Постанова

від 17.10.2023 по справі 160/313/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 жовтня 2023 року м. Дніпросправа № 160/313/23Суддя І інстанції Тулянцева І.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Іванова С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати дії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-231643-53 від 28.11.2022 року про сплату недоїмки на суму 17433,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що підприємницькою діяльністю не займалася.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року позовні вимоги було задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує на те, що судом встановлено та доведено, що фактично сплачений розмір єдиного внеску тільки за 2 місяці 2019 року та 6 місяців 2020 року, хоча позивач мала статус фізичної особи-підприємця, та зобов`язана була нараховувати самостійно та сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому ніж мінімальний страховий внесок у періоди коли вона не працювала як найманий працівник та вважалася застрахованою особою.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа підприємець 19.11.2002 року про що до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було внесено запис № 2002340170000006281 та перебувала на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування.

01.10.2013 року Пенсійним фондом України передано ФОП ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску, на облік в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

ФОП ОСОБА_1 припинено державну реєстрацію підприємницької діяльності 11.03.2021, про що до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було внесено запис №2002340060001006281, однак з обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області позивачка не знята.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.04.2021 позивач подала звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 та 2020 роки форми №Д5, згідно з якими самостійно визначила суму єдиного внеску за період з січня по грудень 2019 року у сумі 11016,72 грн., та з червня по грудень 2020 року у сумі 6417,18 грн.

За даними інформаційної системи податкового органу, станом на 31.10.2022 року в ІКП ФОП ОСОБА_2 обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 17433,90 грн., яка виникла в результаті автоматичних нарахувань з єдиного внеску:

- за 1 квартал 2019 року - 2754,18 гри по строку сплати 19.04.2019;

- за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн по строку сплати 19.07.2019;

- за 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн по строку сплати 21.10.2019;

- за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн по строку сплати 20.01.2020;

- за 2 квартал 2020 року - 1039,06 грн по строку сплати 20.07.2020;

- за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн по строку сплати 19.10.2020;

- за жовтень - листопад 2020 року - 2200,00 грн по строку сплати 19.01.2021.

Згідно копії довідки форми ОК-5 «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Індивідуальні відомості про застраховану особу» здійснювалось нарахування та сплата відносно позивача єдиного внеску за такі періоди:

- за 2019 рік: за березень - квітень 2019 року - страхувальником Окружна виборча комісія з виборів Президента України територіального виборчого округу № 39 (код ЄДРПОУ 42833656);

- за 2020 рік: за липень - грудень 2020 року - страхувальником Відділ освіти, культури, молоді та спорту Синельниківської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02142537).

Головним управління ДПС у Дніпропетровській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 28.11.2022 року № Ф-231643-53 на суму 17433,90 грн.

Вказана вимога отримана позивачем 06.12.2022 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області протиправно визначено ОСОБА_1 суму недоїмки з єдиного соціального внеску за період з 01.03.2019 по 30.04.2019 року та з 01.07.2020 по 31.12.2020 року, оскільки в цей період вона була працевлаштована та роботодавцем було сплачено ЄСВ, у зв`язку із чим, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-231643-53 від 28.11.2022 року підлягає скасуванню в цілому на суму 17433,90 грн., оскільки скасування вимоги лише в частині суми неправомірно нарахованого боргу, неможливо.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» («Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі також Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Зазначена правова позиція відображена у рішенні Верховного Суду у справі № 440/2149/19 від 04 грудня 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-231643-53 від 28.11.2022 року на суму 17433,90 грн. сформовано за період: 1-4 квартал 2019 року; 2-3 квартал 2020 року; жовтень листопад 2020 року.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що згідно з відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 від 12.12.2022 підтверджується нарахування та сплата відносно позивача єдиного внеску, зокрема, за період з 01.03.2019 по 30.04.2019 року страхувальником Окружна виборча комісія з виборів Президента України територіального виборчого округу № 39 (код ЄДРПОУ 42833656); з 01.07.2020 по 31.12.2020 року - страхувальником Відділ освіти, культури, молоді та спорту Синельниківської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02142537).

За таких обставин судом першої інстанції вірно зазначено, що позивач в окремі місяці в період з 2019 по 2020 рік хоча і мала статус фізичної особи - підприємця, та зобов`язана була нараховувати самостійно та сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому ніж мінімальний страховий внесок, працювала як найманий працівник та вважалася застрахованою особою.

При цьому, відповідач не подав до суду доказів здійснення позивачем у період із 2019 по 2020 роки підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області протиправно визначено ОСОБА_1 суму недоїмки з єдиного соціального внеску за період з 01.03.2019 по 30.04.2019 року та з 01.07.2020 по 31.12.2020 року, у зв`язку із чим, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-231643-53 від 28.11.2022 року підлягає скасуванню в цілому на суму 17433,90 грн., оскільки скасування вимоги лише в частині суми неправомірно нарахованого боргу, неможливо.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.

В повному обсязі постанова складена 17 жовтня 2023 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяС.В. Сафронова

суддяС.М. Іванов