Ухвала

від 27.06.2023 по справі 283/1317/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/1317/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.173 КПК Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника третьої особи ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Житомирі апеляційні скарги прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_6 та представника Приватного сільськогосподарського підприємства «Малинівське» - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 06 червня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 08.05.2023 за №12023060510000143 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0097, 1823485200:10:000:0098, які належать на праві власності Приватному (приватно-орендному) сільськогосподарському підприємству «Малинівське», код ЄДРПОУ 30853543, у формі позбавлення права розпорядження ними у будь-який спосіб (відчуження, поділ, виділ, інша зміна власності).

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити в повному обсязі та накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 1823485200:10:000:0097, 1823485200:10:000:0098, 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0094, 1823485200:10:000:0093, 1823485200:10:000:0095, які належать на праві власності П(ПО)СП «Малинівське» у формі заборони права на їх відчуження, розпорядження та користування. При цьому, звертає увагу, що протягом 2023 року, точні дати не встановлені, П(ПО)СП, «Малинівське» самовільно здійснило будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці поблизу водойми «Круча», що розташована на території с. Лумля Коростенського району Житомирської області. 08 травня 2023 року за даним фактом було внесено відомості до ЄРДР за №12023060510000143, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України. 19.05.2023 проведено огляд місця події - прибережної зони водного об`єкту «Круча» та прилеглих земель із залученням відповідних спеціалістів - землевпорядників. Під час проведення огляду встановлено кадастрові номери земельних ділянок: 1823485200:10:000:0097, 1823485200:10:000:0098, 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0094, 1823485200:10:000:0093, 1823485200:10:000:0095, їх цільове призначення та факт налягання встановлених земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на нормативно встановлену прибережну захисну смугу водойми, яка відноситься до ландшафтного заказника «Круча» на земельній ділянці, яка не сформована і не зареєстрована, площею 13,2 га. При цьому, встановлено, що П(ПО)СГІ «Малинівське» здійснило самовільне будівництво приміщень (коровник, навіс), встановлення електричного пастуха поблизу водного об`єкту ландшафтного заказника місцевого значення «Круча», з порушенням встановлених меж природоохоронної зони, а саме: на земельних ділянках 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0097; 1823485200:10:000:0098 в межах нормативно встановленої прибережної захисної смуги водойми - ландшафтного заказника місцевого значення «Круча». Під час розгляду клопотання судом встановлено, що на земельних ділянках кадастрові номери 1823485200:10:000:0097, 1823485200:10:000:0098, 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0094, 1823485200:10:000:0093, наявні нежитлові будівлі колишньої ферми (комплекс будівель і споруд), які використовуються для товарного сільськогосподарського виробництва - утримання та вирощування тварин. Однак, наказами Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23.10.2017 №: 6-6624/14-17-СГ, 6-6626/14-17-СГ, 6-6625/14-17-СГ, 6-6623/14-17-СГ, 6-6622/14-17-СГ, 6-6621/14-17-СГ передано у приватну власність громадянам ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 земельні ділянки з кадастровими номерами 1823485200:10:000:0097, 1823485200: 10:000:0098, 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0094, 1823485200:10:000:0093, 1823485200:10:000:009 для ведення особистого селянського господарства. В свою чергу, відповідно до даних Реєстру речових прав на нерухоме майно, право приватної власності відповідно до договорів купівлі-продажу набуто у вказаних громадян ТОВ «Рибацький хутів», а в подальшому набуто за договором купівлі-продажу ГІ(О)СП «Малинівське» разом з нежитловими будівлями та спорудами (тваринницький комплекс) на вищевказаних земельних ділянках. Згідно з відомостями Державного земельного кадастру, на земельні ділянки з кадастровими номерами 1823485200:10:000:0097, 1823485200:10:000:0098, 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0094, 1823485200:10:000:0093, 1823485200:10:000:0095 розташовані в прибережній захисній смузі водного об`єкту «Круча», та в безпосередній близькості до нього, а тому їх межування з водним об`єктом є очевидним. Наявні на всіх земельних ділянках для ведення особистого селянського господарства будівлі і споруди складають єдиний комплекс будівель і споруд для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке фактично і здійснює П(ПО)СП «Малинівське». Разом з цим, навколо заказника «Круча» законом встановлена прибережна захисна смуга шириною 50 метрів, про що власникам земельних ділянок з вказаними вище кадастровими номерами достовірно відомо у зв`язку зі встановленими обмеженнями у користуванні. Підсумовуючи наведене, наголошує, що П(ПО)СП «Малинівське» здійснює самовільне зайняття земель комунальної власності Малинської територіальної громади, що межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 1823485200:10:000:0097, 1823485200:10:000:0098, 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0094, 1823485200:10:000:0093, 1823485200:10:000:0095 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - тваринництва, здійснює встановлення електропастуха та самовільне будівництво будівель і споруд у прибережній захисній смузі, і такий режим використання негативно впливає на стан вищевказаного природного комплексу - ландшафтного заказника місцевого значення «Круча», суперечить «нормативно встановленим режимам використання природно-заповідного фонду. Вважає що часткове задоволення клопотання про арешт майна, відмова у накладенні арешту у формі заборони використання земельних ділянок може негативно позначитись на досягненні завдань кримінального провадження, які визначені ст.2 КПК України, втрати, пошкодження та псування речових доказів у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі представник Приватного сільськогосподарського підприємства «Малинівське» - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №3 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023060510000143 у вигляді заборони права на відчуження, розпорядження та користування на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1823485200:10:000:0097; 1823485200:10:000:0098; 1823485200:10:000:0096; 1823485200:10:000:0094; 1823485200:10:000:0093; 1823485200:10:000:0095, які розташовані у с. Лумля Малинської ТГ Коростенського району Житомирської області, до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженню, - відмовити. При цьому, зазначає, що в матеріалах не міститься жодного доказу того, що вказане у клопотанні майно, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 1823485200:10:000:0097; 1823485200:10:000:0098; 1823485200:10:000:0096; 1823485200:10:000:0094; 1823485200:10:000:0093; 1823485200:10:000:0095, які належать на праві власності Приватному (приватно-орендному) сільськогосподарському підприємству «Малинівське» відповідають, критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а відповідна постанова органу досудового розслідування про визнання цього майна речовим доказом у провадженні є формальною. Так, в постанові слідчого СВ відділення поліції №3 Житомирського районного управління юстиції ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_8 від 26 травня 2023 року про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні не міститься достатнього обґрунтування, якому чи яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає зазначене вище майно. Таким чином, зазначене вище майно, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 1823485200:10:000:0097; 1823485200:10:000:0098; 1823485200:10:000:0096; 1823485200:10:000:0094; 1823485200:10:000:0093; 1823485200:10:000:0095 жодним чином не може відповідати ознакам речового доказу в рамках даного кримінального провадження. Наголошує, що стороною обвинувачення не доведено необхідності арешту та наявності ризиків, передбачених абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи адвоката ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги та заперечення щодо апеляційних доводів прокурора, заперечення прокурора проти апеляційних доводів ОСОБА_7 та доводи в підтримку своєї апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження відповідно до вимог ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга адвоката підлягає задоволенню, а скаргу прокурора слід залишити без задоволення за таких підстав.

Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу №1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004 року).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Як встановлено судом апеляційної інстанції за результатами перевірки матеріалів провадження, ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею в повному обсязі не дотримано.

У відповідності до матеріалів судового провадження №283/1317/23, в провадженні СВ ВП №3 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування за №12023060510000143 від 08.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України.

Згідно змісту клопотання органом досудового розслідування встановлено, що протягом 2023 року П(ПО) СП «Малинівське» самовільно здійснило будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці поблизу водойми «Круча», що розташована на території с. Лумля Коростенського району Житомирської області.

Під час огляду місця події 19.05.2023 було встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 1823485200:10:000:0093, 1823485200:10:000:0094, 1823485200:10:000:0095, 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0097, 1823485200:10:000:0098, які перебувають у власності П(ПО)СП «Малинівське», накладаються на нормативно встановлену прибережну захисну смугу водойми, яка відноситься до ландшафтного заказника «Круча» в с. Лумля Коростенського району Житомирської області. На вказаних земельних ділянках наявні нежитлові будівлі колишньої ферми. Наказами ГУ Держгеокадастру у Житомирській області у 2017 році зазначені земельні ділянки були передані у власність фізичним особам, які в подальшому здійснили їх відчуження на користь ТОВ «Рибацький хутір». П(ПО)СП «Малинівське» набуло у власність дані земельні ділянки на підставі договору купівлі-продажу та здійснило будівництво приміщень, встановило електричного пастуха з порушенням меж природоохоронної зони водного об`єкта «Круча» на земельних ділянках з кадастровими номерами: 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0097, 1823485200:10:000:0098.

Під час досудового розслідування виявлено порушення порядку набуття права приватної власності на землі державної власності у відповідності до Земельного кодексу України.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру, територія об`єкту природно- заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника «Круча» до Державного земельного кадастру не внесена, однак, відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру на земельні ділянки з кадастровими номерами 1823485200:10:000:0093, 1823485200:10:000:0094, 1823485200:10:000:0095, 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0097, 1823485200:10:000:0098, зареєстровані відомості про обмеження у використанні, а саме: прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах.

Постановою слідчого від 25.05.2023 вказані земельні ділянки було визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

30.05.2023 слідчий СВ ВП №3 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_8 звернувся з відповідним клопотанням про арешт майна, за результатами розгляду цього клопотання слідчого, слідчим суддею постановлена оскаржувана ухвала.

Апеляційний суд вважає, що визначені процесуальним законом підстави для накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 1823485200:10:000:0097; 1823485200:10:000:0098; 1823485200:10:000:0096; 1823485200:10:000:0094; 1823485200:10:000:0093; 1823485200:10:000:0095, які належать на праві власності Приватному (приватно-орендному) сільськогосподарському підприємству «Малинівське», відсутні.

На переконання апеляційного суду, посилаючись у клопотанні, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1823485200:10:000:0097; 1823485200:10:000:0098; 1823485200:10:000:0096; 1823485200:10:000:0094; 1823485200:10:000:0093; 1823485200:10:000:0095, є речовим доказом у кримінальному провадженні №12023060510000143 від 08.05.2023 та наявні підстави, передбачені ст.170 КПК України, для його арешту, слідчий повинен був зібрати і надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

Між тим, відповідних доказів того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1823485200:10:000:0097; 1823485200:10:000:0098; 1823485200:10:000:0096; 1823485200:10:000:0094; 1823485200:10:000:0093; 1823485200:10:000:0095, які належать на праві власності Приватному (приватно-орендному) сільськогосподарському підприємству «Малинівське», є предметом та доказом у даному кримінальному провадженні, в матеріалах провадження не містяться. Не приведені такі докази і в клопотанні слідчого, що свідчить про безпідставність вказаних тверджень органу досудового розслідування. Крім того, як вважає суд апеляційної інстанції у клопотанні не було доведено необхідність накладення арешту на ці земельні ділянки, конкретно не вказано підставу для накладення арешту, а лише формально викладено зміст ст.ст.98, 170 КПК України.

За встановлених обставин, з урахуванням доводів та доказів сторони захисту, доводи клопотання слідчого свідчить про безпідставність вказаних тверджень органу досудового розслідування.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що підтверджено і відповідними матеріалами провадження, зокрема, факт набуття нерухомого майна у власність П(ПО)СП «Малинівське» відбулося на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, право власності зареєстроване в ДРРП (копії надано стороною захисту, як і перебувають в матеріалах провадження).

Відсутні в матеріалах провадження і відповідні докази, що всі земельні ділянки, які перебувають у власності П(ПО)СП «Малинівське» та ним використовуються, виходять за межі, визначені технічною документацією, та накладаються на нормативно встановлену прибережну захисну смугу водойми, яка відноситься до ландшафтного заказника «Круча» в с. Лумля Коростенського району Житомирської області, як і не надано жодного доказу щодо правового статусу території, як і докази про порушення порядку набуття права приватної власності на землі державної власності.

Крім того, в матеріалах провадження, відсутні докази наявності в Державному земельному кадастрі встановленого обмеження у використанні земельних ділянок, а саме: «прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах».

Апеляційний суд враховує, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, будівель П(ПО)СП «Малинівське» придбало об`єкти нерухомості, зокрема, телятник, корівник, комори, конюшню разом із земельними ділянками, на яких дані об`єкти розташовані. Відповідно до клопотання, на вказаних земельних ділянках розташовані будівлі колишньої ферми, котрі на даний час продовжують використовуватись за їх цільовим призначенням, як діюча тваринницька ферма.

Таким чином, встановлено, що П(ПО)СП «Малинівське» законно придбало земельні ділянки з кадастровими номерами 1823485200:10:000:0097; 1823485200:10:000:0098; 1823485200:10:000:0096; 1823485200:10:000:0094; 1823485200:10:000:0093; 1823485200:10:000:0095 та відповідні об`єкти нерухомості, що розташовані на цих ділянках, що ставить під обґрунтований сумнів наявність, в даному випадку, можливу причетність П(ПО)СП «Малинівське» до порушеного кримінального провадження саме за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України (Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті). За таких обставин, твердження прокурора про самовільне зайняття земельних ділянок, які й так на праві власності належать ПСП «Малинівське» - є безпідставними.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурором також не було надано доказів на підтвердження обґрунтованості накладення арешту на майно, не надано будь-яких доказів щодо причетності П(ПО)СП «Малинівське» до вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України. При цьому, жодних даних про те, що діяльність П(ПО)СП «Малинівське» (тваринницька ферма) спричиняє шкоду екології, про що наголошено прокурором в суді апеляційної інстанції, не підтверджено відповідними доказами, з цього приводу кримінальне провадження не порувалося. Так само не порушено кримінальне провадження і по факту набуття ПСП «Малинівське» права власності на земельні ділянки об`єкти накладення арешту.

Зазначене вище майно, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами 1823485200:10:000:0097; 1823485200:10:000:0098; 1823485200:10:000:0096; 1823485200:10:000:0094; 1823485200:10:000:0093; 1823485200:10:000:0095 та відповідні об`єкти нерухомості, що розташовані на цих ділянках, які на праві власності належать П(ПО)СП «Малинівське», на думку апеляційного суду жодним чином не можуть відповідати ознакам речового доказу в рамках кримінального провадження №12023060510000143 від 08.05.2023 порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України.

Отже, при розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею не дотримані вимоги ч.1 ст.175, ч.ч.2, 4 ст.173 КПК України.

Апеляційний суд звертає увагу, що зазначене клопотання фактично є невідповідним вимогам ч.2 ст.173 КПК України.

У відповідності до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. У клопотанні жодним чином не обґрунтована потреба досудового розслідування, яка виправдовує ступінь втручання у права і свободи власника майна П(ПО)СП «Малинівське»

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що відповідно до ст.132 КПК України, слідчим та прокурором не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які орган досудового розслідування вказує у клопотанні про арешт майна.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що відповідно до ст.132 КПК України, слідчим та прокурором не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які орган досудового розслідування вказує у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, відповідно до положень ст.94 КПК України, належним чином не оцінив їх з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Жодні твердження апеляційної скарги сторони захисту прокурором в судовому засіданні апеляційного суду не спростовані.

З урахуванням наведеного, апеляційну скаргу представника Приватного сільськогосподарського підприємства «Малинівське» - адвоката ОСОБА_7 слід задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати з постановленням апеляційним судом свого рішення, яким слід відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна подане в рамках кримінального провадження №12023060510000143 від 08.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України.

З урахуванням наведеного, належні та обґрунтовані підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника Приватного сільськогосподарського підприємства «Малинівське» - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 06 червня 2023 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання (в межах кримінального провадження №12023060510000143 від 08.05.2023) слідчого СВ ВП№3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно земельні ділянки з кадастровими номерами 1823485200:10:000:0093, 1823485200:10:000:0094, 1823485200:10:000:0095, 1823485200:10:000:0096, 1823485200:10:000:0097, 1823485200:10:000:0098, належних на праві власності Приватному сільськогосподарському підприємству «Малинівське», - відмовити.

Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :