Рішення

від 29.06.2023 по справі 420/4814/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4814/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Завод Чорноморполіграфметал до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення, та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Чорноморполіграфметал звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2023/000003/2 від 13.02.2023 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2023/000064.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Рішення про коригування митної вартості прийнято митним органом без належного обґрунтування доказами заявленої ним аргументації щодо наявності передбачених ст.53 МК обставин, які впливають на правильність визначення митної вартості. Порушення полягає в тому, що жодної перевірки числового значення заявленої митної вартості не проводилось, а було замінено белетристичним описом якихось обставин, які на безпідставну думку Відповідача, мали вплив на визначення складових митної вартості. Зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу. Відповідач необґрунтовано, відмовившись визнати заявлену Декларантом митну вартість за ціною контракту, використав резервний метод. При цьому були проігноровані Висновки експертної організації ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» щодо кон`юнктурних цін на ринку імпорту до України аналогічних товарів (УКТ ЗЕД 7210 12 2000) та цінової експертизи контракту ST-22/08/20, надані як додаткові документи на запит Відповідача. Виходячи з викладеного, Рішення про коригування митної вартості і картка відмови у митному оформленні випуску товару, є необґрунтованими і незаконними, а тому підлягають скасуванню.

29.03.2023 року до суду від відповідача - Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №ЕС/2651/23), відповідно до якого наголошено, що у рішенні про коригування митної вартості № UA500490/2023/000003/2 від 13.02.2023 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Також, відповідач зазначив, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500490/2023/000003/2 від 13.02.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2023/000064 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ПрАТ «Завод Чорноморполіграфметал».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/4814/23 за позовом Приватного акціонерного товариства Завод Чорноморполіграфметал до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство Завод Чорноморполіграфметал, в межах повноважень, передбачених статутними документами, здійснює господарську діяльність, у тому числі, зовнішньоекономічну.

10 серпня 2022 року між Компанією SIATA DS., Inc., США (Продавець), та Приватним акціонерним товариством Завод Чорноморполіграфметал, (Покупець), укладено Контракт №ST-22/10/08 (далі за текстом Контракт), за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити металопродукцію (білу жерсть електролітичного лудіння марки ЕЖК), надалі іменовану «Товар», у кількості та асортаменті відповідно до підписаних специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Відхилення від узгодженої у специфікаціях кількості допускається в межах +/- 5% за кожною сортаментною позицією та загалом за специфікацією. Розрахунки при цьому провадяться за фактично поставленою кількістю Товару.

Пунктом 2 Контракту визначено, що ціни на Товар визначаються на умовах, обумовлених у специфікаціях, за одну метричну тонну та зазначаються за кожну позицію. Ціни встановлюються у доларах США. Вартість упаковки та маркування включена у вартість Товару. Загальна сума Контракту USD 50,000,000.- (П`ятдесят мільйонів доларів США) (п.2 Контракту). Пунктом 3 контракту визначено, що якісні характеристики Товару вказуються у специфікаціях. В них визначаються також вимоги до пакування та маркування. Якість Товару підтверджується сертифікатом якості, виданим заводом-виробником.

Відповідно до пункту 4 Контракт укладено відповідно до умов, зазначених у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього контракту. Поставки здійснюються за реквізитами Покупця, зазначеними у специфікації та вантажних інструкціях. Місцем фактичної передачі Товару є склад Одержувача. Також передача Товару може проводитись на митному складі. Терміни поставки зазначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Покупець здійснює авансові платежі на суму передбачену до поставки Товару на підставі рахунку-фактури Продавця. За погодженням сторін Покупець може здійснювати оплату отриманого Товару на рахунок Продавця протягом 180 календарних днів з дати отримання Товару. Продавець зобов`язується надати такі документи: Підписані рахунки-фактури; Документи щодо транспортування Товару. (CMR, коносамент та інші документи, що підтверджують перевезення товару); Заводські сертифікати із зазначенням якості та кількості.

Пунктом 5 контракту визначено, що оплата всіх комісій та банківських зборів, включаючи витрати банків-кореспондентів за рахунок Покупця, витрати уповноваженого банку Продавця за рахунок Продавця. Валютою платежу за цим Контрактом є долари США. Згідно пункту 6 контракту товари вважаються поставленими Продавцем та прийнятими Покупцем: A) за якістю - на підставі сертифікату якості, виданого заводом-виробником; Б) за кількістю відповідно до ваги, зазначеної у товаросупровідних документах. Датою виконання поставки за цим контрактом вважається дата ввізної митної декларації.

10.08.2022 сторонами узгоджена Специфікація №1/1 до контракту №ST-22/10/08 від 10 серпня 2022 року, згідно з якою відправник - SIATA DS., Inc., США, направляє вантажоодержувачу - Приватне акціонерне товариство Завод Чорноморполіграфметал, Країна походження Китай, виробник TIANJIN RUNDA INTERNATIONAL TRADING CO., LTD CHINA (Тяньцзінь Рунда Інтренейшнел Трейдінг Ко. ЛТД). Товар: біла жерсть в рулонах ЕЖК Стандарт JIS G3303 розміру 0,135х820 мм, кількістю 550 тонн, ціною 1750 доларів США з тонну нетто. Умови поставки DAP Італія. Сума 962 500,00 доларів США. Дата доставки грудень 2022 лютий 2023.

Зміст Проформи Інвойс № ST - 22/10/08 від 10.08.2022 до Контракту та Специфікації №1/1 повністю відповідає даним Специфікації №1/1. Розбіжності відсутні.

Згідно з Платіжним дорученням в іноземній валюті №1 від 11 серпня 2022 року позивач сплатив Продавцю 962500,00 доларів США за контрактом №ST-22/10/08 від 10.08.2022 та проформою інвойс від 10.08.2022.

02.01.2023 сторонами Контракту укладено Додаткову Угоду №1 до Контракту №ST-22/10/08 від 10 серпня 2022, згідно з якою поставка Товару, що відвантажується згідно Специфікації № 1/1 від 10.08.2022 до Контракту № ST-22/10/08 від 10.08.2022 здійснюється на умовах DAP Констанца, Румунія. У зв`язку із зміною умов поставки, сторони домовилися залишити на колишньому рівні ціни, кількість та загальну вартість Товару, як зазначено в Специфікації № 1/1 від 10.08.2022 до Контракту № ST - 22/10/08 від 10.08.2022.

Згідно з Коносаментом №MEDUUV729303, вантажовідправник Тяньцзінь Рунда Інтренейшнел Трейдінг Ко. ЛТД, вантажоодержувач приватне акціонерне товариство Завод Чорноморполіграфметал. Номер букінга: 177GBBPPXPQP4720. Порт навантаження: Ксінганг. Порт вивантаження: Констанца. Завантажено, укладено та пораховано вантажовідправником. Дата поставки на борт судна 25.11.2022. Отримано перевізником 20 контейнерів. Перевізник MSC Romania Shipping SRL.STR.DR.IACOB.

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) ST-22/10/08 від 03.01.2023 вага нетто Товару 535 137 т, вага брутто 542 764 т, ціна за 1 т 1750,00 USD, вартість 936489,75 USD.

10 січня 2023 року між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕДЛОГ УКРАЇНА (Виконавець) був укладений Генеральний договір транспортного експедирування № 10356, за яким Виконавець зобов`язується за плату та рахунок Замовника надавати Замовнику послуги з організації та забезпечення перевезень вантажів, які належать або оперуються Замовником.

16.01.2023 між сторонами Генерального договору транспортного експедирування № 10356 був укладений Протокол узгодження Договірної ціни (залізниця) за яким Виконавець надає послуги пов`язані з організацією транспортування та іншим обслуговуванням імпортних вантажів в стандартних 20-ти і 40-ка футових контейнерах. Маршрут: порт Констанца (Румунія) Одеса (Ліскі). Коносамент/Букінг MEDUUV729303.

Послуги із організації доставки залізничним транспортом: 91 421,50 грн. за 1 (один) 20 контейнер, що становить 2500 доларів США. 106 048,94 грн. за 1 (один) 40 контейнер, що становить 2900 доларів США. Ставка включає: навантажувально-розвантажувальні роботи на платформу на території терміналу в порту Констанца; тариф залізничного перевезення; роботи пов`язані зі зміною типу колії; оформлення ЦИМ/СМГС; портове експедирування; видання DO (делівери ордеру); митне оформлення (транзитна декларація Т1 за один код товару, для фінансової гарантії на суму до 50000 євро за кожний контейнер); підготування до навантаження на платформи на терміналі в порту Констанца (Румунія); винагороду виконавця.

З метою здійснення митного оформлення товару, представником позивача, (декларантом) 16.02.2023 було подано до Одеської митниці митну декларацію № 23UA 500490001142U9 від 09/02/2023, в якій митна вартість товару була визначена за фактично сплаченою ціною.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією усі вищеокреслені документи.

За результатами розгляду поданих декларантом документів митним органом було повідомлено декларанта про необхідність протягом 10 днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме:

1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

2) виписку з бухгалтерської документації;

3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

4) копію митної декларації країни відправлення;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

12.02.2023 листом від 10.02.2023 № 53 декларантом повідомлено про надання висновків ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 06.02.2023 № 123/41, від 06.02.2023 № 123/42 та Таблиці з позицією та поясненнями декларанта, також 12.02.2023 декларантом надані наступні документи: проформа-інвойс від 10.08.2022 № ST-22/10/08, рахунок ТОВ «МЕДЛОГ УКРАЇНА» від 30.01.2023 № UADN23010061/1, рахунок ТОВ «МЕДЛОГ УКРАЇНА» від 08.02.2023 № UADN23020004, генеральний договір транспортного експедирування від 10.01.2023 № 10356 (наданий повторно), 13.02.2023 надано висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 19.12.2022 № 123/374.

Між тим, митним органом було зазначено: - «…додатково надана проформа-інвойс від 10.08.2022 № ST22/10/08, містить ознаки підробки: відбиток печатки продавця із підписом уповноваженої особи продавця імовірно зроблені із використанням комп`ютерних можливостей сканування дійсних відбитку печатки та підпису із наступним відтворенням на зазначеному документі; рахунки ТОВ «МЕДЛОГ УКРАЇНА» від 30.01.2023 № UADN23010061/1 та від 08.02.2023 № UADN23020004 не містять таких реквізитів як підпис уповноваженої особи та відбитку печатки (надані під час митного оформлення довідка про транспортні витрати ТОВ «МЕДЛОГ УКРАЇНА» від 08.02.2023 № 0802-1 та генеральний договір транспортного експедирування від 10.01.2023 № 10356 містять зазначені реквізити); у відповідності із висновком ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 06.02.2023 № 123/41 розрахункова ціна товару «прокат плоского із низьковуглецевої сталі марки SPCC….» країною походження Китай та країною-контрагентом США є вищою оцінюваного за даною митною декларацією товару «прокат плоского із низьковуглецевої сталі марки SPCC….» країною походження Китай та країною-контрагентом США «SIATA DS., INC.»; таблиця з позицією та поясненнями декларанта містить відомості щодо відсутності зобов`язань та документів ТОВ «ТАЛАМУС ЛТД» та висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 19.12.2022 № 123/374 виданий ТОВ «ТАЛАМУС ЛТД», проте із поданих декларантом під час митного оформлення документів не зрозуміло, яким чином ТОВ «ТАЛАМУС ЛТД» пов`язаний із декларантом та поставкою оцінюваного товару та яким чином висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 19.12.2022 № 123/374 опинився в розпорядженні декларанта».

12.02.2023 декларантом Листом від 10.02.2023 № б/н повідомлено про неможливість надання інших затребуваних додаткових документів, у зв`язку з їх відсутністю.

У зв`язку з не поданням усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ, які б спростували встановлені розбіжності, за результатами здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці 13.02.2023 було прийнято спірне Рішення № UA500490/2023/000003/2 Про коригування митної вартості товарів, та на його підставі видана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2023/000064.

Зокрема, у графі 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів митним органом, у тому числі, зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягав сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до п. 5.1 контракту від 10.08.2022 № ST-22/10/08 покупець здійснює авансові платежі на суму, яка передбачена до поставки товару на підставі рахунку-фактури. Надане до митного оформлення для підтвердження факту оплати товару платіжне доручення в іноземній валюті від 11.08.2022 № 1, не містить відомостей щодо наданого до митного оформлення рахунку-фактури (invoice від 03.01.2023 № ST-22/10/08-01), зазначене доручення видане раніше наданого рахунку-фактури, містить відомості щодо суми оплати, які не відповідають відомостям щодо вартості товару, які містяться у наданому до митного оформлення рахунку-фактури;

2) відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну території України. Відповідно до довідки про транспортні витрати ТОВ «МЕДЛОГ УКРАЇНА» від 08.02.2023 № 0802-1 сума витрати «Транспортно-експедиційні послуги з організації доставки: 256 569,00 грн (з ПДВ), ПДВ 42 761,50 грн / 5 контейнерів.» не містить відомостей щодо територіальної належності даної витрати, яка пов`язана із послугами із перевезення товару та не додана декларантом до ціни товару;

3) відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів; У наданих до митного оформлення документах міститься суперечлива інформація щодо даної складової митної вартості товару: відповідно п. 1.1.9. до генерального договору транспортного експедирування від 10.01.2023 № 10356, виконавець даного договору ТОВ «МЕДЛОГ УКРАЇНА» зобов`язується здійснювати страхування вантажів, проте відповідно до довідки про транспортні витрати ТОВ «МЕДЛОГ УКРАЇНА» від 08.02.2023 № 0802-1, ТОВ «МЕДЛОГ УКРАЇНА» страхування не здійснювало.

4) відповідно до п. 3.2 контракту від 10.08.2022 № ST-22/10/08 якість товару підтверджується сертифікатом якості, що видається заводом-виробником, який, відповідно до п. 5.2 даного контракту, продавець зобов`язаний надати разом із комерційними та транспортними документами. Проте, наданий до митного оформлення сертифікат якості (MILL TEST CERTIFICATE від 15.11.2022 № RUN-22-65) не стосується поданих до митного оформлення комерційних та транспортних документів та містить посилання на відмінні від поданих до митного оформлення інвойсу та контракту;

5) надані до митного оформлення коносамент від 25.11.2022 № MEDUUV729303 та специфікація продавця від 10.08.2022 № 1/1 містить розбіжності щодо відправника товару: відповідно до коносаменту «TIANJIN RUNDA INTERNATIONAL TRADING CO., LTD», відповідно до специфікації «SIATA DS., INC.».

Не погоджуючись із прийнятими Одеською митницею рішеннями, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить до висновку, що даний позов є обґрунтованим, а отже підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 Митного Кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ст.52 МК України з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для з`явлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З`явлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом з`явлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже, з системного аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Зокрема, аналізуючи наведені у оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA 500370/2023/000001/2 від 03.01.2023 року, обставини, котрі слугували підставою для його винесення, та враховуючи доводи, аргументи учасників справи, наявні у справі докази в їх сукупності, суд акцентує на наступному.

Так, як вбачається зі змісту оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2023/000003/2 від 13.02.2023 року, та зазначено вище, останнє обґрунтоване наступним: відповідно до п. 5.1 контракту від 10.08.2022 № ST-22/10/08 покупець здійснює авансові платежі на суму, яка передбачена до поставки товару на підставі рахунку-фактури. Надане до митного оформлення для підтвердження факту оплати товару платіжне доручення в іноземній валюті від 11.08.2022 № 1, не містить відомостей щодо наданого до митного оформлення рахунку-фактури (invoice від 03.01.2023 № ST-22/10/08-01), зазначене доручення видане раніше наданого рахунку-фактури, містить відомості щодо суми оплати, які не відповідають відомостям щодо вартості товару, які містяться у наданому до митного оформлення рахунку-фактури.

Між тим, суд, зважаючи на викладене, зазначає, що таке платіжне доручення митним законодавством не віднесено до переліку документів, котрі підтверджують митну вартість товару. До того ж, вірними є наголошення позивача стосовно того, що відмінність сум в платіжному дорученні від 11.08.2022 №1 та інвойсі від 03.01.2023 №ST-22/10/08-01, не є розбіжністю у контексті неможливості верифікації заявленої декларантом митної вартості. Ця відмінність існує в документах, що відносяться до різних етапів здійснення торгової операції. Платіжне доручення від 11.08.2022 №1 відповідає проформі-інвойсу від 10.08.2022 NoST-22/10/08/ (PROFORMA INVOICE № ST-22/10/08 від 10.08.2022), як передплата, в розмірі, визначеному Специфікацією №1/1, що власне вказано, у тому числі, безпосередньо у платіжному дорученні: Призначення платежу: Contr.ST-22/10/08 dd 10/08/2022, proforma-inv. ST-22/10/08 dd 10/08/2022 pre-pay for goods. Invoice від 03.01.2023 № ST-22/10/08-01, не має жодного відношення до платіжного доручення зокрема, тому, що на чотири місяці пізніше, а саме, після завантаження товару, визначення його фактичної маси, а відповідно і вартості.

Проформа-інвойс - попередній рахунок, виставлений покупцю формально, як документальне оформлення усних/контрактних домовленостей, або оголошення ціни, обсягів поставки товару. Складання цього попереднього рахунку є орієнтиром для попередньої оплати, узгодженої сторонами і зафіксованої в контракті.

Інвойс - рахунок на оплату, підписання якого створює зобов`язання щодо надсилання, отримання та сплати за товар. Підсумкові ціна та обсяги можуть відрізнятись від початкових та можуть коригуватися до остаточного варіанту хоча б через відмінність фактичної маси товару, що завантажується (а це в нашому випадку технічно неминуче - рулони жерсті не калібровані за масою, контрактом передбачено оплату за фактом), від вказаного попередньо в Специфікації.

Частина 2 статті 53 МК України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення передоплати, післяплати чи проведення часткових оплат.

Суд зазначає, що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну території України. Відповідно до довідки про транспортні витрати ТОВ «МЕДЛОГ УКРАЇНА» від 08.02.2023 № 0802-1 сума витрати «Транспортно-експедиційні послуги з організації доставки: 256 569,00 грн (з ПДВ), ПДВ 42 761,50 грн / 5 контейнерів.», не містить відомостей щодо територіальної належності даної витрати, яка пов`язана із послугами із перевезення товару, та не додана декларантом до ціни товару, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що товар був поставлений на умовах DAP Інкотермс-2010.

Умови поставки DAP відповідно до Інкотермс-2010 термін Delivered at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) означають, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

В даному випадку за умовами поставки DAP витрати на перевезення транспортного засобу покладені на продавця, у зв`язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо поставку товару є окремою складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.

Таким чином. зауваження митного органу щодо неможливості перевірки числового значення заявленої митної вартості товару за відсутності відомостей щодо вартості витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України, не є підставними, та грунтовними.

Стосовно посилань контролюючого органу, щодо того, що відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. У наданих до митного оформлення документах міститься суперечлива інформація щодо даної складової митної вартості товару: відповідно п. 1.1.9. до генерального договору транспортного експедирування від 10.01.2023 № 10356, виконавець даного договору ТОВ «МЕДЛОГ УКРАЇНА» зобов`язується здійснювати страхування вантажів, проте відповідно до довідки про транспортні витрати ТОВ «МЕДЛОГ УКРАЇНА» від 08.02.2023 № 0802-1, ТОВ «МЕДЛОГ УКРАЇНА» страхування не здійснювало.

Так, за приписами пункту 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються також і витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При укладанні Генерального договору транспортного експедирування №10356 та Протоколу до нього позивачем та транспортною компанією серед умов було передбачено вартість наданої послуги з перевезення товару не включає вартість страхування. В подальшому, в своїй Довідці про транспортні витрати від 16.02.2023 (а.с.37) перевізник зазначив, що ним страхування вантажу не здійснювалось.

Таким чином, досить вірними є твердження позивача, стосовно того, що витрати на страхування не можуть бути включені до заявленої позивачем митної вартості, оскільки вони не були понесені, страхування вантажу не проводилось, відповідні кошти позивачем не сплачувались.

При цьому, суд наголошує, що умови поставки DAP за Інкотермс-2010 не передбачають обов`язку ані продавця, ані покупця здійснювати страхування товару. Обов`язку надання документів зі страхування товару наведеними умовами поставки не передбачено. Контракт також не містить вимог щодо страхування товару.

Таким чином, якщо страхування не здійснювалось, орган митного контролю не може надати обґрунтованих доводів протилежного, вимоги щодо надання страхових документів відповідно є безпідставними.

Щодо зауважень митного органу про те, що відповідно до п. 3.2 контракту від 10.08.2022 № ST-22/10/08 якість товару підтверджується сертифікатом якості, що видається заводом-виробником, який, відповідно до п. 5.2 даного контракту, продавець зобов`язаний надати разом із комерційними та транспортними документами. Проте, наданий до митного оформлення сертифікат якості (MILL TEST CERTIFICATE від 15.11.2022 № RUN-22-65) не стосується поданих до митного оформлення комерційних та транспортних документів та містить посилання на відмінні від поданих до митного оформлення інвойсу та контракту, суд зазначає наступне.

Сертифікат якості - це письмовий документ, складений у довільній формі та виданий виробником товару (продукції), щоб підтвердити відповідність виробленого ним товару (продукції) вимогам, які висуваються до якості такого товару (продукції) (відповідно інформації з Митної енциклопедії, 2013 р.).

В даному випадку, суд вважає необхідним зазначити правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі №826/17314/15:

«Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство одночасно з митною декларацією в повному обсязі надало до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України; тоді як Митниця не довела, що подані Товариством документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1). Крім іншого, суди виходили з того, що сертифікат якості товару не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, а тому у позивача взагалі був відсутній обов`язок його надання».

Таким чином, із вище викладеного слідує, що сертифікат якості товару не впливає на митну вартість товарів.

Посилання митного органу щодо того, що надані до митного оформлення коносамент від 25.11.2022 № MEDUUV729303, та специфікація продавця від 10.08.2022 № 1/1 містить розбіжності щодо відправника товару: відповідно до коносаменту «TIANJIN RUNDA INTERNATIONAL TRADING CO., LTD», відповідно до специфікації «SIATA DS., INC.», суд вважає необґрунтованими, оскільки з наведених вище документів чітко вбачається, що продавцем є компанія SIATA DS., Inc., США, а країною виробництва Китай, отже і відправником товару з Китаю буде підприємство (TIANJIN RUNDA INTERNATIONAL TRADING CO., LTD CHINA), яке розташоване в Китаї та виробляє і відправляє товар на виконання контрактів укладених власником - SIATA DS., Inc., США.

Суд зазначає, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 16.02.2021 по справі №324/580/17.

Зокрема, у спірному Рішення від 13.02.2023 митний орган зазначив про імовірність підробки проформи-інвойс від 10.08.2022 №ST-22/10/08, проте не вказав про вжиті ним заходи в якості реагування на такі дії декларанта.

Водночас, на думку суду, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 акцентувпв, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Натомість, як встановлено судом, та зазначено вище, позивачем до Одеської митниці були надані у повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість товарів за митними деклараціями, відповідно до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України, та які не містять жодних розбіжностей, оскільки мають необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом

Між тим, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли, у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, та не надано, водночас, інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, наданих позивачем, є безпідставними та необґрунтованими, а отже Рішення про коригування митної вартості товарів, а також картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняті на підставі встановлених відповідачем розбіжностей, є такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем як суб`єктом владних повноважень.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, ґрунтуватися на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Як зазначено Європейським судом у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії», п. 74).

При цьому, суд зазначає, що митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару, не надавши їм відповідної оцінки, а саме: висновків ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 06.02.2023 № 123/41, від 06.02.2023 № 123/42 та Таблиці з позицією та поясненнями декларанта, також 12.02.2023 декларантом надані наступні документи: проформа-інвойс від 10.08.2022 № ST-22/10/08, рахунок ТОВ «МЕДЛОГ УКРАЇНА» від 30.01.2023 № UADN23010061/1, рахунок ТОВ «МЕДЛОГ УКРАЇНА» від 08.02.2023 № UADN23020004, генеральний договір транспортного експедирування від 10.01.2023 № 10356 (наданий повторно), 13.02.2023 надано висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 19.12.2022 № 123/374.

При цьому, надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не лише не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів.

У Постанові від 01.10.2013 по справі N 21-354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Між тим, митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними, достатніми доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зокрема зазначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 МК України.

Окрім того, суд зазначає, що посилання митного органу в рішеннях про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС також не може слугувати доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які повністю підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору, та не мають розбіжностей, котрі унеможливлювали б визначити його вартість.

До того ж, відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

За таких обставин, митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Згідно з ч. 11 ст. 5 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до ст.6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 по справі № 803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У Постанові від 30.04.20 по справі №820/231/16 Верховний Суд акцентував, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Згідно Рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі Звежинський проти Польщі позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.

Під час втручання необхідно дотримуватися справедливої рівноваги між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі Pressos Compania Naviera S. А. та інші проти Бельгії). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.

При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі Беєлер проти Італії). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно з п. 17 рішення у справі TOB Полімерконтейнер проти України, будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати справедливого балансу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Таким чином, зважаючи на вище окреслене, суд доходить висновку, що декларантом були надані усі необхідні документи, котрі давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, підтверджують числове значення митної вартості товару, та не містять будь - яких розбіжностей, натомість митним органом не наведено достатніх переконливих підстав, за яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, як і не окреслено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, та як наслідок прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не може слугувати безумовною підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку щодо протиправності винесення Одеською митницею спірного Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2023/000003/2 від 13.02.2023 року, натомість обґрунтованості, і як наслідок, правомірності позовних вимог Приватного акціонерного товариства Завод Чорноморполіграфметал.

Вищевикладене спростовує твердження Одеської митниці, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов, а інші доводи, аргументи сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не знівельовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Завод Чорноморполіграфметал до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби, про визнання протиправним та скасування рішення, та картки відмови, є правомірними, а отже підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Завод Чорноморполіграфметал до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2023/000003/2 від 13.02.2023 року, та картки відмови № UA500490/2023/000064 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби, про коригування митної вартості товарів №UA500490/2023/000003/2 від 13.02.2023 року.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби, в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2023/000064.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Приватного акціонерного товариства Завод Чорноморполіграфметал (код ЄДРПОУ 00383708, вул. Привозна, 1, м. Одеса, 65098) сплачений судовий збір у розмірі 12 124 (дванадцять тисяч сто двадцять чотири) грн. 04 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 29.06.2023 р., з урахуванням знаходження судді Ю.В. Харченко у відпустці, у період часу з 12.05.2023 р. по 06.06.2023 р., а також на лікарняному - з 07.06.2023 р. по 14.06.2023 р., включно.

Суддя Ю.В. Харченко