Постанова

від 19.06.2023 по справі 466/1919/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/1919/23 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.

Провадження № 22-ц/811/984/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: ОСОБА_1 ,

представника Львівського державного університету внутрішніх справ Буляка І.Я.

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів містіЛьвовіцивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 31 березня 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання неправомірною бездіяльності.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 31 березня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що визнання неправомірними дій інспектора відділення комплектування та проходження служби Львівського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_2 щодо невключення його до наказу «По особовому складу», а саме, пункту 2 наказу, яким продовжено термін дії контракту на період з 31.08.2015року на підставі поданих працівниками заяв, не були предметом та підставою позовів у цивільних справах №466/8411/14-ц, № 466/223/16-ц, № 466/9804/16-ц. Зазначає, що у цивільній справі №466/8411/14-ц предметом позову було визнання незаконним та скасування наказу Львівського державного університету внутрішніх справ від 29 серпня 2014 року № 566 о/с про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та поновлення його на посаді доцента кафедри фізичної підготовки Львівського державного університету внутрішніх справ з 01 вересня 2014 року на підставі того, що відповідач не попередив його у встановлений термін про його звільнення у зв`язку із закінченням терміну дії контракту. У цивільній справі №466/223/16-ц предметом позову було не проведення конкурсу на заміщення вакантної посади та визнання незаконними дій щодо нерозгляду його заяву від 27 червня 2014 року про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року на підставі ч. 11 ст. 55 Закону України «Про вищу освіту». У цивільній справі № 466/9804/16-ц предметом позову було визнання незаконними дій посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ щодо розгляду його заяви від 27 червня 2014 року про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року на підставі п. 4.2 Положення про порядок заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, затверджене наказом Львівського державного університету внутрішніх справ від 05 квітня 2011 року № 104, яким передбачено, що з науково-педагогічним працівником трудові відносини припиняються у зв`язку із закінченням строку трудового договору (контракту), якщо він не виявили бажання брати участь у конкурсі на новий строк або необраний на новий строк за конкурсом. Зазначає, що з листів-відповідей Львівського державного університету внутрішніх справ від 12 липня 2022 року №19/1897 та від 17 січня 2023 року №19/124 йому стало відомо, що результатом його звільнення був не розгляд його заяви ректором Львівського державного університету внутрішніх справ Середою В.В., а невиконання інспектором відділення комплектування та проходження служби Львівського державного університету внутрішніх справ Мороз О.А. резолюції т.в.о. ректора ОСОБА_3 , накладеної на його заяві про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року на посаді доцента кафедри фізичної підготовки Львівського державного університету внутрішніх справ, враховуючи те, що ректор ОСОБА_4 його заяви не розглядав та не змінював резолюції, накладеної т.в.о. ректора ОСОБА_3 . Вказує, оскільки конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників Львівським державним університетом внутрішніх справ не проводився та не оголошувався, т.в.о. ректора Гурковський М.П. наклав на його заяві від 27 червня 2014 року резолюцію про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року, однак невиконання цієї резолюції службовою особою Львівського державного університету внутрішніх справ Мороз О.А. призвело до його не включення до наказу про продовження терміну дії контракту та порушення його конституційного права на працю, чим завдано йому моральної та матеріальної шкоди. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника Львівського державного університету внутрішніх справ Буляка І.Я. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірність дій посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 27 червня 2014 року, а також щодо непродовження контракту і звільнення ОСОБА_1 з роботи, була предметом судового розгляду і з цих питань ухвалені судові рішення, які набрали законної сили, наявність яких у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Така підстава відмови у відкритті провадження у справі передбачає заборону повторного звернення до суду з тотожними вимогами, тобто, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Якщо відсутній хоча б один з цих елементів, позови вважаються нетотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження по справі.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позовуце матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позовуце зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

В таких випадках спір між сторонами остаточно вирішено судом і повторне звернення до суду не допускається. Після набрання законної сили судовим рішенням воно стає обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і громадян і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Судом встановлено, що у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання неправомірною бездіяльності.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 покликається на те, що 31 липня 2014 року т.в.о. ректора Львівського державного університету внутрішніх справ Гурковський М.П. надав резолюцію «До розгляду» його заяви від 27 червня 2014 року про продовження терміну дії контракту, що, на його думку, мало б внесення його прізвища до наказу про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року, однак, як він дізнався у січні 2023 року, невиконання цієї резолюції службовою особою Львівського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_2 призвело до того, що його прізвище не внесли у список працівників, з якими відповідно до п. 2 наказу Львівського державного університету внутрішніх справ від 29 серпня 2014 року № 567 о/с «По особовому складу» продовжено термін дії контракту на період до 31 серпня 2015 року на підставі поданих ними заяв, чим порушено його право на працю.

З матеріалів справи вбачається, що 25 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі у справі №466/8411/14-ц, в якому просив визнати незаконними та скасувати результати конкурсу на заміщення вакантних посад доцента кафедри фізичної підготовки Львівського державного університету внутрішніх справ, визнати незаконним та скасувати наказ від 29 серпня 2014 року № 566/ос про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, поновити ОСОБА_1 на посаді доцента кафедри фізичної підготовки Львівського державного університету внутрішніх справ з 01 вересня 2014 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20 серпня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

14 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання неправомірною бездіяльності у справі №466/223/16-ц, в якому просив: визнати неправомірними дії посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ, щодо не виконання наказу ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 24 червня 2014 № 206 «Про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад»; визнати незаконними дії посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ щодо не розгляду його заяви від 27 червня 2014 року про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року; визнати незаконним і скасувати наказ ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 29 серпня 2014 року № 567 о/с «По особовому складу» в частині, що стосується продовження терміну дії контракту (призначення на посаду) завідувачам (начальникам) кафедр, професорам, доцентам, старшим викладачам, викладачам; визнати незаконним і скасувати наказ ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 24 вересня 2014 року № 648 о/с «По особовому складу» в частині, що стосується призначення ОСОБА_5 на посаду доцента кафедри фізичної підготовки на період з 19 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 31 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірним непроведення Львівським державним університетом внутрішніх справ конкурсу на заміщення вакантної посади доцента за рахунок посади професора (за рахунок коштів спеціального фонду) кафедри фізичної підготовки Львівського державного університету внутрішніх справ та невиконання наказу ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 24.06.2014р. №206 «Про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад».

У задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.06.2014р. про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року апеляційнускаргуЛьвівського державного університету внутрішніх справ задоволено.

РішенняШевченківського районного суду м. Львова від 31 травня 2016 року скасовано в частині визнання неправомірним непроведення Львівським державним університетом внутрішніх справ конкурсу на заміщення вакантної посади доцента за рахунок посади професора (за рахунок коштів спеціального фонду) кафедри фізичної підготовки Львівського державного університету внутрішніх справ та невиконання наказу ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 24 червня 2014 № 206 «Про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад». Ухвалено нову постанову, якою у цій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Крім того, ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ, третьої особи: ОСОБА_5 , про визнання незаконними дій ректора, визнання незаконним наказу у справі № 466/9804/16-ц, в якому просив: визнати незаконними дії ректора Львівського державного університету внутрішніх справ Середи В.В. щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року від 27 червня 2014 року та визнати незаконним наказ т.в.о. ректора Львівського державного університету внутрішніх справ Струса В.М. від 24 вересня 2014 № 648 о/с «По особовому складу» в частині, що стосується призначення ОСОБА_5 на посаду доцента за рахунок посади професора (за рахунок коштів спеціального фонду) кафедри фізичної підготовки, за контрактом, на період з 19 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У справі № 466/9804/16-цпозивач пред`явив,крімвимоги про визнання незаконним наказу в частині, також вимогу про визнання незаконними дій ректора Львівського державного університету внутрішніх справ Середи В.В. щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року від 27 червня 2014 року, яку обгрунтовував відсутністю у ректора повноважень одноособово розглядати вищезазначену заяву.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2023 року провадження у справі № 466/948/22 за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ, з участю третьої особи: Міністерства оборони України, про визнання неправомірною бездіяльності закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Оскільки у справі № 466/9804/16-ц третьою особою є ОСОБА_5 , а у справі № 466/948/22 третьою особою залучено Міністерство оборони України, які не є учасниками даної справи № 466/1919/23,відтаксклад учасників цих справ є відмінним, що свідчить про відсутність підстав вважати, що спір у цих справах існує між тими самими сторонами.

Разом з тим у справі № 466/9804/16-ц позивач обгрунтовував позовні вимоги незаконністю дій ректора Львівського державного університету внутрішніх справ щодо розгляду його заяви у зв`язку з відсутністю у нього повноважень на одноособовий розгляд такої заяви, а в даній справі № 466/1919/23 позовні вимоги обгрунтовано неправомірною бездіяльністю інспектора відділення комплектування та проходження служби Львівського державного університету внутрішніх справ Мороз О.А. щодо невиконання резолюції т.в.о. ректора Гурковського М.П., накладеної на його заяві про продовження терміну дії контракту, що свідчить про інші підстави позову в цих справах.

Предметом позову в у справі № 466/8411/14-ц була незаконність наказу про звільнення та поновлення на роботі, а позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовував безпідставною відмовою Львівського державного університету внутрішніх справ продовжити термін дії контракту, що призвела до незаконного, на його думку, звільнення його з роботи

Відмова продовжититермін діїконтракту єрезультатом розглядузаяви приякому невстановлені підставидля їїзадоволення,що єактивною дієюсуб`єкта,який розглядаєвимоги заяви,в тойчас якв данійсправі предметомпозову єнеправомірна бездіяльність,яка полягаєу невиконаннірезолюції т.в.оректора Львівського державного університету внутрішніх справ.

Отже, у справі № 466/8411/14-ц та у даній справі № 466/1919/23 предмет та підстави позову є різними.

У справі № 466/223/16-ц предметом позову,крімнеправомірності дій посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ та часткової незаконності наказів ректора Львівського державного університету внутрішніх справ, є також незаконність, на думку позивача, дій посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ щодо не розгляду його заяви від 27 червня 2014 року про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року.

Позовну вимогу про визнання незаконними дій посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ щодо нерозгляду його заяви від 27 червня 2014 року, ОСОБА_1 , обгрунтовував тим, що звертався із заявою про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року, однак, за результатами його звернення Львівським державним університетом внутрішніх справ не прийнято жодного рішення.

Звертаючись з позовом у даній справі № 466/1919/23, позивач вважає, що результатом розгляду його заяви від 27 червня 2014 року про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року прийнято позитивне рішення у вигляді резолюції т.в.о ректора, однак, неправомірна бездіяльність інспектора відділення комплектування та проходження служби ОСОБА_2 , що полягала у невиконанні резолюціїт.в.оректора Львівськогодержавного університетувнутрішніх справ, призвела до порушення його прав.

Зазначені обставини свідчать про відсутність підстав вважати, що позови у справі №466/223/16-ц та у даній справі № 466/1919/23 подані з тих самих підстав.

Відтак, висновки суду першої інстанції, що спір пред`явлено між тимисамими сторонами,про тойсамий предметі зтих самихпідстав,які ужебули предметомсудового розгляду,і зприводу якихухвалено судовірішення,що набрализаконної сили,є помилковими.

Надання правової оцінки заяві ОСОБА_1 від 27червня 2014року пропродовження термінудії контрактуна періоддо 31серпня 2015року увищезазначених судовихрішеннях,а такожте,що правомірністьдій посадовихосіб Львівськогодержавного університетувнутрішніх справщодо непродовженняконтракту ізвільнення ОСОБА_1 була предметомсудового розгляду,не свідчатьпро тотожністьпредмету тапідстав пред`явленихпозовів.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відмова у відкритті провадження у справі можлива за умови, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тобто, за умови, що позов, за результатами якого ухвалене рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, у ньому збігаються сторони, предмет і підстави позовів, і оскільки нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду за вирішенням спору, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у даній справі, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 31 березня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 29.06.2023 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк