Ухвала

від 27.06.2023 по справі 527/1464/23

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1464/23

провадження № 1-кс/527/344/23

УХВАЛА

іменем України

27 червня 2023 року м. Глобине

Слідчий суддяГлобинського районногосуду Полтавськоїобласті ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Глобине клопотанняпрокурора Глобинськоїокружної прокуратуриПолтавської області ОСОБА_3 ,про накладенняарешту намайно заматеріалами кримінальногопровадження за№42023172010000009 від 23 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

21червня 2023року прокурорГлобинської окружноїпрокуратури Полтавськоїобласті ОСОБА_3 звернулася зклопотанням пронакладення арештуна майноза матеріалами кримінальногопровадження №42023172010000009 від 23 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

В обґрунтування клопотання, прокурор зазначив, що у провадженні СВ ВП№1Кременчуцького РУПГУНП вПолтавській області перебуваютьматеріали досудовогорозслідування№42023172010000009 від 23.03.2023,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.197-1КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області з кадастровим номером 5320655400:30:013:0152,площею 0,2га,що розташованапо АДРЕСА_1 .

Встановлено, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.09.2020 за територіальною громадою смт. Градизьк в особі Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5320655400:30:013:0152, площею 0,2 га (індексний номер:54300498).

10.02.2021 Градизькою селищною радою Кременчуцького району відповідно до рішення 49 (позачергової) сесії 7 скликання Градизької селищної ради Кременчуцького району від 05.11.2020 №48 «Про проведення земельних торгів у формі аукціону (аукціон)», протоколу №2 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку комунальної власності від 10.02.2021, укладено договір оренди землі без номеру із ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 , що діяв на підставі довіреності від 06.02.2021. Предметом Договору є земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з кадастровим номером 5320655400:30:013:0152 площею 0,2 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав 10.05.2023 зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі Договору (номер запису про інше речове право 50242655).

Також встановлено, що 19.07.2021 ОСОБА_4 подано заяву до відділу містобудування та архітектури Кременчуцької райдержадміністрації про надання адміністративної послуги: Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки «Нове будівництво будівлі торгово-побутового призначення з кафетерієм по АДРЕСА_1 ».

За результатами розгляду заяви ОСОБА_4 , відділом містобудування та архітектури Кременчуцької районної державної адміністрації прийнято наказ від 23.07.2021 № 12 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва», яким надано право на будівництво: «Нове будівництво будівлі торгово-побутового призначення з кафетерієм по АДРЕСА_1 », замовник ОСОБА_4 .

10.05.2023 на замовлення ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_6 виготовлено технічний паспорт громадського будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, на теперішній час, відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про проєктні документації за параметрами пошуку «назва об`єкта Будівля торгово-побутового призначення з кафетерієм, «кадастровий номер - 5320655400:30:013:0152», виявлено інформацію від 05.10.2022 про повернення на доопрацювання Державною інспекцією архітектури та містобудування України документа, а саме: повідомлення про початок будівельних робіт № ІУ051221004885. Зокрема, дозвільний документ на підставі якого відбулося будівництво кафетерію на земельній ділянці з кадастровим номером 5320655400:30:013:0152 площею 0,2 га має статус «повернуто на доопрацювання».

На даний час недоліки, які слугували поверненню на доопрацювання документу щодо виготовлення проєктної документації не усунено, вищевказаний технічний паспорт фактично виготовлено без надання відповідного дозволу.

Тобто ОСОБА_4 проведено будівельні роботи всупереч вимог чинного законодавства, без надання відповідного дозволу на будівництво.

Так, постановою старшого слідчого СВ ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 02.05.2023 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42022172010000044, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, будівлю торгово-побутового призначення з кафетерієм, розташовану по АДРЕСА_1 , загальною площею 148, 7 кв.м., яка належить забудовнику ОСОБА_4 , мешканці АДРЕСА_2 та побудована на земельній ділянці з кадастровим номером 5320655400:30:013:0152.

З метою всебічного, об`єктивного та неупередженого розслідування кримінального провадження та встановлення істини у справі, зважаючи на те, що вищезазначена забудова визнана речовим доказом у даному кримінальному провадженні, з метою збереження речових доказів, запобігання ризикам у вигляді подальшого відчуження майна, виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно..

Посилаючись на те, що в кримінальному провадженні є достатньо даних вважати, що будівля торгово-побутового призначення з кафетерієм, розташована по АДРЕСА_1 , загальною площею 148, 7 кв.м., яка належить забудовнику ОСОБА_4 , мешканці АДРЕСА_2 та побудована на земельній ділянці з кадастровим номером 5320655400:30:013:0152, яка протизаконно використовуються невстановленою особою є доказом вчинення кримінального правопорушення та зберегла на собі його сліди, з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх передачі, відчуження виникла необхідність у накладенні арешту на вказану забудову, шляхом заборони власнику та іншим особам володіти та розпоряджатися вказаним майном.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала із наведених у ньому підстав.

Власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, на електронну адресу суду направила клопотання про розгляд справи без її участі, проти задоволення клопотання заперечувала, оскільки у неї є всі будівні умови для забудови, об`єкт не введено в експлуатацію, а тому виконання ухвали суду не має можливості. Більш того, на сьогоднішній день нею подані документи на отримання земельної ділянки в оренду та отримані містобудівні умови. Хоче зазначити суд, що всіма документами, щодо будівництва займалась довірена особа, яка фактично здійснила всі передбачені законом заходи, однак не поставила її до відома, що не було отримано дозвіл на введення в експлуатацію завершеного будівництва.

Вислухавши доводи прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає наступне.

Так, ч.1ст.131 КПК Українивстановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п.7 ч.2ст.131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст.ст.170-173 КПК України.

Відповідно дост.170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном,щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно із ч.ч. 2, 3ст.170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами, згідно зіст.98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Слідчим суддею встановлено, що відділом поліції №1 Кременчуцького районного управління поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023172010000009від 23 березня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Зокрема, диспозиція частини 3 статті 197-1 КК України передбачає відповідальність за самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті.

У свою чергу частина 1 статті 197-1 КК України передбачає відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Приміткою до цієї статті встановлено, що шкода, передбачена частиною першою цієї статті, визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином конструкція норми ч.3 ст.197-1 КК України визначає не тільки об`єкт злочину - самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті, але і наявність такої обов`язкової ознаки як завдання значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Об`єктивна сторона злочину передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки. Однак вказаний злочин є злочином із матеріальним складом, а тому для встановлення об`єктивної сторони цього злочину слід встановити не тільки самовільне зайняття земельної ділянки, але й настання суспільно небезпечних наслідківспричинення її власнику чи законному володільцюзначної шкоди, яка враховуючи примітку до ст.197-1 КК України.

Слідчим суддею також встановлено, що 10.02.2021 Градизькою селищною радою Кременчуцького району відповідно до рішення 49 (позачергової) сесії 7 скликання Градизької селищної ради Кременчуцького району від 05.11.2020 №48 «Про проведення земельних торгів у формі аукціону (аукціон)», протоколу №2 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку комунальної власності від 10.02.2021, укладено договір оренди землі без номеру із ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 , що діяв на підставі довіреності від 06.02.2021. Предметом Договору є земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з кадастровим номером 5320655400:30:013:0152 площею 0,2 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Клопотання прокурора не містить жодного обґрунтування чи посилання на докази, які б свідчили про наявність хоча б одного ризику, передбаченого ст. 170 КПК України, а лише виловлені формальні посилання на норми КПК України.

Отже, прокурором не доведено наявність мети, з існуванням якої він просить накласти арешт на майно, визначені в ч. 2 ст. 170 КПК України.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Прокурором в своєму клопотанні та в судовому засіданні не обґрунтовано та не доведено, яким чином незастосування заборони володіти та розпоряджатися будівлею призведе до її передачі, відчуження, зникнення, втрати, пошкодження майна, чи призведе до настання наслідків, які зможуть перешкодити кримінальному провадженню, разом з тим, прокурором не надано жодного доказу, що власник має намір чи здійснює дії по відчуженню зазначеного у клопотання майна.

Крім того, слід зазначити також, що у відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994 р., Series А № 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява № 48191/99, п.п. 49-62, від 10.05.2007 р.). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 р. у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п.п. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 р. у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series A № 98).

Слідчий суддя,при оцінцідоказів,керується критеріємдоведеності "позарозумним сумнівом"(справаУшаков таУшакова протиУкраїни»,Заява №10705/12).Згідно зусталеною практикоюЄСПЛ доведеністьможе випливатиіз сукупностіознак чинеспростовних презумпційстосовно фактів,достатньо вагомих,чітких іузгоджених міжсобою.Проте,з матеріалівклопотання невбачається беззаперечнихдоказів,які бпідтвердили необхідністьнакласти арештна будівлю торгово-побутового призначення з кафетерієм.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги те, що прокурором не доведено необхідність накладення арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенніклопотання прокурораГлобинської окружноїпрокуратури Полтавськоїобласті ОСОБА_3 ,про накладенняарешту намайно заматеріалами кримінальногопровадження за№42023172010000009 від 23 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Проголошення повноготексту ухваливідбулося о 09:00 год. 29 червня 2023 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1