Постанова

від 29.06.2023 по справі 580/1853/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/1853/22 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоальт-Умань" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 р. у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоальт-Умань" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2020,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоальт-Умань" (надалі - ТОВ "Теплоальт-Умань",) про стягнення 36519,64 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2020 році та 3923 грн 68 коп пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що у 2020 році середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача становила 14 осіб і особи з інвалідністю у відповідача не працювали, тому відповідач зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 36 519 грн. 64 коп. та пеню у сумі 3923,68 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 р. позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з ТОВ Теплоальт-Умань на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця особами з інвалідністю за 2020 рік у сумі 36 519, 64 грн та пеню у сумі 3923, 68 грн, усього 40 443, 32 грн.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції зробив висновок щодо доведеності позивачем відповідними доказами обґрунтованості позовних вимог.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ним у 2019-2020 роках було створене робоче місце для особи з інвалідністю та на це місце була працевлаштована особа з інвалідністю - ОСОБА_1 . Вказане підтверджується копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 2002 року, повідомленням про прийняття на роботу від 17.10.2019 та від 03.10.2020, наказом про прийняття на роботу №2 від 16.10.2019, наказом про прийняття на роботу №16 від 03.11.2020. А щодо неподання у 2020 році звітності форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю зазначив, що оскільки у 2020 році на підприємстві була працевлаштована особа з інвалідністю, був відсутній попит на робочу силу, тому така звітність не подавалась.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на правильності висновків суду першої інстанції та залишення апеляційної скарги без задоволення.

Справу розглянуто у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини справи.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоальт-Умань» (код ЄДРПОУ 38215834) зареєстроване як юридична особа.

Посадовими особами Управління Держпраці у Черкаській області було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду, за результатами якого був складений Акт №ЧК-731/449/АВ від 14.12.2021. (далі - Акт №ЧК-731/449/АВ від 14.12.2021).

Актом №ЧК-731/449/АВ від 14.12.2021 встановлено, що відповідач не подав щорічної звітності до відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, а саме звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік та за 2020 рік та не виконав нормативів для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році.

З Акта перевірки №ЧК-731/449/АВ від 14.12.2021 вбачається, що у звітному 2020 році середньооблікова кількість штатних працівників склала 14 осіб. Відповідачу необхідно дотриматись нормативу працевлаштування 1 особи з інвалідністю. Фактично на підприємстві у 2020 році інвалід був працевлаштований 36 календарних днів.

Згідно наказу відповідача №2 від 16.10.2019 про прийняття працівників на роботу на період опалювального сезону ОСОБА_1 був прийнятий на посаду машиністом (кочегаром) котельні з 17.10.2019 до дати фактичного закінчення опалювального сезону за основним місцем роботи з місячним окладом згідно штатного розпису.

Згідно наказу відповідача №16 від 03.11.2020 про прийняття працівників на роботу на період опалювального сезону ОСОБА_1 був прийнятий на посаду машиністом (кочегаром) котельні з 04.11.2020 до дати фактичного закінчення опалювального сезону за основним місцем роботи з місячним окладом згідно штатного розпису.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 03.01.2002 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи.

Фонд заробітної плати за 2020 рік склав 1022,55 тис. грн., середньорічна заробітна плата одного працівника - 73 039 грн. 23 коп.

Позивач листом №480/01-28 від 31.03.2022 повідомив позивача про обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 36 519 грн. 64 коп. та пеню у сумі 3825 грн. 04 коп.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені станом на 08.04.2022 сума адміністративно-господарських санкцій складає 36 519 грн. 64 коп., сума пені - 3923 грн., які на час розгляду справи не сплачені.

Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений Законом.

Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон № 875).

Частиною першою статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 18 Закону №875).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною 2 статті 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 статті 20 Закону №875 визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно частини 2 статті 20 Закону №875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (частина третя статті 20 Закону №875).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина 4 статті 20 Закону №875).

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 , інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до пункту 9 Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України №591 від 27.08.2020, дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (рядок 02), та кількості осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, застосовується правило заокруглення до цілого: якщо після коми число від 1 до 4, заокруглення відбувається в бік зменшення, від 5 до 9 - в бік збільшення.

Висновки суду.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом «Про зайнятість населення» та Наказом № 316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом №875-ХІІ та Порядком №70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Крім того, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону №875-XII.

Суд першої інстанції послався на правильні правові позиції Верховного Суду висловлені у постановах від 07.02.2018 у справі № П/811/693/17, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 13.05.2021 у справі № 260/554/19.

Таким чином, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Проте, відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами дотримання вищевказаного законодавства.

Так, матеріалами справи підтверджено, що у звітному 2020 році середньооблікова кількість штатних працівників відповідача складає 14 осіб. Тобто, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році складав 1 робоче місце.

Згідно наказів відповдіача ОСОБА_1 (посвідчення серії НОМЕР_1 від 03.01.2002), в 2020 році у відповідача в періоди з 01.01.2020 по 09.04.2020 та з 04.11.2020 по 31.12.2020. Тобто, період роботи ОСОБА_1 у відповідача склав 5 місяців 7 днів.

Відпвідно до вищевказаного законодавства розрахунок працевлаштування інвалідів складає: 5 місяців 7 днів / 12 місяців = 0,42. (з урахуванням заокруглення у бік зменшення - 0 осіб).

Крім того, відповідач не подавав суду першої інстанції щорічних звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік та за 2020 рік.

Вказана обставина визнавалась в суді першої інстанції відповідачем.

Отже, враховуючи вищевикладене, та надані відповідачем документи в суд першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач необхідних та достатніх доказів на спростування позиції позивача не надав.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Додаткові докази, які не були подані в суді першої інстанції, не приймаються судом апеляційної інстанції, як то передбачено ст.308 КАС України.

Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоальт-Умань" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 р. - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 р. у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоальт-Умань" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2020,- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

В.В. Файдюк