Постанова

від 27.09.2023 по справі 906/399/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року Справа № 906/399/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.06.2023 у справі № 906/399/23 (суддя Кравець С.Г., повний текст рішення складено 30.06.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хавестер"

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос"

про стягнення 1 073 310 грн

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хавестер" (далі - позивач, ТОВ "Хавестер") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" (далі - відповідач, ПОСП "Колос"), із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 468 101, 70 грн 15 % річних та 605208, 30 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги з посиланням на ст. 625 ЦК України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № ДГ-0000048 оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою від 04.02.2020.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.06.2023 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 468 101, 70 грн 15 % річних, 605 208, 30 грн інфляційних втрат, 17 861, 82 грн витрат на правничу допомогу та 16 099, 65 грн витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та часткового стягнення витрат на правничу допомогу.

До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПОСП "Колос" на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.06.2023 у даній справі, в якій апелянт просить скасувати рішення суду, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане;

- відповідачем повністю виконано рішення Господарського суду Житомирської області від 18.11.2022 у справі № 906/245/21;

- відповідач зі своєї сторони не міг впливати на час розгляду справи № 906/245/21 у суді першої інстанції, проте виникає ситуація, згідно якої позивач планує покласти всі фінансові витрати, які виникли за час розгляду справи у суді першої інстанції на відповідача. При цьому протиправно розраховуючи та застосовуючи для підтвердження своїх позовних вимоги термін 721 день та не звертаючи увагу навіть на той факт, що його позовні вимоги у справі № 906/245/21 були задоволені лише частково;

- відповідач є аграрним виробником, який забезпечує продовольчу безпеку в країні; інтереси позивача додатково захищено нарахованою сумою інфляційних втрат; позивачем не доведено розмір понесених збитків; загальний розмір штрафних та компенсаційних нарахувань складав 94,9 % від розміру основного боргу, тобто заявлена позовна заява створює несправедливо надмірний тягар для відповідача; неустойка не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- із урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, у задоволеному позову слід було відмовити в повному обсязі;

- положеннями ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України визначені повноваження суду щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій; позивач не вказав на те, що йому спричинені збитки, а відтак розмір штрафних санкцій значно перевищує розмір збитків;

- під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач не довів, проте суд першої інстанції визнав достатніми та доведеними докази щодо витрат на професійну правничу допомогу, які він мав неминуче понести у зв`язку з розглядом позовної заяви у справі;

- звертає увагу суду, що рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги, в тому числі такого значного обсягу часу, який зазначений адвокатом. Урахувавши обставини справи, вважає, що обсяг правничої допомоги та час її надання, що зазначені в актах виконаних робіт, є невиправданими;

- інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/399/23 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р.

Листом від 31.07.2023 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

18.08.2023 до суду надійшли матеріали справи.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 21.08.2023 № 01-05/707 у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді по справі - Філіпової Т.Л., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного розподілу судової справи від 21.08.2023 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 22.08.2023 № 01-05/729 у зв`язку із перебуванням у відпустці суддів - учасників колегії суддів по справі - Бучинської Г.Б. та Василишина А.Р., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено зміну суддів - учасників колегії суддів.

Відповідно до протоколу повторного розподілу судової справи від 22.08.2023 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою ПОСП "Колос" на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.06.2023 у справі № 906/399/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.09.2023 об 15:00 год.

ТОВ "Хавестер" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Позивач зазначає наступне:

- відповідачем неналежним чином виконувалися умови договору від 04.02.2020 № ДГ-0000048, а тому оскільки судове рішення винесено лише 18.11.2022 та в ньому не врахований період розгляду справи в суді, а з моменту подачі позову в лютому 2021 сума штрафних санкцій збільшилася, то для захисту інтересів позивача виникла необхідність у зверненні до суду із позовною заявою про стягнення штрафних санкцій за період з 01.02.2021 до 22.01.2023;

- у справі № 906/399/23 відсутня вимога про стягнення пені, оскільки вона була виключена з позовних вимог, шляхом подання заяви про зменшення позовних вимог та прийнята судом;

- нарахування інфляційних та річних на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а тому безпідставними є посилання відповідача на норми ч. 6 ст. 232 ГК України;

- судом першої інстанції у ході розгляду справи було справедливо вирішено відшкодувати позивачу за рахунок відповідача лише частину витрат, які були понесені позивачем на правничу допомогу у ході розгляду справи, а саме витрати на оплату правничої допомоги пропорційно розміру зменшених заявлених позовних вимог.

В судове засідання 27.09.2023 учасники справи не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, 04.02.2020 між ТОВ "Хавестер" (орендодавець/позивач) та ПОСП "Колос" (орендар/відповідач) було укладено договір оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою № ДГ-0000048, за умовами п.1.1 якого, орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне володіння та користування трактори в агрегаті із сівалками та екіпажем, визначені у цьому договорі, а також зобов`язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування техніку під керуванням екіпажу (трактористів) орендодавця і зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату (а. с. 16-17).

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по сплаті орендних платежів за договором оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою № ДГ-0000048 від 04.02.2020, ТОВ "Хавестер" зверталося до Господарського суду Житомирської області із позовом про стягнення з ПОСП "Колос" 1 582 451,41 грн основної заборгованості, 68 816,99 грн пені, 69827,86 грн інфляційних втрат та 168 414 грн 15 % річних.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.11.2022 у справі № 906/245/21 позов було задоволено частково та стягнуто з ПОСП "Колос" на користь ТОВ "Хавестер" 1 582 451,41 грн основного боргу, 67 018,12 грн пені, 165 042,03грн - 15 % річних, 69 827,86 грн інфляційних та 28 265, 09 грн судового збору. В решті позову відмовлено (а.с. 27-29).

Дане рішення суду набрало законної сили та було виконане ПОСП "Колос"

При розгляді справи № 906/245/21 судом були встановлені обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою № ДГ-0000048 від 04.02.2020 в частині проведення з позивачем розрахунків на надані послуги у розмірі 1 582 451, 41 грн.

Предметом позову у даній справі № 906/399/23 є вимоги ТОВ "Хавестер" до ПОСП "Колос" про стягнення 468 101, 70 грн 15 % річних та 605 208, 30 грн інфляційних втрат у зв`язку із неналежним виконанням умов договору № ДГ-0000048 оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою від 04.02.2020.

Позивач зазначає, що протягом січня - лютого 2023 ПОСП "Колос" виконало рішення суду у справі № 906/245/21, однак оскільки в рішенні суду не враховано період розгляду справи в суді, то для захисту інтересів позивача виникла необхідність у зверненні до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат та річних за період з 01.02.2021 до 22.01.2023.

Надаючи оцінку обставинам у справі в їх сукупності колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Таким чином, норма ст. 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Як вже раніше зазначалось, рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.11.2022 у справі № 906/245/21 було стягнуто з ПОСП "Колос" на користь ТОВ "Хавестер" 1582 451,41 грн основного боргу, 67 018,12 грн пені, 165 042,03 грн 15 % річних, 69 827,86 грн інфляційних та 28 265, 09 грн судового збору (а. с. 27-29).

При розгляді справи № 906/245/21 судом були встановлені обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № ДГ-0000048 від 04.02.2020 в частині проведення з позивачем розрахунків на надані послуги у розмірі 1 582 451, 41 грн.

Також із змісту рішення суду у справі № 906/245/21 вбачається, що у справі позивачем заявлялись вимоги про стягнення із відповідача інфляційних втрат та 15 % річних за період з 29.05.2020 по 31.01.2021 (а.с.27-29, 72-82).

Суд вказує, що ч. 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили було встановлено факт настання строку оплати за вказаними договорами та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, а також період здійснених позивачем нарахувань інфляційних втрат та 15 % річних.

Як встановлено апеляційним судом, ПОСП "Колос" остаточно погасило заборгованість перед ТОВ "Хавестер" лише у січні 2023, що підтверджується платіжними дорученнями № 7 від 04.01.2023 на суму 100 000 грн, № 9308177112 від 23.01.2023 на суму 330 153,10 грн, № 9308177113 від 23.01.2023 на суму 1 482 451,41грн (а. с. 13-15).

Відтак, датою остаточного виконання судового рішення у справі № 906/245/21 є 23.01.2023.

Позивач у даній справі заявив до стягнення з відповідача 605 208, 30 грн інфляційних втрат та 468 101, 70 грн 15 % річних, які нараховані на суму заборгованості в розмірі 1 582 451,41 грн за період з 01.02.2021 по 03.01.2023 та на суму заборгованості в розмірі 1 482 451,41 грн за період з 04.01.2023 по 22.01.2023, тобто за наступний період.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 15 % річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі нарахування проведені у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому вимоги позивача про їх стягнення з відповідача є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача в апеляційні скарзі на недоведення позивачем розміру понесених збитків, а також те, що неустойка не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; виконання ним в повному обсязі рішення суду у справі № 906/245/21, що в сукупності, із урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розумності, є підставою для відмови в позові, то суд вказує наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому за своєю правовою природою інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Суд вказує, що у справі № 906/399/23 відсутня вимога про стягнення з відповідача пені, оскільки вона була виключена з позовних вимог, шляхом подання заяви про зменшення позовних вимог та прийнята судом; нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а тому безпідставними є посилання відповідача на норми ч. 6 ст. 232 ГК України.

До того суд враховує, що виходячи з погоджених сторонами у пункті 8.7 договору умов, нарахування процентів припиняється у день повної сплати. Клопотань про їх зменшення не заявлялось як в суді першої інстанції так і суді апеляційної інстанції. Саме лише посилання відповідача на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України в апеляційній скарзі не є таким клопотанням.

Також суд зазначає, що тривалість розгляду справи № 906/245/21 не впливає на право позивача вимагати в судовому порядку сплати відповідачем інфляційних втрат та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України, та не може бути підставою для відмови в позові із вказаних підстав.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та у постановах від 13.02.2020 у справі №910/2170/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

Як встановлено апеляційним судом, 26.01.2023 між Адвокатським об`єднанням "LegalArt" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хавестер" (клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 924 (а. с. 66-68).

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов`язується за дорученням клієнта на умовах та в порядку, передбаченому договором надати правову (правничу) допомогу клієнту як його представник щодо стягнення заборгованості за договором № ДГ-0000048 оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою, укладеного між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Колос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хавестер", а клієнт зобов`язується сплатити виконавцю гонорар за надану правову допомогу, а також у випадках необхідності фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору.

За умовами п. 4.2 договору, сторони домовились, що гонорар складається за процесуальний супровід справи в суді першої інстанції складає 25 000 грн. Гонорар за процесуальний супровід справи сплачується протягом десяти днів з моменту надходження таких коштів на рахунок клієнта.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до проголошення рішення або його вступної та резолютивної частини в суді першої інстанції (п. 8.1 договору).

Факт понесених позивачем витрат в загальній сумі 25 000 грн на професійну правничу допомогу підтверджується платіжною інструкцією № 2333334343 від 27.01.2023 (а. с. 68).

Відповідач в суді першої інстанції не доводив неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу за надані адвокатом позивача послугами; клопотань про їх зменшення не заявляв, а просив відмовити у стягненні з відповідача витрат позивача на правничу допомогу в повному обсязі.

Суд першої інстанції врахував, що в процесі розгляду справи представником позивача була подана заява від 16.05.2023 про зменшення позовних вимог. Тобто, остаточно заявленими позовними вимогами у цій справі є вимоги про стягнення коштів в сумі 1 073 310 грн. При цьому, витрати на правову (правничу допомогу) позивача залишились незмінними.

В свою чергу, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Із урахуванням наведеного, суд першої інстанції, керуючись критерієм співмірності, дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на оплату правничої допомоги пропорційно розміру зменшених заявлених позовних вимог, а саме в сумі 17 861, 82 грн; в решті вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 7 138, 18 грн, відмовив.

Також суд зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Суд апеляційної інстанції вказує, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Беручи до уваги викладене, відповідачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 27.06.2023 у справі № 906/399/23 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ПОСП "Колос" - без задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.06.2023 у справі № 906/399/23 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2023

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.