12-25гс21) щодо застосування статей 16, 203, 215 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме щодо обраного позивачем належного та ефективного способу захисту порушеного права в частині визнання оспюрюваних правочинів недійсними.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 234 ЦК України, оскільки для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Власне невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин; якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Скаржник наголошує, що оспорювані правочини були повністю виконані сторонами, майно передано на виконання означених договорів та здійснено реєстрацію права власності на квартири за ТОВ "Інвестгарант", а отже і підстав для задоволення позовних вимог судами попередніх інстанцій не було.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. Київська міська державна адміністрація, ОСББ "Авангард-Добробут", ОСОБА_1 у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшло.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 20.06.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. За кошти приватних інвесторів ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" було побудовано будинок № АДРЕСА_1 та прийнято в експлуатацію 30.11.2005, що підтверджується актом Державної приймальної комісії.

12. Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), згідно з наказом Головного управління житлового забезпечення від 15.02.2006 № 277-С, видано ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" свідоцтва про право власності на квартири: № 95 загальною площею 93,10 м2, № 302 загальною площею 88,30 м2, № 307 загальною площею 46,30 м2, № 308 загальною площею 47,80 м2, № 317 загальною площею 46,60 м2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

13. В подальшому власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № АДРЕСА_1 було створено ОСББ "Авангард-Добробут" та зареєстровано Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 18.06.2007.

14. Метою створення ОСББ "Авангард-Добробут" є забезпечення і захист прав співвласників, належне утримання спільного майна, а завданням та предметом діяльності - забезпечення реалізації прав співвласників на володіння і користування спільним майном (пункт 2.1 Статуту ОСББ "Авангард-Добробут").

15. 30.07.2007 ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" передало зазначений будинок на баланс ОСББ "Авангард-Добробут", що підтверджується актом прийняття будинку на баланс.

16. 30.07.2007 ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" передало ОСББ "Авангард-Добробут" п`ять службових квартир, що складає 1 % від загальної площі квартир у будинку, а саме квартири: № 95 загальною площею 93,10 м2, № 302 загальною площею 88,30 м2, № 307 загальною площею 46,30 м2, № 308 загальною площею 47,80 м2, № 317 загальною площею 46,60 м2, що підтверджується актом № 1/232.

17. Згідно з листом від 21.03.2008 № 10196 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна на праві власності за ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" зареєстровано, в тому числі: квартири: № 95, № 302, № 307, № 308 , № 317, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

18. 25.05.2007 Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято розпорядження № 617 "Про розподіл загальної площі у жилих будинках на 2007 рік", яким з урахуванням пункту 36 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 531/588 "Про бюджет міста Києва на 2007 рік" встановлено такі розміри відрахувань від загальної жилої площі у будинках, які вводяться у 2007 році, або коштів на день їх нарахування, які необхідні для будівництва цієї площі: при будівництві житла всіма забудовниками, незалежно від джерел фінансування на всіх земельних ділянках, відведених до 01.01.2003, а також відведених після 01.01.2003 - 7%, у тому числі: 5% - для забезпечення житлом громадян, що перебувають на квартирному обліку в районах державних адміністраціях; 2% - на службову площу житла в будинках, які передаються на баланс експлуатуючим організаціям районних у м. Києві державних адміністрацій; по інших жилих будинках - 1%, або на договірних засадах, у т. ч. нежитловими приміщеннями.

Головним управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято наказ від 24.12.2008 № 2347/С про анулювання свідоцтв про право власності від 22.02.2006 ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" на квартири № 95 , № 302 , № 307 , № 308 , № 317 у зв`язку з подальшою передачею організацією ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" цих квартир як службових - ОСББ "Авангард-Добробут".

19. 02.06.2017 нотаріусом П`ятої Київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу Наумовим Віталієм Володимировичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.06.2017за індексними номерами:

- № 35506308, яким було зареєстровано право власності ТОВ "Інвестгарант" на квартиру № 95 у багатоквартирному будинку № АДРЕСА_1;

- № 35506687, яким було зареєстровано право власності ТОВ "Інвестгарант" на квартиру № 302 у багатоквартирному будинку № АДРЕСА_1;

- № 35506958, яким було зареєстровано право власності ТОВ "Інвестгарант" на квартиру № 307 у багатоквартирному будинку № АДРЕСА_1;

- № 35507231, яким було зареєстровано право власності ТОВ "Інвестгарант" на квартиру № 308 у багатоквартирному будинку № АДРЕСА_1;

- № 35507492, яким було зареєстровано право власності ТОВ "Інвестгарант" на квартиру № 317 у багатоквартирному будинку № АДРЕСА_1.

20. Державну реєстрацію права власності на зазначені квартири було проведено на підставі інвестиційного договору від 06.06.2005 № 3, укладеного між ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" та ТОВ "Центрінвествклад", додаткової угоди № 1 до цього договору від 06.02.2006, договору відступлення права вимоги від 21.11.2005, укладеного між ТОВ "Центрінвествклад" та ТОВ "Інвестгарант" та актів приймання-передачі квартир.

21. 06.06.2005 між ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" (товариство) та ТОВ "Центрінвествклад" (інвестор) було укладено інвестиційний договір № 3 (про інвестування у житлове будівництво), предметом якого є участь інвестора у фінансуванні за рахунок власних та залучених коштів будівництва 7 (семи) квартир загальною площею 461,0 м2, в житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери на ділянці № 4 в 6-а мікрорайоні житлового масива "Позняки" в Дарницькому районі м. Києва, за змістом якого:

- об`єктом інвестування є: квартира № 95 загальною площею 93,2 м2, квартира № 99 загальною площею 88,5 м2, квартира № 302 загальною площею 88,5 м2, квартира № 307 загальною площею 47,7 м2, квартира № 308 загальною площею 47,7 м2, квартира № 314 загальною площею 47,7 м2, квартира № 317 загальною площею 47,7 м2 (пункт 1.3);

- після введення будинку в експлуатацію, за умови виконання пунктів 4.2 та 4.5, товариство зобов`язалося передати об`єкт інвестування, що буде відповідати вимогам проектно-кошторисної документації та Державних будівельних норм України за актом прийому-передачі інвестору та надати йому необхідні документи для подальшого оформлення об`єкта інвестування у власність (пункт 3.2.1).

22. 21.11.2005 між ТОВ "Центрінвествклад" (первісний кредитор) та ТОВ "Інвестгарант" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого:

- первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за інвестиційним договором № 3 (про інвестування у житлове будівництво) від 06.06.2005, укладеного між ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" та первісним кредитором, предметом якого є інвестування будівництва квартир в житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери на ділянці № 4 в 6-а мікрорайоні жилмасива "Позняки" в Дарницькому районі (пункт 1.1);

- новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх обов`язків за основним договором, в тому числі одержання у власність об`єкта, визначеного основним договором, за такими характеристиками: квартира № 95 загальною площею 93,2 м2, квартира № 99 загальною площею 88,5 м2, квартира № 302 загальною площею 88,5 м2, квартира № 307 загальною площею 47,7 м2, квартира № 308 загальною площею 47,7 м2, квартира № 314 загальною площею 47,7 м2, квартира № 317 загальною площею 47,7 м2 (пункт 1.2).

23. 06.02.2006 між ТОВ "Інвестгарант" (інвестор) та ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" (товариство) було підписано додаткову угоду № 1 до інвестиційного договору № 3 (про інвестування у житлове будівництво) від 06.06.2005, за умовами якої, у зв`язку із введенням в експлуатацію житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери на ділянці № 4 в 6-а мікрорайону житлового масива "Позняки" в Дарницькому районі м. Києва та проведення технічної інвентаризації, сторони дійшли згоди внести зміни щодо характеристики об`єкта інвестування, а саме: поштова адреса будинку: АДРЕСА_1, квартира № 95 загальною площею 93,10 м2, квартира № 99 загальною площею 87,90 м2, квартира № 302 загальною площею 88,30 м2, квартира № 307 загальною площею 46,30 м2, квартира № 308 загальною площею 47,80 м2, квартира № 314 загальною площею 46,40 м2, квартира № 317 загальною площею 46,60 м2 (пункт 1).

24. 06.02.2006 між ТОВ "Інвестгарант" та ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" були підписані акти приймання-передачі квартир № 95, № 302, № 307, № 308, № 317, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

25. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСББ "Авангард-Добробут" зазначає, що ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" було власником оспорюваних квартир з 22.02.2006 по 24.12.2008, тому у лютому 2006 року не могло бути одночасно проведено оформлення права власності на оспорювані квартири за ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" та передачу останнім як забудовником цих квартир ТОВ "Інвестгарант" за інвестиційним договором № 3, додатковою угодою до цього договору від 06.02.2006 та актами приймання-передачі квартир від 06.02.2006.

Крім того, позивач стверджує, що ТОВ "Інвестгарант" не значився як інвестор, за кошти якого збудовано оспорювані квартири, натомість ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" зазначено у списку інвесторів, за кошти якого збудовано оспорювані квартири.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що оспорювані договори, на думку позивача, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, що тягне за собою визнання їх недійсними та відповідно скасування державної реєстрації права власності на спірні квартири за ТОВ "Інвестгарант", яка була проведена 02.06.2017.

Позиція Верховного Суду

26. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

28. ТОВ "Інвестгарант" у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

29. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного господарського суду про те, що спірні квартири були визначені як службові та складають 1 % від загальної площі квартир у будинку та в силу закону були передані забудовником на баланс ОСББ "Авангард-Добробут", при цьому чинним законодавством не передбачено видачі правовстановлюючих документів на ці квартири. Суди встановили, що у матеріалах справи відсутні достовірні докази на підтвердження здійснення ТОВ "Центрінвествклад" як первісним кредитором за оспорюваним інвестиційним договором оплати вартості об`єкта інвестування на користь забудовника.

30. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (на яку посилається скаржник) викладено правовий висновок про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

31. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом наведеного висновку щодо застосування норм матеріального права, а саме статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України у подібних правовідносинах щодо належного відповідача, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, оскільки у цій справі Верховним Судом не вирішувався спір по суті, а наведений скаржником висновок було зроблено Великою Палатою Верховного Суду виключно у контексті вирішення питання юрисдикційної приналежності спору за участю суб`єкта владних повноважень.

32. Щодо доводів скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.02.2020 у справі № 923/364/19, від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) щодо застосування статей 16, 203, 215 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме щодо обраного позивачем належного та ефективного способу захисту порушеного права в частині визнання оспюрюваних правочинів недійсними, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

33. Верховний Суд зазначає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 09.08.2022 у справі № 921/504/20, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 24.05.2022 у справі № 910/3100/21.

34. За змістом частин 1, 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

35. Статтею 15 ЦК України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

36. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

37. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

38. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

39. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

40. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

41. Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

42. Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

43. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

44. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

45. Верховний Суд також враховує, що визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Отже, обрання позивачем способу захисту, який не відповідає ні змісту правовідносин, не здатний відновити порушені права з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 917/304/21, від 19.01.2022 у справі № 910/6899/21.

46. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

47. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

48. ОСББ "Авангард-Добробут" наголошує на тому, що позов у цій справі (№ 910/5529/19) подано на захист права власності усіх співвласників будинку - членів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, однак у зв`язку з прогалинами у законодавстві, позивач не може належно зареєструвати право власності на спірні квартири. При цьому, як встановлено судами і вбачається з матеріалів справи, спірні квартири (№ 95, № 302, № 307, № 308, № 317) були визначені як службові та складають 1% від загальної площі квартир у будинку № АДРЕСА_1, в силу закону були передані забудовником ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" на баланс ОСББ "Авангард-Добробут", при цьому чинним законодавством не передбачено видачі правовстановлюючих документів на ці квартири.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про захист порушеного права усіх співвласників будинку, обрав спосіб захисту права шляхом визнання оспорюваних правочинів недійсними (інвестиційного договору № 3 (про інвестування у житлове будівництво) від 06.06.2005 та договору відступлення права вимоги від 21.11.2005), оскільки скасування зазначених документів, на підставі яких було здійснено оспорювану державну реєстрацію речових прав, у майбутньому зможе запобігти повторній реєстрації прав на спірні об`єкти нерухомого майна за ТОВ "Інвестгарант".

49. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Так, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що зокрема підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20.

50. Отже, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваних правочинів недійсними призведе до дійсного захисту інтересу позивача, а тому така вимога є ефективним способом захисту порушеного права.

51. За таких обставин Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм матеріального права, а саме статей 16, 203, 215 ЦК України у подібних правовідносинах щодо належного та ефективного способу захисту, оскільки такі висновки не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 11.02.2020 у справі № 923/364/19, від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21), на які посилається ТОВ "Інвестгарант" у касаційній скарзі.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

52. Так, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

53. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

54. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верхового Суду щодо застосування положень статті 234 ЦК України.

55. Проте судова колегія вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

56. Доводи касаційної скарги ТОВ "Інвестгарант" про відсутність висновку Верхового Суду щодо застосування положень статті 234 ЦК України (правові наслідки фіктивного правочину) не заслуговують на увагу, оскільки зазначена стаття ЦК України не регулює спірні правовідносини і суди попередніх інстанції не посилалися на неї у оскаржуваних судових рішеннях.

57. Зважаючи на викладене, підстава, передбачена у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

59. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

60. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Інвестгарант" залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

62. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 910/5529/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай