Ухвала

від 29.06.2023 по справі 733/2108/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

29 червня 2023 року

м. Київ

справа № 733/2108/15-ц

провадження № 61-9222ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яку подав представник - адвокат Жайворонко Ігор Вікторович, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Іваницької сільської ради Ічнянського району Чернігівської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Іваницької сільської ради Ічнянського району Чернігівської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на земельну частку (пай) в КСП «Колос» с. Іваниця Ічнянського району Чернігівської області, площею 3,95 га згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0329741, виданого 16 вересня 1997 року на підставі рішення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 24 липня 1997 року № 229 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 17 квітня 1998 року за № 371, що належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, 30 березня 2023 року звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2015 року.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 09 травня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2015 року відмовлено; апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: запропоновано заявнику звернутися до суду з новим клопотанням (заявою) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, в якому вказати інші поважні причини пропуску строку на оскарження судового рішення; сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2015 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вказані заявником у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення обставини не можуть бути підставою для його поновлення, оскільки ОСОБА_1 не зазначив конкретної дати, коли він дізнався про існування рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2015 року, враховуючи його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 04 грудня 2015 року. Апеляційним судом зазначено, що посилання заявника на ту обставину, що про існування рішення місцевого суду він дізнався після смерті своєї матері ( ОСОБА_4 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не може бути беззаперечною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду 30 березня 2023 року, тобто, майже через 1 рік 6 місяців після смерті ОСОБА_4

19 червня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Жайворонко І. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у цій справі.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що не був залучений до участі у справі; місцевий суд ухвалив рішення про його права, свободи та інтереси, що є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Про наявність рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2015 року дізнався після смерті своєї матері ( ОСОБА_4 ) у середині лютого 2022 року під час оформлення спадщини.

Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд дійшов переконання, що скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування. Цього висновку Верховний Суд дійшов з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1 Конституції України.

Згідно із статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

«Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди повинні ґрунтовно перевіряти чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Водночас, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Висновки Верховного Суду

Оскаржуване в апеляційному порядку рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області ухвалено 30 листопада 2015 року.

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Водночас, у пункті 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. (Дивись висновки у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц).

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 подана 30 березня 2023 року, то, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, підлягають застосовуванню підстави, передбачені ЦПК України у редакції на момент подання апеляційної скарги.

Такий підхід відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя стаття 3 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

У справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 участі у справі № 733/2108/15-ц не брав. Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначав, що у 2022 році вирішуючи питання про прийняття спадщини після своєї матері, серед інших документів, виявив заповіт, складений його прабабою - ОСОБА_5 , згідно якого остання заповідала все належне їй майно йому. Вказував, що на час смерті своєї прабаби ОСОБА_5 йому виповнилося 9 років, а тому він не міг особисто реалізувати своє право на спадкування через заповіт, відповідно не мав можливості вчасно оскаржити рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2015 року. До апеляційної скарги додав копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 (баби заявника), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якої право на спадщину за законом отримала ОСОБА_4 (його мати), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Про оскаржуване рішення також дізнався після смерті матері. Конкретної дати чи обставин, які б підтверджували, коли заявник дізнався про оскаржуване рішення, не вказує.

Апеляційний суд, проаналізувавши обставини ОСОБА_1 , наведені в обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшов висновку про відсутність підстав для такого поновлення, оскільки заявник посилався на те, що на момент смерті його прабаби ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) йому виповнилося 9 років, однак на момент ухвалення рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2015 року йому виповнилося 27 років.

Верховний Суд погоджується із висновком про те, що неповнолітній вік заявника на момент відкриття спадщини (1996 рік), на яку він претендує, не має правового значення для вирішення питання про поновлення строку на оскарження судового рішення, постановленого у 2015 році.

Апеляційним судом враховано, що ОСОБА_2 (баба заявника) померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину після якої 07 липня 2017 року прийняла мати заявника, яка разом з ним зареєстрована за однією адресою: с. Іваниця Ічнянського району, Чернігівської області. Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після якої відкрилась спадщина та заявник є спадкоємцем першої черги. Встановивши ці обставини, апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про те, що заявник проживав за іншою адресою та не підтримував стосунків з бабою та своєю матір`ю.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був залучений до участі у справі; місцевий суд ухвалив рішення про його права, свободи та інтереси, що є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, Верховний Суд оцінює критично, оскільки сам лише факт незалучення особи до участі у справі не може бути безумовною підставою для поновлення строку на оскарження рішення за встановлення обставин, які об`єктивно підтверджують, що заявник знав та міг знати про прийняте рішення, але в розумні строки його не оскаржив.

У цій справі заявник стверджував, що про заповіт дізнався після смерті матері, яка померла у 2021 році, при оформленні спадщини у 2022 році. Водночас, із апеляційною скаргою звернувся 30 березня 2023 року. За таких обставин, Верховний Суд погоджується із судом апеляційної інстанції про те, що у цій справі відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, який сплинув більше ніж на 7 років для особи, незалученої до участі у справі, порушення принципу res judicata за таких обставин не є виправданим.

Оскільки ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2015 року звернувся з пропуском строку на апеляційне оскарження (після спливу більше ніж 7 років) та на виконання ухвали апеляційного суду про залишення його апеляційної скарги без руху не зазначив конкретної дати, коли він дізнався про існування рішення місцевого суду, висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 є обґрунтованим.

Тож, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів, Верховний Суд вважає, що відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України касаційна скарга є необґрунтованою, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яку подав представник - адвокат Жайворонко Ігор Вікторович, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Іваницької сільської ради Ічнянського району Чернігівської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний