Вирок

від 29.06.2023 по справі 644/2154/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/2154/23

Провадження № 1-кп/644/160/23

29.06.2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові в порядку спрощеного провадження за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№ 12023226100000006 від 05.01.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маргілан, Ферганської області, республіка Узбекистан, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 02.08.2022 Київським районним судом м. Полтави за ч.1 ст.190 до 1 року обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільненого від вiдбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього вироком суду зобов`язання,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

У С Т А Н О В И В:

23.03.2023близько 18години 35хвилин обвинувачений ОСОБА_3 перебував на зупинцігромадського транспортуза адресою:м.Харків,бульвар ІванаКаркача,біля буд.81,де зустрівраніше знайомого ОСОБА_4 .Після чого обвинувачений ОСОБА_3 , маючиумисел,спрямований наспричинення тілеснихушкоджень останньому,на ґрунтіраптово виниклогонеприязного ставлення,діючи умисно,усвідомлюючи небезпечнийхарактер своїхдій,передбачаючи настаннясуспільно небезпечних наслідківта бажаючиїх настання, підійшов до потерпілого ОСОБА_4 впритул та наніс йому один удар кулаком лівої руки, який прийшовся потерпілому в область правого ока, та один удар кулаком правої руки, який прийшовся в область правого повіка.

Своїми умисними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді забійної рани та синця на голові, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 09/109-С/2023 від 04.04.2023 по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Обвинувальний акт стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додана заява потерпілого ОСОБА_4 щодо згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням права апеляційного оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні. Цивільний позов не заявлений.

Також до обвинувального акту додана заява обвинуваченого ОСОБА_3 щодо визнання ним своєї винуватості, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, складена та підписана у присутності захисника ОСОБА_5 , згідно з якою обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та погодився зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Обвинувачений ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

У вказаній заяві захисник ОСОБА_5 підтвердив добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального правопорушення (проступку) без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий у порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (проступку) повністю доведена та його дії вірно кваліфіковані зач.1 ст.125 КК України як умисне нанесення легкого тілесного ушкодження.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше судимий, неодружений, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд не встановив.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При призначенні покарання суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи, та дотримуючись принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння обвинуваченим ОСОБА_3 нових кримінальних правопорушень, та враховуючи, що за приписами ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого призначити покарання у виді обмеження волі у межах санкції, передбаченої ч.1 ст.125 КК України. На думку суду, саме таке покарання відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, і захистом інтересів потерпілого.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком (сукупність вироків).

Частиною 4 статті 71 КК передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, за вироком Київського районногосуду м.Полтави від 02.08.2022 року обвинуваченого ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік та на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнено від вiдбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього зобов`язання.

Під час іспитового строку 23.03.2023 обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч.1 ст.125 КК України.

Разом з тим, як зазначалося вище, у разі вчинення кримінального правопорушення під час іспитового строку покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання, що має приєднуватися до покарання за новим вироком.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив нове умисне кримінальне правопорушення (проступок) під час іспитового строку, підлягають застосуванню положення ст.71 КК України

Аналіз наведених вище положень закону та судової практики дає можливість зробити висновок, що у випадку вчинення кримінального правопорушення під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Таким чином, законодавець звільнення від покарання з випробуванням не вважає невід`ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку.

Таким чином, вчинення особою під час іспитового строку нового кримінального правопорушення повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням суперечить змісту кримінального закону.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховний Суд від 14.09.2021 року у справі № 127/25037/17; провадження № 51-4700км20.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.

Під час досудового слідства та судового розгляду запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368,370,373, 374, 382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районногосуду м.Полтави від 02.08.2022 року та остаточно, за сукупністю вироків призначити ОСОБА_3 покаранняу видіобмеження волістроком на1(однин)рік та1 (один)місяць.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного прибуття до місця відбування покарання.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до ч. 4ст. 382 КПК Україникопію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок може бути оскаржено, з урахуванням особливостей ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду, протягом 30 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.

Суддя ОСОБА_1