Рішення

від 27.06.2023 по справі 906/399/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/399/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Круглецької А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Зубчук О.Р. - адвокат, ордер серія АІ №1368581 від 23.03.2023,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хавестер"

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос"

про стягнення 1 073 310,00грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хавестер" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" про стягнення 1 502 240,31грн з яких: 428 930,31грн пені, 468 101,70грн 15% річних та 605 208,30грн інфляційних втрат, а також судових витрат за невиконання умов договору №ДГ-0000048 оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою від 04.02.2020.

Ухвалою суду від 04.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.05.2023.

Ухвалою суду від 02.05.2023 відкладено підготовче засідання на 22.05.2023.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.05.2023 прийнято до розгляду заяву ТОВ "Хавестер" від 16.05.2023 про зменшення розміру позовних вимог та постановлено здійснювати розгляд справи в межах поданих змін, а саме про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" на користь ТОВ "Хавестер": 1 073 310,00грн з яких: 468 101,70грн 15% річних та 605 208,30грн інфляційних втрат, а також судових витрат. Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження та призначити справу №906/399/23 до судового розгляду по суті на 27.06.2023.

Представник позивача в судовому засіданні 27.06.2023 позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви від 16.05.2023 про зменшення розміру позовних вимог та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання 27.06.2023 не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить реєстр відправлень рекомендованої кореспонденції від 24.05.2023 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення - 1000233459732)(а.с.95). Поштове відправлення про направлення відповідачу копії вказаної ухвали згідно відомостей з офіційного сайту "Укрпошта" про відстеження поштового відправлення (за номером ідентифікатора 1000233459732) вручено особисто 26.05.2023 (а.с.96).

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З огляду на те, що неявка в засідання суду відповідача, не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хавестер" (орендодавець/позивач) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Колос" (орендар/відповідач) було укладено договір оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою №ДГ-0000048 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого, орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне володіння та користування трактори в агрегаті із сівалками та екіпажем, визначені у цьому договорі, а також зобов`язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування техніку під керуванням екіпажу (трактористів) орендодавця і зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату (а.с.16-17).

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по сплаті орендних платежів за договором оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою №ДГ-0000048 від 04.02.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хавестер" зверталось до Господарського суду Житомирської області з позовом в якому просило стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" 1 889 511,16грн, з яких: 1 582 451,41грн основної заборгованості, 68 816,99грн пені, 69 827,86грн інфляційних та 168 414,00грн 15% річних.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.11.2022 у справі №906/245/21 позов ТОВ "Хавестер" було задоволено частково та стягнуто з ПОСП "Колос" на користь ТОВ "Хавестер": 1 582 451,41грн основного боргу, 67 018,12грн пені, 165 042,03грн - 15 % річних, 69 827,86грн інфляційних та 28 265,09грн судового збору. В решті позову відмовлено (а.с.27-29).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 було повернуто заявнику апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.11.2022 у справі №906/245/21.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням у справі №906/245/21 було встановлені обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою №ДГ-0000048 від 04.02.2020 в частині проведення з позивачем розрахунків на надані послуги у розмірі 1 582 451,41грн, які мають преюдиційне значення для вирішення спору у даній справі та не потребують доказування. Рішення у вказаній справі набрало законної сили та підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі про стягнення з відповідача 1 073 310,00грн з яких: 468 101,70грн 15% річних та 605 208,30грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.02.2021 по 22.01.2023, позивач вказує, що відповідачем проведено оплату наданих послуг за договором оренди №ДГ-0000048 від 04.02.2020 з порушенням строків. Зазначає, що протягом січня-лютого 2023 ПОСП "Колос" виконало рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/245/21. Однак, оскільки в рішенні не враховано період розгляду справи в суді, а з моменту подачі позову в лютому 2021, сума штрафних санкцій збільшилась, то для захисту інтересів позивача виникла необхідність у зверненні до суду з позовом про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) інфляційних та річних за період з 01.02.2021 до 22.01.2023.

Відповідач у поясненнях №10/05 від 10.05.2023 проти позову заперечив, просив у позові відмовити, посилаючись на те, що: відповідач є аграрним виробником, який забезпечує продовольчу безпеку в країні; інтереси позивача додатково захищені, нарахованою сумою інфляційних втрат, загальний розмір штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань складає 94,9% від розміру основного боргу, який був сплачений відповідачем у повному обсязі; неустойка не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з п.8.1 договору у разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За порушення строків сплати орендної плати згідно підписаних сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення та сплачує орендодавцю проценти в розмірі 15% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України. Нарахування пені та процентів починається з дня, коли зобов`язання по оплаті мало бути виконане орендарем та припиняється у день повної оплати (п.8.7 договору).

Стаття 625 ЦК України регулює питання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначених норм права та умов укладеного між сторонами договору, дає підстави для висновку, що порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати товару є підставою для нарахування інфляційних та річних, які є матеріальними втратами кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на компенсацію за користування утримуваними боржником грошовими коштами.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Слід зазначити, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та умовами договору сум (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" (із змінами)).

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

У даному випадку, наявність заборгованості за договором оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою №ДГ-0000048 від 04.02.2020 в розмірі 1 582 451,41грн підтверджується судовим рішенням у справі №906/245/21, яку було стягнуто з відповідача на користь позивача.

Із змісту рішення господарського суду у справі №906/245/21 та поданих до справи доказів вбачається, що у справі №906/245/21 позивачем заявлялись вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 15% річних за період з 29.05.2020 по 31.01.2021 (а.с.27-29, 72-82).

ПОСП "Колос" остаточно погасило заборгованість перед ТОВ "Хавестер" лише у січні 2023 року, що підтверджується платіжними дорученнями: №7 від 04.01.2023 на суму 100 000,00грн, №9308177112 від 23.01.2023 на суму 330 153,10грн, №9308177113 від 23.01.2023 на суму 1 482 451,41грн (а.с.13-15).

Враховуючи, що відповідач є боржником, який прострочив виконання свого грошового зобов`язання з оплати послуг оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою, у даній справі позивач заявив до стягнення з відповідача 605 208,30грн інфляційних втрат та 468 101,70грн 15% річних, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 1 582 451,41грн за період з 01.02.2021 по 03.01.2023 та на суму заборгованості в розмірі 1 482 451,41грн за період з 04.01.2023 по 22.01.2023, тобто за наступний період.

Господарський суд, перевіривши за допомогою калькулятора "Ліга:Закон" наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 15% річних (розрахунок а.с. 22-24) встановив, що такі нарахування проведені у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому вимоги позивача про їх стягнення з відповідача є правомірними.

Відповідач у відзиві посилається на не доведення позивачем розміру понесених збитків; те, що неустойка не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; сплату ним у повному розмірі, згідно рішення у справі №906/245/21, загального розміру штрафних та компенсаційних нарахувань. У зв`язку з цим та з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розумності, на думку позивача, у позові має бути відмовлено.

З даного приводу суд враховує вищевикладене та те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

При цьому за своєю правовою природою інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. До того суд враховує, що виходячи з погоджених сторонами у пункті 8.7 договору умов, нарахування процентів припиняється у день повної сплати. Клопотань про їх зменшення не заявлялось.

Вимоги про стягнення з відповідача неустойки (пені) судом не розглядаються, оскільки позивачем було подано заяву від 16.05.2023 про зменшення позовних вимог в якій пеня не заявлялась.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 468 101,70грн 15% річних та 605 208,30грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується витрат позивача на надання правової допомоги у розмірі 25 000,00грн, суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Відповідно до ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи міститься витяг з реєстру адвокатів та ордер на надання правничої (правової) допомоги виданого Адвокатським об`єднанням "ЛігарАрт" адвокату Зубчук О.Р №1368581 від 23.03.2023 (а.с.26, 30).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

26.01.2023 між Адвокатським об`єднанням "LegalArt" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хавестер" (клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №924 (а.с.66-68).

Відповідно до пункту 1.1 договору від 26.01.2023, виконавець зобов`язується за дорученням клієнта на умовах та в порядку, передбаченому договором надати правову (правничу) допомогу клієнту як його представник щодо стягнення заборгованості за договором №ДГ-0000048 оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою, укладеного між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Колос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хавестер", а клієнт зобов`язується сплатити виконавцю гонорар за надану правову допомогу, а також у випадках необхідності фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору.

За умовами пункту 4.2 договору від 26.01.2023, сторони домовились, що гонорар складається за процесуальний супровід справи в суді першої інстанції складає 25 000,00грн. Гонорар за процесуальний супровід справи сплачується протягом десяти днів з моменту надходження таких коштів на рахунок клієнта.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до проголошення рішення або його вступної та резолютивної частини в суді першої інстанції (пункт 8.1 договору від 26.01.2023).

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Згідно ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21.

При цьому, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 наголосив, що таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Разом із тим під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (схожа правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постанові від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, у постанові від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та у постановах від 13.02.2020 у справі №910/2170/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).

Матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Зубчук О.Р. ТОВ "Хавестер" у справі №906/399/23.

Факт понесених позивачем витрат в загальній сумі 25 000,00грн на професійну правничу допомогу підтверджується платіжною інструкцією №2333334343 від 27.01.2023 на суму 25 000,00грн(а.с.68 на звороті).

Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача в поясненнях від 10.05.2023 не доводить неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу за надані адвокатом позивача послугами; клопотань про їх зменшення не заявляє, а просить відмовити у стягненні з відповідача витрат позивача на правничу допомогу в повному обсязі. Водночас зазначає, що зі свого боку очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 44 000,00грн.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Надаючи оцінку виконаних адвокатом позивачу робіт по наданню послуг з точки зору їх необхідності та співмірності з урахуванням обставин даної справи, суд враховує, що в процесі розгляду справи представником позивача була подана заява від 16.05.2023 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 1 073 310,00грн з яких: 468 101,70грн 15% річних та 605 208,30грн інфляційних втрат.

Отже, остаточно заявленими позовними вимогами у цій справі є вимоги позивача про стягнення коштів в сумі 1 073 310,00грн. При цьому, витрати на правову (правничу допомогу) позивача залишились незмінними.

З урахуванням наведеного, суд, керуючись критерієм співмірності дійшов висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на оплату правничої допомоги пропорційно розміру зменшених заявлених позовних вимог, а саме в сумі 17 861,82грн. Решта суми витрат на правничу допомогу - 7 138,18грн покладається на позивача.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" (11242, Житомирська область, Ємільчинський район, с.Сербо-Слобідка, вул.Грека Івана, буд.47; ідентифікаційний код 03743405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хавестер" (03680, м.Київ, вул.Виборзька, буд.99; ідентифікаційний код 31115663):

- 468 101,70грн - 15% річних,

- 605 208,30грн - інфляційних втрат,

- 17 861,82грн - витрат на оплату послуг адвоката,

- 16 099,65грн - витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.06.23

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек.),

та на ел.пошту - kolos@agricom.com.ua.