Постанова

від 27.06.2023 по справі 359/2722/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

27 червня 2023 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/9684/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Ратушного А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-БЕЙС"

та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" з ринку

на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 29 березня 2023 року

в складі судді Яковлевої Л. В.

у цивільній справі №359/2722/20 Бориспільського міськрайонного суду Київської області

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-БЕЙС", Акціонерного товариства "Прозорро.Продажі",

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лапкевич Тетяна Володимирівна, ОСОБА_3 ,

про визнання недійсним електронного аукціону та визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав

У С Т А Н О В И В:

21 квітня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

визнати частково недійсним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд) №337 від 13 лютого 2020 року в частині включення до пулу активів, що складаються з прав вимоги за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості, майнових прав за дебіторською заборгованістю, векселів та майнових прав, що випливають з векселів, нерухомості, майнових прав на нерухомість Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - ПАТ "Банк "Київська Русь", Банк), майна, яке належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, а саме: 2/5 частини нерухомого майна - приміщення, що складається з: митно-ліцензійного складу А - IV, загальною площею 5736, 3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним аукціон (електронні торги) в частині продажу майнових прав на майно ОСОБА_3 , відповідно протоколу електронного аукціону від 18 березня 2020 року за №UA-EA-2020-03-12-000009-b.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.03.2015 між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу частини нерухомого майна, у зв`язку з чим остання набула у власність 2/5 частини нерухомого майна - приміщення, що складається з митно-ліцензійного складу А - IV, загальною площею 5736, 3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість даного майна в розмірі 42 507 600, 00 грн, в тому числі ПДВ 7 084 600, 00 грн, сплачено покупцем в повному розмірі на рахунок банку.

Постановою Правління Національного банку України від 19.03.2015 за №190 ПАТ «Банк "Київська Русь» визнано неплатоспроможним, у зв`язку з чим виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення про запровадження з 20.03.2015 тимчасової адміністрації та на здійснення тимчасової адміністрації Банку призначено уповноважену особу.

Вказувала, що в червні 2015 року ПАТ «Банк Київська Русь» звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним нікчемного договору та застосування наслідків недійсності нікчемного договору (справа №359/4886/15-ц), в задоволенні якого рішенням суду від 12 липня 2018 року відмовлено, яке постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року залишено без змін.

Всупереч наведеному на підставі рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 13.02.2020за №337, 18 березня 2020 року на електронній платформі www.prozorro.sale було проведено відкриті торги, до яких включено пул GL18N016951 з продажу активів, які обліковуються на балансі ПАТ «Банк Київська Русь», до якого, серед іншого, включено майнові права, належні ОСОБА_3 на вказане вище майно.

За результатом проведених торгів складено Протокол електронного аукціону №UA-EA-2020-03-12-000009-b від 18 березня 2020 року, переможцем яких стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» (далі - ТОВ «ФК «Ю-Бейс»).

ОСОБА_3 вважала, що такими діями відповідачів порушено її права, а тому й звернулася до суду з даним позовом.

Відповідач - ФГВФО позов не визнав та подав відзив, посилаючись на те, що Фонд діяв в межах і спосіб повноважень, наданих Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За своєю природою оскаржуване рішення №337 від 13.02.2020 є ненормативним актом індивідуальної дії, який встановлює конкретні приписи для банку та потенційних учасників відкритих торгів і є реалізованим, виконаним, у зв`язку з чим вичерпало свою дію. Крім того додав, що позивачем не зазначено і не доведено, в чому саме відбулось порушення її прав, які він просить захистити в судовому порядку.

Відповідач - ПАТ «Банк Київська Русь» також позов не визнав та подав відзив. В обґрунтування відзиву зазначив, що ФГВФО дотримано процедури реалізації майна неплатоспроможного банку та вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», жодних порушень прав позивача допущено не було, а з аукціону відчужено майнові права, а не саме майно.

Відповідач ТОВ «ФК «Ю-Бейс» подав відзив на позов, посилаючись на те, що рішенням ФГВФО №337 від 13.02.2020 було затверджено умови продажу активів неплатоспроможного ПАТ «Банк Київська Русь», а 18.03.2020 відбувся аукціон з продажу лоту GL18N016951, до якого було включено 5 одиниць, як активи банку, в тому числі майнові права на 2/5 частини нерухомого майна - приміщення, що складається з митно-ліцензійного складу А - IV, загальною площею 5736,3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем аукціону є ТОВ «ФК «Ю-Бейс», яким сплачено ціну лоту в розмірі 19 294 000, 00 грн. 22 квітня 2020 року між ПАТ «Банк Київська Русь» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» укладено договір №UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/1 про відступлення прав вимог.

Вважав, що дії ФГВФО є правомірними та такими, що узгоджуються з нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», процедуру проведення торгів не порушено. Додав, що рішення ФГВФО №337 від 13 лютого 2020 року є ненормативним актом, що вичерпав свою дію, а тому не підлягає скасуванню. Позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки він не призведе до відновлення прав ОСОБА_3

23 червня 2020 року ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги та просила суд визнати недійсним протокол електронного аукціону №UA-EA-2020-03-12-000009-b від 18.03.2020 про визначення переможцем ТОВ «ФК «Ю-Бейс»; визнати недійсним договір №UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/5 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 22.04.2020, укладеного між ПАТ «Банк Київська Русь» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс».

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року позивача ОСОБА_3 замінено на правонаступників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які 20.10.2020 подали до суду заяву про зміну та уточнення позовних вимог і просили суд визнати недійсним протокол електронного аукціону №UA-EA-2020-03-12-000009-b від 18.03.2020 про визначення переможцем ТОВ «ФК «Ю-Бейс» та визнати недійсним договір №UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/5 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 22.04.2020, укладеного між ПАТ «Банк Київська Русь» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс».

Свої вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мотивували тим, що ОСОБА_3 з 19.03.2015 була власником майна - 2/5 частини нерухомого майна - приміщення, що складається з митно-ліцензійного складу А - IV, загальною площею 5736, 3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Жодних правочинів власником майна щодо його відчуження не укладалось, договір купівлі-продажу даного майна укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк Київська Русь» є чинним і в судовому порядку не скасований. Зважаючи на це, у ФГВФО на момент проведення аукціону не було прав включати до лоту та виставляти на продаж вказане майно як актив та власність Банку. В свою чергу ПАТ «Банк Київська Русь» не мало права включати до ліквідаційної маси майнові права на ці приміщення та укладати з переможцем аукціону договір купівлі-продажу майнових прав. ТОВ «ФК «Ю-Бейс», будучи обізнаним про відсутність права власності на майнові права у Банку щодо спірного майна, могло відмовитись від участі в аукціоні та придбанні майнових прав, не укладати договір купівлі-продажу майнових прав. Нотаріус не мав права посвідчувати договір купівлі-продажу майнових прав між продавцем та переможцем, у зв`язку з відсутністю відповідних правовстановлюючих документів у ПАТ «Банк Київська Русь» на майнові права. Зважаючи на вказане та посилаючись на норми ст. 12, 177, 190, 203, 215, 317, 319, 656, 658 ЦК України просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

13 квітня 2021 року відповідач - ДП «Прозоро.Продажі» подав пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову в частині вимог до даного підприємства. Пояснення обґрунтовано тим, що згідно Регламенту роботи електронної торгової системи (далі - Регламент роботи ЕТС) ДП «Прозоро.Продажі», як адміністратор ЕТС, здійснює виключно функції з технічної підтримки та адміністрування Центральної бази даних системи ЕТС. Підприємство не вчиняє жодних дій щодо організації, проведення та оформлення результатів торгів з продажу активів банку, а лише забезпечує технічну можливість заводити через особовий кабінет інформацію про лот до ЕТС. Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідовуються та Регламентом роботи ЕТС взагалі не передбачено прав та повноважень адміністратора ЕТС щодо участі у передачі майнових прав на майно, що придбано за результатами аукціону, підписання договору купівлі-продажу, тощо. ДП «Прозоро.Продажі» не вчиняє жодних дій у системі, не проводить жодних розрахунків (сплата/прийняття платежів) на підставі протоколу проведення електронних торгів та не здійснює будь-яких дій, спрямованих на оформлення результатів електронних торгів. Відтак, адміністратор ЕТС не є та не може вважатись організатором аукціону в будь-якому вигляді, не здійснює дій щодо передачі права власності на предмет торгів. Зважаючи на вказане, ДП «Прозоро.Продажі» наголосило, що є неналежним відповідачем у справі, а тому вимоги до нього не підлягають задоволенню.

07 грудня 2022 року відповідач - ФГВФО подав пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки останніми в порушення вимог ст. 175 ЦПК України, жодним чином не обґрунтовано порушення їх прав; відсутні посилання на докази та не надано їх до суду, якими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовують свої позовні вимоги; не зазначено зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Вважає, що позовна вимога про визнання недійсним протоколу електронного аукціону є неналежним та неефективним способом захисту, а тому не підлягає задоволенню.

Зазначив, що на момент внесення ФГВФО до лоту майнових прав щодо спірного майна та його відчуження ТОВ «ФК «Ю-Бейс» на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, ПАТ «Банк «Київська Русь» дійсно не було власником даного майна, оскільки воно вибуло з його володіння на підставі нікчемного правочину, який був предметом судового спору, у зв`язку з чим відчужувались саме майнові права на нього.

Постановою Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №359/4886/15 на підставі укладеного між ПАТ «Банк Київська Русь» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» договору відступлення прав вимоги, замінено позивача ПАТ «Банк Київська Русь» у вказаній справі на правонаступника ТОВ «ФК «Ю-Бейс» та, відповідно, товариство набуло права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів та/ бо фізичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1, 2 до договору. Вказаний договір про відступлення права вимоги є чинним і не скасований в судовому порядку та не розірваний сторонами.

Також ФГВФО наголосив на тому, що відчуження майна власником здійснюється в результаті укладення правочину та на підставі рішення суду, натомість наявний договір №UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/5 купівлі-продажу майнових прав не може порушувати права позивачів, а отже обраний ними спосіб захисту щодо визнання договору купівлі-продажу майнових прав є неналежним, оскільки не призведе до захисту їх нібито порушених прав чи інтересів.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним Договір №UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/5 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, укладений 22 квітня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т. В. та зареєстрований в реєстрі за №455.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідачі: ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" та ФГВФО з питань безпосереднього виведення ПАТ "Банк "Київська Русь" з ринку звернулися до суду з апеляційними скаргами, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач - ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" зазначив, що оскаржуване рішення суду ґрунтується виключно на тому, що постановою Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №359/4886/15-ц касаційну скаргу ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.07.2018 та постанову Київського апеляційного суду від 17.12.2021 залишено без змін і не відмовлено ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" у застосуванні наслідків недійсності правочину, як на преюдиційну підставу.

Зазначив, що поруч з цим, суд першої інстанції не врахував, що згідно з ч. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, а тому рішення у справі №359/4886/15-ц не означає, що договір автоматично не містить жодних ознак нікчемності так як їх не перевіряв суд, а отже при перевірці в межах іншого судового процесу такі ознаки можуть бути підтверджені.

Судом не враховано, що згідно практики Верховного Суду (постанова від 22.11.2022 у справі №910/20769/20), у випадку відчуження Фондом майнових прав на нерухоме майно, що відмінні від права власності, що не були зареєстровані продавцем в державному реєстрі, особа, якій належить майно, не може захищати своє право шляхом визнання недійсним такого договору, оскільки такий договір не порушує її прав, як особи, що має зареєстровані та визнані державою права на нерухоме майно.

Звернув увагу, що на час ухвалення оскаржуваного рішення право власності на спірне майно було зареєстровано за позивачами та належало їм, що також не було враховано судом першої інстанції.

Вважав, що в даному випадку позивачами обрано неефективний спосіб захисту, оскільки за обставин, коли спірне майно на праві власності зареєстроване за позивачами, то вони не позбавлені звернутися з вимогою, зокрема, про визнання майнового права, відмінного від права власності, відсутнім і саме такий спосіб захисту міг бути належним та ефективним у спірних правовідносинах.

Відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб свою апеляційну скаргу мотивував тим, що суд дійшов помилкового висновку про те, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу майнових прав, власником цих майнових прав була саме ОСОБА_3 , а не Банк, оскільки на момент проведення торгів та укладення договору купівлі-продажу майнових прав існував спір в межах судової справи №359/4886/15-ц за позовом Банку до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, застосування наслідків недійсності правочину, що в свою чергу не позбавляло права ПАТ "Банк "Київська Русь" здійснити реалізацію права вимоги щодо вибулого з власності банку незаконним чином майна.

Зазначав, що суд розглянув спір та не взяв до уваги, що в порушення вимог ст. 175 ЦПК України в позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутнє обґрунтування порушення їх прав, посилання на докази, якими вони обґрунтовують свої вимоги, а також не зазначено зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Також зазначав, що обраний позивачами спосіб захисту є неефективним та неналежним, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Судом при ухваленні рішення не враховано правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20.

За наведених обставин скаржники просили скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечуючи проти апеляційних скарг, позивачі спільно подали відзив на апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" та окремо подали спільний відзив на апеляційну скаргу ФГВФО, в яких посилаючись на те, що доводи апеляційних скарг є безпідставними та необґрунтованими, просили апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Від відповідача АТ "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" також надійшов відзив, в якому останній зазначив, що він є неналежним відповідачем у справі. Просив розглянути апеляційні скарги на розсуд суду та за відсутності представника АТ "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ".

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, замінено Державне підприємство "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" на його правонаступника АТ "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ".

Представник ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" - Грекова Л. В. в судовому засіданні просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник ФГВФО - Ярошенко А. С. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивачів - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду просив залишити без змін.

Відповідач - АТ "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ", належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. У відзиві на апеляційні скарги просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Треті особи: приватний нотаріус Лапкевич Т. В. та Рапопорт Л. І., належним чином повідомлені про день час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися та своїх представників не направили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання, та їхніх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників скаржників та представника позивачів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 ПАТ «Банк «Київська Русь» віднесено до категорії неплатоспроможних.

19 березня 2015 року виконавча дирекція Фонду прийнято рішення №61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», відповідно до якого з 20 березня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк «Київська Русь» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 20 березня

2015 року до 19 червня 2015 року включно. Призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О. Ю.

Уповноваженій особі Фонду доручено приступити до виконання обов`язків

20 березня 2015 року відповідно до розділу VII Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року №2.

До введення тимчасової адміністрації, а саме 19 березня 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі голови правління Братка В. І., який діяв на підставі статуту та протоколу №14-14 засідання спостережної ради банку від 24 червня 2014 року, і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу частини об`єкта нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А. В., зареєстрований у реєстрі за №464, відповідно до якого банк передав у власність покупця 2/5 частини нерухомого майна - приміщення, що складається з митно-ліцензійного складу IV загальною площею 5 736,3 кв. м; котельної та трансформаторної підстанції Б-1 загальною площею 273,7 кв. м, які розташовані за адресою: вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, Київська обл. (т. 5, а. с. 118-122).

Відповідно до пункту 6 договору станом на 19 березня 2015 року балансова вартість зазначеного нерухомого майна становила 35 423 000,00 грн.

Згідно з пунктом 3 договору продаж нерухомого майна здійснено за ціною

42 507 600,00 грн шляхом перерахування безготівкових коштів, внесення яких на рахунок банку № НОМЕР_1 підтверджується копією платіжного доручення від 19 березня 2015 року №4941. Оплату здійснено до підписання договору з поточного рахунку покупця.

У пункті 5.3 Положення про правління ПАТ «Банк «Київська Русь», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ «Банк «Київська Русь» від 19 серпня 2013 року №04/13 (далі - Положення), визначено, що голова правління розпоряджається майном і коштами банку, користується правом першого підпису, в тому числі на платіжних, фінансових, звітних документах тощо.

Згідно з підпунктом 22 пункту 3.1 Положення до виключної компетенції спостережної ради належить прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності банку.

Відповідно до підпункту 19 пункту 7.2 статуту ПАТ «Банк «Київська Русь», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ «Банк «Київська Русь» від 19 серпня 2013 року №04/13, до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності банку.

Згідно з балансом банку станом на 01 січня 2015 року вартість активів банку становила 38 772 238 124,00 грн, ціна спірного нерухомого майна, за якою воно було продано на користь ОСОБА_3 , становить 0,11 процентів від вартості активів за даними річної фінансової звітності банку.

Пунктом 3.2 Положення визначено, що, крім іншого, правління приймає рішення щодо визначення необхідності проведення експертної оцінки основних засобів і нематеріальних активів та визначення незалежного суб`єкта оціночної діяльності, який визначає їх справедливу вартість, при проведенні річної інвентаризації.

18 березня 2020 року ПАТ «Банк Київська Русь» та ФГВФО на своїх веб-сайтах розмістили паспорт відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) банку та публічний паспорт активу на майнові права на нерухоме майно.

До лоту №GL18N016951 зокрема, але не виключно, включено актив ПАТ «Банк «Київська Русь», що обліковується на балансі банку, а саме: майнові права на 2/5 частини нерухомого майна - приміщення, що складається з митно-ліцензійного складу А-IV, загальною площею 5736,3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Початкову ціну лоту вказано станом на 18 березня 2020 року в розмірі 74 205 551 грн 51 коп., публічний паспорт активу №214626, дата проведення торгів 18 березня 2020 року (а.с. 63- 64 т. 2).

У публічному паспорті активу майнових прав на нерухоме майно, належних ПАТ «Банк «Київська Русь», відображено таку ж інформацію щодо вказаного вище майна, зазначено про наявність співвласників та відсутність земельної ділянки.

18 березня 2020 року відбувся електронний аукціон за наслідком якого складено протокол за №UA-EA-2020-03-12-00000-b, в якому зазначено наступне: оператор, через електронний майданчик якого заведено інформацію про лот в ЕТС - dgf.prozorro.sale; оператор, через електронний майданчик якого переможець електронних торгів набув право участі в електронних торгах - Товарна біржа «Українська енергетична біржа»; номер лоту - GL18N016951; ВЛАСНИК АКТИВІВ - ПАТ «Банк «Київська Русь»; статус - аукціон відбувся; початок аукціону - 18 березня 2020 року о 09 год. 47 хв. 48 сек., його завершення о 16 год. 48 хв. 59 сек.; актив лоту, зокрема, але не виключно - майнові права на 2/5 частини нерухомого майна - приміщення, що складається з митно-ліцензійного складу А-IV, загальною площею 5736,3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; переможець - ТОВ «ФК «Ю-Бейс»; ціна продажу лоту - 19 294 000 грн 00 коп.

22 квітня 2020 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» (продавець) та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» (покупець) було укладено договір №UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/5 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т. В. та зареєстровано в реєстрі за №455.

Згідно п. 1.1. вказаного договору, продавець після настання відкладної обставини, передбаченої розділом 5, передав у власність покупця, а покупець прийняв їх у власність, майнові права щодо нерухомого майна, а саме 2/5 частини нерухомого майна - приміщення, що складається з митно-ліцензійного складу А-IV, загальною площею 5736,3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У цьому ж пункті (1.1.) вказано, що право власності у ПАТ «Банк «Київська Русь» на це майно виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 29 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою В. В. та зареєстрованого в реєстрі за №191, яке було припинено на підставі договору купівлі-продажу частини об`єкту нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А. В. та зареєстровано в реєстрі за №463, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме: визнання права власності на нерухоме майно; визнання правочину щодо припинення права власності продавця недійсним; припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності; відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, тощо.

У п. 1.1. договору також вказано про припинення права власності банку на спірне майно у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу частини об`єкту нерухомого майна з ОСОБА_3 .

За змістом п. 2.1 розділу ІІ договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 22.04.2020, продавець та покупець заявляють та гарантують один одному, що на дату укладення договору: покупець підтвердив, що до моменту укладення договору ознайомився та отримав від продавця інформацію щодо майнових прав; усі наявні у продавця документи щодо майнових прав передаються покупцю в день настання відкладальної обставини; покупець підтвердив, що розуміє характер майнових прав, що переходять до нього, повідомлений про всі права третіх осіб, які виникають з майнових прав, усвідомлює, погоджується та приймає усі ризики, пов`язані із таким переходом, у тому числі ризики того, що покупець у майбутньому не зможе отримати жодних коштів або майна за майновими правами, тощо.

У розділі 5 договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 22.04.2022 сторони домовились, що цей договір укладається з відкладальною обставиною, а саме: укладення покупцем договорів купівлі-продажу (договорів відступлення прав вимоги) щодо усього майна та майнових прав/прав вимоги, які входять до складу пулу відповідно протоколу електронного аукціону, переможцем якого став покупець, №UA-EA-2020-03-12-000009-b від 18 березня 2020 року. Взаємні права та обов`язки сторін за цим договором виникають з моменту настання відкладальної обставини. Майнові права переходять від продавця до покупця після настання відкладальної обставини. До моменту настання відкладальної обставини майнові права належать продавцю.

Судом також встановлено, що 19 березня 2015 року ОСОБА_3 зареєструвала право власності на 2/5 частини нерухомого майна - приміщення, що складається з митно-ліцензійного складу А-IV, загальною площею 5736,3 кв.м., котельної та трансформаторної підстанції Б-1, загальною площею 273,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А. В., номер запису про право власності: 9111168.

22 травня 2018 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДІНГ» (далі - ТОВ «ЛЮКСТРЕЙДІНГ») було укладено договір про поділ нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю. Н.

Згідно п. 1 даного договору, сторони є співвласниками у спільній частковій власності на приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта - 131147132105, яке складається з: виробничого приміщення корпусу 1-А, А-1, митно-ліцензійного складу А-IV, котельні та трансформаторної підстанції Б-1.

В результаті поділу нежилих приміщень за цим договором ОСОБА_3 набула у власність митно-ліцензійний склад А-IV, загальною площею 5710,2 кв.м., котельню та трансформаторну підстанцію Б-1, загальною площею 273,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .Наведене підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №125144810, сформованої 24 травня 2018 року.

Таким чином, на момент включення ПАТ «Банк «Київська Русь» та ФГВФО майнових прав на вказане майно до лоту, проведення електронного аукціону та укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу майнових прав, власником цього майна була саме ОСОБА_3 , а не банк, про що також ОСОБА_3 завчасно, до проведення аукціону повідомила ФГВФО, що підтверджується листом.

06 травня 2020 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (обдаровані) укладено договір дарування, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мелещенко О. М. та зареєстровано в реєстрі за №965, за яким останні набули по частині у спільну часткову власність приміщення митно-ліцензійного складу А-IV, загальною площею 5710,2 кв.м., котельню та трансформаторну підстанцію Б-1, загальною площею 273,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з травня 2015 року в провадженні Бориспільського суду Київської області перебувала цивільна справа №359/4886/15-ц за позовом ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_3 про визнання недійсним нікчемним вищезазначеного договору та застосування наслідків недійсності нікчемного договору.

Справа неодноразовои розгядалася судом першої інстанції та неодноразово перелядалася судом апеляційної та касаційної інстанціями.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року у задоволення позову ПАТ «Банк «Київська Русь» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог

ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та застосування наслідків його недійсності. Суд зазначив про відсутність порушень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» чи інших нормативно-правових актів при укладенні договору купівлі-продажу частини об`єкта нерухомого майна від 19 березня 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_3 . Голова правління ПАТ «Банк «Київська Русь» мав визначені статутом банку повноваження на прийняття рішення про відчуження нерухомого майна та укладення договору купівлі-продажу без отримання рішення спостережної ради чи загальних зборів акціонерів, виключна компетенція яких поширюється на прийняття рішення про вчинення лише значних правочинів. Вартість відчуженого майна визначена сторонами за домовленістю, сама по собі відсутність незалежної оцінки майна, не є підставою для визнання зазначеного правочину недійсним. Оспорюваний правочин укладений до введення в ПАТ «Банк «Київська Русь» тимчасової адміністрації, а тому не надає ОСОБА_3 будь-яких переваг порівняно з іншими кредиторами позивача.

17 грудня 2021 року Київським апеляційним судом ухвалено постанову, якою відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Банк «Київська Русь», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Ю-Бейс», рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки нікчемність спірного договору купівлі-продажу не було доведено в судовому засіданні, голова правління ПАТ «Банк «Київська Русь» Братко В. І. мав право укладати договір купівлі-продажу і, зважаючи на його ціну, обов`язкової згоди спостережної ради чи загальних зборів акціонерів банку на його укладення не вимагалось.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що позовна вимога банку у цій справі про визнання недійсним нікчемного правочину (спірного договору)

не може бути задоволена, оскільки позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту. Установлено, що ОСОБА_3 було сформовано платіжне доручення №4941 від 19 березня 2015 року з перерахування коштів із свого поточного рахунка на рахунок позивача на суму 42 507 600,00 грн, за яким кошти були перераховані продавцю, а отже, зазначений договір не передбачав безоплатного передання майна і банк, передавши у власність відповідача нерухоме майно, отримав за нього плату. За таких обставин необґрунтованими є твердження позивача про те, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку ПАТ «Банк «Київська Русь» не мало можливості виконати платіжне доручення із перерахування коштів, тому реально кошти до банку не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, що нібито свідчить про безоплатність такого правочину та зумовлену цим його нікчемність.

Проведення банком платіжної операції із перерахування коштів ОСОБА_3 зі свого поточного рахунка № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_1

не є правочином у розумінні статей 202, 626 ЦК та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а є його виконанням, оскільки здійснюючи операції із перерахування коштів, банк не вчиняє окремих правочинів, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку.

Отже, оспорюваний договір є оплатним та укладений до введення тимчасової адміністрації.

Оспорюваний правочин голова Правління ПАТ «Банк Київська Русь»

Братко В. І. уклав у межах повноважень, передбачених статутом, а заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти не встановлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року касаційну скаргу ТОВ «ФК «Ю-Бейс» залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2021 року залишено без змін.

Колегія суддів касаційного суду погодилася з висновком судів попередніх інстанцій, що спірний договір є оплатним та укладений до запровадження тимчасової адміністрації (запроваджена з 20 березня 2015 року).

Також колегія суддів касаційного суду погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав, передбачених статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання цього договору недійсним (нікчемним).

Сукупний аналіз наведених обставин вказує на те, що на момент укладення оспорюваного договору від 22.04.2020 купівлі-продажу майнових прав, ОСОБА_3 , правонаступниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , була власником спірного нерухомого майна - приміщення митно-ліцензійного складу А-IV, загальною площею 5710,2 кв.м., котельню та трансформаторну підстанцію Б-1, загальною площею 273,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , правомірність чого також підтверджено рішенням суду у справі №359/4886/15-ц, в якій приймали участь ті ж самі учасники.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилалися на те, що оспорюваний договір від 22.04.2020 купівлі-продажу майнових прав порушує їх права, як власників спірного майна, оскільки договір купівлі-продажу цього майна, який попередньо був укладений між ОСОБА_3 та ПАТ "Банк "Київська Русь" є чинним та в судовому порядку не скасований, у зв`язку з цим у ФГВФО не було прав включати дане майна до лоту та виставляти на продаж як актив і власність Банку, а останній в свою чергу не мав права включати до ліквідаційної маси майнові права на ці приміщення та укладати з переможцем аукціону договір купівлі-продажу майнових прав.

Суд першої інстанції, встановивши вищенаведені обставини, застосувавши норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, зокрема положення ст. 203, 215, 656, 58, 659 ЦК України, а також врахувавши обставини, встановлені Верховним Судом у справі №359/4886/15-ц, дійшов правильного висновку про недійсність Договору купівлі-продажу майнових прав від 22.04.2020, укладеного між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" та у зв`язку з цим обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

При цьому, до такого висновку суд першої інстанції дійшов з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/14, в якій зазначено, що "преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС", що при ухваленні рішення суд першої інстанції керувався винятково постановою касаційного суду у справі №359/4886/15-ц.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" про те, що остаточне рішення у справі №359/4886/15-ц ще не означає, що укладений 19.03.2015 між ОСОБА_3 та ПАТ "Банк "Київська Русь" автоматично не містить жодних ознак нікчемності, оскільки при перевірці в межах іншого судового процесу такі ознаки можуть бути підтверджені, з огляду на наступне.

13 квітня 2022 року Верховний Суд в межах справи №759/6909/18 досліджував питання щодо підстав звільнення від доказування.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

При цьому, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, учасники процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Як зазначалося вище, під час перегляду рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 грудня 2021 року касаційний суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав, передбачених статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання укладеного 19 березня 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу недійсним (нікчемним).

Тому, посилання ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" в апеляційній скарзі на те, що у даній справі суд повинен був перевірити на ознаки нікчемності укладений 19.03.2015 договір купівлі-продажу майнових прав є безпідставними та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Також не заслуговують на увагу судової колегії і посилання скаржника ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" на не врахування судом першої інстанції правових висновків, висловлених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 та у постановах Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №910/20769/20 та від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, оскільки дані правові висновки висловлено Верховним Судом у правовідносинах між боржниками та кредитними установами в рамках господарського судочинства через призму кредитних та іпотечних правовідносин, з урахування договорів про надання кредиту, застави та поруки щодо спірної нерухомості. Натомість, у справі, яка переглядається, між сторонами виникли правовідносини, які виходять з договору купівлі-продажу майнових прав.

З наведеного слідує, що правовідносини у справі, яка переглядається, та у справах, які переглянуті Верховним Судом, та на які посилається скаржник ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС", не є подібними.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду вказує, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та 13.09.2017 у справі №923/682/16.

До того ж, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

Отже, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, а обов`язковою умовою є саме подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Таким чином, посилання скаржника на не врахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 та у постановах Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №910/20769/20 та від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, не є підставою для скасування рішення суду.

З цих же підстав не заслуговують на увагу судової колегії й аналогічні доводи скаржника ФГВФО, щодо не застосування судом правових висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційних скарг відповідачів, що позивачами обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки в постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №639/4836/17, від 02.02.2021 у справі №904/5976/19, від 26.07.2021 у справі №904/43/20 та від 02.02.2021 у справі №904/6248/19 підтверджено ефективність такого способу захисту права власності, як визнання недійсними угод купівлі-продажу майнових прав, щодо майна без достатніх на те правових підстав зі сторони організаторів таких торгів та покупців таких майнових прав.

Доводи апеляційної скарги ФГВФО про те, що договір від 19.03.2015 укладено між ОСОБА_3 та ПАТ "Банк "Київська Русь" вже під час перебування Банку в стадії тимчасової адміністрації, у зв`язку з чим останній у відповідності до вимог закону не мав права укладати правочини на виведення активів з банку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки наявними в матеріалах справи доказами доведено, що тимчасову адміністрацію в Банку введено з 20 березня 2015 року. Більше того, посилання скаржника, щодо виведення активів з банку є недоречними і з огляду на те, що за умовами вищевказаного договору купівлі-продажу майнових прав від 19.03.2015 активи з банку не було виведено. Навпаки, відчуження спірного нерухомого майна здійснено за 42 507 600 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 7 084 600 грн 00 коп., шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ПАТ "Банк "Київська Русь". І ці обставини встановлені судом під час розгляду цивільної справи №359/4886/15-ц.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду про часткове задоволення позовних вимог та фактично за своїм змістом є доводами відповідачів: ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" та ФГВФО, наведеними у відзивах та запереченнях на позовну заяву яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

При цьому, колегія суддів враховує, що згідно положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім цього, слід враховувати і той факт, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 379, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-БЕЙС" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" з ринку - залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 30 червня 2023 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська