Ухвала

від 04.09.2023 по справі 644/2154/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 644/2154/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/1205/23 Суддя-доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.1 ст.125 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 29 червня 2023 року стосовно ОСОБА_9 ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 29.06.2023 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маргілан, Ферганської області, республіка Узбекистан, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 02.08.2022 року вироком Київського районного суду м. Полтави за ч.1 ст.190 КК України до 1 року обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільненого від вiдбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки,

визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначено у виді обмеження волі строком на 1 рік.

На підставі ст. 71 КК України, , за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Київського районногосуду м.Полтави від 02.08.2022 року та остаточно призначено ОСОБА_9 покаранняу видіобмеження волістроком на1рік та1місяць.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.

Строк відбуття покарання ОСОБА_9 визначено обчислювати з моменту його фактичного прибуття до місця відбування покарання.

Оскаржуваним вироком встановлено, що 23.03.2023близько 18години 35хвилин обвинувачений ОСОБА_9 перебував на зупинцігромадського транспортуза адресою:м.Харків,бульвар ІванаКаркача,біля буд.81,де зустрівраніше знайомого ОСОБА_10 .Після чого обвинувачений ОСОБА_9 , маючиумисел,спрямований наспричинення тілеснихушкоджень останньому,на ґрунтіраптово виниклогонеприязного ставлення,діючи умисно,усвідомлюючи небезпечнийхарактер своїхдій,передбачаючи настаннясуспільно небезпечних наслідківта бажаючиїх настання, підійшов до потерпілого ОСОБА_10 впритул та наніс йому один удар кулаком лівої руки, який прийшовся потерпілому в область правого ока, та один удар кулаком правої руки, який прийшовся в область правого повіка.

Своїми умисними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_9 спричинив потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді забійної рани та синця на голові, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 09/109-С/2023 від 04.04.2023 по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_9 кваліфіковані за ч.1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Не погодившись з рішенням районного суду перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 подала на нього апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичних обставини справи, встановлені оскаржуваним вироком, просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 змінити в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме призначення покарання у виді обмеження волі, що не передбачене санкцією ч.1 ст.125 КК України.

Вважати ОСОБА_9 засудженим ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт.

На підставі ч. 1 ст. 71, п.4 ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районногосуду м.Полтави від 02.08.2022 року та остаточно призначити ОСОБА_9 покаранняу видіобмеження волістроком на1рік 20 днів.

В решті вирок суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, прокурор зазначає, що санкція ч. 1 ст. 125 КК України не передбачано покарання у виді обмеження волі, що не було враховано судом першої інстанції, у звязку з чим оскаржуваний вирок є незаконним та підляє зміні, на підставі ст.414 КПК України.

В судовезасідання всуд апеляційноїінстанції обвинувачений ОСОБА_9 та потерпілий ОСОБА_10 ,будучи повідомленимителефонограмою продату,місце ічас апеляційногорозгляду,не з`явилисята клопотаньпро відкладенняапеляційного розглядуне подавали,а тому,враховуючи думкипрокурора ізахисника,а такождотримуючись нормч.4ст.405КПК України,колегія суддіввирішила провадитиапеляційний розглядбез участіобвинуваченого ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_10 ,з урахуваннямдоводів апеляційноїскарги тавідомостей,що містятьсяв матеріалахсправи.

Вислухавши доповідь судді, доводи прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, думку захисника, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що подана апеляційна скарга першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_9 у скоєнні інкримінованому кримінальному правопорушеннні, фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікація дій останнього за ч. 1 ст. 125 КК України в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані належним чином.

Як убачається з наданих матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 було розглянуто у спрощеному порядку, без проведення судового розгляду і виклику учасників кримінального провадження у відповідності до вимог статей 381-382 КПК України, оскільки до обвинувального акту долучена письмова заява обвинуваченого за його згодою у присутності захисника, відповідно до якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.

Разом з тим, в апеляційній скарзі прокурор, не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого у скоєнні ним кримінального правопорушення, не оскаржуючи фактичних обставин, місця, часу, способу його вчинення та інших обставин, вважає, що вирок суду у цьому провадженні підлягає зміні в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Обговорюючи вказані апеляційні доводи прокурора, колегія суддів вважає їх такими, що ґрунтуються на вимогах закону.

Санкцією ч.1 ст.125 КК України передбачено покарання штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53 цього Кодексу.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року, при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК ( 2341-14 ) суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Разом із цим, суд першої інстанції, всупереч вищезазначеним вимогам закону, призначив ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню чи застосування закону, який не підлягає застосуванню, тягне за собою скасування або зміну судового рішення.

Згідно зі ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі: пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення; зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення; в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

Відповідно до статті 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що в даному конкретному випадку суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а тому вирок суду в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_9 покарання підлягає зміні, що цілком узгоджується з нормами діючого кримінального процесуального законодавства.

Дослідженням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_9 встановлено, що він раніше судимий, неодружений, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Припризначенні покарання ОСОБА_9 , необхідного і достатнього для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, колегія суддів, керуючись вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до кримінальних проступків, вищенаведені відомості про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, і вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в середніх межах, передбачених альтернативною санкцією ч.1 ст.125 КК України, але в іншому розмірі, ніж це зазначено в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора задовольняється частково.

Остаточне покарання ОСОБА_9 належить призначити за сукупністю вироків, відповідно до вимог ст.ст.71, 72 України, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за вироком Київського районногосуду м.Полтави від 02.08.2022 року, що також обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги прокурора, але не суперечить вимогам ст.ст. 401, 405, 408, 413, 414, 421 КПК України.

На думку колегії суддів таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного обвинувального вироку, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 413, 414, 418, 419 КПК України,колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 29 червня 2023 року стосовно ОСОБА_9 в частині призначеного покарання - змінити.

Призначити ОСОБА_9 за ч.1 ст.125 КК України покарання у виді громадських робіт на строк 160 (сто шістдесят) годин.

На підставі ст. 71, п.4 ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за ч.1 ст.125 КК України повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районногосуду м.Полтави від 02.08.2022 року у виді 1 (одного) року обмеження волі та остаточно призначити ОСОБА_9 покаранняу видіобмеження волістроком на1(один)рік 20 (двадцять) днів.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_9 рахувати з дня фактичного звернення вироку до виконання.

В решті вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 29 червня 2023 року стосовно ОСОБА_9 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді