Постанова

від 05.09.2006 по справі 7/309а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/309а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

05.09.2006 р.                                                                                      справа №7/309а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Агапова  О.Л.

суддівВеличко  Н.Л., Москальової  І.В.,

при секретареві судового засіданняДавідєнко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Корінєва О.Б. - по довір.,, Крутя Є.Ю. - по довір.,

від відповідача:

від третьої особи1. Коробкіна Н.Г. - по довір., Яковенко О.В. - по довір., 2. Заікін О.Г. - по довір., 3. Кочанова Л.І. - по довір.,,

П"яткіна О.К. - по довір.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуСпеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податку м.Донецька

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від04.07.2006 року

по справі№7/309а

за позовомАкціонерний банк "ІКАР-БАНК" м.Донецьк

доСпеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податку м.Донецька

провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень та рішень про результати розгляду скарг

до другого відповідача Державній податковій адміністрації у Донецькій області м. Донецьк

до третього відповідача Державній податковій адміністрації України м. Київ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору Національний банк України м. Київ

Акціонерний банк “Ікар-Банк”, м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовною заявою до  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування:

- податкового повідомлення –рішення від 16.06.2005р. № 0000170828/1/17844/10/13-33 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 782439 грн. 75 коп., в тому числі основний платіж в сумі 521626 грн. 50 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 260813 грн. 25 коп.;

- податкового повідомлення –рішення від 23.08.2006р. № 0000170828/2/25430/10/13-33 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 62479 грн. 75 коп. в тому числі основний платіж в сумі 46297 грн. 50 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 16182 грн. 25 коп.;

- податкового повідомлення –рішення від 07.11.2005р. № 0000170828/3/33225/10/22-013 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 62479 грн. 75 коп., в тому числі основний платіж в сумі 46297 грн. 50 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 16182 грн. 25 коп.;

та про визнання нечинними:

- рішення про результати розгляду скарги від 10.08.2005р. № 17036/10/13-37-013;

- рішення про результати розгляду повторної скарги від 18.08.2005р. № 13502/10/25-013-5 в частині відмови в задоволені повторної скарги;

- рішення про результати розгляду повторної скарги від 28.10.2005р. № 10382/6/25-0115 (з урахуванням доповнень до позовної заяви –т. І  а.с. 60 –61, та уточнень позовних вимог т. ІІ а.с. 81).

Доводи позовної заяви банк обґрунтовував тим, що він при здійснені операцій по торгівлі цінними паперами відповідно до п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, у перевіряємому податковому періоді правомірно включив до складу валових витрат витрати по покупці  акцій власної емісії, тобто, як вважав позивач, зменшення валового доходу банком допущено не було

АБ “Ікар –банк” в позовній заяві зазначав, що розміщення коштів на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках,  відноситься до операцій, що включаються в основну господарську діяльність банку; до активних операцій банку; до інших видів заборгованості. Тому страхові резерви, сформовані для покриття ризику втрати коштів, розміщених на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, повинні формуватися за рахунок збільшення валових витрат банку.

Крім того, позивач зазначав, що перевіряючими при проведенні перевірки була порушена вимога ст. 111 Закону “Про державну податкову службу”, оскільки перевірка була проведена більше встановленого терміну.

В письмових поясненнях банк вказував на те, що у випадку, який розглядався мова йде не про емісію (первинний випуск цінних паперів), а про купівлю-продаж раніше випущених акцій власної емісії, за якими виникають не тільки ціннопаперові доходи, але й ціннопаперові витрати.

З викладеного позивач дійшов висновку, що він діяв у повній відповідності до вимог п. п. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” і вірно застосував п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону щодо включення сум коштів, внесених до страхових резервів до складу валових витрат.

Ухвалою від 27.02.2006 р. господарський суд до участі у справі залучив другого відповідача –Державну податкову адміністрацію у Донецькій області та третього відповідача  –Державну податкову адміністрацію України.

Ухвалою від 04.04.2006р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору  залучений Національний банк України та, у зв'язку з необхідністю з'ясування питань, відповідь на які потребувала відповідних спеціальних знань у галузі бухгалтерії та економіки, судом призначалася судово-економічна експертиза, за наслідками якої отриманий висновок від 12.05.06 р. № 122/24.

Ухвалами від 26.12.2005 року та від 08.06.2006 року провадження у справі зупинялось за клопотаннями позивача.

Постановою господарського суду Донецької області від 04.07.2006р. у справі № 7/309а (суддя Малашкевич С.А.) позовна заява задоволена частково:   скасоване податкове повідомлення-рішення від 16.06.2005р. № 0000170828/1/17844/10/13-33 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 40543 грн. 55 коп., в тому числі основний платіж в сумі 30160 грн. 50 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 10383 грн. 05 коп.; скасоване податкове повідомлення –рішення від 23.08.2005р. № 0000170828/2/25430/10/13-33; скасоване податкове повідомлення – рішення від 07.11.2005р. № 0000170828/3/33225/10/22-013 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 40543 грн. 55 коп., в тому числі основний платіж в сумі 30160 грн. 50 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 10383 грн. 05 коп.; визнане нечинними рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 10.06.2005р. № 17036/10/13-37-013 в частині відмови в задоволенні скарги про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2005р. № 0000170828/0/10268/10/13-33 в сумі 40543 грн. 55 коп., в тому числі основний платіж в сумі 30160 грн. 50 коп., та штрафні (фінансові) санкції в сумі 10383 грн. 05 коп.; визнане нечинними рішення ДПА у Донецькій області від 18.08.2005 р. № 13502/10/25-013-5 та визнане нечинним рішення ДПА України від 28.10.2005р. № 10382/6/25-0115 про результати розгляду повторних скарг в частині відмови у задоволенні скарг АБ “Ікар-Банк” про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2005р. № 0000170828/0/10268/10/13-33 та № 0000170828/1/17844/10/13-33 від 16.06.2005р. в сумі 40543 грн. 55 коп., в тому числі основний платіж в сумі 30160 грн. 50 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 10383 грн. 05 коп. В задоволені іншої частини позовної заяви відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду в частині відмови в задоволені позовної заяви через невірне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги АБ “Ікар –Банк” обґрунтовує тим, що, як він вважає, при здійснені операцій з купівлі –продажу цінних паперів –акцій власної емісії, банківська установа здійснила господарські операції по торгівлі цінними паперами, які підпадають під дію п.п.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, що підтверджене, також, висновком експертизи.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що за умови відсутності в чинному законодавстві визначення терміну “зворотній викуп акцій” господарським судом не досліджена економічна та правова суть операції. Банк наполягає на тому, що операції викупу власних акцій з метою їх подальшого перепродажу відображені в податковому обліку відповідно до їх економічної суті як господарська операція з купівлі –продажу цінних паперів на вторинному ринку, що оформлено договорами купівлі –продажу акцій та відповідає вимогам ст. 32 Закону “Про господарські товариства”.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку подана апеляційна скарга, в якій вона просить скасувати постанову в частині задоволення позовної заяви через невірне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги СДПІ обґрунтовує тим, що, як вважає СДПІ, п.п.12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що обов'язковими умовами віднесення витрат по формуванню банком страхового резерву до валових витрат є: 1) наявність заборгованості (без процентів та комісій) по активним операціям Банку для відшкодування можливих втрат, за якими сформований резерв; 2)  визначення такої заборгованості нестандартною за методикою, встановленою Національним банком України. З викладеного першим відповідачем зроблений висновок, що операції з переказу коштів з кореспондентських рахунків, які відкриті в інших банках, не вважаються заборгованістю та не є іншими активними операціями банку в розумінні податкового законодавства відносно формування страхових резервів за рахунок валових витрат.

ДПА у Донецькій області заявою від 17.08.2006р. приєдналась до апеляційної скарги СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

В заяві другий відповідач, крім підтримки доводів першого відповідача, зазначив, що п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону “Про платіжні системи та переказ грошів в Україні” визначено, що кореспондентським рахунком є рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, як вважає ДПА, не є активними операціями в розумінні Порядку розрахунку регулятивного капіталу банку, який міститься в Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою НБУ від 28.08.2001р. № 368. З викладеного другий відповідач дійшов висновку, що кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, не вважаються заборгованістю та не є іншими активними операціями банку в розумінні податкового законодавства, тому суми страхових резервів, сформованих під ці кошти, не включаються до складу валових витрат.

Третій відповідач –ДПА України, приєднався до апеляційних скарг відповідачів та просив частково скасувати постанову господарського суду з тих же підстав.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила.

В основу повідомлень –рішень, які оспорювались, покладений акт від 04.04.2005р. № 107/13-33/09806437 про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Акціонерним банком „Ікар-Банк” за період з 01.04.2003р. по 31.12.2004р.

В акті перевірки позивачу інкримінувалось порушення: п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, п.п. 12.2.2, п.п. 12.2.3 п. 12. 2 ст. 12, п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.6.1 п. 7. 6 ст. 7 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижений податок на прибуток за 2003 р. на суму 457415 грн., в т. ч. за 9 місяців 2003 р. - на суму 444695 грн.; за 2004 р.-  на суму 76135 грн., у т. ч. 1 кв. 2004 р. - на суму 5361 грн., 1 півріччя 2004 р. - на суму 21272 грн., 9 місяців 2004 р. - на суму 33717 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.04.2005р. № 0000170828/0/10268/10/13-33 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 521626 грн. 50 коп. та нараховані штрафні санкції в сумі 260813 грн. 25 коп.; податкове повідомлення –рішення від 16.06.2005р. № 0000170828/1/17844/10/13-33 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 521626 грн. 50 коп. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 260813 грн. 25 коп.; від 23.08.2005р. № 0000170828/2/25430/10/13-33 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 46297 грн. 50 коп. та штрафних санкцій в сумі  16182 грн. 25 коп.

За результатами адміністративного оскарження, повідомлення-рішення від 07.04.2005р. № 0000170828/0/10268/10/13-33 скасоване, податкове повідомлення-рішення від 16.06.2005р. № 0000170828/1/17844/10/13-33  скасоване частково в сумі 719960 грн.

Позивач, з урахуванням уточнень, просив скасувати податкові повідомлення-рішення: від 16.06.2005р. № 0000170828/1/17844/10/13-33, від 23.08.2005р. № 0000170828/2/25430/10/13-33, від 07.11.2005р. № 0000170828/3/33225/10/22-013 та визнати нечинними рішення про результати розгляду скарги від 10.06.2005р. № 17036/10/13-37-013, рішення про результати розгляду повторної скарги від 28.10.2005р. № 10382/6/25-0115, визнати нечинним рішення про результати розгляду повторної скарги від 18.08.2005 р. № 13502/10/25-013-5 в частині незадоволення повторної скарги.

Судова колегія вважає апеляційну скаргу позивача такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначено в акті перевірки, в порушення вимог п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем включена до складу витрат в окремому податковому обліку в 4 кв. 2003 р., 1-4 кв. 2004 р. сума витрат по придбанню акцій, яка сплачена по договорах купівлі-продажу з фізичними особами.

За договорами з фізичними особами, позивачем були викуплені акції, емітентом яких є він сам.

Згідно п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Останній абзац зазначеної вище правової норми робить виключення з вищевказаного правила податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами. Зокрема, не поширює перелічений в п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 цього Закону порядок такого обліку на операції зі зворотного викупу цінних паперів або їх погашення таким платником податку.

Позивачем не був узятий до уваги вказаний абзац і по операціях по зворотному викупу акцій безпідставно застосовані правила податкового обліку, що визначені п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого були завищені витрати в такому обліку, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 16137 грн.

Не беруться до уваги посилання позивача, що операції по купівлі-продажу емітованих ним акцій не слід розглядати як операції по їх зворотному викупу, оскільки в подальшому ці акції були продані іншим особам, а не погашені.

При цьому судова колегія враховує те, що окреме визначення і ознаки операцій „по зворотному викупу акцій” чинне законодавство не містить, тому позивач, при віднесені сум по таких операціях до складу витрат в окремому податковому обліку, виходить з власного розсуду та тлумачення цього поняття.

Судова колегія вважає, що при визначенні операцій як таких що є “зворотним викупом акцій” необхідно виходити перед усім з сутності операції, яка витікає з назви –“зворотний викуп акцій”.

Зворотним викупом, є викуп (купівля) в інших осіб цінних паперів, в даному випадку акцій, які емітовані (видані) покупцем цих цінних паперів. При цьому мета такого викупу цінних паперів не впливає на характер такої операції. Продаж, у подальшому цих акцій іншим особам, не змінює сутності першої операції по зворотному викупу.

Згідно ст. 8 Закону “Про цінні папери і фондову біржу” акціонерне товариство може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані в строк не більше одного року.

Судова колегія не приймає до уваги довід позивача, що зворотним є лише викуп акцій з метою їх погашення, оскільки законодавець в останньому абзаці п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” окремо обумовив і виділив операції по зворотному викупу та операції по погашенню цінних паперів. Отже, при застосуванні зазначеної норми, такі операції не слід ототожнювати і потрібно розглядати як окремі.

Виходячи з вищевикладеного господарський суд правомірно, згідно ст. 82 КАС України, не погодився з висновком судово-економічної експертизи від 12.05.2006 р. № 222/24.

Висновок про безпідставність визначення позивачу податковими повідомленнями-рішеннями, що оспорювались, податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 16137 грн. по операціях з купівлі-продажу акцій зроблений як наслідок того, що при дослідженні не підтверджені висновки за актом перевірки про порушення позивачем п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону “Про оподаткуванню прибутку підприємств”. На помилковість такої позиції вказано вище у цій ухвалі.

Таким чином, визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 16137 грн. та штрафної санкції в сумі 5799 грн. 20 коп. правомірне, податкові повідомлення-рішення в цій частині скасуванню не підлягали.

Судова колегія вважає апеляційні скарги відповідачів, також, такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 30160 грн. 50 коп. та фінансові санкції в сумі 10383 грн. 05 коп. визначені позивачу у зв'язку з встановленим під час перевірки порушенням вимог п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, п.п. 12.2.2 п.п. 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, як вважає податковий орган, банківською установою суми сформованого резерву за залишками на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, неправомірно відображені у податковій декларації у складі валових витрат за декларацією по податку на прибуток за 2003 р. в сумі 39745 грн., 9 місяців 2004 р. - в сумі 1132 грн., 2004 р. - в сумі 114505 грн., при зменшенні резерву у складі валового доходу за декларацією по податку на прибуток за 1 кв. 2004 р. - в сумі 24601 грн., півріччя 2004 р. - в сумі 39373 грн., 9 місяців 2004 р. –в сумі 39745 грн., 2004 р. –в сумі 39745 грн.

Формування резерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, в бухгалтерському обліку здійснювалось позивачем на підставі розрахунків, де ризик за коштами віднесений до групи 3,7 –нестандартний. Сума резерву визначалась в розмірі 10 відсотків від залишків на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках.

Відповідно до ст.2 Закону “Про банки та банківську діяльність” банки - це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності.

Стаття 25 цього Закону передбачає, що комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання  операцій і надання послуг, передбачених статтею 3 цього Закону.

Статтею 24 вказаного Закону встановлено, що комерційні банки утворюють резервний, страховий та інші фонди. Порядок і розміри формування резервного і страхового фондів визначає Національний банк.

Відповідно до пунктів 2 та 3 розділу другого статті 66 цього Закону  визначення норм обов'язкових резервів для банків та встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій належить до повноважень Національного банку України.

Згідно зі статтею 59 Закону України „Про національний банк України” Національний банк України визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для відкриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків.

Відповідно до п.п. 12.2.1 п. 12.1 ст. 12 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Згідно п.п. 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 цього Закону під терміном “основна діяльність” слід розуміти операції, визначені статтею 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”,  а також відповідними статтями законів про банківські фінансові установи.

При цьому, згідно із вказаною статтею, до банківських операцій, зокрема, віднесена операція з „відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них”.

Цим же підпунктом визначено, що розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати для комерційних банків - 10 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми коштів, внесених до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 Закону.

З п.п. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 зазначеного Закону вбачається, що створення страхового резерву за рахунок збільшення валових витрат здійснюється банками самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється Національним банком України. Відповідну методику визначено Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000р. N 279 (далі Положення № 279).  

Визначення окремих термінів, що вживаються у цьому Положенні передбачає, що кредитні операції - це вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення  факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо. Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на “стандартні”, “під контролем”, “субстандартні”, “сумнівні” та “безнадійні”.

Класифікація кредитних операцій - це оцінка рівня ризику за кожною кредитною операцією з урахуванням фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та рівня забезпечення кредитної операції. Оцінка рівня кредитного ризику здійснюється згідно з порядком, установленим у главах 4, 5, 6 та 7 цього Положення.

Кредитний ризик - ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитними операціями проводитиметься з відхиленнями від умов).

Положення Національного банку України “Про кредитування”, затверджене постановою Правління Національного банку України N 246 від 28 вересня 1995 р., ( із змінами та доповненнями) визначає правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування. Комерційний банк  відповідно до п.20 цього Положення аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту.

Пунктом 14 цього Положення передбачено, що з метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків, кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених Національним банком України економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів. Тобто, передбачене формування страхового резерву при наданні всіх видів кредиту.

Таким чином, за перелічених умов, судова колегія вважає правомірним формування позивачем за рахунок збільшення валових витрат банку страхових резервів для покриття ризику втрати коштів, які розміщені на кореспондентських рахунках відкритих в інших банках.

На підставі викладеного, керуючись Законом “Про державну податкову службу”, Законом “Про Національний банк України”, Законом “Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.94, ст. 160, ст.167, п.1  ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,  -

                                    У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Донецької області від 04.07.2006р. у справі   №  7/309а  залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний строк.

Головуючий:          О.Л.  Агапов

Судді:           Н.Л.  Величко

          І.В.  Москальова

Ухвала підписана 08.09.2006р.

Надруковано 8 примірників:

1 –у справу,

1 –позивачу,

1 –відповідачу,

1 –відповідачу,

1 –відповідачу,

1 –третій особі,

1 –господарському суду,

                                                                                                                                                                   1 –апеляційному суду.