Постанова

від 20.06.2023 по справі 520/11128/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 р.Справа № 520/11128/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.

представника відповідача Клекоцюка Р.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 (суддя Бідонько А.В.; м. Харків; повний текст 08.11.2021) по справі № 520/11128/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИТОНТ"

до Волинської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Волинської митниці, що діє як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, код за ЄДРПОУ 43958385. про коригування митної вартості товарів №UA205050/2021/000011/2 від 04.06.2021 на суму 93155,74 грн.

- стягнути з Волинської митниці, що діє як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, код за ЄДРПОУ 43958385, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ЛИТОНТ», код за ЄДРПОУ 43172473 судові виграти, а саме: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИТОНТ" (Гімназійна Набережна, буд. 18-А, оф. 305,м. Харків,61010) до Волинської митниця, що діє як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Призалізнична, буд. 13,с. Римачі, Любомльський район, Волинська область,44350) про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Волинської митниці, що діє як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA205050/2021/000011/2 від 04.06.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці, що діє як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43958385) на користь ТОВ «ЛИТОНТ» (код ЄДРПОУ 43172473) судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим із порушенням норм матеріального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 р. та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Волинською митницею під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту у оскаржуваних Рішеннях про коригування митної вартості товарів.

З урахуванням того, що декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, у відповідача були правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що січні 2021 року на підставі договору № 11/01 від 11.01.2021 позивач придбав у фірми Aifari LTD (Грузія) конуси БИЛТ. 712376.004 (а.с. 15-17).

Сторони погодили, що умови поставки вказуються в специфікаціях та інвойсах (п. 3.2 Договору).

На виконання умов договору, продавцем складено специфікацію № 1 від 24.05.2021 та інвойс №7422100853 від 30.05.2021 (а.с. 18, 164-165).

Специфікацією визначено загальну вартість товару, яка склала 54230 Євро. Також сторони погодили, що пакування входить до вартості продукції та поверненню не підлягає. Умови сплати: відстрочка платежу 10 днів з дня поставки продукції на склад покупця. Умови поставки: DAR, П. Підвірки, Україна (згідно Інкотерсм -2010) (а.с. 18).

Оплата здійснена в безготівковий спосіб, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті від 01.06.2021 в сумі 11000,00 Євро, від 12.07.2021 в сумі 11000,00 Євро та від 26.08.2021 в сумі 15000,00 Євро (а.с. 169-171).

07.06.2021 Aifari LTD відвантажило товар в с. Подвірки, Харківська обл., Україна, що підтверджується автотранспортною накладною CMR 748429 від 01.06.2021 (а.с. 166).

До митного оформлення товарів позивачем до митного органу подано 03.06.2021 митну декларацію № UA 205050/2021/034904, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору. (а.с. 24-25)

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією № 205050/2021/034904 позивачем подано:

- рахунок-фактуру (invoice) №7422100853 від 30.04.2021 року;

- автотранспортну накладну CMR 748429 від 01.06.2021;

- декларацію про походження №7422100853 від 30.04.2021;

- книжку МДП ХС83278393 від 11.06.2021;

- договір (контракт) №11/01 від 11.01.2021;

- специфікацію №1 від 24.05.2021;

- договір про надання послуг брокера №2021/09 від 01.06.2021;

- інформацію про позитивні результати інших видів контролю.

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів (а.с. 81-83).

На вимогу митного органу 04.06.2021 позивачем надано лист №48, в якому повідомив, що надав всі наявні у нього документи (а.с. 84).

04.06.2021 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205050/2021/000011/2 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 205050/2021/00376 (а.с. 9-12).

У подальшому товар випущено у вільний обіг під гарантію, та позивачем сплачено митні платежі та податок на додану вартість визначену митним органом.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем недоведено неповноту, неточність чи недостатність наданих позивачем митної декларації, документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених МК України обмежень для застосування першого методу та обставин для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним. При цьому, надані позивачем документи підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України (далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. (ч. 2 ст. 52 МК України)

Приписами ст. 53 МК України визначений перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. (ч. 2 ст. 53 МК України)

Аналіз наведених положень свідчить, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 54 МК України)

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. (ч. 3 ст. 54 МК України)

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. (ч. 5 ст. 54 МК України)

Приписами частин 1, 2 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За змістом статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні наведених норм, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведене свідчить, що саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Подібна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідач у запиті не зазначив конкретних обставин, які викликали сумніви, а також до яких документів наявні зауваження, оскільки такий запит містить лише законодавчо встановлений загальний перелік документів.

Також колегія суддів зазначає, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з цим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок відповідає позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.

Колегія суддів зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Подібна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16.

Матеріалами справи підтверджено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору), з урахуванням додаткових угод, інвойсів. Позивачем до митного оформлення подано митні декларації, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митних декларацій та документів ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2021/000011/2 від 04.06.2021.

У графі 33 зазначеного рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено: У зв`язку із перевіркою відомостей, що підтверджують заявлену митну вартість, згідно зі ст. 53 МКУ декларанту запропоновано в 10-ти денний термін надати: - якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовленими спеціальними експертними організаціями; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - прас листи. Перелічені документи декларантом не надано.

Джерелом інформації для цього Рішення по товарам слугувала цінова інформація про митні оформлення подібних товарів, що наявні у ЄАІС, а саме: ідентичний товар від відправника TREVA s.r.o надійшов на адресу отримувача ТОВ «ЛИТОНТ» по митній вартості 3,39 Євро/кг (МД № UA100320/2020/620689 від 09.06.2020 та МД № UA807170/0/71306 від 28.12.2020).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем, під час митного оформлення, не зазначено ані у запиті до позивача, ані у рішенні про коригування митної вартості які саме відомості не підтверджені наданими до митного оформлення документами та/або які саме документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а також які документи містять розбіжності.

Доводи відповідача стосовно ненадання позивачем платіжного документу про сплату комісійних витрат, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки, по-перше вказаний документ не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом та не обґрунтовує неможливість визначення митної вартості товарів за першим методом внаслідок цих обставин, по-друге зазначені зауваження не були висловлені митним органом під час здійснення митного оформлення, що у силу ч. 2 ст. 77 КАС України позбавляє права відповідача як суб`єкта владних повноважень посилатися на них.

Крім того колегія суддів зазначає, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на такі коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначив митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, та інші комерційні умови поставки.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що всі фактичні підстави для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів є хибними та такими, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що наявні в матеріалах справ документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів свідчать про те, що відповідачем недоведено неповноту, неточність чи недостатність наданих позивачем митної декларації, документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених МК України обмежень для застосування першого методу та обставин для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, узгоджувалися між собою та містили чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну.

До того ж, колегія суддів зазначає, що в силу ч.4 ст.54 МК України саме по собі ненадання документів на вимогу митного органу не є підставою для коригування митної вартості, за відсутності обґрунтування митним органом того, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які конкретно документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, чого відповідачем під час судового розгляду зроблено не було.

Аналогічну позицію викладено в Постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №826/21860/15.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно дослідив обставини справи, вірно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 по справі № 520/11128/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 30.06.2023.