Постанова

від 30.06.2023 по справі 910/10094/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2023 р. Справа№ 910/10094/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Буравльова С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об`єднаний елеватор"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022

у справі № 910/10094/22 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об`єднаний елеватор"

про стягнення 109 351,16 грн,-

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об`єднаний елеватор" про стягнення суми грошових коштів у розмірі 109 351, 16 грн, з яких: 78 072, 00 грн основний борг, 26 763,21 грн інфляційні втрати та 4 515,95 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 175, 180, 193, 230 ГК України, ст. 509, 525, 526, 530, 599, 600, 625, 901 ЦК України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договорами про надання послуг з охорони №50 від 01.04.2018 та №84 від 10.06.2019, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10094/22 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об`єднаний елеватор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." 78 072,00 грн основного боргу, 26 763,21 грн інфляційних втрат, 4 515,95 грн 3% річних та 2 481,00 грн судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Орільський об`єднаний елеватор" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у судовому засіданні, з повідомленням (викликом) учасників справи. Відстрочити сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10094/22, до ухвалення судового рішення у справі. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10094/22 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не враховані заперечення відповідача щодо ненадання позивачем послуг з охорони за вересень 2020р., оскільки акт № ОУ-0000166 від 10.09.2020 та акт № ОУ-0000165 від 10.09.2020 не підписані відповідачем, що свідчить про ненадання позивачем послуг з охорони.

Скаржник зазначає про те, що позивачем направлено акт № ОУ-0000165 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 10.09.2020 за вересень 2020р., а не акт виконаних робіт, що виключає обов`язок відповідача надавати письмову відмову від підписання направленого акту здачі прийняття робіт (надання послуг), а як свідчить текст акту № ОУ-0000166 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 10.09.2020 за договором № ДГ 50 від 01.04.2018 останній складений про те, що виконавцем були проведені такі роботи (надані послуги) за договором № ДГ 50 від 01.04.2018, однак, як свідчить договір № 50 від 01.04.2018, він має порядковий номер 50, та на ньому відсутні будь-які буквенні позначення, включаючи ДГ. Отже, позивачем не виконано робіт з охорони за договором № 50 від 01.04.2018, а їх не прийняття відповідачем, додатково підтверджує твердження відповідача про не надання йому позивачем послуг з охорони за вересень 2020р.

Також скаржник зазначає про те, що положення договору № 50 від 01.04.2018 не місять обов`язку відповідача надсилати позивачу заперечення чи зауваження на отриманий акт, а визначення об`єму виконаних послуг персоналу «Виконавця» проводиться на підставі звіту про знаходження на об`єкті, підписаного у двосторонньому порядку, відповідно до п. 2.4 договору № 50 від 01.04.2018, який так і не був визначений, складений та підписаний сторонами.

Скаржник вказує на те, що у п.п. 2 додаткових угод від 10.09.2020 сторони вказали, що претензій щодо виконання умов договору не мають, таким чином, позивач підтвердив, що не мав жодних претензій до відповідача щодо несплати грошових коштів за умовами договорів № 50 від 01.04.2018 та № 84 від 10.06.2019, на час підписання додаткових угод - 10.09.2020.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що в додаткових угодах не зазначено про відсутність зобов`язань зі сплати за надані послуги за договорами, крім того, розірвання договору не звільняє замовника від обов`язку оплатити кошти за надані виконавцем послуги протягом строку його дії.

Підставою для оплати за договорами є рахунок № СФ-0000164 від 10.09.2020 на суму 54 753,41 грн та рахунок № СФ-0000163 від 10.09.2020 на суму 23 318,59 грн, які були направлені позивачем скаржнику й були отримані останнім, але скаржник, порушуючи умови договорів, не виконав свого зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг, у зв`язку із чим, у нього виникла заборгованість у сумі 78 072,00 грн.

Договорами не було затверджено форми актів (відсутній такий додаток до договорів та й по тексту договорів навіть не йдеться), акти складались позивачем відповідно до вимог чинного законодавства й містять усі необхідні для первинних документів реквізити, крім того, спірні акти направлено поштою скаржнику для підписання, разом із рахунками на оплату.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/10094/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Орільський об`єднаний елеватор" у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об`єднаний елеватор" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 9101/10094/22 залишено без руху; Запропонувати скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду: докази сплати судового збору у розмірі 3 721,50 грн.

23.01.2023 скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги, а саме подано копію платіжного доручення № 88 від 16.01.2023, яка свідчить про сплату судового збору у розмірі 3 721,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об`єднаний елеватор" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10094/22. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об`єднаний елеватор" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10094/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, зміну колегії суддів, тимчасову непрацездатність судді Гаврилюка О.М. та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/10094/22 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.04.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір № 50 (надалі - договір-1) за умовами п.1.1. якого відповідач, за договором замовник, доручає, а позивач, за договором виконавець, за плату приймає на себе зобов`язання з охорони майна, що належить відповідачу на праві власності чи використовується в господарській діяльності відповідача на платній (договірній) чи безоплатній основі.

10.06.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір №84 (надалі - договір-2) за умовами п.1.1. якого відповідач, за договором замовник, доручає, а позивач, за договором виконавець, за плату приймає на себе зобов`язання з охорони майна, що належить відповідачу (далі по тексту «об`єкт»). Відповідач зобов`язується виконувати передбачені договором правила майнової безпеки сплатити позивачу встановлену плату.

Згідно із додатком № 1 до договору-1 відповідач доручив, а позивач за плату прийняв на себе зобов`язання з охорони майна, що належить замовнику та знаходиться за адресами: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт, Ґубиниха, вул. Шосейна, 1; Дніпропетровська область, с. Кільчень, вул. Привокзальна, 1/Б; Дніпропетровська область, м. Перещепино, вул. Вербна, 11/А.

Відповідно до додатку №1 до договору-2 відповідач доручив, а позивач за плату прийняв на себе зобов`язання з охорони майна, що належить відповідачу та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, селище Личкове, вулиця Партизанська, будинок 83-Д.

Згідно із п. 3.1. договору-1 в редакції, викладеній додатковою угодою від 27.12.2019, ціна послуг з охорони об`єкту позивачем, визначених цим договором, становить 164 260,78 грн в місяць, у тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 3.1. договору-2 в редакції, викладеній додатковою угодою від 27.12.2019, ціна послуг з охорони об`єкту позивачем, визначених цим договором, становить 69 955,78 грн в місяць, у тому числі ПДВ.

Згідно із п. 3.4. договору-1 оплата за надані позивачем послуги в розмірі, визначеному п. 3.1. договору, проводиться щомісячно до 5 числа поточного місяця за попередній місяць, шляхом переведення грошових коштів відповідачем на розрахунковий рахунок позивача, на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури на оплату.

У пункті 3.2. договору-2 зазначено, що акт виконаних робіт за надані послуги підписується щомісяця в строк до п`ятого числа місяця наступного за звітним і є підставою для здійснення оплати. Якщо протягом 5-ти днів з моменту отримання акту виконаних робіт відповідач не надав письмової відмови від його підписання із зауваженнями, такий акт вважається прийнятим відповідачем без зауважень.

Оплата за надані позивачем послуги в розмірі, обумовленому п.п. 3.1, 3.2. цього договору, проводиться щомісяця до 5 (п`ятого) числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів відповідачем на розрахунковий рахунок позивача, на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури на оплату (п. 3.4. договору-2).

10.09.2020 між сторонами підписано додаткові угоди до договорів 1 та 2, в яких сторони дійшли згоди розірвати договори з 10.09.2020, при цьому, останнім днем дії договорів вважається 10.09.2020.

Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення 78 072,00 грн основного боргу за послуги надані у вересні 2020 року, 26 763,21 грн інфляційних втрат та 4 515,95 грн 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначає позивач, на виконання умов укладених між сторонами договорів він надав відповідачу охоронні послуги за вересень 2020 року на загальну суму 78 072,00 грн, а саме з 1 по 10 число (включно), що підтверджується актом № ОУ-0000166 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 10.09.2020 за вересень 2020 року на суму 54 753,41 грн з ПДВ (за договором-1) та актом № ОУ-0000165 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 10.09.2020 за вересень 2020 року на суму 23 318,59 грн з ПДВ (за договором-2).

Однак, вказані акти не підписані зі сторони відповідача хоча направлялись останньому разом з рахунками на оплату 17.09.2020, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 17.09.2020 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» про направлення поштового відправлення № 4900085703400 та були отримані відповідачем 22.09.2020, а також повторно були направлені 14.07.2022, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 14.07.2022, списком цінних листів та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» про направлення поштового відправлення №0505085872111.

Відповідач, заперечує щодо отримання послуг у вересні 2020 року, оскільки 10.09.2020 договори 1 та 2 були розірвані сторонами, разом з тим підтверджує факт отримання актів від позивача, однак, зазначає, що сторонами погоджувалось підписання актів виконаних робіт, а не актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а тому при їх отриманні він не був зобов`язаний направляти зауваження на акти, що не передбачені договором.

Так, у пункті 3.4. договору-1 оплата за надані позивачем послуги в розмірі, визначеному п.3.1. договору, проводиться щомісячно до 5 числа поточного місяця за попередній місяць, шляхом переведення грошових коштів відповідачем на розрахунковий рахунок позивача, на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури на оплату.

У пункті 3.2. договору-2 зазначено, що акт виконаних робіт за надані послуги підписується щомісяця в строк до п`ятого числа місяця наступного за звітним і є підставою для здійснення оплати. Якщо протягом 5-ти днів з моменту отримання акту виконаних робіт відповідач не надав письмової відмови від його підписання із зауваженнями, такий акт вважається прийнятим відповідачем без зауважень.

Згідно із п. 3.4. договору-2 оплата за надані позивачем послуги в розмірі, обумовленому п.п.3.1, 3.2. цього договору, проводиться щомісяця до 5 (п`ятого) числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів відповідачем на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури на оплату.

Таким чином, враховуючи пункт 3.3. договору-2 відповідач мав би підписати акт № ОУ-0000165 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 10.09.2020 або надати письмову мотивовану відмову від його підписання, враховуючи, що 27.09.2020 є вихідним днем до 28.01.2021 включно.

Разом з тим письмові заперечення щодо акту № ОУ-0000165 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 10.09.2020 та до акту № ОУ-0000166 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 10.09.2020 у матеріалах справи відсутні.

Так, пунктами 1 додаткових угод від 10.09.2020 до договорів №50 від 01.04.2018 та №84 від 10.06.2019, сторони прийшли до згоди розірвати їх з 10.09.2020, при цьому, останнім днем дії договорів вважається 10.09.2020.

Як зазначає позивач та вбачається з актів № ОУ-0000166 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 10.09.2020 за вересень 2020 року та № ОУ-0000165 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 10.09.2020 за вересень 2020 року, вартість послуг у вересні 2020 року розрахована позивачем за 10 днів, а не за місяць в цілому, тобто до розірвання договорів та акти складенні саме за надання послуг за 10 днів.

Крім того, в пунктах 2 вказаних додаткових угод від 10.09.2020 сторони вказали, що жодних претензій щодо виконання умов договору не мають.

Отже, зі змісту вказаних додаткових угод сторони погодили, що послуги з охорони надавались належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду критично оцінює посилання відповідача на те, що договорами погоджувалось підписання актів виконаних робіт, а не актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а тому, на думку відповідача, при отриманні він не був зобов`язаний направляти зауваження на акти, що не передбачені договором, крім того, що форма актів сторонами в договорах не погоджувалася, акти складені позивачем у відповідності з вимогами чинного законодавства щодо первинних документів, окрім того, саме акти здачі-приймання робіт (надання послуг) в такій самій формі підписувалися сторонами в 2020 році протягом строку дії договору.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду вказує на те, що зазначені скаржником недоліки актів, не є суттєвими недоліками акту, як первинного документу.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що послуги за актами №ОУ-0000165 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 10.09.2020 та № ОУ-0000166 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 10.09.2020 є такими, що прийняті замовником (відповідачем), а тому підлягають оплаті.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 4 515,95 грн за період з 06.10.2020 по 09.09.2022 та 26 763,16 грн інфляційних втрат, розрахованих за загальний період з жовтня 2020 року по липень 2022 року.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, здійснивши перерахунок сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що суми 3% річних у розмірі 4 515,95 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 26 763,21 грн., є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що послуги за актами №ОУ-0000165 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 10.09.2020 та № ОУ-0000166 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 10.09.2020 є такими, що прийняті замовником (відповідачем), а тому підлягають оплаті, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10094/22, відсутні.

Недотримання процедури досудового врегулювання спору, передбаченої законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором, не позбавляє суб`єкта господарювання права на звернення до суду за вирішенням господарської спору, а суд відповідно не має права відмовити у вирішенні такого спору, посилаючись на недотримання процедури його досудового врегулювання.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10094/22.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об`єднаний елеватор" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10094/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10094/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об`єднаний елеватор" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10094/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/10094/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/10094/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

С.І. Буравльов