Постанова

від 22.06.2023 по справі 260/4885/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/4885/22 пров. № А/857/8759/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.;

суддів Кухтея Р.В., Обрізка І.М.;

за участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі № 260/4885/22 (головуючий суддя Рейті С.І., м. Ужгород) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГО.» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАГО.» (далі позивач, ТОВ «ВАГО.») звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Закарпатській області) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.01.2022 року № 000410706.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що ТОВ "ВАГО." має ліцензії на зберігання пального та здійснює зберігання пального за різними адресами на території України, тобто паливні склади розміщені за різними фактичними адресами, а тому пальне зберігається у різних місцях (територіях), які є окремими місцями зберігання пального. Позивач у позовній заяві зазначає, що за жодним з місць (територій) зберігання протягом 2020 календарного року ним не було отримано пального в обсязі, що перевищує 1000 м3, тобто більше 1000000,000 л, а тому ні одне із цих місць зберігання пального під поняття "акцизного складу" не підпадає, тому визначені законом підстави для реєстрації позивачем акцизного складу відсутні, відповідно податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 06.01.2022 року №000410706 є протиправним.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГО." (Закарпатська область, Ужгородський район, смт. Середнє, вул. Шевченка, 6 код ЄДРПОУ 37968762) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52 код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 06 січня 2022 року № 000410706.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що згідно наданих позивачем для перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, листа ТОВ «ВАГО.» від 12.11.2021 року №264 (вх. №45130/6/07 від 12.11.2021 року) встановлено факт отримання платником податків протягом 2020 року пального в обсязі більше ніж 1000 кубічних метрів, а саме 3201255 літрів, що становить 3201,25 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), тому суб`єктом господарювання ТОВ «ВАГО.» порушено п. б абз. 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, відповідно до якого позивач мав зареєструвати акцизний склад, оскільки для визначення обсягу пального отриманого суб`єктом господарювання протягом календарного року, яке зберігається у ємностях, що розміщені у декількох приміщеннях та/або територіях, показники обсягу пального усіх приміщень або територій додаються, адже в даному випадку йдеться про суб`єкта господарювання, який отримує та зберігає пальне. Таким чином, Головне управління ДПС у Закарпатській області вважає правомірним розрахунок обсягу отриманого пального щодо всіх приміщень та територій, на яких розміщені ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального ТОВ «ВАГО.».

13 червня 2023 року ТОВ «ВАГО.» скористалось правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Закарпатській області та подало відзив на неї. У вказаному відзиві позивач заперечує проти апеляційної скарги відповідача та звертає увагу на те, що за жодним з місць (територій) зберігання ТОВ «ВАГО.» на кожному з яких ємність для зберігання пального для власних потреб не перевищує 200 кубічних метрів, протягом 2020 календарного року не було отримано пального в обсязі, що перевищує 1000 м3, тобто більше 1000000,00 л, а тому ні одне із цих місць зберігання пального під поняття «акцизного складу» не підпадає. Оскільки, загальний обсяг ємностей для зберігання пального у позивача не перевищує встановлені законодавством обсяг 200 кубічних метрів на одне приміщення, або територію, кожне окреме приміщення або територія місця зберігання пального позивача за перевіряючий період не отримано пальне в обсягах, що перевищує 1000 кубічних метрів і все придбане пальне використовувалось для власного споживання, то визначені законом підстави для реєстрації ТОВ «ВАГО.» акцизного складу відсутні, відповідно податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області від 06.01.2022 року № 000410706 про накладення штрафних санкцій в сумі 1000000,00 грн є протиправним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДПС у Закарпатській області на підставі наказу від 22.11.2021 № 847-п проведено фактичну перевірку ТОВ «ВАГО.».

За результатами фактичної перевірки складено акт №001305 від 01.12.2021.

Згідно акту №001305 від 01.12.2021 встановлено, що ТОВ "ВАГО." для здійснення господарської діяльності придбано ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресами: Закарпатська область, Хустський район, с. Сокирниця, вул. Свободи, Сокирницький кар`єр; Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Божедарівка, вул. Зої Космодем`янської, 32; Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Петрівка, вул. Хуторська, 2; Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Потоки, вул. Бабушкіна, 2; Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Промислова,7-а; Закарпатська область, Воловецький район, с. Ялове, 78; м. Рівне, вул. Федорова,7, однак не здійснило реєстрацію акцизних складів за місцями здійснення господарської діяльності та зберігання пального за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 та отримано 3201 255 літрів пального без реєстрації в Системі електронного адміністрування пального та спирту етилового акцизного складу, чим порушено пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.01.2022 № 000410706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 1000000 грн.

Не погодившись з такими діями та рішенням контролюючого органу, ТОВ «ВАГО.» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративний спір по суті та повністю задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених ТОВ «ВАГО.» позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірного рішення відповідача про застосування штрафних санкцій.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність вищевказаного рішення відповідача про застосування щодо позивача фінансових санкцій з таких підстав.

Основним видом діяльності ТОВ "ВАГО." є "надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин і розроблення кар`єрів" (КВЕД: 09.90), та позивач має наступні чинні ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки):

-№ 04190414202001434 з терміном дії з 27.03.2020 року до 27.03.2025 року за місцем зберігання: Україна, Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Божедарівка, вул. Зої Космодем`янської, буд. 32 (загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального: 117647 літри (117,6 кубічних метрів));

- № 04160414202001351 з терміном дії 24.03.2020 року до 24.03.2025 року за місцем зберігання: Україна, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Петрівка, вул. Хуторська, буд. 2 (загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального: 117647 літри (117,6 кубічних метрів));

- № 04190414202002322 з терміном дії 25.09.2020 року до 25.09.2025 року за місцем зберігання: Україна, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Потоки, вул. Бабушкіна, № 2 (загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального: 117647 літри (117,6 кубічних метрів));

-№ 04010414202000335 з терміном дії 28.02.2020 року до 28.02.2025 року за місцем зберігання: Україна, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Промислова, буд. 7-а (загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального: 117647 літри (117,6 кубічних метрів));

-№ 07060414202000382 з терміном дії 16.11.2020 року до 16.11.2025 pоку (дата призупинення ліцензії - 18.11.2021 pоку), за місцем зберігання: Україна, Закарпатська область, Воловецький район, с. Ялове, буд. 78 (загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального: 23529 літри (23,5 кубічних метрів));

-№ 17160414202000605 з терміном дії 16.10.2020 року до 16.10.2025 року, за місцем зебрігання: м. Рівне, вул. Федорова, 7;

-№ 07150414202100014 з терміном дії 18.02.2021 року до 18.02.2026 року, за місцем зберігання: Закарпатська область, Хустський район, с. Сокирниця, вул. Свободи, Сокирницький кар`єр (загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального: 82352,94 літрів (82,3 кубічних метрів)).

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (пп.80.2.5 п.80.2 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.80.7 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до п.81.3 ст. 81 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом. Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.

Приписи ст.83 ПК України унормували, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (пп.83.1.1); податкова інформація (пп.83.1.2); експертні висновки надані відповідно до ст.84 цього Кодексу (пп.83.1.3); судові рішення (пп.83.1.4); податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (пп.83.1.6); мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами (пп.83.1.7).

Пункт 85.1 статті 85 ПК України передбачає, що забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Пункт 85.2 статті 85 ПК України визначає, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України встановлено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Пункт 85.6 статті 85 ПК України визначає, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадкою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Положення п.85.7 ст.85 ПК України унормували, що отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Згідно із приписами п.85.8 ст.85 ПК України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пункт 86.5 статті 86 ПК України передбачає, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається, або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Згідно із п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.01.2022 №000410706 покладено висновок контролюючого органу про те, що ТОВ «ВАГО.» за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 отримано пального в обсязі більше ніж 1000 кубічних метрів, а саме 3201255 літрів, що становить 3201,25 кубічних метрів без реєстрації в Системі електронного адміністрування пального та спирту етилового акцизного складу, чим порушено пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України.

Відповідно до пп. «б» абз.6 пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Згідно із абз.7,8 пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів. Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Згідно із пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення, (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Пункт 128-1.2 статті 128-1 ПК України визначає, що відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.

Отже, за змістом пп. «б» пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України не є акцизним складом приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Тобто, вказаною нормою визначено, що загальна місткість ємності для навантаження- розвантаження та зберігання пального не може перевищувати 200 м3 (200000 л).

Загальний обсяг отриманого пального отриманого протягом року не повинен перевищувати 1000 м3 (1000000 л) без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним).

Статтею128-1ПКУкраїнивстановлена відповідальність за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах.

Зокрема, відповідно до п.1281.2 ст.128-1ПКУ, відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 грн. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2000000 грн.

В акті фактичної перевірки №001305 від 01.12.2021 року Головне управління ДПС у Закарпатській області прийшло до висновку про порушення ТОВ «ВАГО.» п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 та пп. 230.1.2 п.230.1. ст.230 ПК України, оскільки в перевіряємий період за 2020 рік ТОВ «ВАГО.» було фактично отримано та оприбутковано пального у загальній кількості 3201 255 літрів на 7 (семи) складах, за адресами: Закарпатська область, Хустський район, с. Сокирниця, вул. Свободи, Сокирницький кар`єр; Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Божедарівка, вул. Зої Космодем`янської, 32; Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Петрівка, вул. Хуторська, 2; Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Потоки, вул. Бабушкіна, №2; Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Промислова, 7-а,; Закарпатська область, Воловецький район, с. Ялове 78; м. Рівне, вул. Федорова, 7.

При цьому слід зауважити, що спірний акт перевірки №001305 від 01.12.2021 року не містить відомостей про кількість отриманого ТОВ «ВАГО.» пального по кожному складу окремо.

Також необхідно зазначити й про те, що чинне податкове законодавство не містить чіткого визначення понять «приміщення» і «територія», однак пп.14.1.6. п.14.1 ст.14 ПКУмістить пряму норму, що не є «акцизним складом» приміщення або територія, «на кожній з яких» загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів.

Варто звернути увагу й на той факт, що в нормі абз.3 пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК Українипоняття «приміщення» та «територія» розділені сполучником «або».

Як визначено п.13 ч.1ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011р., «територія» - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Згідно із абз.3 ч.1ст.1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» №2807-IV від 06.09.2005р., «територія» - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об`єктів, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об`єктів у межах населеного пункту.

Пунктом14.1.74 п.14.1 ст.14 ПК Україничітко встановлено, що «земельна ділянка» - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами. Аналогічне визначення міститься також вЗемельному кодексі України,Законі України «Про іпотеку»,Законі України «Про оцінку земель».

Отже, з наведеного правового регулювання випливає, що поняття «територія» фактично є тотожним поняттю «земельна ділянка», а тому,у розумінні пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України, під терміном «територія» розуміється термін «земельна ділянка».

Водночас, поняття «приміщення» також має ще декілька законодавчих визначень.

Відповідно до положень п.1.2 «Порядку надання складським об`єктам статусу «митний склад» та позбавлення такого статусу» (затв.наказом МФ України №835 від 16.07.2012р.), «приміщення» - частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу; «резервуар» - вмістище (наземне або підземне) для зберігання рідин, газу або сипких товарів; «складський об`єкт» - приміщення, холодильна чи морозильна камера, резервуар, критий чи відкритий майданчик.

В свою чергу, Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна» (затв.Постановою КМУ №1442 від 28.10.2004р.),розрізняє такі види приміщень: «будівлі» - земельні поліпшення, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; «приміщення» - частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу; «вбудовані приміщення» - приміщення, що є частиною внутрішнього об`єму будівлі; «прибудовані приміщення» - приміщення, що прибудовані до основної будівлі та мають з нею хоча б одну спільну стіну; «вбудовано-прибудовані приміщення» - приміщення, частина внутрішнього об`єму яких є частиною внутрішнього об`єму основної будівлі, а інша частина - прибудованою; «споруди» - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тунелі, естакади, мости тощо).

Отже, вказані вище визначення термінів не відносяться до податкового законодавства. Тому слід звернути увагу на те, що позивач фактично має 7 (сім) різних складів за різними поштовими адресами, які до одного поняття «акцизний склад» не слід відносити, оскільки визначене у пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України поняття «акцизний склад» фактично сформульовано таким чином, що його визначення безпосередньо залежить від поняття словосполучення - «на кожній з яких».

Під час судового розгляду справи судами обох інстанцій встановлено, що податковим органом, в даному випадку, для визначення загальної кількості отриманого та оприбуткованого ТОВ «ВАГО.» пального протягом календарного року, фактично було ссумовано (складено) кількість пального з 7 (семи) складів позивача.

Як свідчать матеріали справи та вже зазначалося вище, згідно копій оборотно-сальдових відомостей по рахунку № 203, протягом 2020 року ТОВ "ВАГО." отримано наступні обсяги пального за відповідними місцями зберігання:

-970257,00 літрів (970,257 кубічним метрів) за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Божедарівка, вул. Зої Космодем`янської, 32;

-967969,00 літрів (967,969 кубічних метрів) за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Петрівка, вул. Хуторська, 2;

-219397,00 літрів (219,397 кубічних метрів) за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Потоки, вул. Бабушкіна, 2;

-964554,00 літрів (964,554 кубічних метрів) за адресою: Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Промислова,7-а;

-79078,00 літрів (79,078 кубічних метрів) за адресою: Закарпатська область, Воловецький район, с. Ялове, 78.

Тобто, враховуючи вищевикладені обставини, з урахуванням прямої нормиПК України,визначеноїабз.3 пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України(«на кожній з яких»), судова колегія дійшла аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що ТОВ "ВАГО." (яке не є платником акцизного податку або "розпорядником акцизного складу" та не займається реалізацією ПММ) не має перевищення у 100 кубічних метрів з отриманого та оприбуткованого пального за жодним із місць зберігання, відповідно, у позивача відсутній передбачений ПК України обов`язок реєстрації вказаних паливних складів (на яких зберігається паливо виключно для власного використання) як "акцизних".

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України № 408 від 24.04.2019 року, якою затверджено "Порядок електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового", не передбачено порядок реєстрації "акцизного" складу суб`єктом, який не є платником акцизного податку (розпорядником акцизного складу).

Позивач, ТОВ "ВАГО." не є платником акцизного податку та не здійснює діяльність з реалізації пального.

При цьому суд констатує, що згідно із п.56.21 ст.56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях позивача ознак податкового правопорушення, передбаченого п. 128 - 1.2 ст.128 ПК України .

Отже, суд першої інстанції правильно визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення від 06.01.2022 №000410706.

На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі № 260/4885/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченомуст.328 КАС України.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей І. М. Обрізко Повне судове рішення складено 30 червня 2023 року.