Рішення

від 27.06.2023 по справі 607/8092/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

27.06.2023 Справа №607/8092/23 Провадження № 2/607/2042/2023

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Макогін А.В.,

представника позивача адвоката Веприка Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

04.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі за текстом ДП «Тернопільстандартметрологія») про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимогиобґрунтував тим,що з30.03.2016 ОСОБА_1 працював напосаді інженераІІ категоріївідділу метрологіїв ДП«Тернопільстандартметрологія».

Наказом генерального директора ДП «Тернопільстандартметрологія» № 49-к від 20.05.2022 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани за порушення трудової дисципліни у зв`язку з відсутністю на роботі в період з 04.05.2022 до 11.05.2022 без поважних причин.

Наказом генерального директора ДП «Тернопільстандартметрологія» № 64-к від 21.06.2022 позивача звільнено 20.06.2022 з займаної посади за прогул без поважних причин з 23.05.2022 до 27.05.2022 згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2022 у справі № 607/9333/22 позов ОСОБА_1 до ДП «Тернопільстандартметрологія» про визнання незаконними та скасування наказів та поновлення на роботі задоволено, визнано незаконними та скасовано накази генерального директора ДП «Тернопільстандартметрологія» № 49-К від 20.05.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та № 64-К від 21.06.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 », а також вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 22.02.2023 вказане рішення залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Позивач зазначив, що наказом генерального директора ДП «Тернопільстандартметрологія» № 125-к від 03.10.2022 з 04.10.2022 позивач поновлений на посаді інженера ІІ категорії відділу метрології в ДП «Тернопільстандартметрологія». Однак наказом генерального директора ДП «Тернопільстандартметрологія» № 126-к від 04.10.2022 позивач звільнений з займаної посади з 11.10.2022 за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Разом з тим позивач зазначив, що під час ухвалення судового рішення від 03.10.2022 позивачем не заявлялась вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому таке питання у судовому рішенні не вирішено.

Так, відповідно до ст. 235 КЗпП України позивачу має бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу, розмір якого слід обраховувати з урахуванням того, що за квітень 2022 року позивачу виплачена заробітна плата у сумі 6218,75 грн за 17 робочих днів, а за травень 2022 року у сумі 4494,30 грн за 11 робочих днів.

З урахуванням викладеного позивач зазначив, що його середньоденна заробітна плата становить 382,61 грн (6218,75 грн + 4494,30 грн = 10713,05 грн (заробітна плата за останні 2 місяці); 10713,05 грн / 28 робочих днів (за квітень та травень 2022 року) = 382,61 грн).

За таких обставин позивач просить стягнути з ДП «Тернопільстандартметрологія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.06.2022 до 03.10.2022 у сумі 28313,06 грн (382,61 грн х 74 робочих дні = 28313,06 грн).

05.05.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 01.06.2023.

29.05.2023 відповідач ДП «Тернопільстандартметрологія» подав відзив, у якому позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтував тим, що положеннями ст. 233 КзпП України встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Разом з тим у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Також відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 369/10046/18, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Отже, строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. З урахуванням викладених обставин, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у позовом про поновлення на роботі у липні 2022 року, відповідач вважає, що трьохмісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід обраховувати саме з липня 2022 року, оскільки вже тоді позивачу було відомо про порушення його права. Вказане, на думку відповідача, свідчить про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, а питання про поновлення такого строку позивачем не заявлялось.

01.06.2023 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Веприк Т.М. подав відповідь на відзив, у якій просив позов задовольнити з підстав, про які було зазначено у позовній заяві. Додатково зазначив, що відповідач помилково посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.10.2019 у справі № 369/10046/18, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 відступлено від вказаного висновку та визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Також позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі. Більше того представник позивача звернув увагу, що відповідач листом від 22.03.2023 № 03-05/188 відмовив позивачу у виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу та надав копію наказу про поновлення позивача на роботі, з якого також вбачається, що роботодавець не вирішив питання виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Цим же листом відповідач надав позивачу інформацію про суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні. З даним позовом позивач звернувся 02.05.2023, а тому не може вважатися таким, що пропустив строк звернення до суду з даним позовом.

01.06.2023 судове засідання відкладено на 27.06.2023 у зв`язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні 27.06.2023 представник позивача адвокат Веприк Т.М. позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив, і просив позов задовольнити повністю.

У судове засідання 27.06.2023 позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак приймає участь у судовому процесі через свого представника.

У судове засідання 27.06.2023 уповноважений представник відповідача ДП «Тернопільстандартметрологія» не з`явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 30.03.2016 ОСОБА_1 прийнятий на посаду інженера ІІ категорії відділу метрології в ДП «Тернопільстандартметрологія». Такі обставини підтверджуються копією трудової книжки від 09.03.2010, яка видана на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 7).

Наказом генерального директора ДП «Тернопільстандартметрологія» № 49-к від 20.05.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани за порушення трудової дисципліни у зв`язку з відсутністю на роботі в період з 04.05.2022 до 11.05.2022 без поважних причин (а.с. 8).

Наказом генерального директора ДП «Тернопільстандартметрологія» № 64-к від 21.06.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 » згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України 20.06.2022 позивача звільнено з посади інженера ІІ категорії відділу метрології за прогул без поважних причин з 23.05.2022 до 27.05.2022 (а.с. 9).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2022 у справі № 607/9333/22 позов ОСОБА_1 до ДП «Тернопільстандартметрологія» про визнання незаконними та скасування наказів та поновлення на роботі задоволено, визнано незаконними та скасовано накази генерального директора ДП «Тернопільстандартметрологія» № 49-К від 20.05.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та № 64-К від 21.06.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 », а також вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 10-15).

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 22.02.2023 рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2022 залишено без змін (а.с. 17-25).

Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП «Тернопільстандартметрологія», а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2022 та постанову Тернопільського апеляційного суду від 22.02.2023 залишено без змін (а.с. 26-27).

Згідно з довідкою про набрання судовим рішенням законної сили (а.с. 16) рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2022 у справі № 607/9333/22 набрало законної сили 22.02.2023.

Наказом генерального директора ДП «Тернопільстандартметрологія» № 125-к від 03.10.2022 «Про виконання рішення суду щодо поновлення на роботі ОСОБА_1 » (а.с. 31) з 04.10.2022 ОСОБА_1 поновлено на посаді інженера ІІ категорії відділу метрології в ДП «Тернопільстандартметрологія».

11.10.2022 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі наказу генерального директора ДП «Тернопільстандартметрологія» № 126-к від 04.10.2022 згідно з ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Указане підтверджується копією трудової книжки від 09.03.2010, яка видана на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 7).

Разом з тим під час розгляду цивільної справи № 607/9333/22 позивачем не заявлялась вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому таке питання у судовому рішенні не вирішено. Так само відповідач на вимогу позивача відмовився виплачувати йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, право на працю, закріплене у ст. 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» (далі за текстом Закон), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.10.2019 у справі № 369/10046/18, задля формування єдиної судової практики щодо застосування ч. 2 ст. 233 КЗпП України до вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі, що передбачений ч. 2 ст. 235 КЗпП України, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу є, по суті, неотриманою заробітною платою за невиконання трудової функції не з вини працівника, на яку поширюються норми законодавства про оплату праці. Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим після прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 Законом України № 2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, внесені зміни, зокрема до КЗпП України щодо строків вирішення трудових спорів.

Так, чинною на даний час ч. 1 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, чинної на даний час, а також зазначені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу може бути поданий у тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Так, як вбачається з листа ДП «Тернопільстандартметрологія» № 03-05/188 (а.с. 30), письмове повідомлення ОСОБА_1 про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, направлене засобами поштового зв`язку 22.03.2023. Докази на спростовування цих обставин відповідач суду не надав.

Відтак, приймаючи до уваги, що з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 04.05.2023, суд вважає, що позивач дотримався встановленого законом тримісячного строку звернення для вирішення цього спору, а тому відхиляє доводи відповідача в цій частині.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відтак, оскільки під час ухвалення судом рішення у справі № 607/9333/22 про поновлення ОСОБА_2 на займаній посаді судом не вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також такий середній заробіток не був виплачений роботодавцем під час звільнення ОСОБА_2 з роботи, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі за текстом Порядок).

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом абз. 2 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Крім того, положеннями Розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. Зокрема, премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Так, з розрахункових листків за квітень та травень 2022 року (а.с. 37, 38) вбачається, що за квітень 2022 року ОСОБА_1 нараховано оклад у сумі 4371,43 грн, місячну премію у сумі 1399 грн, доплату за роз`їзний характер у сумі 88,32 грн та надбавку за роз`їзний характер у сумі 360 грн, а всього на суму у сумі 6218,75 грн. Також за травень 2022 року ОСОБА_1 нараховано оклад у сумі 4049,99 грн, індексацію заробітної плати у сумі 70,71 грн, доплату за роз`їзний характер у сумі 73,60 грн та надбавку за роз`їзний характер у сумі 300 грн, а всього на суму у сумі 4494,30 грн.

З урахуванням викладених обставин суд доходить висновку, що сума заробітної плати, яка підлягає врахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу становить 10713,05 грн (6218,75 грн + 4494,30 грн = 10713,05 грн). Також суд враховує, що фактично відпрацьована ОСОБА_1 кількість робочих днів за період з 01.04.2022 до 31.05.2022 становить 28 днів, відтак середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 382,61 грн (10713,05 грн / 28 дні = 272,38 грн).

При цьому загальна кількість робочих днів за період з 22.06.2022 до 03.10.2022 становить 74 дні.

За таких обставин суд доходить висновку, що середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 22.06.2022 до 03.10.2022 становить 28313,06 грн (382,61 грн х 74 дні = 28313,06 грн) (за вирахуванням визначених законом податків і зборів).

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

При цьому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Приймаючи до уваги викладені вище вимоги закону, суд доходить висновку, що рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за липень 2022 року у сумі 8034,81 грн (382,61 грн х 21 день = 8034,81 грн) (за вирахуванням визначених законом податків і зборів) слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Так, виходячи з ціни позову, яка становить 28313,06 грн, за розгляд даної справи необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Відтак, приймаючи до уваги, що даний позов задоволено повністю, суд доходить висновку, що судовий збір у сумі 1073,60 грн слід стягнути з відповідача на користь держави.

Також відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що представник позивача адвокат Веприк Т.М. до виходу суду до нарадчої кімнати (оскільки розгляд справи відбувався за правилами спрощеного провадження, яке не передбачає проведення судових дебатів) заявив клопотання про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з розглядом цієї справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, суд вважає за необхідне згідно зі ст. 246 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 259, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.06.2022 до 03.10.2022 у сумі 28313 (двадцять вісім тисяч триста тринадцять) гривень 06 копійок (за вирахуванням визначених законом податків і зборів).

Стягнути з Державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених позивачем ОСОБА_1 та пов`язаних з розглядом справи судових витрат на 05 липня 2023 року на 10 год. 50 хв.у залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за адресою: вул. Котляревського, буд. 34, м. Тернопіль.

Надати позивачу ОСОБА_1 строк п`ять днів з дня ухвалення рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених позивачем судових витрат.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за липень 2022 року у сумі 8034 (вісім тисяч тридцять чотири) гривні 81 копійка (за вирахуванням визначених законом податків і зборів) допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Веприк Тарас Михайлович, місце перебування: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Державне підприємство «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», місцезнаходження: вул. Оболоня, буд. 4, м. Тернопіль; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02568319.

СуддяІ. В. Марциновська