Рішення

від 18.05.2023 по справі 336/548/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/548/22

Пр. № 2/336/231/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «ПРОМОБЛАДНАННЯ», товариства з обмеженою відповідальністю «ДБС-ХОЛДІНГ», Запорізького міського центру зайнятості, Релігійної організації «Запорізьке обласне об`єднання української церкви християн віри євангельської», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ части зі спільного майна у власність,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Погрібна С.О. - звернулася до суду з означеною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначила, що ОСОБА_1 є одним із учасників права спільної часткової власності на булівлю літ. А-4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Загальний розмір частки, яка належить йому на праві власності становить 78/1000, що дорівнює 255 кв.м Вказані приміщення використовуються позивачем з метою ведення підприємницької діяльності, але наразі позивач позбавлений можливості розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, тому виникла потреба у виділенні належних йому на праві спільної часткової власності приміщень у самостійний об`єкт нерухомого майна для здійснення своєї діяльності. Відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу в натурі часток з об`єкта нерухомого майна встановлено, що за технічними показниками 78/1000 частина будівлі контори літери А-4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є відокремленою, має окремий вихід і може бути виділена в натурі. Виділення в натурі окремого приміщення VI, площа якого складає 78/1000 від загальної площі будівлі контори літ. А-4, може бути здійснено без проведення будівельних робіт, в межах існуючої схеми розташування кімнат.

Іншими співвласниками вказаної адміністративної будівлі літ.А-4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1285663523101) є відповідачі по справі.

Хоча в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровані різні реєстраційні номери, однак вони належать одній адміністративної будівлі літ. А-4, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 . Майже всі співвласники надали згоду на поділ майна в натурі, окрім ОСОБА_2 , який наразі мешкає в Росії (точна адреса його проживання не відома), а за адресою розташування приміщення, що належить йому на праві власності, поштову кореспонденцію від його імені ніхто не отримує, тому неможливо укласти письмовий договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна. Адміністративна будівля літ. А-4 належала ВАТ «Запорізька меблева фабрика», яке було утворено внаслідок реорганізації Запорізького виробничого деревообробного об`єднання «Запоріждрев». Згідно Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 10.12.1981 №420/6, Запорізькому виробничому деревообробному об`єднанню «Запоріждрев» була відведена земельна ділянка по АДРЕСА_1 для будівництва меблевого цеху. Станом на теперішній час кадастровий номер земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , не присвоєний. Оскільки у позивача відсутня можливість встановити контакт з одним із співвласників адміністративної будівлі літ. А-4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ( ОСОБА_2 ), а тому немає можливості укласти з усіма співвласниками договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, ОСОБА_1 вимушений звернутись з відповідним позовом до суду, в якому просить виділити в натурі відповідно до його частки в адміністративній будівлі літ. А-4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з припиненням права спільної часткової власності та визнанням права приватної власності на виділене в натурі майно.

Ухвалою суду від 25.01.2022 відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.03.2023 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 18.05.2023 року Релігійну громаду християн віри євангельської «АСАМБЛЕЯ БОЖА» вилучено зі складу співвідповідачів по справі, а відтак і з учасників справи.

Позивач та його представник до суду не з`явились, надавши заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволені позовних вимог наполягали, проти заочного розгляду справи не заперечували.

Від представників відповідачів приватного підприємства «Промобладнання», Запорізького міського центру зайнятості надійшли аналогічні заяви.

Відповідачі ТОВ «ДБС-ХОЛДІНГ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове не з`явилися. Заяв про відкладення розгляду справи, про вирішення справи у їх відсутність, відзивуна позов не надали.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи неодноразово викликаним у судове засідання шляхом направлення кореспонденції на адресу зазначену у позові та останню відому адресу його реєстрації, а також за допомогою розміщення оголошення на офіційному сайті «Судова влада України», в судове засідання не з`явився. З відзивом та запереченнями на позов, до суду не звертався.

Так, вся направлена на адресу місцезнаходження майна ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та на останню відому зареєстровану адресу проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) поштова кореспонденція, повернулася до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, на фіційному веб-сайті судової влади України судом неодноразово розміщувалися оголошення про виклик ОСОБА_2 в судові засідання.

При вирішенні питання подальшої можливості розгляду справи без належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом було здійснено всі можливі спроби повідомлення ОСОБА_2 про наявність спору у суді, а також спроби виклику останнього для участі в судовому засіданні.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Як вбачається з положень ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому слід зазначити, що надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм і вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, зважаючи на обставини конкретної справи, і необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів у цивільному судочинстві може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

З урахуванням зазначеного, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяючи учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, суд під час розгляду справи здійснював всі можливі заходи з повідомлення відповідача ОСОБА_2 про наявність позову до нього та розгляд справи у суді.

Відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За згодою позивача і у відповідності до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обгрунтовано і підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Відповідно до вимог ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, зазначено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.2 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. На підставі ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Порядок користування спільною частковою власністю визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. У відповідності до ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Поділ майна, що є у спільній частковій власності внормований статтею 367 ЦК України, у відповідності до якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

На підставі ч.ч. 1,3,4 ст.364, ст. 367 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.ст.2,3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі-державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст.364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

У відповідності до пунктів 54, 56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, проводиться за умови наявності технічної можливості такого виділу та можливості використання майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин.

Для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються, зокрема, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду.

Отже, суд при наявності порушеного права та вирішенні такого спору повинен встановлювати обставини технічної можливості виділу майна та можливості його використання як самостійного об`єкта цивільних відносин.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 17.07.2019 у справі № 750/2783/16-ц, правовий режим спільної часткової власності передбачає, що володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Пунктами 1.2, 3.10, 3.11 Інструкції передбачено, що виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна), який готує суб`єкт господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 6, 7 постанови від 04.10.1991 №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 78/1000 частина адміністративної будівлі (контори) літ. А-4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 255 кв.м.

Вказане підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 5, 7).

Вказані приміщення використовуються позивачем з метою ведення підприємницької діяльності, наразі він позбавлений можливості розпоряджатися власним майном на власний розсуд, тому виникла потреба у виділенні належних на праві спільної часткової власності приміщень у самостійний об`єкт нерухомого майна для здійснення своїх господарських цілей.

Згідно вказаної довідки, іншими співвласниками адміністративної будівлі (контори) літ.А-4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1285663523101 (номер об`єкта в РПВН 918819), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) є відповідачі по справі.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровані різні реєстраційні номери вказаного об`єкту нерухомості (будівля Літ.А-4), однак вони належать одній адміністративної будівлі літ. А-4, площею 3306,2 кв.м, розташованій на земельній ділянці площею 34567 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі Договору дарування частки нерухомого майна, посвідченого 26.06.2017 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Юлією Миколаївною (зареєстровано в реєстрі за №1845), Релігійна громада християн віри євангельської «Асамблея Божа» (код ЄДРПОУ 25919678) безоплатно передала у власність Об`єднанню церков християн віри євангельської п`ятидесятників Запорізької області (код ЄДРПОУ 25219314) належні їй на праві приватної спільної часткової власності 13/500 частин будівлі контори Літ. А-4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . зазначене нерухоме майно, частка у якому відчужена, загальною площею 625,2 кв.м. До складу відчуженого майна увійшли: кімната №87, площею 74,9 кв.м, кімната №88, площею 12,2 кв.м.,(загальна площа 87,1 кв.м).

Вказане також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З вказаного вище Договору дарування від 26.06.2017 та долучених до матеріалів справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Статуту релігійної організації «Запорізьке обласне об`єднання української церкви християн віри євангельської» вбачається, що Об`єднанню церков християн віри євангельської п`ятидесятників Запорізької області та Релігійна організація «Запорізьке обласне об`єднання української церкви християн віри євангельської» є однією юридичною особою.

Також сужом встановлено, що з метою оформлення правовстановлюючих документів, представник позивача адвокат Погрібна С.О. звернулась з адвокатським запитом до Міжрайонного управління у Запорізькій області та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з запитом щодо правового статусу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій розташований об`єкт нерухомості Літ. А-4, надавши відповідну схему розташування земельної ділянки та об`єктів нерухомості на ній (а.с. 19).

Листом № 28-8-0.18-152/117/21 від 31.05.2021, в.о. начальника управління повідомила, що відповідно до наданої схеми місця розташування земельної ділянки станом на 31.12.2012 за даними Державного реєстру земель м. Запоріжжя земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрована, правовстановлюючі документи та кадастровий номер на земельну ділянку відсутні.

Позивач звернувся до співвласників нежилого приміщення Літ. А-4, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з пропозицією щодо поділу вказаного об`єкту нерухомого майна в натурі та здійснення розрахунку часток нерухомого майна, що належить їм на праві спільної часткової власності. (а.с. 20-22 зі зворотами).

Згідно Листа Запорізького міського центру зайнятості №1524/09-12 від 27.05.2021, установа як співвласник 1/5 частини адміністративної будівлі Літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1 не заперечувала проти дій ОСОБА_1 щодо отримання відповідних правовстановлюючих документів. (а.с. 23).

З метою здійснення технічної інвентаризації та надання висновку про технічну можливість виділу в натурі належної на праві власності частки з об`єкта нерухомого майна (будівля контори Літ. А-4 по АДРЕСА_1 ), що перебуває у його власності, ОСОБА_1 звернувся до експертної установи ПП «Добриньком».

На час складання акту, ОСОБА_1 на праві спільної частквою власності належить 57/1000 частин адміністративної будівлі Літ.А-4, за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких увійшли наступні кімнати основного призначення, що розташовані у приміщенні підвалу: № 18- кімната, площею 22,7 кв.м., №19-коридор, площею 4 кв.м., № 20-кімната, площею 19 кв.м., № 21-коридор, площею 1 м.кв., №22-коридр, площеню3,1 кв.м., № 23-кімната, площею 12,5 кв.м., № 24-кімната, площею 20,3 кв.м., № 25 коридор, площею 14,7 кв.м., № 26 кімната, площею 14,8 кв.м., № 27 кімната, площею 21,4 кв.м., № 28 кімната, площею 36,3 кв.м., № 3а коридор, площею 17,3 кв., загальною площею 187,1 кв. м.

Також позивачу належить 21/1000 частин цією будівлі, до складу якої увійшли: №17 кладова, площею 12,7 кв.м., № 29 кімната, площею 17,6 кв.м., № 30 кімната, площею 16,4 кв.м., № 31 кімната, площею 21,2 кв.м., загальна площза частки становить 67,9 кв.м.

Загальний розмір часток будівлі контори, літ А-4, якій належать ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, становить 78/1000, загальна площа складає 255 кв.м., пойменовано як «Приміщення V».

За технічними показниками 78/1000 часток будівлі Літ. А-4 є відокремленою, має окремий вихід і може бути виділена в натурі, від загальної площі будівлі контори літ. А-4, здійснено без проведення будівельних робіт, в межах існуючої схеми розташування кімнат.

Положенням ст. 364 ЦК України закріплено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Частиною 3 ст. 364 цього Кодексу визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. При цьому, право спільної власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної часткової власності, а для інших учасників правовідносини спільної часткової власності зберігаються. (постанова Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13).

Як роз`яснено в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 №20, судам слід мати на увазі, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про поділ спільного майна або виділ з нього частки.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України, слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину нерухомого майна із самостійним виходом або у разі, коли є технічна можливість переобладнання нерухомого майна в ізольовані приміщення, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 03.04.2013 у справі № 6-12цс13, а також постанові від 23.01.2019 у справі № 757/24164/17-ц.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ретельно вивчивши матеріли справи, оцінивши у сукупності надані в обґрунтування позову письмові докази, відсутність відзивів на позовні вимоги, а вищевказані висновки експерта не спростовані та узгоджуються з приписами ст. 364 ЦК України щодо права і можливості співвласника на виділ у натурі у самостійні об`єкти нерухомого майна, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведеними, законними, а відтак підлягають повному задоволенню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, але, оскільки представником позивача не заявлена вимога про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 судових витрат, судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 10, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «ПРОМОБЛАДНАННЯ», товариства з обмеженою відповідальністю «ДБС-ХОЛДІНГ», Запорізького міського центру зайнятості, Релігійної організації «Запорізьке обласне об`єднання української церкви християн віри євангельської», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ части зі спільного майна у власність.

Виділити в натурі ОСОБА_6 із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна належні йому 78/1000 частини адміністративної будівлі літ. А-4 (Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1285663523101), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 255,0 кв.м, що складається з приміщень: № 18- кімната, площею 22,7 кв.м., №19-коридор, площею 4 кв.м., № 20-кімната, площею 19 кв.м., № 21-коридор, площею 1 м.кв., №22-коридр, площеню 3,1 кв.м., № 23-кімната, площею 12,5 кв.м., № 24-кімната, площею 20,3 кв.м., № 25 коридор, площею 14,7 кв.м., № 26 кімната, площею 14,8 кв.м., № 27 кімната, площею 21,4 кв.м., № 28 кімната, площею 36,3 кв.м., № 3а коридор, площею 17,3 кв., №17 кладова, площею 12,7 кв.м., № 29 кімната, площею 17,6 кв.м., № 30 кімната, площею 16,4 кв.м., № 31 кімната, площею 21,2 кв.м.

Припинити ОСОБА_1 право спільної часткової власності на належні йому 78/1000 частини адміністративної будівлі літ. А-4 (Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1285663523101), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на виділені в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення адміністративної будівлі літ. А-4 (Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1285663523101), що є єдиним цілим об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 255,0 кв.м, що складаються з приміщень: № 18- кімната, площею 22,7 кв.м., №19-коридор, площею 4 кв.м., № 20-кімната, площею 19 кв.м., № 21-коридор, площею 1 м.кв., №22-коридр, площеню 3,1 кв.м., № 23-кімната, площею 12,5 кв.м., № 24-кімната, площею 20,3 кв.м., № 25 коридор, площею 14,7 кв.м., № 26 кімната, площею 14,8 кв.м., № 27 кімната, площею 21,4 кв.м., № 28 кімната, площею 36,3 кв.м., № 3а коридор, площею 17,3 кв., №17 кладова, площею 12,7 кв.м., № 29 кімната, площею 17,6 кв.м., № 30 кімната, площею 16,4 кв.м., № 31 кімната, площею 21,2 кв.м.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Приватне підприємство «ПРОМОБЛАДНАННЯ», місцезнаходження: вул. Кругова, буд.165, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 30693980.

Відповідачі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДБС-ХОЛДІНГ», місцезнаходження (юридична адреса): вул. Багговутівська, буд.8/10, м. Київ, 04107, ЄДРПОУ 33175085; місцезнаходження (фактична адреса): м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд.63, к.208.

Запорізький міський центр зайнятості, місцезнаходження: вул. Рекордна, буд.16-Б, м. Запоріжжя, 69037, ЄДРПОУ 20482573.

Релігійна організація «Запорізьке обласне об`єднання української церкви християн віри євангельської», місцезнаходження: вул. Фінальна, буд.18, м. Запоріжжя, 69106, ЄДРПОУ 25219314.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання (останнє відоме зареєстроване): АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Суддя О.В. Щаслива