Рішення

від 21.06.2023 по справі 607/16132/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

21.06.2023 Справа №607/16132/22 Провадження № 2/607/307/2023

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Макогін А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Янчишина В.Й.,

представника відповідача адвоката Мацея М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Євробуд ТД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства «Євробуд ТД» (далі за текстом - ПП «Євробуд ТД»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі за текстом - ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»), ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 02.10.2021 приблизно о 03 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в межах 155 км + 600 м автомобільної дороги «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка», що неподалік с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який рухався в межах смуги руху попутно з автомобілем. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 загинув на місці події.

За даним фактом 02.10.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості та розпочате кримінальне провадження № 12021210000000253 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Постановою від 21.08.2022 кримінальне провадження № 12021210000000253 від 02.10.2021 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, оскільки, враховуючи заданий слідством комплекс варіантів вихідних даних, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди та наїзду транспортного засобу на пішохода, з технічної точки зору, були обставини, які пов`язані із виникненням перешкоди для руху (настання об`єктивної видимості пішохода), на такій відстані до автомобіля марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 , в межах якої водій керованого транспортного засобу був позбавлений технічної можливості шляхом своєчасного екстреного гальмування уникнути наїзду на пішохода.

Власником автомобіля марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ПП «Євробуд ТД». Також згідно з наказом ПП «Євробуд ТД» № 62-к від 15.06.2020 ОСОБА_2 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів з 15.06.2020 та за ним закріплений транспортний засіб марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 . Указане свідчить про те, що правопорушення було вчинене ОСОБА_2 під час перебування у трудових відносинах з ПП «Євробуд ТД», а тому саме останнє є належним відповідачем у цій справі.

Позивач зазначила, що є матір`ю потерпілого ОСОБА_3 , відтак внаслідок вказаної дорожньої-транспортної пригоди їй завдана моральна шкода, розмір якої позивач оцінила у сумі 400000 грн.

Така моральна шкода виявилась, зокрема, у моральних стражданнях, яких позивач зазнала внаслідок смерті сина. Позивач постійно перебуває у напруженому психічному стані, оскільки думки про смерть сина не покидають її до теперішнього часу. Позивач як мати позбавлена моральної та матеріальної підтримки сина у подальшому житті та в старості. Указані обставини в сукупності призвели до зниження працездатності та обмеження кола спілкування позивача, що знову ж таки поглибило негативні переживання через порушення соціальної та особистої адаптації. Також позивач відчуває пригніченість настрою, тугу, тривогу, значне погіршення сну, посилення дратівливості, що в значній мірі призвело до порушення стосунків з рідними та знайомими.

Разом з тим позивач зазначила, що завдана їй моральна шкода частково відшкодована, зокрема ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у сумі 18000 грн та ОСОБА_2 у сумі 55000 грн.

За таких підстав позивач просить стягнути з ПП «Євробуд ТД» на користь ОСОБА_1 компенсацію з відшкодування моральної шкоди у сумі 327000 грн.

14.11.2022 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі на 12.12.2022 та надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

07.12.2022 на офіційну електронну адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшли письмові пояснення третьої особи ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», в яких зазначено, що відповідно до п. 27.3, 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та на підставі полісу ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило позивачу компенсацію з відшкодування моральної шкоди у сумі 18000 грн.

12.12.2022 судове засідання відкладено на 18.01.2023 у зв`язку з неявкою відповідача.

18.01.2023 судове засідання відкладено на 15.02.2023 у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

15.02.2023 без виходу до нарадчої кімнати усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про перехід від спрощеного до загального позовного провадження у даній цивільній справі. Судове засідання відкладено на 09.03.2023.

06.03.2023 засобами поштового зв`язку до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшов відзив ПП «Євробуд ТД», в якому відповідач позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позову. Відзив мотивований тим, що досудовим розслідуванням не встановлено невідповідностей в діях водія автомобіля марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , вимогам Правил дорожнього руху. Натомість зі змісту постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що у крові ОСОБА_3 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди виявлено 1,99 проміле алкоголю, що є середнім ступенем алкогольного сп`яніння. Крім цього, органом досудового розслідування встановлено, що причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору були обставини, які пов`язані із виникненням перешкоди для руху (настання об`єктивної видимості пішохода), на такій відстані до автомобіля марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 , в межах якої водій керованого транспортного засобу був позбавлений технічної можливості шляхом своєчасного екстреного гальмування уникнути наїзду на пішохода. Відтак об`єктивно вбачається, що груба необережність потерпілого спричинила виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, що є підставою для зменшення розміру шкоди. Крім цього, відповідач зазначив, що відповідно до практики Верховного Суду відсутність у водія технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди є непереборною силою, оскільки зіткнення автомобіля з пішоходом не залежало від водія, при усій обачливості його дій та/або поведінки.

09.03.2023 за клопотанням представника позивача судове засідання відкладено на 03.04.2023.

15.03.2023 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначила, що обставини, викладені у відзиві відповідача, є необґрунтованими. Зокрема, орган досудового розслідування позбавлений можливості в абсолютних величинах встановити місце наїзду транспортного засобу на пішохода у зв`язку з відсутністю уточнюючої слідової інформації, зафіксованої під час огляду місця пригоди. Так само слідством не встановлено умислу потерпілого, грубої необережності та причино-наслідкового зв`язку між діями пішохода та наслідками. Також факт перебування потерпілого в стані алкогольного сп`яніння не відноситься до грубої необережності та умислу потерпілого, а тому не перебуває в причино-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

28.03.2023 засобами поштового зв`язку до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві. Крім цього, відповідач зазначив, що органом досудового розслідування встановлено, що наїзд на пішохода відбувся на правій смузі руху транспортного потоку в напрямку до м. Хмельницький, тобто не на узбіччі дороги, по якому дозволено рухатися пішоходам, а саме на проїзній частині руху транспортних засобів. Разом з тим у постанові про закриття кримінального провадження від 21.08.2022 слідчим не надано оцінки діям пішохода, оскільки такої мети і питання вини пішохода на експертизу не ставилось, так як правове значення для досудового розслідування мав саме склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і для встановлення складу такого правопорушення не може мати місце вина пішохода.

03.04.2023 за клопотанням представника відповідача судове засідання відкладено на 27.04.2023.

27.04.2023 у клопотаннях відповідача ПП «Євробуд ТД» про витребування доказів та про призначення судової автотехнічної експертизи відмовлено повністю. Оголошено перерву у судовому засіданні до 24.05.2023.

24.05.2023 за клопотанням представника відповідача судове засідання відкладено на 21.06.2023.

21.06.2023 без виходу до нарадчої кімнати усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Позивач ОСОБА_1 зазначила, що саме її підпис проставлений у позовній заяві, а також підтвердила наявність волевиявлення на подання цього позову до суду та на судовий розгляд даної цивільної справи.

У судовому засіданні 21.06.2023 позивач ОСОБА_1 та представник позивача Янчишин В.Й. позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, та просили позов задовольнити повністю.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 показала, що до моменту своєї смерті син проживав разом з нею. У них з сином були чудові відносини. Відтак у зв`язку зі смертю сина позивач зазнала сильних душевних страждань, позбавлена моральної та матеріальної підтримки сина у подальшому житті та в старості. Позивач зазначила, що почувається пригніченою та часто плаче.

У судовому засіданні 21.06.2023 представник відповідача Мацей М.М. позов не визнав з підстав, викладених у відзиві та запереченнях, та просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що наявні підстави вважати, що дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини потерпілого, оскільки органом досудового розслідування встановлено, що місцем зіткнення є проїзна частина дороги, а потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння, так як в крові ОСОБА_3 виявлено 1,99 проміле алкоголю. Такі обставини, на думку представника відповідача, свідчать про наявність грубої необережності з боку потерпілого та про наявність непереборної сили.

У судове засідання 21.06.2023 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання, не з`явився без повідомлення про причини неявки. У письмових поясненнях третьої особи просив проводити розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання 21.06.2023 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час і місце цього судового засідання, не з`явився. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від ОСОБА_2 до суду не надходили.

Заслухавши пояснення учасників справи та показання свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з відшкодуванням моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, зі змісту постанови старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Тернопільській області Степанця С.В. про закриття кримінального провадження від 31.08.2022 (а.с. 18-20) вбачається, що 02.10.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості та розпочате кримінальне провадження № 12021210000000253 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.10.2021 приблизно о 03 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним транспортним засобом марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався в межах 155 км + 600 м автомобільної дороги «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка» в напрямку з м. Тернополя до м. Хмельницький. Водій ОСОБА_2 на момент керування транспортним засобом був тверезий, що підтверджується відповідним висновком експерта.

Під час такого керування транспортним засобом водій ОСОБА_2 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , унаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді краніо-спінальної травми (відкрита черепно-мозкова травма та травма шийного відділу хребта), що призвело до його смерті на місці події.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/12022/6311-Т від 08.07.2022 в умовах цієї дорожньо-транспортної ситуації, яка склалась, водій автомобіля марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2, 12.3, 12.6 (г) Правил дорожнього руху України.

Якщо до моменту наїзду пішохід рухався у попутному напрямку, водій автомобіля марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 , з моменту виникнення перешкоди для руху (настання об`єктивної видимості пішохода) не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування до моменту контактування з пішоходом знизити швидкість транспортного засобу до швидкості руху пішохода і тим самим уникнути наїзду на пішохода.

Якщо до моменту наїзду пішохід знаходився нерухомо в місці наїзду, водій автомобіля марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 , з моменту виникнення перешкоди для руху (настання об`єктивної видимості пішохода) не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керований ним транспортний засіб до місця наїзду на пішохода і тим самим уникнути наїзду на останнього.

Невідповідностей в діях водія марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 , вимогам п. 12.2, 12.3, 12.6 (г) Правил дорожнього руху України не вбачається.

Враховуючи заданий слідством комплекс варіантів вихідних даних, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди, наїзд транспортного засобу на пішохода, з технічної точки зору, були обставини, які пов`язані із виникненням перешкоди для руху (настання об`єктивної видимості пішохода), на такій відстані до автомобіля марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 , в межах якої водій керованого транспортного засобу був позбавлений технічної можливості шляхом своєчасного екстреного гальмування уникнути наїзду на пішохода.

З урахуванням викладених обставин слідчий дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 268 КК України, та про закриття кримінального провадження № 12021210000000253 від 02.10.2021 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Так, власником автомобіля марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ПП «Євробуд ТД», що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 (а.с. 13, 14) .

Згідно з наказом ПП «Євробуд ТД» № 62-к від 15.06.2020 ОСОБА_2 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів з 15.06.2020 та за ним закріплений транспортний засіб марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 15).

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201835966 автомобіль марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахований ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (а.с. 11).

Так само відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 202430474 причеп марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 ,застрахований ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (а.с. 12).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (а.с. 9) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матір`ю ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 (а.с. 20).

Указане у сукупності дає підстави вважати, що унаслідок смерті ОСОБА_3 , спричиненої під час дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу під керуванням ОСОБА_6 , ОСОБА_1 має право на відшкодування завданої моральної шкоди. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України така шкода має бути відшкодована ПП «Євробуд ТД», з яким ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦКК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі за текстом - Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п. 5 Постанови обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 9 Постанови розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, враховуючи істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, наміру, з яким діяв відповідач.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що їй завдана моральна шкода, яка виразилась у моральних стражданнях, яких позивач зазнала внаслідок смерті сина. Позивач постійно перебуває у напруженому психічному стані, оскільки думки про смерть сина не покидають її до теперішнього часу. Позивач як мати позбавлена моральної та матеріальної підтримки сина у подальшому житті та в старості. Указані обставини в сукупності призвели до зниження працездатності та обмеження кола спілкування позивача, що знову ж таки поглибило негативні переживання через порушення соціальної та особистої адаптації. Також позивач відчуває пригніченість настрою, тугу, тривогу, значне погіршення сну, посилення дратівливості, що в значній мірі призвело до порушення стосунків з рідними та знайомими.

Такі обставини дають суду підстави вважати, що впродовж тривалого періоду часу звичний уклад життя позивача був порушений внаслідок смерті сина, що беззаперечно завдало ОСОБА_1 сильних душевних страждань.

Разом з тим згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Згідно з ч. 2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Положення ст. 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою, у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Так, суд враховує, що зі змісту постанови про закриття кримінального провадження від 31.08.2022 вбачається, що з урахуванням наявної слідової інформації вважається, що наїзд на ОСОБА_3 відбувся на правій смузі руху транспортного потоку в напрямку до м. Хмельницький. Однак встановити в абсолютних величинах місце наїзду транспортним засобом на пішохода не надається можливим у зв`язку з відсутністю уточнюючої слідової інформації, зафіксованої під час огляду місця події.

Місцем дорожньо-транспортної пригоди, яке знаходиться в межах 155 км + 600 м автомобільної дороги «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка», що неподалік с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області, поза межами населеного пункту, є ділянка дороги пряма у плані, горизонтального профілю, з сухим асфальтобетонним покриттям, призначена для руху транспортних засобів у двох напрямках та має по дві смуги для руху в кожному напрямку. На момент руху на вулиці була темна пора доби, будь-яке освітлення відсутнє, пішохідних переходів немає. Транспортні потоки розділені між собою подвійною суцільною лінією дорожньої розмітки. Ширина правої смуги руху транспортного потоку до м. Хмельницький 2,9 м, а лівої - 3 м. Ширина правої смуги руху транспортного потоку до м. Тернопіль 3,3 м, а лівої - 3 м. Ширина правого узбіччя 4,5 м, лівого - 2 м. Рух транспортних засобів по даній ділянці дозволений в обох напрямках.

Водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом в межах правої смуги для руху в напрямку до м. Хмельницький зі швидкістю автомобіля 85 км/год. та з боковим інтервалом до ближнього краю подвійної лінії суцільної розмітки 3,8 м з увімкненим ближнім світлом фар. В цей час пішохід ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, кількість алкоголю в крові становила 1,99 проміле, що підтверджується відповідним висновком експерта, рухаючись проїзною частиною дороги, наймовірніше, попутно з автомобілем, так як характер та розташування тілесних ушкоджень в сукупності дають підстави вважати, що первинний контакт виступаючих частин вантажного автомобіля відбувся із задньою поверхнею тіла потерпілого.

Під час проведення слідчого експерименту встановлено, що місце наїзду автомобіля марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 , знаходиться на відстані 1,5 м від БЛ та на відстані 5,2 м до ближнього краю подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки.

Такі обставини у сукупності свідчать про те, що хоча достеменно місце наїзду керованого ОСОБА_2 транспортного засобу на пішохода ОСОБА_3 не встановлено, однак слідством з`ясовано, що місцем зіткнення беззаперечно є саме проїзна частина дороги, а не її узбіччя.

При цьому на ділянці дороги, де відбулась дорожньо-транспортна пригода, ширина правої смуги руху транспортного потоку до м. Хмельницький становить 2,9 м, а ширина правого узбіччя 4,5 м. Відтак потерпілий не був позбавлений можливості здійснювати рух по узбіччю, яке майже в 1,5 рази більше за ширину проїзної частини, однак таких дій потерпілим вчинено не було.

Також досудовим розслідуванням встановлено, що наїзд транспортного засобу на пішохода, з технічної точки зору, пов`язаний із виникненням перешкоди для руху (настання об`єктивної видимості пішохода), на такій відстані до автомобіля марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 , в межах якої водій керованого транспортного засобу був позбавлений технічної можливості шляхом своєчасного екстреного гальмування уникнути наїзду на пішохода.

Крім цього, відповідно до п. 4.3 Правил дорожнього руху за межами населених пунктів пішоходи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини, повинні йти назустріч руху транспортних засобів.

Також згідно з п. 4.4 Правил дорожнього руху у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет тощо) або бути в одязі, який має світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

Пішоходам забороняється: виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов`язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху; рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку (п. 4.14 Правил дорожнього руху).

Таким чином встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 в порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху в темну пору доби, за межами населеного пункту, за відсутності будь-якого освітлення та пішохідного переходу, перебуваючи у стані середнього алкогольного сп`яніння, не виділивши себе для своєчасного виявлення іншими учасниками дорожнього руху, перебував на проїзній частині дороги.

За таких підстав суд вважає доведеною наявність у діях потерпілого ОСОБА_3 грубої необережності, що відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування завданої шкоди.

При цьому груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, однак не тягне за собою повного звільнення останнього від обов`язку такого відшкодування.

Безумовною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності без вини є дія непереборної сили. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.

Обов`язок доведення непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Так, суд відхиляє доводи відповідача про те, що відсутність у ОСОБА_6 можливості уникнути зіткнення є непереборною силою, оскільки такі доводи спростовуються зазначеними вище положеннями закону.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 532/1374/18 суд зазначає таке.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак обов`язковому врахуванню судом першої інстанції підлягають не будь-які постанови Верховного Суду, а саме висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права. Разом з тим у постанові від 10.04.2020 у справі № 532/1374/18 такий висновок Верховним Судом зроблений не був. При цьому судова практика Верховного Суду містить значну кількість постанов, у яких за аналогічних обставин з володільця джерела підвищеної небезпеки на користь потерпілої особи стягується компенсація за завдану моральну шкоду.

Зокрема, це постанови Верховного Суду від 18.10.2019 у справі № 352/342/17, від 26.01.2022 у справі № 127/1415/20 та від 17.05.2022 у справі № 210/5475/20-ц.

Так, у постанові від 17.05.2022 у справі № 210/5475/20-ц Верховний Суд зазначив, що «апеляційний суд достатньо мотивовано виходив з того, що позивачі зазнали значних моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями, викликаними втратою дочки і матері, однак визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди не відповідає обставинам справи у їх сукупності. Суд апеляційної інстанції при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди взяв до уваги, що потерпіла під час дорожньо-транспортної пригоди порушила Правила дорожнього руху України, у той же час дії водія трамваю відповідали вимогам цих Правил, отже, виходячи з принципу розумності і справедливості, цілком обґрунтовано зменшив розмір відшкодування.».

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги характер страждань позивача, обсяг заподіяної їй шкоди та обставини, за яких така шкода була заподіяна, зважаючи на обставини дорожньо-транспортної пригоди, суд доходить висновку, що розмір компенсації за завдану позивачу моральну шкоду слід зменшити до 100000 грн. Указаний розмір відшкодування суд вважає таким, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості і у повній мірі відшкодує завдану позивачеві моральну шкоду.

Разом з тим суд встановив, що ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вже здійснило виплату позивачеві компенсації за відшкодування моральної шкоди у сумі 18000 грн. Такі обставини визнавались та не заперечувались у судовому засіданні учасниками справи.

Так само ОСОБА_2 добровільно здійснив виплату позивачеві компенсації за відшкодування моральної шкоди у сумі 55000 грн, що підтверджується розпискою від 28.09.2022 (а.с. 21).

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути компенсацію за відшкодування моральної шкоди у сумі 27000 грн (100000 грн - 18000 грн - 55000 грн = 27000 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Так, виходячи з ціни позову, яка становить 327000 грн за розгляд даної справи необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3270 грн. Відтак приймаючи до уваги, що даний позов задоволено частково у сумі 27000 грн, що становить 8,26 % від заявленої суми, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 8,26 % судового збору у сумі 270,10 грн, а 91,74 % судового збору у сумі 2999,90 грн необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України). Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, надання позивачу адвокатом Янчишиним В.Й. професійної правової допомоги у суді під час розгляду цієї справи підтверджується копією договору від 17.08.2022 про надання правової допомоги, копією ордеру серії ВО № 1042949 від 09.11.2022, детальним описом робіт № 1 від 13.03.2023 та актом виконаних робіт № 01 від 13.03.2023 (а.с. 29, 137, 138, 139).

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору сторони узгодили погодинну оплату гонорару адвоката. Вартість години роботи адвоката становить 1000 грн. Клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість правничої допомоги протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Зі змісту детального опису робіт № 1 від 13.03.2023 та акта виконаних робіт № 01 від 13.03.2023 вбачається, що адвокатом в межах даної справи було проведено такі роботи: попереднє опрацювання матеріалів (документів) наданих клієнтом. Надання консультації клієнту щодо наявності правових підстав для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, та судової практики - 2 год.; підготовка та подача позовної заяви із додатками - 9 год.; підготовка та подача відповіді на відзив - 5 год.; участь у судових засіданнях - 2 год. Загальна кількість 18 год. Відтак вартість наданих адвокатом послуг становить 18000 грн.

Так, у додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 зроблено висновок, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18.

З урахуванням викладеного суд вважає, що представником відповідача не доведено неспівмірність та необгрунтованість понесених позивачем витрат у цій частині, в той час як витрати на правничу допомогу у сумі 18000 грн, які позивач понесла у зв`язку із розглядом даної справи, є доведеними належними та допустимими доказами.

При цьому відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги, що даний позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8,26 % витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1486,80 грн, а 91,74 % витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16513,20 грн необхідно покласти на позивача.

Також відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що представник відповідача адвокат Мацей М.М. до виходу суду до нарадчої кімнати (оскільки розгляд справи відбувався за правилами спрощеного провадження, яке не передбачає проведення судових дебатів) заявив клопотання про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, які відповідач сплатив у зв`язку з розглядом цієї справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, суд вважає за необхідне згідно зі ст. 246 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл цих судових витрат.

Керуючись ст. 4, 13, 76-82, 89, 133 ч. 1, 3, 137 ч. 4, 141 ч. 1, 2, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Євробуд ТД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Євробуд ТД» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , компенсацію за завдану моральну шкоду у сумі 27000 (двадцять сім тисяч) гривень.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Євробуд ТД» на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 270 (двісті сімдесят) гривень 10 копійок.

Судовий збір у сумі 2999 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 90 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з Приватного підприємства «Євробуд ТД» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1486 (одна тисяча чотириста вісімдесят шість) гривень 80 копійок.

Судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16513 (шістнадцять тисяч п`ятсот тринадцять) гривень 20 копійок покласти на позивача ОСОБА_1 .

Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених відповідачем Приватним підприємством «Євробуд ТД» та пов`язаних з розглядом справи судових витрат на 29 червня 2023 року на 09 год. 00 хв. у залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за адресою: вул. Котляревського, буд. 34, м. Тернопіль.

Надати відповідачу Приватному підприємству «Євробуд ТД» строк п`ять днів з дня ухвалення рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених відповідачем судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Представник позивача: адвокат Янчишин Володимир Йосифович, місцезнаходження: вул. С.Крушельницької, буд. 35А, м. Тернопіль.

Відповідач: Приватне підприємство «Євробуд ТД», місцезнаходження: вул. Львівська, буд. 32, м. Червоноград, Львівська область; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42645825.

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», місцезнаходження: вул. Глибочицька, буд. 44, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24175269.

Третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

СуддяІ. В. Марциновська

Повне судове рішення складене 26.06.2023.