Постанова

від 04.07.2006 по справі 7/309а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/309а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

04.07.06 р.                                                                                 Справа № 7/309а

Суддя господарського суду Донецької області Малашкевич С. А.

при секретарі судового засідання Юриній І. Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Акціонерного банку „Ікар-Банк”, м. Донецьк

до відповідача 1: Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

до відповідача 2: ДПА у Донецькій області

до відповідача 3: ДПА України

третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Національний банк України, м. Київ

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про результати розгляду скарг

за участю представників сторін:

від позивача – Шевцова Н. Г. – предст. за довір.; Корінева О. Б. – предст. за довір.; Круть Є. Ю. – предст. за довір.

від відповідача 1– Литвин Г. В. – завід. сектором юрид. від.; Фурдигайло А. І. – заст. нач. від.

від відповідача 2- Щербина Ю. В. – гол. держ. под. інсп.

від відповідача 3- Шинкарьова І. В. – нач. від. юр. упр.

третьої особи – П”яткина О. К. – гол. юрис. юр. упр.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерний банк “Ікар-Банк”, м. Донецьк звернувся до суду з позовом до  Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000170828/0/10268/10/13-33 від 07.04.05р., № 0000170828/1/17844/10/13-33 від 16.06.05р., № 0000170828/225430/10/13-33 від 23.08.05р., рішення про результати розгляду скарги від 10.06.05р. № 17036/10/13-37-013, рішення про результати розгляду повторної скарги від 18.08.05р. № 13502/10/25-013-5, рішення про результати розгляду повторної скарги від 28.10.05р. № 10382/6/25-0115 .

          Заявою від 09.11.05 р. № 11/1370 позивач доповнив позовні вимоги, а саме крім перелічених у позові просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000170828/3/33225/10/22-013 від 07.11.05 р.

Заявою від 04.07.06 р. позивач остаточно визначив предмет позову і просить скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0000170828/1/17844/10/13-33 від 16.06.05р., № 0000170828/225430/10/13-33 від 23.08.05р., № 0000170828/3/33225/10/22-013 від 07.11.05 р., визнати нечинними повністю рішення про результати розгляду скарги від 10.06.05р. № 17036/10/13-37-013, рішення про результати розгляду повторної скарги від 28.10.05р. № 10382/6/25-0115, визнати нечинним частково рішення про результати розгляду повторної скарги від 18.08.05 р. № 13502/10/25-013-5 в частині незадоволеної повторної скарги.

          В обґрунтування вимог позивач посилається на наступне: 1) АБ „Ікар-Банк” здійснюючи операції по торгівлі цінними паперами, відповідно до п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у перевіряємому податковому періоді правомірно включив до складу валових витрат в окремому податковому обліку операцій з іншими цінними паперами витрати по покупці на вторинному ринку акцій власної емісії, тобто ніякого зменшення валового доходу банком допущено не було; 2) розміщення коштів на кореспондентських рахунках відкритих в інших банках  відноситься: - до операцій, що включаються в основну господарську діяльність банку; - до активних операцій банку; - до інших видів заборгованості. Тому страхові резерви, сформовані для покриття ризику втрати коштів, розміщених на кореспондентських рахунках відкритих в інших банках, повинні формуватися за рахунок збільшення валових витрат банку; 3) перевіряючими при проведенні перевірки була порушена вимога ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу”, а саме перевірка була проведена більш встановленого терміну.

Відповідач - Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у            м. Донецьку в своїх запереченнях від 06.12.05 р. № 36563/10/10-1 вимоги заперечує, посилаючись на наступне: 1) позивачем порушений п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки не було враховано, що його норми не поширюються у т. ч. на операції із зворотного викупу цінних паперів; 2) кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, не вважаються заборгованістю та не є іншими активними операціями банку у розумінні податкового законодавства щодо формування резервів за рахунок валових витрат; 3) терміни проведення планової документальної перевірки АБ „Ікар-Банк” встановлювалися виходячи з робочих днів, а не з календарних, що підтверджується змінами, які внесено Законом України від 25.03.05 р. 3 2505-ІV „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”.

Позивачем надавалися письмові пояснення від 22.12.05 р. № 11/565 на заперечення відповідача, в яких позивач зазначив: - у випадку, що розглядається мова йде не про емісію (первинний випуск цінних паперів), а про купівлю-продаж раніше випущених акцій власної емісії за якими виникають не тільки ціннопаперові доходи, але й ціннопаперові витрати; - АБ „Ікар-Банк” діяв у повній відповідності до вимог п. п. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” і вірно застосував п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону щодо включення сум коштів, внесених до страхових резервів до складу валових витрат; - відповідачем при проведенні перевірки була порушена діюча на той час норма законодавства, а саме ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу”.

Ухвалою від 27.02.06 р. судом за власною ініціативою до участі у справі були залучені другий відповідач – ДПА у Донецькій області та третій відповідач – ДПА України.

Другий відповідач в своїх запереченнях від 04.04.06 р. зазначив, що згідно з абзацем 3 пункту 7 Роз”яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби” від 12.05.95 р. № 02-5/451 (із змінами та доповненнями), якщо податковий орган, до якого оскаржено рішення податкової інспекції, відмовив у задоволенні скарги, заінтересована особа не позбавлена права звернутися з позовом до податкової інспекції, яка прийняла рішення, в господарський суд за місцем її знаходження. Необхідності у залученні до участі у справі іншого відповідача в особі податкового органу, який розглядав скаргу, в такому разі немає. ДПА у Донецькій області вважає, що у правовідносинах з позивачем перебуває СДПІ, отже позовні вимоги АБ „Ікар-Банк” повинні адресуватися СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

Третій відповідач - ДПА України в запереченнях від 03.04.06 р. просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити з аналогічних мотивів, які викладені ДПА у Донецькій області в своїх запереченнях.

Позивачем заявлялось клопотання від 03.03.06 р. № 11/284, яке задоволено судом, про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – Національного банку України.

В своїх поясненнях від 16.05.06 р. № 18-317/1947-5155 Національний банк України зазначив, що банки мають формувати резерви для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями згідно із Законами України „Про Національний банк України”, „Про банки і банківську діяльність” та „Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим Постановою Правління НБУ від 06.07.00 р. № 279. Включення до складу валових витрат сум страхових резервів, сформованих під заборгованість за залишками коштів на кореспондентських рахунках, відкритих в банках – нерезидентах, не суперечить нормам чинного законодавства.

28.03.06 р. від позивача надійшло клопотання, в якому просить  суд виключити з позову вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000170828/0/10268/10/13-33 від 07.04.05р. та замінити позовні вимоги про скасування рішення ДПА від 18.08.05 р. № 13502/10/25-013-5 про результати розгляду повторної скарги вимогою про скасування рішення ДПА від 18.08.05 р. № 13502/10/25-013-5 про результати розгляду повторної скарги в частині незадоволеної повторної скарги.

Судом було задоволено клопотання позивача від 06.12.05 р. про долучення до матеріалів справи листування Українського Кредитно-Банківського Союзу та Національного банку України.       

          Ухвалами від 26.12.05 р. та від 08.06.06 р. провадження у справі зупинялось за клопотаннями позивача.

                    Судом були досліджені письмові докази додані сторонами до матеріалів справи, заслухані пояснення і доводи сторін в обґрунтування вимог і заперечень.

                    У зв”язку з необхідністю з”ясування питань, відповідь на які потребувала відповідних спеціальних знань у галузі бухгалтерії та економіки судом призначалася судово-економічна експертиза, за наслідками якої отриманий висновок від 12.05.06 р. № 122/24.

                    Першим відповідачем надавалися письмові пояснення від 08.06.06 р. № 15727/10/10-1 щодо висновку судової експертизи, в яких відповідач зазначив, що норми п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не поширюються на операції із зворотного викупу або погашення таким платником податку акцій власної емісії та не повинні відображатися у вигляді витрат в окремому податковому обліку фінансових результатів з цінними паперами.

            Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

            За результатами планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Акціонерним банком „Ікар-Банк” (код за ЄДРПОУ 09806437) за період з 01.04.03 р. по 31.12.04 р., співробітниками СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, був складений акт від 04.04.05 р. № 107/13-33/09806437 (далі “акт перевірки”). Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, п.п. 12.2.2, п.п. 12.2.3 п. 12. 2 ст. 12, п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.6.1 п. 7. 6 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненням (далі Закон України „Про прибуток”), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2003 р. на суму 457415 грн., у т. ч. за 9 місяців 2003 р. на суму 444695 грн.; за 2004 р. на суму 76135 грн., у т. ч. 1 кв. 2004 р. на суму 5361 грн., 1 півріччя 2004 р. на суму 21272 грн., 9 місяців 2004 р. на суму 33717 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000170828/0/10268/10/13-33 від 07.04.05р., яким АБ „Ікар-Банк” визначено суму податкового зобов”язання за платежем податок на прибуток в сумі 521626,5 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 260813,25 грн.; № 0000170828/1/17844/10/13-33 від 16.06.05р. про донарахування податку на прибуток в сумі 521626,5 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 260813,25 грн.; № 0000170828/225430/10/13-33 від 23.08.05р. про донарахування податку на прибуток в сумі 46297,5 грн. та штрафних санкцій у розмірі 16182,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження, повідомлення-рішення № 0000170828/0/10268/10/13-33 від 07.04.05р. було скасовано, податкове повідомлення-рішення № 0000170828/1/17844/10/13-33 від 16.06.05р. скасовано частково в сумі 719960 грн., наступні повідомлення-рішення, зокрема  № 0000170828/225430/10/13-33 від 23.08.05р., № 0000170828/3/33225/10/22-013 від 07.11.05 р. залишені без змін.

Позивач, з урахуванням уточнень, просить скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0000170828/1/17844/10/13-33 від 16.06.05р., № 0000170828/225430/10/13-33 від 23.08.05р., № 0000170828/3/33225/10/22-013 від 07.11.05 р., визнати нечинними повністю рішення про результати розгляду скарги від 10.06.05р. № 17036/10/13-37-013, рішення про результати розгляду повторної скарги від 28.10.05р. № 10382/6/25-0115, визнати нечинним частково рішення про результати розгляду повторної скарги від 18.08.05 р. № 13502/10/25-013-5 в частині незадоволеної повторної скарги.

Вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Перевіркою було встановлено, що в порушення п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про прибуток” позивачем було включено до складу витрат в окремому податковому обліку в 4 кв. 2003 р., 1-4 кв. 2004 р. суму витрат по придбанню акцій, яку було сплачено по договорах купівлі-продажу з фізичними особами.

За договорами з фізичними особами, позивачем були викуплені акції, емітентом яких є він сам.

Згідно п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про прибуток” платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Останній абзац зазначеної вище правової норми робить виключення з вищевказаного правила податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами. Зокрема, не поширює перелічений в п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 цього Закону порядок такого обліку на операції зі зворотного викупу цінних паперів або їх погашення таким платником податку.

Позивачем не був узятий до уваги вказаний абзац і по операціях по зворотному викупу акцій безпідставно застосовані правила податкового обліку, що визначені п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про прибуток”, внаслідок чого були завищені витрати в такому обліку, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 16137 грн.

Не беруться до уваги посилання позивача, що операції по купівлі-продажу емітованих ним акцій не слід розглядати як операції по їх зворотному викупу, оскільки в подальшому ці акції були продані іншим особам, а не погашені. При цьому суд виходить з наступного. Окреме визначення і ознаки операцій „по зворотному викупу акцій” чинне законодавство не містить, тому позивач, при віднесені сум по таких операціях до складу витрат в окремому податковому обліку, виходить з власного розсуду та тлумачення цього поняття.

Суд вважає, що при визначенні операцій як таких що є „зворотним викупом акцій” необхідно виходити перед усім із сутності операції яка витікає з назви – „зворотний викуп акцій”.

Зворотним викупом, на думку суду, є викуп (купівля) в інших осіб цінних паперів, в даному випадку акцій, які емітовані (видані) покупцем цих цінних паперів. При цьому мета такого викупу цінних паперів не впливає на характер такої операції. Продаж, у подальшому цих акцій іншим особам, не змінює сутності першої операції по зворотному викупу.

Згідно ст. 8 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу” акціонерне товариство може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані в строк не більше одного року.

Безпідставні доводи позивача, що зворотним є лише викуп акцій з метою їх погашення. Законодавець в останньому абзаці п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про прибуток” окремо обумовив і виділив операції по зворотному викупу та операції по погашенню цінних паперів. Отже, при застосуванні зазначеної норми, такі операції не слід ототожнювати і потрібно розглядати як окремі.

Виходячи з вищевикладеного суд, згідно ст.. 82 КАС України, також, не погоджується і не бере до уваги висновок судово-економічної експертизи від 12.05.06 р. № 222/24.

Висновок про безпідставність визначення позивачу оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов”язання з податку на прибуток у сумі 16137 грн. по операціях з купівлі-продажу акцій зроблений як наслідок того, що при дослідженні, не підтверджені висновки за актом перевірки про порушення позивачем п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про прибуток”. На помилковість такої позиції вказано вище у цій постанові.

У зв”язку з таким, визначення позивачу податкового зобов”язання з податку на прибуток в сумі 16137 грн. та штрафної санкції в сумі 5799,2 грн. суд вважає правомірним і, податкові повідомлення-рішення, в цій частині, скасуванню не підлягають.

Що стосується донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 30160,50 грн. та фін санкції у сумі 10383,05 грн., то в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

Зазначене податкове зобов”язання визначене позивачу у зв”язку з порушенням ним вимог п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, п.п. 12.2.2 п.п. 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 Закону України „Про прибуток”, а саме банківською установою суми сформованого резерву за залишками на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках неправомірно відображено у податковій декларації у складі валових витрат за декларацією з податку на прибуток за 2003 р. у сумі 39745 грн., 9 місяців 2004 р. у сумі 1132 грн., 2004 р. у сумі 114505 грн., при зменшенні резерву у складі валового доходу за декларацією з податку на прибуток за 1 кв. 2004 р. у сумі 24601 грн., півріччя 2004 р. у сумі 39373 грн., 9 місяців 2004 р. – 39745 грн., 2004 р. – 39745 грн.

Формування резерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, в бухгалтерському обліку здійснювалося позивачем на підставі розрахунків, де ризик за коштами віднесено до групи 3,7 – нестандартний. Сума резерву визначалася у розмірі 10 відсотків від залишків на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках.

Огляд чинного законодавства свідчить про наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про банки та банківську діяльність” (далі Закон України „Про банки”) банки - це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності.

Стаття 25 цього Закону передбачає, що комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання

операцій і надання послуг, передбачених статтею 3 цього Закону.

Відповідно до ст.24 Закону України “Про банки” комерційні банки утворюють резервний, страховий та інші фонди. Порядок і розміри формування резервного і страхового фондів визначає Національний банк.

Відповідно до пунктів 2 та 3 розділу другого статті 66 Закону України „Про банки” визначення норм обов”язкових резервів для банків та встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій належить до повноважень Національного банку України.

Згідно зі статтею 59 Закону України „Про національний банк України” (далі Закон України „Про НБУ”) Національний банк України визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для відкриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків.

            У п.п. 12.2.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про прибуток” встановлено, що будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

            Згідно п.п. 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 Закону України „Про прибуток” під терміном “основна діяльність” слід розуміти операції, визначені статтею 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”,  а також відповідними статтями законів про банківські фінансові установи. При цьому згідно із вказаною статею до банківських операцій, зокрема, віднесена операція з „відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них”. Цим же підпунктом визначено, що розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати: для комерційних банків - 10 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про прибуток” до складу валових витрат включаються суми коштів, внесених до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 Закону. З підпункту 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закону України „Про прибуток” вбачається, що створення страхового резерву за рахунок збільшення валових витрат здійснюється банками самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється Національним банком України. Відповідну методику визначено Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000р. N 279 (далі Положення № 279).  

Визначення окремих термінів, що вживаються у цьому Положенні передбачає, що кредитні операції - це вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення  факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо. Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на “стандартні”, “під контролем”, “субстандартні”, “сумнівні” та “безнадійні”.

Класифікація кредитних операцій - це оцінка рівня ризику за кожною кредитною операцією з урахуванням фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та рівня забезпечення кредитної операції. Оцінка рівня кредитного ризику здійснюється згідно з порядком, установленим у главах 4, 5, 6 та 7 цього Положення.

Кредитний ризик - ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитними операціями проводитиметься з відхиленнями від умов).

Положення Національного банку України “Про кредитування”, затверджене постановою Правління Національного банку України N 246 від 28 вересня 1995 р., ( із змінами та доповненнями) визначає правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування. Комерційний банк  відповідно до п.20 цього Положення аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту.

Пунктом 14 цього Положення передбачено, що з метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків, кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених Національним банком України економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів. Тобто, передбачене формування страхового резерву при наданні всіх видів кредиту.

Отже, за перелічених умов, суд вважає правомірним формування позивачем за рахунок збільшення валових витрат банку страхових резервів для покриття ризику втрати коштів, які розміщені на кореспондентських рахунках відкритих в інших банках.

Не беруться до уваги доводи позивача щодо перевищення відповідачем терміну тривалості перевірки встановленого ст.. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, оскільки зазначені обставини самі по собі не вплинули на висновки акта перевірки та право позивача стосовно можливості оспорювати такі висновки і прийняті за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення. Отже, зазначені обставини не можуть бути підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

Стосовно вимог позивача в частині визнання нечинними рішень ДПА в Донецькій області та ДПА України за результатами скарг позивача, то такі вимоги підлягають задоволенню в частинах якими було відмовлено у задоволенні скарг позивача по скасуванню оспорюваних повідомлень-рішень на суму 40543,55 грн. З яких 30160,50 грн. – основний платіж, 10383,05 грн. – штрафна (фінансова) санкція.

Суд відмовляє, також, у вимогах про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000170828/1/17844/10/13-33 від 16.06.05р. в сумі 719960 грн. - в частині, яка була скасована за наслідками адміністративного оскарження до податкового органу вищого рівня, а тому вимоги про її скасування в судовому порядку безпідставні.

Керуючись Законом України „Про державну податкову службу”, Законом України  “Про Національний банк України”, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 94, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                     П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Акціонерного банку „Ікар-Банк”, м. Донецьк задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку № 0000170828/1/17844/10/13-33 від 16.06.05р. в частині визначення АБ “Ікар-Банк” податкового зобов”язання з податку на прибуток в сумі 40543,55 грн., з яких  30160,50 грн. – основний платіж, 10383,05 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку № 0000170828/225430/10/13-33 від 23.08.05р. та № 0000170828/3/33225/10/22-013 від 07.11.05 р. в частині визначення АБ “Ікар-Банк” податкового зобов”язання з податку на прибуток в сумі 40543,55 грн., з яких  30160,50 грн. – основний платіж, 10383,05 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Визнати нечинними рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 10.06.05р. № 17036/10/13-37-013 в частині відмови у задоволенні скарги АБ “Ікар-Банк” про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.05 р. № 0000170828/0/10268/10/13-33 в сумі 40543,55 грн., з яких  30160,50 грн. – основний платіж, 10383,05 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Визнати нечинними рішення ДПА у Донецькій області від 18.08.05 р. № 13502/10/25-013-5 та рішення ДПА України від 28.10.05р. № 10382/6/25-0115 про результати розгляду повторних скарг АБ “Ікар-Банк” в частині відмови у задоволенні скарг АБ “Ікар-Банк” про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.05 р. № 0000170828/0/10268/10/13-33 та № 0000170828/1/17844/10/13-33 від 16.06.05р. в сумі 40543,55 грн., з яких  30160,50 грн. – основний платіж, 10383,05 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В решті частині позову – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь  АБ „Ікар-Банк”, м. Донецьк (м. Донецьк, пр. Ілліча, 100а, ЄДРПОУ 09806437) судовий збір в сумі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова викладена у повному обсязі 10.07.06 р.

Суддя                                                                                                Малашкевич С.А.