Ухвала

від 30.06.2023 по справі 461/324/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/324/23

Провадження № 1-кс/461/3549/23

УХВАЛА

про арешт майна

30.06.2023 року місто Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна, ?

встановив:

Слідчим управлінням ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 17.10.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022141370000672, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ч. 3 ч.4 ст. 190 КК України.

Слідча відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням прокурора Львівської обласної прокуратури, звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту з позбавленням права на відчуження об`єкта нерухомого майна, а саме:

-земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:05:001:0117 площею 0,0981 га.

Слідча вказує, що вказаний вище об`єкт нерухомого майна є об`єктом кримінально протиправних дій та може бути набутий кримінально протиправним шляхом, внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі і тих які відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а томуз метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, виникла необхідність у накладені арешту, що полягатиме у тимчасовому позбавленні права на відчуженняданого майна для збереження речових доказів.

Слідча у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду повідомлялась належним чином, у відповідності до ч. 1 ст. 135 КПК України, а саме здійснення виклику по телефону.

Згідно ч. 2 ст.172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Отже, з метою забезпечення арешту майна, а саме запобігання будь-яким можливостям його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, власник майна не повідомлявся про розгляд клопотання, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.

Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, приходжу до висновку, що таке підлягає задоволенню, з огляду на нижченаведене.

У відповідності до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів кримінального провадження є арешт майна.

Частиною 1ст.170 КПК України,передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимогст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Виходячи з положень ч.10ст. 170 КПК України, арешт може буди накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Клопотання слідчого про арешт майна відповідає вимогам встановленим ст.170, 171 КПК України.

З матеріалівклопотання вбачається,що органомдосудового розслідуванняв межахданого кримінальногопровадження перевіряютьсяфакти укладення договорів купівлі-продажу майнових прав на квартири, що будуть збудовані у майбутньому за адресами на території міста Львова та області, і видачі довідок про повну або часткову оплату коштів згідно договорів, шляхом обману, заволодів грошовими коштами осіб які мали намір придбати майнові права на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до інформаціїз Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка зкадастровим номером 4610137500:05:001:0117 площею 0,0981 га по вул.Лінкольна у м.Львові перебуває у власності Львівської міської ради, видом іншого речового права визначено право оренди земельної ділянки за ТОВ «Копернік».

У зв`язку з тим, що вказане вище нерухоме майно є об`єктом вчинення кримінального правопорушення, містить у собі відомості щодо його вчинення та може бути використане як доказ у даному кримінальному провадженні, а також містить ознаки речових доказів, постановою слідчого від 27.06.2023 року таке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022141370000672 від 17.10.2022 року.

Відповідност. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Отже, майно з приводу якого подане клопотання, відповідає критеріям визначеним у ст. 170 КПК України щодо визначення мети арешту.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

Аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що застосування до ухвал слідчого судді про накладення арешту положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення можливо лише з врахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду. Розглядаючи подане клопотання та наводячи мотиви ухвалення даного судового рішення, в тому числі в контексті змісту та обсягу доказів, враховую положення КПК України щодо дотримання меж, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а також практику ЄСПЛ, який у своїх рішеннях зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З досліджених слідчим суддею матеріалів клопотання вбачаються достатні підстави вважати, що об`єкти нерухомого майна, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:05:001:0117 площею 0,0981 га, може бути використана як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України.

Таким чином,дослідження тазбереження,нерухомого майна,з приводуякого поданоклопотання,має важливезначення длякримінального провадженнята відповідає критеріям,визначеним уст.170КПК України,оскільки прямостосуються предметудоказування увказаному кримінальномупровадженні.Також,слідчою доведенофакт того,що уразі незастосування такогозаходу забезпеченнякримінального провадження,як арештмайна існує ймовірність того, що у подальшому майнові права на вищезазначене нерухоме майно можуть бути набуті кримінально протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі і тих які відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172, 173, 222 КПК України, -

постановив:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт із позбавленням права на відчуження об`єкта нерухомого майна, яке відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, перебуває у власності Львівської міської ради, видом іншого речового права визначено право оренди земельної ділянки за ТОВ «Копернік», а саме:

-земельну ділянку зкадастровим номером 4610137500:05:001:0117 площею 0,0981 га по вул.Лінкольна у м.Львові.

Зобов`язати слідчого невідкладно повідомити всіх заінтересованих осіб (володільця) про накладення арешту на майно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1