Рішення

від 30.06.2023 по справі 140/5936/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2023 року ЛуцькСправа № 140/5936/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання податкових повідомлень-рішень від 30.12.2022 №1762400-2405-0306 та №1762401-2405-0306.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 4,0 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, код виду цільового призначення 12.04. Кадастровий номер №0710400000:15:008:0153. Категорія земель: землі житлової та громадської забудови.

У січні 2023 року позивачем було отримано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 30.12.2022 №1762400-2405-0306 та №1762401-2405-0306, згідно з якими було визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2022 рік у сукупному розмірі 277 954,08 грн.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та вказує на те, що він є фізичною особою-підприємцем, перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Волинській області на спрощеній системі оподаткування, а відтак в силу вимог Податкового кодексу України (ПК України) підпадає під звільнення від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів податку на майно (в частині земельного податку), оскільки є власником земельної ділянки та використовує її у господарській діяльності, зокрема для будівлі будівельними матеріалами.

Зазначає що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ ПК України. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відтак, обов`язок по нарахуванню сум земельного податку фізичним особам покладено саме на контролюючі органи, яким для визначення розміру вказаного податку на підставі даних державного земельного кадастру необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов`язання. Також зауважує, що до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не було долучено розрахунку щодо встановлення сум нарахованого земельного податку.

Крім того, позивач зазначає що за період з 2017-2021 роки контролюючим органом визначались суми податкових зобов`язань за платежем «земельний податок з фізичних осіб» відповідними податковими повідомленнями-рішеннями які в подальшому були скасовані в судовому порядку.

З наведених підстав просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 поновлено пропущений з поважних причин строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.95).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 12.05.2023 №1895/03-20-05 представник відповідача позов не визнав з підстав правомірності винесених податкових повідомлень-рішень від 30.12.2022 №1762400-2405-0306 та №1762401-2405-0306. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що комісією виконавчого комітету Ковельської міської ради 05.12.2019 проведено обстеження земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0710400000:15:008:0153) загальною площею 4,000 га з цільовим призначенням для розміщення виставково-торгово-складського комплексу, за результатами якої складено акт, яким встановлено, що вищезазначена земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням та не здійснюється господарська діяльність; відсутні будь-які будівлі та споруди. В даному випадку контролюючий орган нарахував позивачу податкове зобов`язання зі сплати земельного податку у зв`язку з тим, що фізична особа-підприємець не використовує земельну ділянку для провадження підприємницької діяльності, а тому позивач є платником земельного податку на загальних підставах. Крім того, жодного взаємозв`язку з господарською діяльністю позивача згідно видів економічної діяльності використання земельної ділянки немає. Також позивач не надав жодних доказів наявності на земельній ділянці будівель, що використовуються ним у господарській діяльності.

18.05.2023 на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про приєднання до матеріалів справи фотознімки земельної ділянки (а.с.111-118).

Ухвало суду від 19.05.2023 в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи, за правилами загального провадження відмовлено (а.с.123-124).

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 27.04.2007 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС у Волинській області на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 3 групи).

Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є:

код КВЕД 46.13 діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами;

код КВЕД 46.14 діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками;

код КВЕД 77.39 надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.;

код КВЕД 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

код КВЕД 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

код КВЕД 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;

код КВЕД 68.10 купівля та продаж власного нерухомого майна;

код КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,0 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівні (код В.03.07). Кадастровий номер №0710400000:15:008:0153. Категорія земель: землі житлової та громадської забудови.

Як вбачається з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 962 від 09.10.2019, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4,0 га, кадастровий номер №0710400000:15:008:0153. (категорія земель: землі житлової та громадської забудови), що розташована в АДРЕСА_1 , становить 35 438 221, 22 грн.

Також як слідує з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Управлінням у Ковельському районі ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 583/347-21 від 02.12.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4,0 га, кадастровий номер №0710400000:15:008:0153. (категорія земель: землі житлової та громадської забудови), що розташована в АДРЕСА_1 , становить 2 4511 436,35 грн.

Рішенням Ковельської міської ради Волинської області від 24.06.2021 №9/234 затверджене Положення про встановлення плати за землю на території міста Ковеля, згідно з яким встановлено ставку податку за земельні ділянки у розмірі 1,100 відсотка від їх нормативної вартості.

ГУ ДПС у Волинській області 30.12.2023 на підставі даних ГУ Держгеокадастру у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення №1762400-2405-0306, яким ОСОБА_1 визначило суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2022 рік в сумі 271 398,70 грн. та №1762401-2405-0306, яким ОСОБА_1 визначило суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2022 рік в сумі 6555,38 грн.

Як зазначив представник відповідача, у відзиві на позовну заяву, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами акта обстеження земельної ділянки в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0710400000:15:008:0153) площею 4,0000 га, складеного 04.12.2019 Виконавчим комітетом Ковельської міської ради, відповідно до якого дана земельна ділянка з цільовим призначенням для розміщення виставково-торгово-складського комплексу знаходиться у приватній власності громадянина ОСОБА_1 згідно державного акта від 20.02.2009 серії ЯД 346977. При обстежені даної території було встановлено, що вищезазначена земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням та не здійснюється господарська діяльність, відсутні будь-які будівлі і споруди на даній території.

Зазначені податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 оскаржував в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 10.02.2023 №3887/6/99-00-06-01-04-06 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 30.12.2022 №1762400-2405-0306 та №1762401-2405-0306 - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_1 звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно із підпунктом 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Пунктом 269.2 статті 269 ПК України визначено, що особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Тобто у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі №820/5485/17, від 06.02.2020 у справі №820/3488/16, та враховуються при вирішенні цієї справи.

З матеріалів справи слідує, що на протязі 2022 року ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок 3 групи, основні види діяльності за КВЕД - «46.13 діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.14 - діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 68.10 купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.39 надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.», що підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0710400000:15:008:0153) загальною площею 4,0га з цільовим призначенням для розміщення виставково-торгово-складського комплексу, згідно державного акту від 20 лютого 2009 року серії ЯД 346977.

Так, на земельній ділянці з кадастровим номерам 0710400000:15:008:0153, що знаходиться за адресою: місто Ковель, вулиця Варшавська, ОСОБА_1 здійснює реалізацію будівельних матеріалів покупцям, що підтверджується копіями накладних на реалізацію, товарних чеків та Книги обліку доходів позивача.

Підпунктами 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що: господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції, зокрема постачання, є те, що вона має спричинити реальні зміни майнового стану.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Вимоги до оформлення господарських операцій та обов`язкових реквізитів первинних документів визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-XIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги містяться і в пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

В матеріалах справи наявні засвідчені копії накладних на реалізацію будівельних матеріалів за період 2022 року. Дані накладні містять усі реквізити, передбачені чинним законодавством, зокрема і місце їх складання, яке відповідає місцю здійснення господарської операції, а саме: місто Ковель, вулиця Варшавська. Кошти за реалізацію товарів були відображені позивачем у Книзі обліку доходів.

Отже, наявні в матеріалах справи докази дають підстави стверджувати, що у 2022 ФОП ОСОБА_1 , він же позивач по справі, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та будучи платником єдиного податку 3 групи, дійсно використовував вказану земельну ділянку у своїй господарській діяльності.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність двох умов надання пільги, а саме використання позивачем власної земельної ділянки у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку третьої групи, що обумовлює звільнення його від обов`язку нарахування та сплати податку на майно (в частині земельного податку) за 2022.

Також, суд зауважує, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України)

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку (стаття 13 Закону).

За змістом статті 18 Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина друга статті 20 Закону).

Відповідно до пункту 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в мм. Києві та Севастополі) належать, зокрема, надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об`єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 №1386 затверджений Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, пунктом 4 якого передбачено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Відповідно до статтей 193 та 194 ЗК України державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Для реалізації контролюючим органом повноважень щодо адміністрування земельного податку законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних функцій, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з методикою нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 (з наступними змінами та доповненнями) нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку земель».

Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани території, відомості Державного земельного кадастру, інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

Дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

У разі подання заяви в електронній формі витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки або мотивована відмова у наданні такого витягу видаються в електронній формі технічними засобами телекомунікацій з накладенням кваліфікованого електронного підпису, а за бажанням заявника можуть також надаватися у паперовому вигляді.

Суд вказує, що у даній адміністративній справі предмет спору виник у площині публічно-правових відносин, в частині правомірності дій та законності рішень суб`єкта владних повноважень контролюючого органу при виконанні ним владних управлінських функцій на основі законодавства щодо повноти нарахування плати за землю, який, у даному випадку, справляється у формі земельного податку з фізичних осіб.

При цьому, обов`язком суб`єкта владних повноважень є дотримання встановленого законом порядку і способу донарахування податкових платежів.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, або землекористувачі, якими можуть бути фізичні чи юридичні особи. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Таким чином, з метою нарахування земельного податку, контролюючий орган повинен мати достовірну інформацію про нормативну грошову оцінку об`єкта оподаткування, отриману у спосіб, визначений вказаними нормами права.

Суд вказує на те, що нарахування земельного податку позивачу здійснено відповідачем на підставі даних Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (витяг від 09.10.2019 №962/0/202-19) згідно з якими нормативна грошова оцінка земельної ділянки позивача становить 35 438 221,22 грн. Разом з тим, нормативна грошова оцінка земельної ділянки вказана і у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №583/347-21 від 02.12.2021 яка становить 24 511 436,35 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30.12.2022 №1762400-2405-0306 та №1762401-2405-0306. ГУ ДПС у Волинській області невірно визначило базу оподаткування, що призвело до безпідставного завищення податкового зобов`язання зі сплати земельного податку позивачу за 2022 рік.

Крім того, суд звертає увагу, що за імперативними приписами пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Проте, в порушення вказаних приписів, податкові зобов`язання із земельного податку за 2022 рік були нараховані позивачу контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними в один день 30.12.2022 та після закінчення визначеного законом строку (до 1 липня поточного року), що є додатковою підставою для визнання судом протиправними таких податкових повідомлень-рішень.

Також суд не бере до уваги подані представником відповідача копії фотознімків земельної ділянки, оскільки з даних фотознімків не можливо встановити що це за ділянка, де вона знаходиться та чи це саме ця земельна ділянка яка використовується позивачем у господарській діяльності.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність податкових повідомлень-рішень від 30.12.2022 №1762400-2405-0306 та №1762401-2405-0306.

Відтак, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Волинській області від 30.12.2022 про визначення позивачу сум податкових зобов`язань за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2022 рік, а саме: №1762400-2405-0306 на суму 271 398,70 грн. та №1762401-2405-0306 на суму 6555,38 грн. (по земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:15:008:0153, загальною площею 4,0га), у зв`язку із чим позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2 779,55 грн., що підтверджується квитанцією №С8Р2-НЕ13-3С33-6Т14 від 06.04.2023.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області слід стягнути судовий збір у розмірі 2 779,55 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 30.12.2022 №1762400-2405-0306 та №1762401-2405-0306.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у розмірі 2 779,55 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят дев`ять гривень п`ятдесят п`ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський