Рішення

від 30.06.2023 по справі 910/10152/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2023Справа № 910/10152/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Т"

про стягнення 97170,55 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Т" (далі - Відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (далі - Позивач) боргу та санкцій за спожиті послуги з централізованого опалення надані у період з жовтня 2017 року по березень 2022 року у нежитлові приміщення №1-13 площею 103,8 кв.м. в будинку №5-Б по пр. Соборності у м. Києві, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем, як власником вказаних приміщень, своїх зобов`язань повністю та вчасно оплатити надані послуги.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що надані позивачем з позовом акти постановки на комерційний облік приладів теплової енергії, акт готовності приладів комерційного обліку до роботи в опалювальний період 2021-2022 роки, наряди на підключення та відключення централізованого опалення у будинку за період з 2017-2022 років не доводять факту надання послуг централізованого опалення як будинку в цілому так і в приміщення відповідача. Поряд з цим, відповідач каже, що посилання позивача на прилад комерційного обліку заводський номер 5869 пр. Соборності, 5-Б в м. Києві свідчить про те, що теплопостачання здійснювалось на будинок в цілому, тобто іншим мешканцям будинку, а не відповідачу.

Відповідач заперечує щодо правомірності нарахованої позивачем суми пені, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що надані ним з позовом докази підтверджують факт постачання теплової енергій у будинок №5-Б на пр. Соборності у місті Києві за спірний період, розрахунок суми послуг здійснюється між власниками усіх приміщень цього будинку, у тому числі і на відповідача, згідно з вимогами Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 08.09.2021 №1022, Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 08.09.2021 №1023.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VІІ, з 01.07.2014, виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку 5-Б, по пр. Соборності в м. Києві здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» на підставі ліцензії, яку надано до справи.

01.06.2016 між позивачем та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» укладено договір №31 про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності.

КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» є балансоутримувачем будинку 5-Б, по пр. Соборності в м. Києві.

Так, позивач зазначає, що з жовтня 2017 року по березень 2022 року ним було надано послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №83) загальною площею 103,8 кв.м у будинку №5-Б по пр. Соборності у м. Києві на загальну суму 66206,85 грн.

Власником нежитлових приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №83) загальною площею 103,8 кв.м у будинку №5-Б по пр. Соборності у м. Києві є відповідач, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З пояснень позивача вбачається, що послуги за спірний період надавалися у без договірному порядку, претензій з приводу якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від відповідача до позивача, як стверджує останній, не надходило.

Позивач каже, що для здійснення нарахувань вартості послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води використовувалась інформація надана балансоутримувачем будинку щодо площі займаного приміщення відповідачем, внаслідок чого й визначено вартість спожитих саме відповідачем послуг.

Надання послуг з опалення в межах опалювального періоду, підтверджується нарядами на підключення та відключення централізованого опалення у будинку, актом постановки на облік приладу комерційного обліку теплової енергії споживача, відомостями обліку споживання теплової енергії, актами зняття показників із загального будинкового приладу обліку теплової енергії в опалювальні періоди з жовтня 2017 по березень 2022 роки, які додаються до позову.

Теплопостачання у будинок №№5-Б по пр. Соборності у м. Києві здійснюється у централізованому порядку. Матеріали справи не містять доказів відключення нежитлових приміщень, які належать відповідачу, в установленому законом порядку.

Позивач зазначає, що розрахунок здійснюється на підставі Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 08.09.2021 №1022, Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 08.09.2021 №1023.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Як передбачено частинами 1 статті 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про теплопостачання» балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15 березня 2018 року № 401/710/15-ц та у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 922/2790/17, від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15-ц (провадження № 61-26205св18).

Разом з тим вказаний обов`язок виникає лише в разі отримання споживачем певних послуг.

За приписами частини 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3-4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що у спірний період з жовтня 2017 року по березень 2022 року позивачем було надано теплопостачання у будинок №5-Б на пр. Соборності у м. Києві.

Суд відхиляє твердження відповідача стосовно неналежності наданих позивачем доказів на підтвердження факту постачання саме відповідачу теплоенергії у нежитлові приміщення з №1 по №13 за спірний період, оскільки наданими доказами підтверджується факт централізованого постачання теплової енергії у сам будинок №5-Б по пр. Соборності у м. Києві, у складі якого є нежитлові приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №83) загальною площею 103,8 кв.м, власником яких є відповідач, а доказів відключення приміщення відповідача від централізованого теплопостачання матеріали справи не містять, то обов`язок з оплати наданого теплопостачання у ці приміщення за спірний період покладено на відповідача.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів які б спростовували твердження позивача.

Суд також зауважує, що обов`язок з укладення договору про теплопостачання покладено як на позивача так і на відповідача. Позивачем надано суду докази того, що він звертався із пропозицією до відповідача щодо укладення відповідного договору (лист №ДЕЗ-2245 від 21.09.2020), однак відповідачем не було виявлено ініціативи в укладенні договору.

Відповідачем не надано заперечень щодо здійсненого розрахунку позивачем наданих послуг з теплопостачання на суму 66206,85 грн за період з жовтня 2017 року по березень 2022 року, також матеріали справи не містять доказів оплати вказаної суми боргу, у зв`язку із чим, суд вимоги позову у цій частині задовольняє.

Стосовно стягнення інфляційних втрат у сумі 23006,95 грн та 3 % річних у сумі 5041,58 грн, то суд враховує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 ЦК України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 23006,95 грн та 3 % річних у сумі 5041,58 грн, тобто у сумах, заявлених позивачем.

Що ж стосується заявлених позивачем до стягнення 2915,17 грн пені, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі не укладався якийсь письмовий правочин (договір) щодо встановлення неустойки у формі пені за несвоєчасну сплату послуг з теплопостачання.

Позивачем не наведено норму законодавства на підставі якої ним здійснено нарахування пені (якою встановлений конкретний розмір пені). Тому суд не визнає вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за законну та обґрунтовану, а відтак не вбачає підстав для її задоволення.

У зв`язку із наведеним суд відмовляє у стягненні з відповідача 2915,17 грн пені.

Судові витрати, у які позивачем включено судовий збір, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Т" (вул. Щербакова, 63, м. Київ; ідентифікаційний код 30469509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (вул. Гната Хоткевича, 20, м. Київ; ідентифікаційний код 37739041) 66206 (шістдесят шість тисяч двісті шість) грн 85 коп. боргу, 5041 (п`ять тисяч сорок одну) грн 58 коп. 3% річних, 23006 (двадцять три тисячі шість) грн 95 коп. інфляційних втрат, а також 2406 (дві тисячі чотириста шість) грн 57 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.