Рішення

від 10.03.2023 по справі 160/313/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2023 року Справа № 160/313/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- постановити судове рішення в якому визнати дії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області протиправними та скасувати: Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-231643-53 від 28.11.2022 року про сплату недоїмки на суму 17433,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що в період з 2002 року по 11.03.2021 року вона була зареєстрована як фізична особа підприємець, та перебувала на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Однак, протягом вказаного періоду підприємницьку діяльність не здійснювала, ніякого доходу не отримувала, у зв`язку із чим вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2022 року № Ф-231643-53 є протиправною та підлягає скасуванню. Крім того, вважає, що облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів не є самостійною підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки така система призначена виключно для відображення відомостей, одержаних безпосередньо від платника або за результатами проведеної перевірки. Також звертає увагу суду на недотримання відповідачем строків прийняття відповідних рішень, що позбавило її можливості узгодження її дій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

25.01.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити повністю у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що ОСОБА_1 в період з 19.11.2002 року по 11.03.2021 року була зареєстрована як фізична особа підприємець та перебувала на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області. У відповідності до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з 01.10.2013 року являлась платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як особа, що здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування. З 01.01.2017 року внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у відповідності до ст. 7 якого, фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування нараховують та сплачують єдиний внесок у розмірі 22 відсотка на суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Також вказує, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. За даними інформаційної системи податкового органу в ІКП ФОП ОСОБА_1 обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 17433,90 грн., яка виникла в результаті автоматичних нарахувань з єдиного внеску за період 2019 III квартал 2020 року. ФОП ОСОБА_1 було подано звітність по єдиному внеску за 2019 2020 року, в яких нею самостійно було нараховано єдиний внесок. У зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати єдиного внеску податковим органом правомірно було сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2022 року № Ф-231643-53 на суму 17433,90 грн., і підстави для її скасування відсутні.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа підприємець 19.11.2002 року про що до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було внесено запис № 2002340170000006281 та перебувала на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування.

01.10.2013 року Пенсійним фондом України передано ФОП ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску, на облік в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

ФОП ОСОБА_1 припинено державну реєстрацію підприємницької діяльності 11.03.2021, про що до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було внесено запис №2002340060001006281, однак з обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області позивачка не знята.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.04.2021 позивач подала звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 та 2020 роки форми №Д5, згідно з якими самостійно визначила суму єдиного внеску за період з січня по грудень 2019 року у сумі 11016,72 грн., та з червня по грудень 2020 року у сумі 6417,18 грн.

Доказів сплати сум єдиного внеску по самостійно визначеним зобов`язанням за 2019 2020 роки до суду позивачкою не надано.

За даними інформаційної системи податкового органу, станом на 31.10.2022 року в ІКП ФОП ОСОБА_2 обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 17433,90 грн., яка виникла в результаті автоматичних нарахувань з єдиного внеску:

- за 1 квартал 2019 року - 2754,18 гри по строку сплати 19.04.2019;

- за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн по строку сплати 19.07.2019;

- за 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн по строку сплати 21.10.2019;

- за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн по строку сплати 20.01.2020;

- за 2 квартал 2020 року - 1039,06 грн по строку сплати 20.07.2020;

- за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн по строку сплати 19.10.2020;

- за жовтень - листопад 2020 року - 2200,00 грн по строку сплати 19.01.2021.

Згідно копії довідки форми ОК-5 «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Індивідуальні відомості про застраховану особу» здійснювалось нарахування та сплата відносно позивача єдиного внеску за такі періоди:

- за 2019 рік: за березень - квітень 2019 року - страхувальником Окружна виборча комісія з виборів Президента України територіального виборчого округу № 39 (код ЄДРПОУ 42833656);

- за 2020 рік: за липень - грудень 2020 року - страхувальником Відділ освіти, культури, молоді та спорту Синельниківської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02142537).

Головним управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 28.11.2022 року № Ф-231643-53 на суму 17433,90 грн.

Вказана вимога отримана позивачем 06.12.2022 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вважаючи вказану вимогу такою, що винесена з порушенням норм діючого законодавства, позивачка звернулась до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон 2464-VI), визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 4 частини другої ст. 6 Закону №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску зобов`язані подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону №2464-VI, зокрема, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України (далі ПКУ).

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону №2464).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування встановлено ст. 177 ПКУ.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою підприємцем, визначений п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

Так, згідно з п. п. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування, належать, зокрема, суми єдиного внеску у розмірах і порядку, встановлених законом.

Згідно з п. 177.11 ст. 177 ПКУ фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію про майновий стан і доходи у строк, визначений п. п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до Закону №2464.

Фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування подають Податкову декларацію про майновий стан і доходи, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2020 №783), у складі якої формують додаток ЄСВ 1 «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску».

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в Декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Враховуючи викладене, суми єдиного внеску, сплачені фізичними особами підприємцями на загальній системі оподаткування протягом року (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня звітного року, та до 20 січня року, наступного за звітним роком), враховуються такими платниками у складі витрат при остаточному розрахунку за календарний рік згідно з даними зазначеними у Декларації та результатами перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI (в редакції, яка діяла з 01.01.2017) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску з поміж інших категорій суб`єктів є: роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 р., зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI).

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Суд зауважує, що мета участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).

В силу вимог статті 4 Закону № 2464-VI роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.

Проте, слід врахувати різний статус цих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, у випадку з найманим працівником він є застрахованою особою, а роботодавець - страхувальником. У свою чергу, державна реєстрація фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності є формою самостійного забезпечення працею, а тому відповідна особа одночасно є і застрахованою особою і страхувальником.

В силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.

Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як встановлено судом, спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-231643-53 від 28.11.2022 року на суму 17433,90 грн. сформовано за період: 1-4 квартал 2019 року; 2-3 квартал 2020 року; жовтень листопад 2020 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що згідно з відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 від 12.12.2022 підтверджується нарахування та сплата відносно позивача єдиного внеску, зокрема, за період з 01.03.2019 по 30.04.2019 року страхувальником Окружна виборча комісія з виборів Президента України територіального виборчого округу № 39 (код ЄДРПОУ 42833656); з 01.07.2020 по 31.12.2020 року - страхувальником Відділ освіти, культури, молоді та спорту Синельниківської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02142537).

Таким чином, суд встановив, що позивач в окремі місяці в період з 2019 по 2020 рік хоча і мала статус фізичної особи - підприємця, та зобов`язана була нараховувати самостійно та сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому ніж мінімальний страховий внесок, працювала як найманий працівник та вважалася застрахованою особою.

При цьому, відповідач не подав до суду доказів здійснення позивачем у період із 2019 по 2020 роки підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах №440/2149/19 від 04 грудня 2019 року та №142/252/19 від 07 липня 2021 року. №320/2655/20 від 22 липня 2021 року.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, у зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу, та у зв`язку з нарахуванням та сплатою роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, суд вважає, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем за період з 01.03.2019 по 30.04.2019 року та з 01.07.2020 по 31.12.2020 року.

Суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою - підприємцем не призведе до покращення його становища у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі він не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку.

Натомість покладення на позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням ЄСВ.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначалась чинною станом на час виникнення спірних правовідносин Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція №449).

Так, положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції №449 встановлювалось, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абзац 2 пункту 2 Розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом 2 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Крім того, положеннями ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Як зазначено відповідачем, станом на 31.10.2022 у позивача обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску в розмірі 17433,90 грн., яка виникла у зв`язку із несплатою самостійно нарахованих зобов`язань, визначених у звітах про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 та 2020 роки форми №Д5, згідно з якими за період з січня по грудень 2019 року підлягало сплаті - 11016,72 грн. (щомісячно по 918,06 грн.) та з червня по грудень 2020 року (щомісячно 1039,06 грн. та 1100,00 грн.) підлягало сплаті - 6417,18 грн. (11016,72 грн.+ 6417,18 грн.= 17433,90 грн.).

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області протиправно визначено ОСОБА_1 суму недоїмки з єдиного соціального внеску за період з 01.03.2019 по 30.04.2019 року та з 01.07.2020 по 31.12.2020 року, у зв`язку із чим, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-231643-53 від 28.11.2022 року підлягає скасуванню в цілому на суму 17433,90 грн., оскільки скасування вимоги лише в частині суми неправомірно нарахованого боргу, неможливо.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій та прийнятих рішень, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, виходячи із аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-231643-53 від 28.11.2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева