Рішення

від 30.06.2023 по справі 567/347/23

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/347/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2023 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

з участю

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката Чернова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», ТОВ «Захід Агро», в якому просить зобов`язати ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути їй земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:001:0062, площею 2,27 га, яка знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області) та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Балакірева О.О. №41557890 від 12.06.2018, номер запису про інше речове право №78572367 щодо державної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:001:0062, площею 2,27 га, з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:001:0062, площею 2,27 га.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 2,27 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку.

Зазначає, що 10.03.2014 між нею та ТОВ «Захід Агро» було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки терміном на 5 років, а в серпні 2022 року їй стало відомо, що на належну їй земельну ділянку за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстровано право оренди, при цьому жодних договорів між нею та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не укладалося.

Вказує, що між нею та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» наявний спір про право користування земельною ділянкою, належною їй, оскільки додаткової угоди щодо передачі земельної ділянки вона не підписувала, її умов не погоджувала та на укладення такого договору нікого не уповноважувала.

Посилаючись на те, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується земельною ділянкою без відповідної правової підстави, просить повернути її та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, належної їй.

Ухвалою суду від 02.03.2023 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, відповідачам було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а також витребувано від ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» оригінал договору оренди землі від 10.03.2014 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5624287100:06:001:0062, площею 2,27 га, з додатками і оригінал додаткової угоди від 20.12.2017 до договору оренди землі від 10.03.2014 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5624287100:06:001:0062, площею 2,27 га, з додатками.

Також витребувано від ТОВ "Захід Агро" оригінали підтверджуючих документів про виплату за 2014-2017 роки орендної плати за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5624287100:06:001:0062 та витребувано від ТОВ "Західна агровиробнича компанія" оригінали підтверджуючих документів про виплату за 2014-2022 роки орендної плати за користування цією ж земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 27.04.2023 витребувано Управління забезпечення надання адміністративних послуг виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області копію реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:001:0062, у тому числі, яка міститься в електронному вигляді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, шляхом друку таких документів за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також всі оригінали угод щодо зазначеної земельної ділянки.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, було визнано обов`язковою явку позивача в судове засідання.

В поданому суду відзиві на позовну заяву відповідач ТОВ «Західна агровиробничакомпанія» позов не визнав, зазначаючи про те, що відсутнє рішення суду про визнання зазначених правочинів розірваними, недійсними чи неукладеними і на доведення позовних вимог позивачем не надано висновку експерта про те, що правочини щодо оренди земельних ділянок підписані не позивачем.

Одночасно, зазначає, що позивач за вказаними правочинами отримувала орендну плату, що вказує на те, що ці правочини нею підтверджувались.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав та доводів, наведених в позовній заяві.

Позивач додатково пояснила, що зазначену земельну ділянку вона отримала у власність в порядку спадкування після смерті батька, який помер в 2002 році і нею в 2014 році вона була передана в оренду для ТОВ «Захід Агро» і після 2014 року вона жодних договорів щодо цієї земельної ділянки, в тому числі з ТОВ «Західна агровиробнича компанія», не укладала.

Пояснила, що протягом 4 останніх років отримувала орендну плату за користування земельною ділянкою шляхом її перерахування на свій рахунок у банківській установі. До цього часу отримувала орендну плату зерном. Банківські картки видавались орендодавцям централізовано і хто їх видавав вона не знає, як і не знає хто проводив виплату орендної плати шляхом зарахування на її рахунок у безготівковій формі.

Після огляду в судовому засіданні оригіналу договору оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:001:0062 пояснила, що підпис на ньому належить їй, а після огляду в судовому засіданні оригіналу додаткової угоди до зазначеного договору пояснила, що підпис на ній вона не вчиняла.

Також заперечила підпис на відомості на виплату готівки за 10.06.2019.

Представники відповідачів повторно в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Суд, розглянувши справу відповідно до ст.274 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

З державного акту серії ЯД №264761, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 2,27 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сіянцівської сільської ради Острозького району (кадастровий номер 5624287100:06:001:0062).

Позивач стверджує, що передала зазначену земельну ділянку в оренду за договором оренди для ТОВ «Захід Агро» та додаткової угоди до даного договору з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не укладала.

У частині 1 cт.627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 зазначеного Закону визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч.1 ст.407 ЦК України).

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. За правилами ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі«, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст.90 ЗК України передбачене право власників земельних ділянок продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

У відповідності до ч.1, 2 ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5624287100:06:001:0062, площею 2,27 га, яка знаходяться на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області.

За наданими відповідачем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» договором оренди землі між позивачем та ТОВ «Захід Агро» і додатковою угодою до договору оренди, 10.03.2014 між позивачем та ТОВ «Захід Агро» було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 2,27 га кадастровий номер 5624287100:06:001:0062, а 20.12.2017 між позивачем, ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було укладено додаткову угоду до договору від 01.04.2014 щодо цієї ж земельної ділянки.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Позивач не була позбавлена можливості надати суду висновок почеркознавчої експертизи на доведення неукладення нею додаткової угоди до договору оренди землі, відповідно до параграфа 6 Глави 5 ЦПК України, та сама відмовилась від свого клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи і дана відмова була прийнята судом на підставі ч.3 ст.13 ЦПК України, оскільки учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, при вирішенні справи суд приймає додаткову угоду як належний та допустимий доказ, оскільки укладення договору оренди земельної ділянки підтверджується самим позивачем в судовому засіданні та укладення додаткової угоди до договору оренди землі не спростовано позивачем в судовому засіданні шляхом проведення почеркознавчої експертизи.

Відповідно до положень ч.4 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно положень Закону України «Про оренду землі», договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Окрім того, згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельноїділянкиізземель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ч.1, 2 ст.207ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Водночас, ОСОБА_1 заперечує підписання нею додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, отримання нею будь-яких пропозицій щодо її укладення від ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», погодження між сторонами істотних умов вказаної угоди.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи і ці дані встановлюються, в тому числі висновками експертів.

Водночас, при вирішенні спору, суд керується положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З врахуванням досліджених доказів суд визнає, що зазначена додаткова угода до договору оренди землі підписувалась та укладалась позивачем у справі.

Частинами 1, 2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частина 1 ст.15Закону України«Про орендуземлі» кореспондується із положеннями ч.1 ст.638 ЦК України, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом, як істотні.

Водночас, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього кодексу.

Вимогами ст.216ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, вирішуючи спір, суд виходить з того, що помилкове зазначення (фактично описка) в додатковій угоді від 20.12.2017 до договору оренди землі його дати 01.04.2014 не є істотною обставиною, яка впливає на розгляд цієї справи, оскільки не є істотною умовою договору оренди землі.

При цьому, суд бере до уваги і відомості реєстраційної справи щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:001:0062, наданої Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області, які містять договір оренди землі від 10.03.2014 між позивачем та ТОВ «Захід Агро» і додаткову угоду від 20.12.2017 до договору оренди землі від 01.04.2014 щодо цієї ж земельної ділянки між позивачем, ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та не містить будь-яких інших договорів оренди чи додаткових угод щодо цієї земельної ділянки.

При вирішенні справи суд бере до уваги і те, що позивач саме за умовами додаткової угоди до договору оренди землі отримувала орендну плату саме від ТОВ «Західна агровиробнича компанія» у розмірі, який визначено додатковою угодою до договору оренди землі.

Беручи доуваги викладене,доводи сторін,суд приходитьдо висновку,що позивачотримувала пропозиціющодо укладеннядодаткової угодидо договоруоренди земельноїділянки,погоджувала умовитакої угодита підписувалаїї,а тому можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договору оренди землі, що передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з ч.4 cт.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення.

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.11.2019 у справі №487/10132/14-ц).

Згідно з ч.1 cт.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом cт.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 cт.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, оскільки відповідач користується земельною ділянкою позивача на відповідній правовій підставі, то в позові слід відмовити.

Відповідно до положень Закону України «Про оренду землі«, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень«.

Відповідно до cт.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельної ділянки за відповідачем, які ґрунтуються на укладеному договорі оренді землі та додатковій угоді до договору оренди землі, а тому в позові і в цій частині слід відмовити.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 141, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:001:0062, площею 2,27 га, яка знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області) та скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Балакірева Олега Олександровича №41557890 від 12.06.2018, номер запису про інше речове право №78572367 щодо державної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:001:0062, площею 2,27 га, з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:001:0062, площею 2,27 га, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (місцезнаходження: м.Дубно, провул.Центральний, 1 Рівненської області, ЄДРПОУ 41099127),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (місцезнаходження: с.Тесів Острозького району Рівненської області, ЄДРПОУ 32843893).

Повний текст рішення складено 30.06.2023.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.