Постанова

від 10.10.2023 по справі 607/16132/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/16132/22Головуючий у 1-й інстанції Марциновська І.В. Провадження № 22-ц/817/807/23 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія - 305010200

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Гірський Б.О.

Суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

за участю секретаря - Іванюта О.М.

позивача та її представника - адвоката

Янчишина В.Й.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/16132/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 червня 2023 року, ухвалене суддею Марциновською І.В., повний текст якого складено 26 червня 2023 року, та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 червня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Євробуд ТД", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватне акціонерне товариство "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним позовом.

В обгрунтування вимог позовної заяви зазначила, що 02.10.2021 р. приблизно о 03 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в межах 155 км + 600 м автомобільної дороги «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка», що неподалік с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який рухався в межах смуги руху попутно з автомобілем. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 загинув на місці події.

Постановою від 21.08.2022 р. кримінальне провадження №12021210000000253 від 02.10.2021 р. закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

На момент вчинення правопорушення ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПП «Євробуд ТД», працював на посаді водія автотранспортних засобів з 15.06.2020 р.

Власником автомобіля марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ПП «Євробуд ТД».

ОСОБА_1 є матір`ю потерпілого ОСОБА_3 , тому внаслідок дорожньої-транспортної пригоди їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінила у 400 000 грн.

Вказала, що така шкода виразилась, зокрема, у моральних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок смерті сина. Позивачка постійно перебуває у напруженому психічному стані, оскільки думки про смерть сина не покидають її до теперішнього часу. Вона як мати позбавлена моральної та матеріальної підтримки сина у подальшому житті та в старості.

Дані обставини в сукупності призвели до зниження її працездатності та обмеження кола спілкування, що поглибило негативні переживання через порушення соціальної та особистої адаптації, вона відчуває пригніченість настрою, тугу, тривогу, значне погіршення сну, посилення дратівливості, що в значній мірі призвело до порушення стосунків з рідними та знайомими.

Зазначила, що їй частково відшкодовано моральну шкоду, зокрема ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у сумі 18 000 грн та ОСОБА_2 у сумі 55 000 грн., тому просила суд стягнути з ПП «Євробуд ТД» на її користь 327 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 червня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПП «Євробуд ТД» на користь ОСОБА_1 , компенсацію за завдану моральну шкоду у сумі 27 000 гривень.

У іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ПП «Євробуд ТД» на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 270 гривень 10 копійок.

Судовий збір у сумі 2999 гривень 90 копійок компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнуто з ПП «Євробуд ТД» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1486 гривень 80 копійок.

Судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16513 гривень 20 копійок покладено на ОСОБА_1 .

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Євробуд ТД» судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16513 гривень 20 копійок.

Судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1486 гривень 80 копійок покласти на ПП «Євробуд ТД».

Вказані рішення ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції змінити, стягнувши з відповідача в її користь 327 000 грн. моральної шкоди, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що твердження про те, що наїзд на пішохода відбувся не на узбіччі, а на проїзній частині дороги є необгрунтованими, оскільки слідством не встановлено місце наїзду у зв`язку з відсутністю уточнюючої слідової інформації, зафіксованої під час огляду місця пригоди, тому стверджувати де саме перебував пішохід неможливо.

Щодо перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння, то дана обставина не відноситься до грубої необережності та умислу потерпілого та не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з ДТП.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

Вказує, що постановою про закриття кримінального провадження не встановлено жодних порушень вимог ПДР України пішоходом.

Як підстава звільнення особи від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю, у зв`язку з чим сама по собі відсутність технічної можливості уникнути наїзду вказаним ознакам не відповідає, оскільки причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки та особливостями його експлуатації.

Шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначає, що оцінити розмір душевних страждань та її життєвих змін об`єктивно неможливо, так як їй важко висловити біль, який вона відчуває після непоправної втрати сина, важко усвідомлювати, що він більше ніколи не повернеться. Така втрата призвела до душевного болю, який ніколи не припиняється, тому вважає заявлений нею розмір про відшкодування моральної шкоди обґрунтованим.

Щодо оскарження додаткового рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 червня 2023 року вказала, що дана справа є справою незначної складності, з аналогічних правовідносин опубліковано безліч судових рішень, тому підготовка відзиву у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної чи технічної роботи.

Важливим є те, що позиція представника відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, запереченні та клопотанні про призначення експертизи є однаковою та повторюється, тому відсутні підстави для стягнення витрат декілька разів за одну і ту саму процесуальну позицію.

Крім того, суд відмовив у задоволенні клопотань про витребування доказів, призначення авто-технічної та почеркознавчої експертиз, тому відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу щодо підготовки та подачі вказаних клопотань.

Вказує, що заявлена відповідачем сума на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 65 000 грн. та витраченого часу в обсязі 240 год. є надмірними, не співмірними з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та не відповідають критеріям розумності.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно визначено розмір професійної правничої допомоги у сумі 18 000 грн. і він підлягає зменшенню до 500 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП "Євробуд ТД" вказує, що зі змісту постанови про закриття кримінального провадження від 31.08.2022 року вбачається, що пішохід перебував в стані алкогольного сп`яніння, кількість алкоголю в крові становила 1,99 проміле, що підтверджується відповідним висновком експерта. Пішохід рухався проїзною частиною дороги, найімовірніше, попутно з автомобілем (в порушення п.4.3. ПДР), на що вказує характер тілесних ушкоджень, а також без використання світлоповертальних елементів для виявлення його іншими учасниками руху (п.4.4 ПДР).

Під час проведення слідчого експерименту встановлено, що місце наїзду автомобіля знаходиться на відстані 1,5 м від БЛ та на відстані 5,2 м до ближнього краю подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки, тобто місцем зіткнення беззаперечно є саме проїзна частина дороги, а не її узбіччя.

Зазначають, що судом першої інстанції не враховано правову позицію, висловлену ВС у постанові від 10.04.2020 р. у справі №532/1374/18.

Оскільки водій не мав технічної можливості уникнути смертельного ДТП, що підтверджено висновком експерта, зіткнення його автомобіля з пішоходом не залежало від нього, він не міг передбачити таку подію та тим більше відвернути її, то відсутні підстави для задоволення позову. Судом першої інстанції не враховано вказану правову позицію, що є порушенням норм процесуального права і безумовною підставою для скасування судового рішення.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено.

Стосовно додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу, то вважають таке законним і обґрунтованим, а доводи позивачки переоціненням висновків суду, які не підлягають до задоволення.

У судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник - адвокат Янчишин В.Й. підтримали апеляційну скаргу в її межах, посилаючись на доводи, викладені в ній.

ПП "Євробуд ТД" просили справу слухати за відсутності їх представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників цивільного процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 02.10.2021 р. приблизно о 03 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним транспортним засобом марки «БАЗ» моделі «Т713.2», д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись в межах 155 км + 600 м автомобільної дороги «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка» в напрямку з м. Тернополя до м. Хмельницький, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді краніо-спінальної травми (відкрита черепно-мозкова травма та травма шийного відділу хребта), що призвело до його смерті на місці події.

Постановою від 31.08.2022 р. закрито кримінальне провадження №12021210000000253 від 02.10.2021 р. у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 268 КК України.

З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння, кількість якого відповідала 1,99 % (промілле), що підтверджується висновком експерта №1381 від 12.10.2021 р.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/12022/6311-Т від 08.07.2022 р. в умовах цієї дорожньо-транспортної ситуації, яка склалась, водій автомобіля марки «БАЗ» моделі «Т713.2», д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», д.н.з. НОМЕР_2 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2, 12.3, 12.6 (г) Правил дорожнього руху України.

Якщо до моменту наїзду пішохід рухався у попутному напрямку, водій автомобіля, з моменту виникнення перешкоди для руху (настання об`єктивної видимості пішохода) не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування до моменту контактування з пішоходом знизити швидкість транспортного засобу до швидкості руху пішохода і тим самим уникнути наїзду на пішохода.

Якщо до моменту наїзду пішохід знаходився нерухомо в місці наїзду, водій автомобіля, з моменту виникнення перешкоди для руху (настання об`єктивної видимості пішохода) не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керований ним транспортний засіб до місця наїзду на пішохода і тим самим уникнути наїзду на останнього.

Невідповідностей в діях водія ОСОБА_2 , вимогам п. 12.2, 12.3, 12.6 (г) Правил дорожнього руху України не вбачається.

Враховуючи заданий слідством комплекс варіантів вихідних даних, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди, наїзд транспортного засобу на пішохода, з технічної точки зору, були обставини, які пов`язані із виникненням перешкоди для руху (настання об`єктивної видимості пішохода), на такій відстані до автомобіля марки «БАЗ» моделі «Т713.12», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 , в межах якої водій керованого транспортного засобу був позбавлений технічної можливості шляхом своєчасного екстреного гальмування уникнути наїзду на пішохода.

Власником автомобіля марки «БАЗ» моделі «Т713.2», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ПП «Євробуд ТД», що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 (а.с. 13, 14 т.1) .

Згідно з наказом ПП «Євробуд ТД» № 62-к від 15.06.2020 ОСОБА_2 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів з 15.06.2020 р. та за ним закріплений вантажний автомобіль марки «БАЗ» моделі «Т713.12», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 15 т.1).

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №201835966 автомобіль марки «БАЗ» моделі Т713, державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахований ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (а.с. 11 т.1).

Причеп марки «Одисей» моделі «3», державний номерний знак НОМЕР_2 застрахований ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №202430474 (а.с. 12 т.1).

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9 т.1).

Матір`ю ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 (а.с. 10 т.1).

ОСОБА_1 , як потерпіла у рамках кримінального провадження №12021210000000253, отримала від ОСОБА_2 часткову компенсацію моральної шкоди, яка не відшкодовується СК ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" та ПП "Євробуд ТД", у розмірі 55 000 грн., що стверджується її розпискою (а.с.21 т.1).

СК ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" відшкодвано ОСОБА_1 моральну шкоду та шкоду, пов`язану із втратою годувальника в розмірі 18 000 грн., що не заперечується сторонами.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ПП "Євробуд ТД" несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини в її заподіянні, оскільки перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодування завданої шкоди як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з використання яких є джерелом підвищеної небезпеки. Оцінивши характер отриманих позивачкою переживань, врахувавши засади розумності та справедливості, а також те, що моральна шкода частково відшкодована водієм ОСОБА_2 і ПАТ "УСК "Княжа Вієна Іншуранс Груп", суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивачки 27 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина.

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом встановлено фактичні обставини справи та дано їм належну правову оцінку.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За змістом статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непероборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою-другою статті 1193 ЦК України передбачено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Чи є допущена потерпілим необережність грубою, у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слідством не було встановлено достеменно місце наїзду керованого ОСОБА_2 транспортного засобу на пішохода ОСОБА_3 , однак з`ясовано, що місцем зіткнення беззаперечно є саме проїзна частина дороги, а не її узбіччя.

З матеріалів справи вбачається, що на ділянці дороги, де відбулась дорожньо-транспортна пригода, ширина правої смуги руху транспортного потоку до м. Хмельницький становить 2,9 м, а ширина правого узбіччя 4,5 м, тобто потерпілий не був позбавлений можливості здійснювати рух по узбіччю, яке майже в 1,5 рази більше за ширину проїзної частини.

Крім того, потерпілий ОСОБА_3 перебував на проїзній частині дороги в темну пору доби за межами населеного пункту, за відсутності будь-якого освітлення та пішохідного переходу, перебував у стані середнього алкогольного сп`яніння та не виділив себе світлоповертальними елементами для своєчасного виявлення іншими учасниками дорожнього руху, що свідчить про наявність у його діях грубої необережності, що є підставою для зменшення розміру відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до п. 4.3 Правил дорожнього руху за межами населених пунктів пішоходи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини, повинні йти назустріч руху транспортних засобів.

Згідно з п. 4.4 Правил дорожнього руху у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет тощо) або бути в одязі, який має світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

Пішоходам забороняється: виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов`язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху; рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку (п. 4.14 Правил дорожнього руху).

За вказаних обставин, вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю сина позивачки внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та правильно зменшив розмір відшкодування моральної шкоди, врахувавши обставини справи у їх сукупності.

Крім того, виходячи з того, що позов ОСОБА_1 задоволено частково, судом першої інстанції вірно стягнуто з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1486,80 грн. (пропорційно до її задоволених позовних вимог).

Що стосується оскарження додаткового рішення Тернопілсьького міськрайонного суду Тернопільської області від 29.06.2023 р. то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У частині обґрунтованості понесених відповідачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою, у заявленому розмірі, суд враховує положення ч.4 ст.137 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Євробуд ТД" та адвокатом Мацеєм М.М. укладено договір про надання правової допомоги від 25 лютого 2023 року, згідно умов якого гонорар адвоката за взаємною згодою сторін становить 65 000 грн. (а.с.40-41 т.2).

Із змісту акта прийняття-передачі наданих послуг від 09.06.2023 р. та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, від 09.06.2023 р. вбачається, що адвокат Мацей М.М. надав, а клієнт отримав усю необхідну йому правничу допомогу відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання правничої допомоги б/н від 25.02.2023 р., яка полягала в: усних консультаціях; ознайомленні з позовною заявою та додатками; пошуку релевантної практики та чинного законодавства, яке підлягає застосуванню до правовідносин у даній цивільній справі; підготовці та написанні відзиву на позовну заяву; підготовці та написанні заперечень на відповідь на відзив та на клопотання про стягнення витрат на правову допомогу; підготовці та написанні заяви про перехід від спрощеного до загального судового провадження у даній цивільній справі; підготовці та написанні клопотань про призначення у справі судової почеркознавчої та судової автотехнічної експертиз; участі у судових засіданнях.

Загальна кількість витраченого адвокатом часу становить 240 год. Вартість наданих адвокатом послуг становить 65 000 грн.

З урахуванням критеріїв розумності, пропорційності, співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, необхідності пошуку судової практики, участі в судових засіданнях, враховуючи конкретні обставини справи, необґрунтованість витраченого адвокатом часу на підготовку та розгляд даної справи, а також клопотання позивачки про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 в користь ПП "Євробуд ТД".

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Згідно із ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для їх скасування в межах вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

Так як ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ЗУ "Про судовий збір", звільнена від сплати судового збору, то такі витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 червня 2023 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 червня 2023 року - залишити без змін.

Cудові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2023 року.

Головуючий: Гірський Б.О.

Судді: Костів О.З.

Храпак Н.М.