Постанова

від 30.06.2023 по справі 440/17226/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2023 р. Справа № 440/17226/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Бартош Н.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2022, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, повний текст складено 15.08.22 по справі № 440/17226/21

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить: визнати протиправною бездіяльність Полтавської міської ради, яка полягає у невирішені питання про надання позивачу або про відмову у наданні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області; зобов`язати Полтавську міську раду у спосіб, порядок та строк, передбачений законодавством України, розглянути заяву позивача від 29.06.2021 про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що перешкоджає в реалізації позивачем права на отримання у власність земельної ділянки.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Полтавської міської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 29.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею її у власність. Зобов`язано Полтавську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею її у власність, з урахуванням висновків суду. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,0 гривень та витрати, пов`язані з надання правової допомоги, у розмірі 1500,0гривень.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що на момент звернення позивача до Полтавської міської ради із заявою від 29.06.2021 земельна ділянка, дозвіл на розроблення проекту землеустрою якої мав намір отримати позивач, згідно з графічними матеріалами входить в межі сформованої земельної ділянки площею 22,7208 га з кадастровим номером 5324080300:00:001:0012 , яка не перебувала у комунальній власності Полтавської міської територіальної громади (право комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з зазначеним кадастровим номером не було зареєстровано), а відповідно у Полтавської міської ради були відсутні повноваження щодо вирішення по суті порушеного у заяві позивача питання. Крім того, за змістом норми ст. 118 ЗК України графічні матеріали, які подані заявником (позивачем) до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, повинні містити не лише підтвердження про бажане місце розташування запитуваної земельної ділянки, а й свідчити про те, що вона є вільною. Водночас, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 5324080300:00:001:0012, в межі якої входить бажана позивачем земельна ділянка, є державною власністю, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також з реєстрів вбачається, що між Приватною агрофірмою «Подоляка» та Полтавською районною державною адміністрацією зареєстровано договір про встановлення земельного сервітуту від 07.11.2011, строком дії на 10 років до 07.11.2021. Разом з цим, з посиланням на постанову Верховного суду від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а, зазначає , що надані позивачем матеріали не підтверджують, що вказана земельна ділянка перебувала у комунальній власності та була вільною (відсутнє погодження землекористувача на вилучення у нього бажаної позивачем земельної ділянки), про що і було повідомлено на звернення заявника. З приводу заявленої у заяві позивача від 29.06.2021 вимоги про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.08.2019 по справі № 10640/4434/18, апелянта вказує , що саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, оскільки безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян є правом, а не обов`язком органу місцевого самоврядування.

Також, Полтавською міською радою до суду надано пояснення до апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на те, що справа відноситься до категорії незначних, не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (тобто в порядку письмового провадження у відповідності до п.10 ч.1 ст.4 КАС України), характер спірних відносин і предмет доказування не є складними і не вимагають проведення судового засідання, заявником не наведено достатніх мотивів для необхідності призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та не вбачає необхідності надання пояснень сторонами у зазначеній справі, у зв`язку з чим підстави для апеляційного розгляду справи за участю сторін у справі відсутні.

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа та поштовим повідомленням.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги оскаржуване рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернулася до Полтавської міської ради із заявою від 29.06.2021 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею її у власність, до якої додала наступні документи: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копію документа, що посвідчує особу (ідентифікаційний код, паспорт); заяву згода землекористувача; копію довіреності.

Листом Полтавського міського управлінням земельних ресурсів та земельного кадастру виконавчого комітету Полтавської міської ради від 30.07.2021 проінформовано позивача про те, що її заява розглянута Управлінням в межах повноважень останнього. За наявними в Управлінні даними земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га, зазначена на графічних матеріалах, входить у межі сформованої земельної ділянки площею 22,7208 га з кадастровим номером 5324080300:00:001:0012. Управління повідомило позивача, що дане питання буде винесене на розгляд постійних комісій Полтавської міської ради.

Позивач, розцінюючи не розгляд її заяви як протиправну бездіяльність, звернулася до суду за захистом порушеного права.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наявності протиправної бездіяльності Полтавської міської ради, яка полягає у нерозгляді по суті заяви позивача від 29 червня 2021 року та неприйнятті жодного із рішень, які передбачені статтею 118 ЗК України, оскільки лист Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру Виконавчого комітету Полтавської міської ради 30 липня 2021року №010401.2-07/1957 за змістом та формою не може вважатися відмовою або залишенням заяви без розгляду в розумінні статті 118 ЗК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

На виконання вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі за текстом - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, серед іншого належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

В силу положень статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач, стверджуючи про правомірність дій у спірних відносинах, посилається на те, що земельна ділянка, розташована на території Валківського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади за межами населених пунктів, яка входить в межі сформованої земельної ділянки площею 22,7208 га з кадастровим номером 5324080300:00:001:0012, яку має намір отримати у власність позивач, не перебувала у комунальній власності Полтавської міської ради станом на момент звернення ОСОБА_2 із заявою від 29.06.2021, а тому міська рада не мала права розпоряджатися такими землями.

Слід зауважити, що 27.05.2021 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28 квітня 2021 року № 1423-IX(далі Закон № 1423-IX), яким розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 про те, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади про викуп для суспільних потреб земельних ділянок приватної власності, прийняті до дня набрання чинності цим пунктом, є чинними, а заходи щодо відчуження таких земельних ділянок здійснюються органами, визначеними статтями8і9 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду".

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що починаючи з 27.05.2021 (дня набрання чинності вказаним пунктом 24розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, в тому числі і землі не сформовані у земельні ділянки, крім земель, які зазначені у п. 24розділі Х ЗК України, та саме з 27.05.2021 органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними, зокрема, надавати дозволи на розробку проектів землеустрою (оскільки кінцевою метою отримання особою такого дозволу є отримання у власність відповідної земельної ділянки), що в свою чергу свідчить про те, що такі повноваження з вказаної дати перейшли до відповідних органів місцевого самоврядування, як власників вказаних земельних ділянок.

Так, з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка входить в межі земельної ділянки з кадастровим номером 5324080300:00:001:0012, яка розташована за межами населених пунктів на території Валківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, що знаходиться в складі Полтавської об`єднаної територіальної громади.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована за межами населених пунктів у межах Полтавської об`єднаної територіальної громади, а відповідачем не надано до суду доказів того, що вказана земельна ділянка належить до переліку земель, які відносяться до винятків, зазначених у п. 24 розділу Х ЗК України, відсутні підстави для незастосування до неї вищезазначених положень земельного законодавства.

Отже, з урахуванням приписів пункту 24 розділу Х ЗК України, саме Полтавська об`єднана територіальна громада (від імені якої діє Полтавська міська рада), починаючи з 27.05.2021 наділена повноваженнями щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою, до яких, зокрема, входять і повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Щодо укладеного між Приватною агрофірмою "Подоляка" та Полтавською районною державною адміністрацією договору про встановлення земельного сервітуту від 07.11.2011 року колегія суддів зазначає, що перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами пункту 24 розділу Х ЗК України не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з інформацією з публічної кадастрової карти, тип власності земельної ділянки 5324080300:00:001:0012 визначено як державна власність. Враховуючи положення пункту 24розділу Х Земельного кодексу України, наведене свідчить про неоформлення належним чином Полтавської міською радою права комунальної власності на земельні ділянки, які розташовані за межами населених пунктів, та передані Полтавській територіальній громаді в силу норм закону. Однак, це не може бути підставою для звільнення Полтавської міської ради від повноважень щодо розпорядження вказаними земельними ділянками, до яких, зокрема, входять і повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений у статті 118 ЗК України. Зокрема, частинами першою та другою цієї статті передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Частиною сьомою цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. За змістом наведених норм для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені в статті 118 ЗК України органи, приймають одне з відповідних рішень.

При цьому, відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 зазначеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

У спірних правовідносинах рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність належить до виключних повноважень Полтавської міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Рішення, дії або бездіяльність сільської ради щодо надання земельних ділянок можуть бути оскаржені до суду.

Колегія суддів звертає увагу, що саме орган, який відповідно до законодавства наділений повноваженнями передавати земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Таким органом у спірних правовідносинах, в силу положень частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є виключно Полтавська міська рада, на пленарних засіданнях якої мають розглядатися питання, зокрема щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Нормами статті 46 Закону № 280/97-ВР визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами першою і другою статті 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Слід зазначити, що за наслідком розгляду саме на засіданнях органу місцевого самоврядування питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень, зокрема надається дозвіл на розробку проекту землеустрою або мотивована відмова у його наданні.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 826/8858/16 від 05.05.2020 року, №826/8108/16 від 18.06.2020 року.

Колегія суддів звертає увагу, що в межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою (клопотанням), за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Натомість, відповідачем не прийнято рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 29.06.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Валківської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів відповідно до графічних матеріалів та подальшу передачу її у власність, а лише листом Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 0104-01.207/1957 від 30 липня 2021 року повідомлено, що за дорученням першого заступника міського голови її заява розглянута управлінням в межах його повноважень та дане питання буде винесене на розгляд постійних комісій Полтавської міської ради.

Отже, зазначений вище лист № 0104-01.207/1957 від 30 липня 2021 року не може вважатися належним дозволом або відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Валківської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Крім того, зі змісту наведених вище норм земельного законодавства випливає обов`язок відповідача саме у місячний строк розглянути відповідну заяву та дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. Вказана норма не дає права відповідачеві приймати відповідні заяви «до відома» та розглядати їх з порушенням місячного строку.

Проте, у спірних правовідносинах, відповідач одне із передбачених законодавством рішень у спосіб, встановлений законом (питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях ради) не прийняв.

Тобто, має місце факт ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов`язків.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 346/5791/16-а.

Відсутність належним чином оформленого рішення Полтавської міської ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою після спливу встановленого законом місячного строку розгляду заяви особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Варто зазначити, що саме у змісті оформленого рішення сесії міської ради мали бути викладені обставини, які на переконання апелянта, є підставою для відмови у задоволенні заяви позивача.

Отже наданий відповідачем лист Полтавського міського управлінням земельних ресурсів та земельного кадастру виконавчого комітету Полтавської міської ради від 30.07.2021 , яким проінформовано позивача про те, що її заява розглянута Управлінням в межах повноважень останнього, за наявними в Управлінні даними земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га, зазначена на графічних матеріалах, входить у межі сформованої земельної ділянки площею 22,7208 га з кадастровим номером 5324080300:00:001:0012 та те, що дане питання буде винесене на розгляд постійних комісій Полтавської міської ради, не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодовідведення земельної ділянки.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а,від 06.02.2019 у справі № 638/20447/14-а, а також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 820/688/17.

З огляду на приписи ч.5ст.242 КАС України, а також враховуючи правову позицію Великої ПалатиВерховного Судувід 30.01.2019 року в справі №755/10947/17 відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позиціюВерховного Суду,врахуванню в межах даної справи підлягаютьнаведенівище саме судом апеляційної інстанції правові позиціїВерховного Суду.

Посилання відповідача на відсутність у нього повноважень з вирішення питання, порушеного позивачем у заяві від 29 червня 2021 року, та не надання позивачем доказів на підтвердження того, що запитувана земельна ділянка перебуває у комунальній власності та є вільною, жодним чином не позбавляють апелянта обов`язку у визначений чинним законодавством строк винести заяву позивача на розгляд сесії та ухвалити за наслідками її розгляду відповідне рішення.

Посилання апелянта на правові позиції, висловлені Верховним Судом у постановах від 22.02.2023 р. по справі № 380/26033/21, від 16.05.2019 по справі 826/765/17 , від 31.01.2018 р. по справі № 814/741/16, від 26.03.2020 по справі № 815/3054/17 є безпідставними, оскільки вказані рішення прийняті стосовно іншого предмету позову саме рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодовідведення земельної ділянки та не стосуються предмету даного позову - бездіяльність Полтавської міської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 29.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З урахуванням тієї обставини, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у ч. 6 ст. 118 ЗК України, у визначений законом строк, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду по суті заяви позивача від 29 червня 2021 року та неприйняття рішення за результатами її розгляду на підставі статей 118 та 122 ЗК України та вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Полтавської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею її у власність, з урахуванням висновків суду.

Стосовно доводів апелянта про те, що підпунктом 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, в редакції Закону №2145-ІХ передбачено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється, колегія суддів зазначає про таке.

Спірні правовідносини між сторонами у цій справі мали місце ще наприкінці червня 2021 року протягом тривалого періоду часу, в той же час Закон №2145-ІХ, яким внесені відповідні зміни до Земельного кодексу України, набрав чинності 07.04.2022 року.

Вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність дій, рішень суб`єкта владних повноважень на момент їх вчинення (прийняття) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких дій, рішень із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому.

Аналогічний правова позиція викладена Верховний Судом у постановах від 16.05.2018 у справі №826/23192/15 та від 01.11.2019 у справі №333/6481/16-а.

Посилання апелянта на не припиненнявоєнного станудо теперішнього часу, що унеможливлює розгляд заяви позивача через відсутність доступу до державних реєстрів, колегія суддів до уваги не приймає та зазначає, що розгляд заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з порушенням строків, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України призводить до тривалого порушення прав позивача, а без конкретизації таких строків створює ситуацію невизначеності у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, відсутні правові підстави, в розумінні ст.139 КАС України, для розподілу судових витрат. Доводів щодо незгоди з розміром судових витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга не містить.

Враховуючи те, що ця справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, дане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 по справі № 440/17226/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк Н.С. Бартош