Постанова

від 20.06.2023 по справі 551/345/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 551/345/21 Номер провадження 22-ц/814/1922/23Головуючий у 1-й інстанції Сиволап Д. С. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Боштенка В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» Жиліна С.В. на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 23 травня 2022 року, ухвалене суддею Сиволап Д.С., повний текст рішення складено 30 травня 2022 року, у цивільнійсправі запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича про визнання недійсними угод про розірвання договорів оренди землі, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та скасування рішень державного реєстратора щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельних ділянок.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

02 квітня 2021 року ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» звернулось до Шишацького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Ганночки О.В., про визнання недійсними угод про розірвання договорів оренди землі, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та скасування рішень державного реєстратора щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельних ділянок.

Зокрема, позивач просив суд:

- визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди землі від 15.03.2013, яка укладена 05.09.2017 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0417;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» земельну ділянку з кадастровим номером 5325781600:00:005:0417, площею 3,31 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. індексний номер 49544431 від 06.11.2019 щодо припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0417 та поновити відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині права оренди вказаної земельної ділянки позивачем на підставі вищевказаного договору оренди.

- визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди землі від 01.01.2014, яка укладена 05.09.2017 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0064;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» земельну ділянку з кадастровим номером 5325781600:00:005:0064, площею 3,85 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. індексний номер 49544654 від 06.11.2019 щодо припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0064 та поновити відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині права оренди вказаної земельної ділянки позивачем на підставі вищевказаного договору оренди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договорів оренди землі від 15 березня 2013 року та 01 січня 2014 року товариство є орендарем належних ОСОБА_1 двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 5325781600:00:005:0417 та 5325781600:00:005:0064, площею 3,31га та 3,85 га відповідно. Дані договори належним чином зареєстровані та укладені строком на 10 років. Додатковою угодою від 19.07.2017 строк оренди щодо земельної ділянки 5325781600:00:005:0064 продовжено до 31.12.2031 та збільшено розмір орендної плати.

За весь час орендних відносин позивач використовує земельні ділянки за їх цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі виплачує власнику орендну плату.

В той же час позивачу 06.02.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стало відомо, що приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. 06.11.2019 були прийняті рішення про припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» щодо вищевказаних земельних ділянок ОСОБА_1 .

В якості підстав для прийняття таких рішень в реєстрі вказані угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі, укладені 05.09.2017 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 .

Позивач вказує на те, що вказані угоди про розірвання договору оренди землі між ним та ОСОБА_1 не укладались та вважає, що вони були сфальсифіковані відповідачем в 2019 році та в подальшому нотаріусом були внесені відповідні реєстраційні записи про припинення у позивача прав оренди на дані земельні ділянки.

Вказані твердження позивач обґрунтовує тим, що відповідно до існуючої у ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» процедури укладання та розірвання договорів оренди землі дані угоди не могли бути укладеними генеральним директором без погодження з рядом структурних підрозділів і фахівців товариства та внесення відповідних записів і змін в облікову документацію. Натоміть у товариства відсутні другі оригінальні примірники даних угод, жодна інформація про їх укладання у внутрішній документації товариства також відсутня.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 23 травня 2022 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича, про визнання недійсними угод про розірвання договорів оренди землі, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та скасування рішень державного реєстратора щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельних ділянок відмовлено.

З цим рішенням суду не погодилося Товариство з обмеженою відповідальністю«Агрофірма «ім.Довженка» та подало на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, та неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи, просило рішення суду першої інстанціїскасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що у ТОВ «Агрофірма «ім. А.Довженка» було відсутнє волевиявлення на укладення угод про розірвання договорів оренди землі, так як угоди ним не підписувалися, наміру укладати такі угоди у позивача не було, а спірні правочини є підробленими.

Оригінали оспорюваних угод відповідач на вимогу суду не надав навмисно, щоб не можна було провести судово-технічну експертизу та встановити час їх укладення.

Відповідач не зверталася з заявою про намір припинити дію договорів або внести в них зміни. Як і позивач не звертався до відповідача про дострокове розірвання договору оренди. Претензій до позивача ОСОБА_1 також не пред`являла.

В угодах про дострокове розірвання договорів оренди землі не вказано місце їх укладання, відсутній кадастровий номер земельної ділянки, її площа, місце розташування, не вказана дата припинення орендних відносин.

Позивач вважає, що відповідач, маючи зловмисну домовленість із ОСОБА_2 з метою нанесення шкоди позивачу та отримання неправомірної вигоди, не повідомила ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка» про припинення орендних відносин, а зверталася із заявами про видачу авансових орендних платежів 03.04.2017 р., 19.07.2018 р., отримавши їх на загальну суму 66759,60 грн, а орендні відносини припинила 01.11.2019 р.

Відзив від учасників справи не надходив.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та або резолютивної частини.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином на електронні адреси.

Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шведенко П.Ю. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Отже неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, що відповідає приписам ст. 372 ЦПК України.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Суд першої інстанції встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,31 га, кадастровий номер 5325781600:00:005:0417 (дата державної реєстрації 14.04.2011, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 201854153257) (т.1 а.с.29-40).

15 березня 2013 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» в особі директора виробничого підрозділу «Агрофірма «Гоголево» Легейди А.М. укладено договір оренди землі б/н.

За умовами даного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове приватне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,31га з кадастровим номером 5325781600:00:005:0417. Строк дії договору згідно п.9 становить 10 років (т.1 а.с.24-27).

15 березня 2013 року сторонами договору оренди складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору (т.1 а.с.28).

05 липня 2014 року державним реєстратором Шишацького РУЮ Дерій В.І. В. здійснено реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на земельну ділянку з кадастровим номером 5325781600:00:005:0417 на підставі вищевказаного договору оренди б/н від 15.03.2013 (т.1 а.с.42-43).

06 листопада 2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. до реєстру внесено запис про припинення іншого речового права (права оренди) належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0417, індексний номер рішення 49544431. Підставою для прийняття даного рішення вказано угоду про розірвання договору оренди землі б/н від 05.09.2017, укладену між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 19).

На запит суду державним реєстратором Шишацької селищної ради надані сканкопії оспорюваних угод, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно тексту копії угоди про розірвання договору оренди землі від 15 березня 2013 року б/н, яка датована 05 вересня 2017 року, сторони, а саме: орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» в особі генерального директора Скочка В.П., дійшли взаємної згоди про розірвання договору оренди землі від 15.03.2013. Після 31.08.2018 сторони не вважають себе обтяженими будь-якими правами і обов`язками, що випливали з договору оренди землі від 15.03.2013 та не мають одна до одної будь-яких претензій. Дана угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Згідно п. 4 додаткової угоди обов`язок щодо внесення відомостей про розірвання договору оренди землі від 15.03.2013 покладається на орендодавця і виникає у нього після 31.08.2018.

Відповідно до п. 5 даної угоди визначено, що вона складена у 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, а другий в орендодавця (т.2 а.с.63).

Сторонами даної угоди 05.09.2017 також підписано акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0417, який є додатком до угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 13.03.2013 (т.2 а.с. 63 зворотній бік).

Також ОСОБА_1 на праві приватної власності належить інша земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,85га, кадастровий номер 5325781600:00:005:0064 (дата державної реєстрації 29.01.2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 837804153257) (т.1 а.с.51-56).

01 січня 2014 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» в особі директора виробничого підрозділу «Агрофірма «Гоголево» Легейди А.М. укладено договір оренди землі б/н.

За умовами даного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове приватне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,85га з кадастровим номером 5325781600:00:005:0064. Строк дії договору згідно п.9 становить 10 років (т.1 а.с.44-47).

01 січня 2014 року сторонами договору оренди складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору (т.1 а.с.48 ).

01 лютого 2016 року державним реєстратором Шишацького РУЮ Мареничем О.М. здійснено реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на земельну ділянку з кадастровим номером 5325781600:00:005:0064 на підставі вищевказаного договору оренди б/н від 01.01.2014. (т.1 а.с.55-56).

19 січня 2017 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» в особі директора виробничого підрозділу «Агрофірма «Гоголево» Легейди А.М. укладена додаткова угода до договору оренди землі від 01.01.2014 б/н за умовами якої строк дії договору оренди землі збільшено до 31.12.2031 року, крім того збільшено до 10% від нормативної грошової оцінки землі розмір орендної плати (т.1 а.с. 57).

Разом з тим в п. 4 додаткової угоди вказано кадастровий номер земельної ділянки 5325781600:00:002:0233, який не відповідає кадастровому номеру, що вказаний в основному договорі (5325781600:00:005:0064).

Незважаючи на те, що в додатковій угоді від 19.07.2017 вказано інший кадастровий номер земельної ділянки та не вказано її площа та номер договору оренди, приватним нотаріусом Березою Д.В. 08.08.2017 внесені відомості до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині строку оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0064 до 31.12.2031 (т.1 а.с.58-59).

06 листопада 2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. до реєстру внесено запис про припинення іншого речового права (права оренди) належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0064, індексний номер рішення 49544654. Підставою для прийняття даного рішення вказано угоду про розірвання договору оренди землі б/н від 05.09.2017, укладену між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 22).

Згідно тексту копії угоди про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року б/н, яка датована 05 вересня 2017 року, сторони, а саме: орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» в особі генерального директора Скочка В.П., дійшли взаємної згоди про розірвання договору оренди землі від 01.01.2014. Після 31.08.2018 сторони не вважають себе обтяженими будь-якими правами і обов`язками, що випливали з договору оренди землі від 01.01.2014 та не мають одна до одної будь-яких претензій. Дана угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Згідно п. 4 додаткової угоди обов`язок щодо внесення відомостей про розірвання договору оренди землі від 01.01.2014 покладається на орендодавця і виникає у нього після 31.08.2018.

Відповідно до п. 5 даної угоди визначено, що вона складена у 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, а другий в орендодавця (т.2 а.с.64).

Сторонами даної угоди 05.09.2017 також підписано акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0064, який є додатком до угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 01.01.2014 (т.2 а.с. 64 зворотній бік).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків заступник генерального директора з земельних активів ТОВ «Агрофірма «імені Довженка» ОСОБА_3 та начальник юридичного відділу цього товариства ОСОБА_4 вказали, що оспорювані угоди вони вважають сфальсифікованими в 2019 році, вже після звільнення ОСОБА_2 з посади генерального директора товариства, оскільки жодної угоди такого змісту товариство не укладало, спрямовуючи свою діяльність лише на збільшення земельного банку.

Зокрема, розірвання договорів оренди допускалось лише з метою подальшого укладення договорів емфітевзису щодо даних земельних ділянок. Інших підстав для дострокового розірвання договорів оренди землі товариство не допускало.

Згідно пояснень свідків за своєю посадою генеральний директор товариства ОСОБА_2 мав право підписувати угоди про розірвання договорів оренди землі, але перед цим вони підлягали обов`язковому вивченню та погодженню певними структурними підрозділами товариства відповідно до існуючої процедури роботи з пайовиками. При цьому оспорювані угоди не проходили жодної реєстрації в товаристві, не погоджувались його працівниками, у товаристві відсутній їх другі примірники.

Звертаючись до місцевого суду з цим позовом, ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка» заперечувала факт укладення 05.09.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка» в особі генерального директора Скочка В.М. угод продострокове розірвання Договорів оренди землі від 15.03.2013 та 01.01.2014 року, які вважає сфальсифікованими, шляхом поставлення на них минулої дати, а підпис на них міг бути поставлений у 2019 р. При цьому, вказує, що зазначені угоди підписані неповноважною особою ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка» суд першої інстанції виходив із того, що позивач не виконав вимог закону щодо належного обґрунтування та доказування позову, та обрав неправильний спосіб захисту.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке.

Згідно зіст. 93 Земельного кодексу Україниправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 4ст.124 ЗК Українипередбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч. 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

За нормами ч. 2ст. 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокремаЗаконом України «Про оренду землі».

Відповідно дост. 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною першоюст.14 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Відповідно дост. 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина першастатті 638 ЦК України).

Частиною першоюстатті 651 ЦК Українипередбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Заправиламист. 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннямист. 654 цього ж Кодексувстановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1ст. 4 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі укладається у письмовій формі.

За нормамист. 31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Аналогічне положення викладене також у п. п. 37, 38 Договору оренди землі №79 від 19 серпня 2014 року.

Отже, угода про розірвання договору є правочином, на який розповсюджуються норми матеріального права щодо правових наслідків недодержання сторонами на момент вчинення правочину вимог закону.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.92, ч. 2 ст.207 ЦК Україниправочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно дост. 97 ЦК Україниуправління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положеньст. 99 ЦКзагальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Так, матеріалами справи встановлено, що сторони добровільно, на власний розсуд, за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання договорів оренди землі від 15.03.2013 та від 01 січня 2014 року.

В період з березня 2009 по грудень 2017 посаду генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» обіймав ОСОБА_5 та був одним з кінцевих бенефіціарів ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» і був єдиною особою наділеною правом підпису та представництва позивача без доручення, дані обставини підтверджуються копією Статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», яка міститься в матеріалах справи.

Згідно п. 18.1 Статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», затвердженого загальними зборами товариства (протокол № 05/18/2016 від 18 травня 2016 року) для керівництва поточною діяльністю товариства утворюється одноосібний виконавчий орган генеральний директор.

Генеральний директор без доручення діє від імені товариства, в тому числі розпоряджається майном товариства, укладає договори та інші угоди, затверджує правила, процедури та інші внутрішні документи тощо (п. 19.5 Статуту).

Загальними зборами учасників ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка» 27 грудня 2017 року (протокол №12/27/2017) припинено повноваження генерального директора товариства ОСОБА_2 в зв`язку з відкликанням, зі звільненням з посади, а на посаду генерального директора призначено ОСОБА_6 .

Сторонами не заперечувалося, що ОСОБА_2 перебував на посаді генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в період з березня 2009 по грудень 2017 року.

Тобто, з наведених норм Статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» вбачається, що елементами, які свідчать про укладення правочину в письмовій формі з боку юридичної особи, є підпис саме уповноваженої згідно закону та статутних документів особи (Генерального директора) та наявність відбитку оригінальної печатки ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка».

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.92, ч.2 ст.207 ЦК Україниправочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з ч. 1ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Проте, позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження своїх доказів про те, що спірні угоди були укладені не у зазначені у них дату, а пізніше, коли ОСОБА_2 вже не перебував на посаді генерального директора ТОВ «Агрофірма ім. Довженка». Так само не надано позивачем й доказів того, що на час укладання спірних угод генеральний директор товариства не мав повноважень на укладання таких договорів, або того, що вони виконанні всупереч існуючому в товаристві порядку.

Крім того, представником позивача не було надано суду жодного доказу про те, що оспорювані угоди, підписана ОСОБА_2 , як генеральним директором ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», та відповідачем, сфальсифіковані останніми.

Факт того, що оригінали договорів оренди землі, укладені з ОСОБА_1 , зберігалися в м.Києві в ТОВ «Астарта-Київ», жодним чином технічно не перешкоджав укладанню угод про їх розірвання відповідно до положень чинного законодавства.

Крім того, у ТОВ «Агрофірма імені Довженка» були в розпорядженні копії даних договорів, що підтверджується поясненнями свідків.

Доводи апелянта про відсутність даних про розірвання договорів оренди землі з ОСОБА_1 у внутрішній документації підприємства та у відповідних бухгалтерських програмах не беруться судом до уваги, оскільки ведення даної паперової та електронної документації залежить виключно від волевиявлення і дій саме сторони позивача, яка згідно доводів її представника не заінтересована в укладанні угод та договорів, що можуть призвести до зменшення земельного банку.

Доводи апелянта про те, що у разі виникнення у відповідача наміру розірвати укладені договори оренди, він мав діяти у спосіб, визначений Регламентом взаємодії з власниками земельних ділянок, який затверджений генеральним директором ТОВ фірма «Астарта Київ» від 12 серпня 2016 року, не беруться судом до уваги, оскільки вказаний регламент регулює питання з власниками земельних ділянок, які передані у користування виключно ТОВ фірма «Астарта - Київ», а не ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», та взагалі не висвітлює питань, пов`язаних з порядком розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Доводи позивача стосовно того, що відповідач ОСОБА_1 не надала оригіналів спірних угод, тобто ухилилася від подання доказів, не береться судом до уваги, оскільки питання зберігання фізичною особою належних їй оригіналів документів законодавчо не врегульовано, тому суд не бере до уваги твердження представника позивача в частині того, що про недійсність оспорюваних угод свідчить й відсутність у відповідача ОСОБА_1 їх оригіналу.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що дотримання чи недотримання працівниками (в тому числі генеральним директором) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» певних локальних нормативних документів при підготовці та укладанні спірних угод жодним чином не повинно впливати на права та обов`язки відповідача, яка, підписуючи спірну угоду у генерального директора товариства орендаря не повинна була перевіряти чи якимось чином припускати, що останній діє без дотримання певних внутрішніх інструкцій.

Доводи апелянта про те, що ознакою фальсифікації оспорюваних угод є не зазначення в них дати, з якої договір оренди припиняє свою дію, кадастрового номеру земельної ділянки, місця їх укладання та невірне відображення інформації про орган, яким зареєстровано спірні угоди, є необґрунтованими, оскільки кадастровий номер земельної ділянки наведено в акті її приймання-передачі, укладеному того ж числа, що й спірні угоди, які визначені як додаток до них.

Відсутність в угодах посилання на дату розірвання договорів оренди також не є перешкодою для їх укладання, оскільки час розірвання договору оренди землі пов`язано з моментом державної реєстрації припинення права оренди відповідно до вимогЗаконів України «Про оренду землі»та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, слід зазначити, що місце укладання угод про розірвання договору оренди землі не визначено як її істотна умова, а ні положеннямиЦК України, а ніЗакону України «Про оренду землі», а отже відсутність в тексті угод даних про місце їх укладання не є підставою для визнання спірної угоди недійсною.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження укладення угод в умовах зловмисної домовленості з відповідачем.

При цьому суд правильно врахував, що вчинити правочин в умовах зловмисної домовленості з відповідачем генеральний директор ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» мав можливість лише до моменту його звільнення з відповідної посади, яке відбулось 27.12.2017 року.

Тому доводи позивача про те, що оспорювані додаткові угоди були сфальсифіковані їх підписантами в 2019 році, вже після звільнення ОСОБА_2 з посади генерального директора товариства автоматично виключають можливістьвизнання даних угод недійсними на підставіст. 232 ЦК України.

Крім того згідно Постанови Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 57/6663/16-ц (провадження № 61-19241св18) іншими ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є:

- наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди;

- виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками.

Верховний Суд України в пункті 22постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначив, що для визнання правочину недійсним на підставістатті 232 ЦК Українинеобхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Позивачем не доведено, що ОСОБА_2 чи відповідач ОСОБА_1 отримали будь-яку вигоду від укладання оспорюваної угоди.

Також не доведено те, що укладаючи дані угоди ОСОБА_2 діяв саме в супереч інтересам товариства, оскільки можливість розірвання договорів оренди землі передбачена, як положеннямиЗакону України «Про оренду землі»,так і положеннями договору оренди (в даному випадку п.37). Жодних обмежень на укладання даних договорів генеральним директором статут товариства на момент виникнення спірних правовідносин не містив.

Щодо позовних вимог, пред`явлених до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В., колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третястатті 13 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина другастатті 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 31 серпня 2022 року в справі № 521/6739/11 (провадження № 61-12575св21) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 335/4419/19 (провадження № 61-6171св21) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Тому мотиви відмови суду в цій частині позовних вимог до приватного нотаріуса слід змінити.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимогст. 89 ЦПК Україниоцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвен-ції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європей-ського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу з врахуванням уточнень, наведених у даній постанові.

За наведених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргуТовариства зобмеженою відповідальністю«Агрофірма «ім.Довженка» задовольнити частково.

Рішення Шишацькогорайонного судуПолтавської областівід 23травня 2022року змінити в частині вимог до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича, виклавши їх у мотивувальній частині редакції цієї постанови.

В іншійчастині рішенняШишацького районногосуду Полтавськоїобласті від23травня 2022року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : Чумак О.В.

Судді: Дряниця Ю.В.

Пилипчук Л.І.